Любовью дорожить умейте! С годами дорожить вдвойне!! Любовь не вздохи на скамейке! И не прогулки при луне! Всё будет: слякоть и пороша Ведь вместе надо жизнь прожить! Любовь с хорошей песней схожа, А песню нелегко сложить! (Старый стишок из юности)

Спішить душа, мов вітер, до Любові - У ній бо світ оцей знаходить Сенс І світлом наповняється в обнові... Усе, що диха, прагне до небес. Любов - життя щоденного Пожива. Вона ж безсмертна, лине із висот. Не завжди поміж нами є правдива, Коли хтось не чита любовних нот... Любові блиск збагачує серця... Аж хочеться тут жити та творити! Від нас не утіка Чеснота ця, Лиш ми самі будуєм злоби крипти... Любові сила Щастя породила... Могутня філософія її. Отримуємо ...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Все, что происходит – важно и значительно. ТЫ… Оглядываясь назад, я понимаю, что ТЫ – это лучшее, что было и есть в моей жизни! Возможно, Бог хочет, чтобы мы встречали не тех людей до того, как встретим того единственного человека. Чтобы, когда это случится, мы были благодарны. Это как в первый раз и не с каждым это происходит, не каждому дано это прочувствовать. и это правда... Вглядываясь в чужие лица и заглядывая в знакомые глаза, я искала какой-то знак. Знак того...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Целуй меня нежно. Целуй в глаза, чтобы я не могла их открыть, и сон не растаял. Ты мне очень нужен и я боюсь тебя потерять. Сильно боюсь. Ты - мое все. Как только ты уйдешь, я умру, и душа моя покинет меня. Она будет метаться в панике по всему свету в поисках твоей. Она потратит десятки и сотни лет пока не настигнет цели. Но она обязательно, слышишь, непременно найдет тебя и будет следовать тебе безукоризненно. &nbsp...

Читати далі...

Зі свічки віск у ніч стікає... Вже треті півні десь кричать І соловейко ген за гаєм Свій день воліє розпочать. Блажен, хто сонячно кохає, Кому дано той пломінь знать, Хто рвійно падає й злітає, Хто здатен зоряно сіять. Заснула ти. Земна й проста. У сні легенько усміхнулась - І вмить заврунились жита, В пташинім щебеті почулось: Уся планета сколихнулась, А світ за вікнами світа... В. Кулик, 2001

Дві наші тіні на стіні - Я пристрасно тебе кохаю... Мов у гойдливому човні, Про все на світі забуваю. Зринає в золотім руні Чуття всевишнє, спалах раю... У тім немислимім вогні Мелодія іскриста грає. Вона живить і обпікає, Як цвіт жаріє на губах, І недвозначно натякає: Любіться впарі при свічках! У шибку бється ранок-птах - Зі свічки віск у ніч стікає...

Перед тобою тихо каюсь, Хоча у тім нема вини, Що я на тонкощах не знаюсь Любовних втіх... Мов зойк струни, Я в безнадії обриваюсь Стозвуччям вмерлої луни... Та знов бажанням наливаюсь Із висоти - до глибини... В напівуяві, напівсні Здіймаємось увись з тобою, Туди , де хмари навісні Живуть шаленою грозою... Захоплені любовью-грою Дві наші тіні на стіні...

Ув очі я дивлюсь ясні І весь тону, уже безсилий... Живуть в мені твої пісні, Як профіль твій до болю милий. Печаль в невипитім вині: Де ж ви мене, вітри, носили, Що я на воронім коні До тебе доскакав насилу?.. До пліч коханих доторкаюсь... Як я тебе в цю мить люблю! З небес омріяних спускаюсь І заклинаю, і молю: Не покидай мого жалю! Перед тобою тихо каюсь... В. Кулик

Любить — это прежде всего отдавать. Любить — значит чувства свои, как реку, С весенней щедростью расплескать На радость близкому человеку. Любить — это только глаза открыть И сразу подумать еще с зарею: Ну чем бы порадовать, одарить Того, кого любишь ты всей душою?! Любить — значит страстно вести бои За верность и словом, и каждым взглядом, Чтоб были сердца до конца свои И в горе и в радости вечно рядом. А ждет ли любовь? Ну конечно, ждет! И нежности ждет и тепла, но только Подсчетов...

Читати далі...

Що я лечу й не повертаюсь, Це знає всяк - не новина. В дорогу довгу я збираюсь - Мене заждалася вона... І я у себе все питаю, Чому буває даль сумна? Лише з тобою розквітаю, Адже у мене ти одна. Я так журився день при дні, Чекав на тебе, ждав без міри... І на життєвій бистрині Не поспішав на поклик ліри. Тепер же я в любов повірив - Ув очі я дивлюсь ясні. В. Кулик, 2001