Богдан Губський, якого окружна виборча комісія визнала переможцем на виборах народного депутата на "проблемному" 197 окрузі в Черкаській області, знову зібрався на вибори.
Про це він заявив у коментарі виданню "Фокус".
За словами Губського, коли законопроект про повторні вибори народних депутатів України буде підписаний президентом, він почне діяти в рамках законодавства.
На уточнююче запитання, чи означає це, що він вирішив балотуватися в депутати Верховної Ради, політик дав ствердну відповідь.
"Так. Торік я виграв вибори, тож шанси на перемогу у мене високі", - вважає Губський.
Як відомо, округ №197 став одним з п'яти, де ЦВК не змогла встановити результати виборів. Такому рішенню передував процес затягування підрахунку голосів. Центрвиборчкому довелося замінити вісім з 18-ти членів комісії.
Переможцем на окрузі ОВК назвала самовисуванця Богдана Губського, хоча, згідно з альтернативним підрахунком опозиції, перемогу здобув кандидат "Батьківщини" Леонід Даценко.
5 вересня Верховна Рада призначила вибори у п'яти одномандатних проблемних округах на 15 листопада 2013 року.
Мене дуже цікавить факт з нашої історії, так зване, нашестя Батия адже достеменно відомо, що саме Батий спалив Київ та винищив населення Київської Русі, після чого Русь була фактично вбита.Нашестя Батия зв'язують з татаро-монгольським ярмом, але мені тепер не хочеться зайвий раз доводити брехливість історії Чингизхана та вигаданої імперії. Я хочу підкреслити, що вистачить того, що історія цієї імперії суперечить законам Природи.
Далі далі я хотів би розглянути епізод, що носить назву "Битви на Калці"
Легенда говорить про те, що короткий рейд на Русь, що закінчився епізодом на Калці, і Батиєве нашестя виходили з імперії Чингизхана. Але цієї імперії, не було. Що означає легенда про Калку? Це просто одна з другорядних " підпор" міфу про татарське ярмо. І ця " підпора" несе тільки одне смислове навантаження - зайвий раз зв'язати Батиєве нашестя і міфічну монгольську імперію. Але, якщо вчені спростовують міф про імперію Чингизхана в цілому, то ми не потребуємо критичного розгляду одного маленького епізоду цього міфу.Хоча слід зазначити, що сам по собі традиційний опис епізоду на Калці має багато протиріч і непогоджень. Це прекрасно показано в книзі А. Бушкова. Проте, не варто відволікатися на розгляд безглуздої версії офіціозної історії. Нас цікавить, передусім, Батиєве нашестя і його наслідки.
Згідно офіційної версії Батиєве нашестя розпочалося із зимового походу 1237 року. Полчища кочівників(а якщо відкинути міф про Чингизхана, вони дійсно невідомо звідки взялися), що невідомо звідки взялися, вторглися на Русь. У найкоротші терміни була узята Рязань, а потім Владимир, Суздаль і інші міста Владимиро-суздальского князівства. На річці Сить були розгромлені війська великого князя володимирського Юрія. Потім татари пішли на Новгород, але насилу узявши невеликий Торжок, повернули назад. Рушили в межі Чернігівського князівства. Довго осаджували маленький Козельск та насилу його взяли .
Далі вони "пішли в степ". Привели себе в порядок і потім, в найближчі два роки захопили міста Чернігівського і Київського князівств. А в 1240 році татари рушили в Європу.
На цьому доки зупинимося і розглянемо перипетії початку Батиєвого походу.
Отже, кочівники починають кампанію взимку. Дивно, кінній армії зручно діяти влітку, коли є підніжний корм для коней. Адже ніхто не жене Батия. Стратегічна ініціатива на його стороні.
Але він навіщось починає похід взимку. Зрозуміло, згідно з офіційною легендою(пардон, історією) зимовий наступ ведуть величезні полчища в декілька сотень тисяч вершників. Це повна маячня. Доведено, що влітку, причому не в лісах, а в звичних для кочівників степах таку кількість вершників сконцентрувати неможливо.Цікаво, що традиційні історики довго "тримали оборону" в цьому питанні, але потім ця " оборона" впала. У результаті " зійшлися" на 30 тисячах.
На жаль, панство. Не могло бути у Батия війська такої чисельності. Військова історія поставила, що називається, "натурний експеримент" з цієї проблеми. Взимку 1942-1943 року після оточення німців під Сталінградом і прориву суцільного німецького фронту, декілька кавалерійських з'єднань Радянської Армії пішли в глибокий рейд. Радянські кіннотники, маючи своїх в лавах окремі автомобільні підрозділи і підтримку з повітря, дійшли до Дебальцева. Окремі роз'їзди з'явилися навіть в околицях Запоріжжя.Німецьке командування було дуже заклопотане цими діями. А радянське прекрасно розуміло перспективи розвитку операції. Була ідея нарощувати зусилля в цьому напрямі і навіть сформувати кінну армію. На жаль, це не вдалося.
Тому що такі маси коней в зимових умовах нічим було годувати. Трофейного фуражу(із складів мільйонних німецьких армій!) бракувало. Доходило до того, що фураж доставляли літаками. Але цього було явно недостатньо.Тому рейдову операцію довелося згорнути. Вона тривала не більше трьох місяців. А максимальна концентрація кавалеристів на одній ділянці не перевищувала десяти тисяч. Зрозуміло, координація дій частин, розкиданих від Донця до Дніпра(до речі, територія, порівнянна по розмірах з територією, де проходила перша кампанія Батиєвого нашестя), здійснювалася по радіо.Так що навіть з такими можливостями, що Батию і не снилися, не вдалося сконцентрувати 30 тисяч кавалеристів. Для узяття Запоріжжя, наприклад. Чи гуляти з боями по тилах ворога п'ять-шість місяців.Так що версія про зимовий рейд кочівників, не знайомих з театром військових дій, що не мають відповідного зв'язку і транспорту, що оперують не у відкритому степу, а в густих лісах абсолютно не проходить. Зрозуміло, банда в п'ятсот, а то і в тисячу шабель, могла вторгнутися на Русь. Але ось підкорити декілька князівств одно за одним, не змогла б.
Та що там підкорити. Просто здійснити такий зимовий похід навіть в якості туристів.
Але теоретично Батиєве нашестя цілком можливо собі уявити за таких умов:
1. Це
не
було нашестя деяких кочівників, що наблизилися до території Русі здалека.
2. Це було нашестя армії, зібраної в степових регіонах, що безпосередньо примикають до Русі.
3. Це було нашестя, що проводилося в рамках деякої військово-політичної акції самих руських князів. вірніше однієї їх частини, проти іншої.
Втім, чому тільки князів? У " запрошенні" і забезпеченні нашестя могли брати участь будь-які елітні угрупування, що мали для цього можливості і бажання.
На цьому доки зупинимося.
Отже. З точки зору здорового глузду і елементарного професіоналізму можна припустити тільки два варіанти.
Перше. Чи Батиєве нашестя такий же міф, як створення імперії Чингизхана.
Або, друге. Батиєве нашестя було елементом політики самих руських елітних угрупувань, що використали армію степовиків у своїх цілях.Заперечувати сам факт цього нашестя не варто. Про нього є достовірні відомості не лише в до не змоги брехливих і " відредагованих" російських літописах, але і в іноземних джерелах. Значить, нашестя було допоміжною військовою операцією у великій військово-політичній грі деяких сил в самій Русі.Від мітимо, що до таких висновків приходить багато вчених. Різні за формою, але єдині по суті твердження зводяться до того, що є деяка єдність, режиму на Русі, і Орди, що встановився після нашестя. Причому це не єдність переможця і переможеного, а деякий симбіоз.
Але якщо це так, має бути елітне угрупування, що виграло від нашестя, на Русі. Чи декілька угрупувань. І вони є.(Писати хто вони не буду хочу зберегти певну інтригу)
В цілому, з точки зору системи цінностей класичних "росіян", Батиєве нашестя начебто взагалі не мало ніяких негативних наслідків для політичної системи Русі.Але наслідки таки були колосальні.
А доки поставимо інше питання, дуже доречне А хто, власне, був убитий в результаті Батиєвого нашестя. Зрозуміло, убитих руських людей було багато. Але хто убитий, так би мовити, в історичному масштабі?Велика частина подивів з приводу Батиєвого нашестя обумовлена якраз тим, що не бажають бачити реального убитого - Русь.Л.Н. Гумільов у своїй відомій книзі "Від Русі до Росії" переконливо довів, що становлення Росії в її найзагальніших рисах, що збереглися до наших днів, якраз і обумовлене російсько-ординським симбіозом. Так що, з точки зору Росії нічого особливого не сталося. І подив багатьох дослідників і ідеологів правомірний.
Насправді, якщо ярма не було і Росія тільки виграла в перспективному плані, то для чого варто було проливати стільки крові і затівати нашестя?
Але ці міркування вірні лише у разі, якщо вважати, що Росія є спадкоємицею Русі. Її дитя. А ось в цьому дозвольте засумніватися.
Отже, Росія штучна назва, нав'язана православним візантійським духовенством замість органічної національної назви Русь. І це не просто зміна назви, це зміна самої суті країни.
Бо Русь відрізняється від Росії як небо і земля.
На Русі було одне з найм'якших законодавств. Руська Правда Ярослава Мудрого один з найгуманніших кримінальних кодексів у світі. Можна сумніватися в достовірності Руської Правди, як і інших літописних джерел. Але немає диму без вогню. Публічні, а тим більше масові страти з'явилися в Росії. На Русі їх не було(військові ексцеси на полі бою не в рахунок).На Русі було міське самоврядування, набагато розвиненіше, ніж в Європі. Вічові дзвони були в кожному великому руському місті. В Росії вічові дзвони були знищені,як і будь-яке самоврядування.
На Русі була свобода віросповідання. Цю тезу легко обґрунтувати .Відмітимо, що ця свобода довгий час зберігалася в тих землях Русі, які не потрапили під владу Росії-орди. У землях Великого князівства Литовського і Руського. У Росії цієї свободи не було.Русь була частиною Європи. Частиною невід'ємною і органічною. Більше того, певною мірою саме на Русі зародилися ті цивілізаційні тенденції, які стали потім базою для сучасної європейської цивілізації. Росія стала вічним ворогом і опонентом Європи. А в цивілізаційному плані, країною з постійними циклами " наздоганяючої " модернізації. Стала, духовною спадкоємицею померлої без слави Візантійської імперії. За посередництва Росії анти цивілізаційні імперські традиції, що зжили себе, знову намагаються в провадитися у світ при кожній цивілізаційній кризі світового масштабу.Росія-Орда перестала бути частиною Європи.
Навіть у найбуденнішому сенсі Русь і Росія абсолютно різні держави. Руські імена в основному слов'янські - Мстислав, Ярослав, Володимир, В'ячеслав, Первослава, Світлана, Ярослава. Російські імена мають церковне походження - Іван, Василь, Марія.
І усі ці зміни іміджу і менталітету країни сталися за історичними мірками майже відразу.
Після Батиєвого нашестя.
Коли була убита Русь.
І на її місці стала будуватися Росія, яка не може бути спадкоємицею Русі. Бо не може вважатися законним спадкоємцем пограбованого і убитого його вбивця.Вовк, який з'їв ягня не стає вівцею.
ST. PETERSBURG —Hopes for a positive G20 summit crumbled today as President Obama blurted to Russia’s Vladimir Putin at a joint press appearance, “Everyone here thinks you’re a jackass.”
The press corps appeared stunned by the uncharacteristic outburst from Mr. Obama, who then unleashed a ten-minute tirade at the stone-faced Russian President.
“Look, I’m not just talking about Snowden and Syria,” Mr. Obama said. “What about Pussy Riot? What about your anti-gay laws? Total jackass moves, my friend.”
As Mr. Putin narrowed his eyes in frosty silence, Mr. Obama seemed to warm to his topic.
“If you think I’m the only one who feels this way, you’re kidding yourself,” Mr. Obama said, jabbing his finger in the direction of the Russian President’s face. “Ask Angela Merkel. Ask David Cameron. Ask the Turkish guy. Every last one of them thinks you’re a dick.”
Shortly after Mr. Obama’s volcanic performance, Mr. Putin released a terse official statement, reading, “I should be afraid of this skinny man? I wrestle bears.”
After one day of meetings, the G20 nations voted unanimously on a resolution that said maybe everyone should just go home.
Але! І це дуже важливо, імперська державна модель ніколи не упускає випадку відвоювати втрачене, законсервуватися, розширитися за рахунок інших територій і так далі і тому подібне. При цьому імперські пережитки живуть у будь-якій бюрократичній системі. Вони як задавлена хронічна інфекція є присутніми в громадському організмі. Ця інфекція "не проявляється клінічно", але може активізуватися в несприятливих ситуаціях. При цьому бюрократія сама не упускає можливостей спровокувати ці ситуації. У тому числі, ініціюючи експансіоністські проекти. А у результаті це збереження, ця спроба закріпитися на нових землях, зберегти життєздатність імперської моделі за рахунок нових рабів, обертається горем для людей, що стали жертвами подібного процесу. Цих людей силою і обманом примушують жити в умовах соціального і демографічного стресу, який був в Стародавньому Єгипті або Ассірії, відтворюючи ці умови штучно. І усе це в інтересах бюрократичної верхівки і денаціоналізованих люмпенізованих деградантів, які є у будь-якому, навіть відносно благочинному, суспільстві.
З усього цього виходить один цікавий висновок. У кризовій ситуації завжди є два шляхи. Вперед, долаючи кризи через розвиток і еволюцію, через рішення проблем по суті. Чи назад, через відновлення життєздатної саме в кризах, але стратегічно безперспективною, ведучій до нових криз, "імперсько-соціалістичній" моделі побудови суспільства. Де все вирішується за рахунок над експлуатації людей.
Росіяни гуртом намагаються зрозуміти, що хотів сказати президент своїм малюнком "Кішка. Вигляд ззаду" у курганській школі, що побачила вся країна. "Путінська кішка" миттєво стала приводом для психоаналізу і жартів в інтернеті.
Практично всі найбільші газети Росії згадали у своїх матеріалах про початок навчального року незвичайну витівку президента Володимира Путіна: при відвідуванні школи №7 у Кургані він особисто випробував інтерактивну класну дошку, намалювавши на ній щось, що, за його словами, зображує кішку "вигляд ззаду".
Втім, ЗМІ згадали про витівки Путіна максимально лаконічно і нейтрально, надаючи простір для думок самим читачам. Зате блогери у коментарях дали волю.
Так, у багатьох відразу виникла асоціація з бандою "Чорна кішка" з фільму Станіслава Говорухіна "Місце зустрічі змінити не можна": зі сценою, де член банди Промокашка після пограбування магазину недопалком цигарки малює на стіні котячий силует.
А телеканал "Дождь" одразу ж звернувся за роз'ясненнями до психолога.
"Перше, що кидається в очі - дуже незвичайна поза, ракурс", - сказав директор психологічного центру "Сім птахів" Борис Суворов. Він запропонував кілька інтерпретацій: "По-перше, можна говорити про те, що це чоловік, який не схильний до контакту з людьми, уникає цього, відлюдний, замкнений, самотній, не любить великі скупчення людей".
"Друге - це якісь претензії на оригінальність, химерність, незвичність, але саме претензії: у людини насправді немає якихось креативних здібностей видатних, але вона хоче продемонструвати щось незвичайне, нестандартне, оригінальний підхід", - продовжив фахівець.
"Третє - явне невідповідність пропорцій, це може говорити про те, що людина живе у голові. Він не дуже у контакті зі своєю емоційною сферою і тілом та тілесними потребами. Він більше в інтелекті", - вважає він.
Окрему увагу психолог приділив хвосту кішки: "У тому, як він зображений тут - суворо вертикально у вигляді палиці, явно простежується якийсь фалічний символ. Він не волохатий, не пухнастий, не завивається. Якщо людина таке малює, це характерно для тих, хто не дуже впевнений у своїй мужності або не дуже себе в цьому плані відчуває. Необов'язково сексуально, але з мужністю варто підозрювати якісь проблеми".
Журналіст видання Slon.ru висловив таку думку: "Дивіться: ось людина входить у клас, цій людині все можна, і при першій можливості малює на дошці дупу кота. Тобто, з одного боку - президент знає, що це вся країна побачить, - малюнок можна розцінювати як послання співвітчизникам, а з іншого боку - ми всі думаємо, чим занепокоєний державний діяч Путін, а у нього в голові, виявляється, ось що".
Публіцист, член партії "Яблуко" Сергій Васін у своєму "Живому журналі" опублікував два зображення поряд, пропонуючи їх порівняти. "Це просто випадковий збіг..?" - запиутє він. І розвиває теорію про те, що у Путіна несподівано "вискочило" підсвідоме. Щоправда, не "бандитське", а "чекістське", оскільки Володимир Володимирович, як відомо, був офіцером КДБ.
"Малює Путін на дошці "кішку ззаду", а в думках - підрив на крейсері. Військова жилка!" - написав на своїй сторінці у Facebook політолог Гліб Павловський, додавши відповідне фото.
Колишнього віце-прем'єра РФ Альфреда Коха, як і психолога, збентежив котячий хвіст. "Дивився я, дивився на путінську "кішку ззаду" і ось на які думки вона мене наштовхнула: а чому це у скульптури єврейського героя Давида роботи Мікеланджело член не обрізаний?" - написав він у Facebook.
Деякі користувачі соцмережі взяли приклад із президента і зобразили його власний "вигляд ззаду".
"До цього він вже малював нам "конституцію, вид ззаду", "правосуддя, вид ззаду" і "демократію, вид ззаду". Така спеціалізація у людини. Художник-реверсист", - пишуть у коментарях на YouTube. 
За матеріалами: newsru.com
Правоохоронці виявили , що на виборах народного депутата на користь кандидата Ігоря Маркова було сфальсифіковано 6038 бюлетенів.
Про це у своєму блозі на "Українській правді" написав заступник голови Одеської облради Олексій Гончаренко.
Він нагадав, що півтора місяці тому оскаржив в суді обрання Маркова народним депутатом.
16 липня працівники центрального апарату Міністерства внутрішніх справ вилучили всю документацію з виборів у Київському районі міста Одеси.
Головне слідче управління МВС спільно з фахівцями Державного науково-дослідного експертного центру МВС та Секретаріату ЦВК провели перевірку цих матеріалів.
29 серпня в ЦВК направили висновок, згідно з яким, за словами Гончаренка, "було виявлено 6038 сфальшованих на користь кандидата Маркова бюлетенів або майже 30% від загального числа голосів, визнаних як віддані за Ігоря Маркова".
"Враховуючи, що різниця між ним і мною як кандидатом, що набрав, за даними ЦВК, другу кількість голосів, склала 5160 голосів, виходить, що Ігор Марков просто вкрав мандат народного депутата", - заявив Гончаренко.
Як відомо, Марков заявив журналістам, що його можуть позбавити депутатського мандата нібито через небажання голосувати за євроінтеграційні закони.
Українська правда
коли всі думки лише про перемогу, а не про ідеї" Меттью
Тейлор – у минулому головний політичний стратег британського
прем’єр-міністра Тоні Блера. Він координував переможну кампанію
лейбористів у 1997-му, очолював політичний відділ глави уряду та був
його радником. Утім, невдовзі пішов із політики, щоб стати виконавчим
директором Королівської спільноти мистецтв. |
 |
Ця інституція, до якої свого часу належали Чарльз Діккенс та Джон Адамс, із 1754 року займається розвитком суспільства та наук. Нині Меттью Тейлор пропагує ідеї «Просвітництва ХХІ століття» і досліджує те, як подолати популізм у часи, коли політика перетворилася на змагання, а виборці прагнуть шведського соцзабезпечення, сплачуючи низькі американські податки, чому соціально відповідальний бізнес потенційно прибутковіший і що робить щасливими суспільства добробуту.
У. Т.: У чому полягають ідеї «Просвітництва ХХІ століття»? Чому саме зараз ми маємо поповертатися до цього терміна з підручників історії?
– Річ у тому, що між суспільством, у якому ми хочемо жити, і тим, яке будуємо, величезна прірва. Нас утвердили в думці, що всі проблеми вирішить або держава, або ринок – треба лише обрати правильний уряд і розбагатіти. На жаль, це неможливо. Розв’язання проблем залежить від нас самих і того, як наш спосіб життя допомагає досягти бажаного устрою. Загалом люди в усьому світі одностайні: усі хочуть, щоби суспільство було вільним, справедливим, а діти мали однакові перспективи незалежно від того, в якій країні й у яких соціальних умовах виросли. Для більшості має значення довкілля, а також наявність публічної сфери, активного громадського життя. Та мало хто замислюється над тим, як цього досягти. Один зі способів подолання прірви – повернутися до принципів, проголошених просвітниками XVII та XVIII століть, які ми неймовірно звузили.
Політика тепер схожа на якір, який тримає суспільство на дні
У. Т.: Популізм у політиці зростає всюди: у США, Європі, Україні. Як його можна побороти?
– Сучасна політика ґрунтується на такому принципі: політики щось обіцяють, а потім щось віддають. Ми ж сидимо й чекаємо. Понад те, індивідуалістичні цінності привчили нас шукати винного, якщо справи кепські. Проблеми – це наслідок неправильної життєдіяльності всього суспільства. Так само й політики: замість того щоб казати правду, зізнатися, що вони неспроможні зробити щось без участі громадян, обіцяють усе більше й більше, виконуючи менше й менше. Чому політики недієздатні? Тому що їм не до снаги зробити геть усе. Це ілюзія. Використаю метафору: людина, постійно обурена на весь світ, приходить до психоаналітика. Лікар ніколи не порадить їй просто чекати, доки зміняться обставини. Він пояснить, що обурюватися – право пацієнта, але варто опанувати злість і щось робити. Політики скажуть: будь незадоволений іншими, але голосуй за мене, бо я той єдиний, на кого не треба злитися.
У. Т.: Думка, що політика – то брудна справа, зав’язана на грошах і корупції, а всі політики погані, стає популярнішою в усьому світі незалежно від країни. Це справді так?
– Багато років поспіль я це категорично заперечував. Тоді, коли сам працював у політиці: був радником Тоні Блера, очолював команду його стратегів. Та й тепер не скажу, що переважна частина йде в політику заради того, щоб стати корупціонерами. Нині більше переконую в тому, що сучасний політичний процес шкідливий для суспільства. Політика стала якорем, який тримає суспільство на дні, не дає йому піднятися і змінитися. Людям пропонують легкі відповіді на складні запитання, тоді як легких відповідей не існує взагалі. Виходить, що прості відповіді не спрацьовують, громадяни обурюються й втрачають будь-яку віру. Нині я вкрай критично ставлюся до британської політики, бачу ті самі процеси по всій Європі. Напевно, вони характерні й для України. Сучасна політика переживає кризу. Вона на сто відсотків перетворилася на змагання та спорт, коли всі думки лише про боротьбу та перемогу, а не про ідеї. Як уболівальник порівняю її із сучасним футболом. Глядачі хочуть красивої гри, ризику, несподіваних кроків, а гравці борсаються на полі, щоб отримати кубок і відповідну грошову винагороду.
У. Т.: Ви ставите діагноз. А який вихід, якщо очікувати змін від самих політиків – то марна справа?
– Краще наведу приклад лідерства, яке вважаю моделлю для майбутнього: коли політики зізнаються, що ми можемо щось змінити лише разом. Шість років тому лікар порадив мерові Оклахоми схуднути. Дієта не допомогла. За кілька місяців міський голова влаштував прес-конференцію у клітці слона в місцевому зоопарку, на якій пояснював: «Слони товсті, бо вони слони. Я ж не маю на це причин. Я товстий, бо ми живемо в товстому місті у товстій країні. Хочу щоб ми, мешканці Оклахоми, разом втратили один мільйон фунтів (приблизно півмільйона кілограм. – Ред.)». Оклахомівці захопилися ідеєю й розпочали змагання. Через дев’ять місяців населення сукупно позбулося 750 тис. фунтів. (340 тис. кг). Головне – люди зрозуміли, що спроможні щось змінити разом. В Оклахомі не було ані достатньо парків, ані бігових чи велосипедних доріжок. Інфраструктура потребувала грошей. Ще через два роки мер провів референдум щодо підвищення податку. Зазвичай американці категорично проти збільшення податків, але в цьому випадку 90% мешканців міста підтримали рішення. Було зібрано $190 млн від тамтешніх бізнесменів. Оклахома перетворилася на зелене місто. Окрім того, що його мешканці здоровіші за інших, у них нижчий за середньоамериканський рівень безробіття, а місто приваблює інвесторів. Все тому, що це місце, де люди роблять щось разом. З країною все складніше. Звісно, політик має показувати приклад, і не разовий, а системний. Він зобов’язаний бути частиною змін і зменшувати відстань між собою та людьми. Смішно їздити на авто з водієм, поки решта бігає. Британці ж втратили відчуття, що мають щось робити, а здебільшого чекають.
У. Т.: Ви наводили дані, що в країнах, які досягли добробуту, люди хоч і почали жити краще, але не стали щасливішими…
– Я маю уточнити, що після певної межі достатку багатство більше не робить людей щасливішими. Бідним і безробітним гроші дають щастя. Сьогодні мільйони не мають роботи чи отримують копійки. Водночас чимало товстосумів прагнуть лише збагачення, не забезпечуючи жодної користі суспільству. Суспільства сприймають це як норму, хоча в сучасному світі така поведінка дивна і не є ознакою цивілізованості. То глобальний феномен. У Лондоні окремі райони належать мільйонерам, мільярдерам з усього світу: росіянам, арабам. Вулиці й оселі там порожні. Власники просто інвестують. Я в жодному разі не кажу, що біднішим країнам не потрібне економічне зростання, однак після певного рівня варто зрозуміти, що справжнє задоволення приносить лише віддача завдяки тому, що ти робиш для спільноти.
У. Т.: Звучить як банальні істини, але ви наполягаєте, що вони доведені науково.
– Звісно, доведені. Багато досліджень стверджують, що єдина річ, яка робить людей щасливими, – це відносини: у родині, з друзями, в громаді. Волонтери щасливіші за тих, хто відсиджується вдома. У тому й трагедія, що наше суспільство потерпає від епідемії самотності.
У. Т.: Що більше ми дізнаємося, то більше людей лякаються й утверджуються в думці, що світ стає жорстокішим, а насильство зростає. Ви це заперечуєте, але також наполягаєте, що такі уявлення шкодять розвитку суспільства. Поясніть чому.
– Справжніх глобальних небезпек достатньо: зміни клімату, популізм, стан сучасної політики, глобальні епідемії, спричинені зловживанням антибіотиків, що зробило хвороби стійкими. А ось будь-яка інформація про нас робить нас кращими. Насправді світ ще ніколи не був менш жорстоким. Відсоток людей, які гинуть через насильство, нижчий, аніж будь-коли в історії. Цифри неспівмірні з даними 5 чи 10 тис. років тому. Так, є крайні праві, популісти, екстремісти. Водночас молодь з усіх куточків подорожує більше, ніж будь-коли, і дивиться на інших як на рівних, а на себе – як на громадян світу. Потенціал людини в ХХІ столітті величезний. От тільки ми маємо не просто мріяти, а впроваджувати засоби, як цього досягти. Звісно, історія не буває простою. ХХ століття для Європи виявилося жахливим, та й ХХІ почалося не краще. Та чи бажаєте ви жити в інший час? Песимізм шкодить. Хоча я вважаю свої погляди прогресивними, мене дивує, що соціал-демократи й ліві такі песимістичні. Не бачу в цьому сенсу. Доказів того, що людина може створити краще суспільство, чимало. За часів моєї молодості расизм і сексизм були нормою. Тут, у Лондоні, могли заарештувати й побити тільки за те, що тримаєш за руку особу тієї самої статі. Багато людей жили у страху. Подумайте, наскільки все змінилося лише за останні 30 років. Ми можемо змінювати разом. Що справді об’єднує людей – не мітинги, а спільні дії. Давайте спорудимо разом будинок, школу. Наостанок я б сказав: не надія нас змушує діяти, а дія змушує сподіватися.
