Про співтовариство

Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.

Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.

Топ учасників

Вид:
короткий
повний

Ми любимо тебе, Україно!

-Я ваш вирок!- або: як вбити дракона

-Я ваш вирок!- або: як вбити дракона



У творчості дуже мудрого єврейського письменника Євгенія Шварца є дуже гарна драма під назвою «Дракон», але оскільки це надзвичайно тонка філософія, щоб її переповісти стисло, тому я обмежусь іншою коротшою притчею на аналогічну тему «вбити дракона» так би мовити «з народних джерел»:

В одному королівстві серед дуже важкодоступних проваль і круч в своєму грізному замку проживав страшний дракон, який тероризував багато сіл і міст навколо, вимагаючи від них данину і рабів. Чимало лицарів виходили на битву з тим драконом, але ніхто ніколи не повертався. Ніхто ніколи не повертався. А дракон панував на краєм уже багато віків і вже мало хто зі сміливців йшов з ним на прю, аж ось віднайшовся непереможний в боях лицар, який вирішив піти і вбити дракона. Добрався лицар до замку, став битися з драконом і у важкій боротьбі переміг його. Та помираючи, дракон сказав йому дивну річ:

- Ось я помираю – ти здолав мене! Значить тепер твоя черга бути драконом.

- Як так?- здивувався лицар - Я стану драконом? З чого б це?

- А як ти думаєш, звідки я тут з’явився?- запитав лицаря дракон і сам же відповів: - Колись і я був таким самим благородним лицарем, яким є ти зараз, і так само переміг дракона. Але поглянь, які величезні багатства зібрано тут! Невже оце все майно ти покинеш напризволяще, а також всю ту величезну владу, яку має дракон? Я не зміг і ніхто не зміг, ось чому ніхто з лицарів не повертався звідси, бо він або гинув у битві з драконом, або його перемагав і сам поступово ставав драконом, тому що без жорстокої деспотичної влади неможливо тримати у страсі й покорі підвладних людей, аби вберегти своє багатство та збільшувати його.



Давно дивуюся з того, як докорінно змінюються люди, коли опиняються при владі, а потім – без неї. Зараз Юлію Тимошенко, як то кажуть, хоч до рани прикладай, така вона добра до людей, а ось коли була прем’єр-міністром України - так людям вчесала з цінами на газ, що очі повилазили: було 50 доларів за 1тис. кубів, а зробила - 500! А який добрий став екс-міністр по ЖКГа Кучеренко, а що розумний! Все знає, як має бути добре для людей, тільки чогось коли міністром був – з того нічого не зробив, а тупо «забив». Колишні міністри соцполітики Наталія Королевська та Андрій Рева зараз просто свою душу рвуть за народ і його благодать, відколи їх послали мать-перемать. При владі ж коли були, то трясли з народу душу, як з плодами грушу. Зайвої копійки не давали, щоб інші при владі то вкрали.

Взагалі, давайте серйозно обдумаємо тему чи взагалі можливі якісь глобальні реформи в Україні як щось реальне? Всі ми добре знаємо, що на всіх рівнях стати депутатом задоволення не з дешевих, тобто депутат – це людина забезпечена і у якої все добре. Наголошую на тому, що у депутата вже все добре! Тому і депутат. А як в людини все добре вже, то чи буде вона щось міняти кардинально в державі? Звичайно, що ні. Хоча багатьом людям, які обирали депутата, живеться погано і вони обирають когось саме для того, щоб змінити своє життя на краще. Кандидат у депутати, зрозуміло, обіцяє усе змінити і добре людям зробити, але насправді він у тому не зацікавлений зовсім, бо він вже живе супер! А депутатство тільки додає йому ще достатку, але не його виборцям! Тому всі реформи у нас для проформи, бо ніхто нічого не міняє і не хоче міняти. Одні розпочали, а вже наступні все відмінили, щоб своє розпочати, бо їх наступники також мають щось назад вертати і «попєрєдников» ганчувати. Безкінечний рух без якогось результату. Саме тому Україна не рухається вперед, як не рухається назад, у тупо топчеться на одному місці та загрузає в тому баговинні безглуздя і безпорадності. Чи є з того вихід? Звичайно, що є! Вихід є завжди! Проблема його знайти! Для того потрібно думати, а цього якраз в Україні ніхто і не хоче робити, бо всім дива подавай! В одну мить все і одразу! А такого не буває.

В своєму «Драконі» Євгеній Шварц описує ситуацію, коли герой Ланцелот одужав від важких поранень, які зазнав під час битви і перемоги над Драконом, і таємно повертається до врятованого ним міста й жахається тому, що в місті нічого не змінилося! Дракона вже немає, але люди продовжують жити і боятися, як було за живого Дракона. Вони звикли так жити! Вони не знають інакшого життя! І виникає просте запитання: -А чи потрібно було вбивати того Дракона?

Хоча я сам минулі 5-ть років причисляв себе до команди «порохоботів», але ніколи не був так би мовити фаном Петра Порошенка, а казав різним «порохофобам», що покажіть мені та докажіть, яка людина краща за нього і я буду підтримувати ту людину. Я дуже високо ціную Олександра Турчинова і Арсенія Яценюка, які не виставляли свої кандидатури в Президенти України 2019-го, щоб дати можливість перемогти Петру Порошенку і це дуже благородно, мудро і правильно. Вони чудово розуміли, що Україні потрібна стабільність влади, щоб повністю подолати кризу від 2014-го, продовжити економічне зростання і покращити життя пересічних людей. Саме на внутрішній соціальній політиці збирався зосередитись Петро Порошенко під час своєї другої каденції на посаді Президента України і це ще буде – я в тому певен. Він ще відносно молодий політик і в нього ще є попереду час, чого не скажу про себе і своє покоління з «дітей Совка». Слова Володимира Зеленського: -Я ваш вирок!- стосуються не так Петра Порошенка, як всіх нас. Це наш вирок! Кінець епохи бідності і початок епохи жебрацтва. Інших варіантів просто не передбачено. Звідки? Де і яким чином з’являться кошти для покращення життя людей в Україні? Економіка в ступорі. Війна безкінечна. Корупція тотальна. Влада летальна. Соціум зедебільний. Звідки стане жити краще? Тільки гірше.
Щоб не завершувати допис на цій «веселій ноті» пограюся у конспірологію: а може все так і було задумано? Порошенко сам захотів перемоги Володимира Зеленського і його Зекодла, щоб на контрасті народ задрочений агітацією проти Пороха зрозумів різницю між фаховою і нефаховою командою при владі. Нехай скуштують злиднів по-повній програмі, а тоді зрозуміють свою дурість і будуть згадувати «епоху бідності» за Порошенка як рай стабільності і добробуту. Я в це вірю. Нехай люди перехворіють зедебілізмом, як зараз коронавірусом, що так само вчасно об’явився: недоречний додаток до нашого доречного вироку – Володимира Зеленського. Ха-ха-ха. Настав час блазня і облизня.

Богдан Гордасевич
26 червня 2020 р. (7538)
Львів-Рясне
18:17 26.06.2020


Згадаємо про приїзд Папи Івана-Павла ІІ до Львова


На останню декаду червня, що у 2001 році, припала непересічна для історії Львова та й України загалом подія. Це багатьом видавалося неможливим і до останнього існували сумніви, але папа таки прибув поспілкуватися з українцями. Тоді це все просто видавалося неймовірним, а сьогодні сприймається як одна з найбільш значимих у нашій новітній історії подій. Поруч, можливо, могло би бути Євро-2012, але масштаб все одно не той – тоді сотні тисяч людей приїжджали побачити десятки своїх улюбленців в дії, відпочити та насолодитись масштабним спортивним дійством, а до одного Папи Івана Павла ІІ прийшли більше мільйона людей. При цьому, також з різних міст і країн. Відтак дивимося як це було.

Літаючий папа і його українська карета

Впродовж історії Львів відвідали багато відомих людей. Тут і королі, і імператори, і президенти, і міністри, і діячі мистецтва, літератури, музики, спорту тощо. Однак персона Папи Івана Павла ІІ над цими шанованими людьми, а його приїзд став епохальною подією. Папа прибув до Львова 25 червня 2001 року о 19 год. 15 хв. на львівський аеропорт. Його приліт забезпечувала компанія Fly UIA. Візит загалом тривав з 23 до 27 червня. До Львова понтифік прибув літаком МАУ, який називався “Мауглі”. Так наша земля побачила “Літаючого Папу”, що отримав це прізвисько через подорожі.

З любовю і пошаною до православних братів

Важко назвати іншого релігійного діяча, який зробив більше для екуменічного руху, аніж Папа Іван Павло ІІ. Безумовно, що його приїзд до України мав багато причин, а екуменічні чинники – поміж ними. Сам понтифік говорив, що їде “з любов’ю і пошаною до православних братів”. Характерно, що вже після відвідин ним України, як він сам та його оточення, так і представники православ’я відзначали, що цей візит дійсно приніс і надалі буде мати багато користі для діалогу між православними та католиками.  

Проповідь українською

Очевидно, що цей приїзд передбачав тривалу підготовку. При цьому, з обох сторін. Відтак можна навіть сказати, що у Львові 2001 став роком папи. Характерно, що символічні передвісники цієї місії можна віднаходити задовго до згаданої події. Так, ще у червні 1991 року, коли Папа Іван Павло ІІ виголошував проповідь українською мовою у, на той час, костелі єзуїтів в Перемишлі, він зазначив, що якщо зуміє приїхати до Львова, це сприятиме становленню України та зростанню українців. Десь так воно і сталося.

Символи України й Ватикану на будинках і вулицях

Факторів, які могли зашкодити приїзду Папи Івана Павла ІІ в Україну, вистачало. Серед них як релігійні конфлікти, так і корупція політикуму, який очолював президент Кучма, що мав жахливо зіпсовану репутацію. Однак, воля понтифіка і його рішення виглядали непорушними, а представники української влади зуміли гарантувати належні спокій та безпеку. Можливо Іван Павло ІІ відчував, що в цей момент Україна потребувала його найбільше. У цьому він міг переконатися на місцях. Так, у Львові папу вітали глава УГКЦ Любомир Гузар та кардинал РКЦ Мар’ян Яворський, голови облдержадміністрації і облради, мер Львова Василь Куйбіда, також сотні тисяч вірних, які стояли обабіч вулиць, прикрасивши все довкола символікою України та Ватикану.

Папа у Львові в цифрах

Прибуттям і перебуванням Папи Івана Павла ІІ у Львові займалися одразу три комітети – церковний на чолі з о. Богданом Прахом, міський з мером В. Куйбідою і обласний з М. Гладієм. Фінансово подію забезпечували держава, обласна рада, місто і благочинці. Для богослужінь на іподромі встановили вівтар, який спроектували А. Бокотей, Л. Медвідь і М. Рибенчук. Усі заходи обслуговували 4,5 тисяч волонтерів, а до Львова приїхало понад 100 тисяч громадян з інших країн: Польщі, Білорусі, Естонії і ін., мешканці українських міст. Цей візит висвітлювали понад 1,5 тисяч журналістів із різних країн.

На святоюрських пагорбах

25 червня папомобіль рухався сучасною вулицею Героїв УПА від аеропорту і в напрямку центру. Цього дня Папа Іван Павло ІІ молився у латинській катедрі, також був у Вірменському соборі, спілкувався з ієрархами. Врешті, відправився до собору св. Юра, де осв’ятив корону для чудотворної Теребовлянської ікони Богородиці. Папу супроводжували кардинал Мар’ян Яворський, Любомир Гузар і ін. На ночівлю понтифік зупинився у митрополичих палатах. Люди з оточення і супроводу намісника святого Петра ночували у готелі “Дністер”, що поруч.

Дощ іде – діти ростуть

Наступного ранку, 26 червня, Папа Іван Павло ІІ мав Службу Божу в латинському обряді на іподромі. Богослуження відбувалося за участі кардинала Мар’яна Яворського, а по тому папа беатифікував львівського архієпископа Юзефа Більчевського та отця Зиґмунта Гораздовського. В обідню пору Римський єпископ відвідав Вищу духовну семінарію св. Йосифа РКЦ у Брюховичах. На сам кінець, під вечір було заплановано зустріч із молоддю на площі перед церквою Різдва Пресвятої Богородиці, що на Сихові. Папа перебував в товаристві декількох сотень тисяч молодих людей. Завадити їхньому спілкуванню спробував зливний дощ. Однак наслідком останнього стала хіба крилата фраза від понтифіка: “Дощ іде – діти ростуть”. Відтак надалі відбувалося не лише спілкування, але й концерт і співи, де активно задіяним був і Іван Павло ІІ. Повертаючись із Сихова, папа освятив місце і заклав наріжний камінь під будівництво семінарії Святого Духа й УКУ.

Понад мільйон вірних

27 червня Папа Іван Павло ІІ відслужив ще одну Літургію на іподромі, але цього разу у східному обряді. Папі співслужили Любомир Гузар і понад 800 отців. На події було понад півтора мільйона людей, яких, знову ж, не зупинило ні довге чекання, ні дощ з неба та болото під ногами. Діяння супроводжував хор з 500 осіб. У перших рядах можна було помітити президента Л. Кучму, а також місцеве керівництво. Як і першого разу, понтифік беатифікував 27 діячів. Серед них єпископи Григорій Хомишин, Йосафат Коциловський, Миколай Чарнецький, архімандрит Климентій Шептицький, Емільян Ковч і ін.   

Король Данило для папи

Папа Іван Павло ІІ не залишив Львів без презентів. Окрім іскор віри та надії, які він побачив в очах людей, представники влади вручили йому інші подарунки. Це ікона Попелівської Богоматері від міста та копія скульптури короля Данила, виконана Євгеном Безніском за моделлю Теодозії Бриж від облради.

Коли ще папа говорив українською?

Іван Павло ІІ був непересічним папою. Він був першим слов’янином у такому статусі і першим за довгий час неіталійцем. Наважувався на багато нестандартних кроків. Відтак незвичайною була і його діяльність, і його прибуття до України. 23 червня 2001 року він вийшов з літака у Бориполі, став навколішки і поцілував землю. Очевидно, подібні дії також є однією з причин, чому ця Людина всюди збирала велелюдні натовпи. Врешті, Іван Павло ІІ завжди говорив із людьми їхньою мовою. В прямому і переносному значенні. До прикладу, до українців він звертався українською, виголошував проповіді українською. Такі жести підтримки для нас були особливо важливими й потрібними. Мусимо і сьогодні про це пам’ятати і ніколи не відступати від принципів та ідеалів, з якими до нас приїжджав Папа Іван Павло ІІ, яких він сам дотримувався і чому навчав інших.  

Євген Гулюк

Трускавець відкрив готелі та пансіонати

Готелі та пансіонати Трускавця відновили роботу

курорт Трускавець 01У Трускавці відсьогодні, з  2 червня відновлюють роботу готелі та пансіонати. Послабити карантинні обмеження прийняли рішення 1 червня на позачерговому засіданні міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій.

Починаючи з 02 червня 2020 року дозволити роботу готелів, пансіонатів (окрім хостелів) без ресторанів у цих готелях з дотриманням тимчасових рекомендацій визначених постановою Головного державного санітарного лікаря України за № 22 від 21.05.2020 року, – повідомляє Трускавецька міськрада.

Готелі та пансіонати працюватимуть за умови дотримання протиепідемічних вимог, визначених МОЗ України та головним державним санітарним лікарем України.

У разі порушення протиепідемічних вимог суб’єктами господарювання, які відновили свою господарську діяльність, Держпродспоживслужба та Поліція повинні невідкладно вживати заходів щодо притягнення керівників відповідних суб’єктів до адміністративної відповідальності.

Трускавець готовий прийняти на оздоровлення медиків та осіб, які перехворіли на коронавірус

Курорт Трускавець пропонує розробити і прийняти спеціальну державну програму, яка полягала б у скеруванні на санітарно-курортний відпочинок медиків, які на передовій боротьби з COVID, та осіб, які перехворіли на коронавірусну хворобу. Інформує Трускавецька міська рада.

Також Трускавець рекомендує запровадити імуноферментний аналіз крові для тестування відпочивальників на українських курортах.

Цей метод є дешевшим та швидшим, ніж ПЛР-тест. Результат готовий через 2 години. Вартість тесту – до 200 гривень. Натомість, один тест ПРЛ обходиться приблизно в 1 600 грн, на результати доводиться чекати кілька діб.

В Україні тестування методом ІФА проводиться на офіційному рівні у Вінницькій, Донецькій, Закарпатській, Київській, Луганській, Харківській, Херсонській областях та Києві.

Тему застосування ІФА на курортах Львівщини піднімав 26 травня на сесії Львівської обласної ради депутат облради, заступник міського голови Трускавця Олексій Балицький.

Відновлення роботи курорту – дуже очікувана подія для усіх трускавчан. Готелі та санаторії з нетерпінням чекають гостей.

 

З днем народження! Частина друга

З днем народження! 
Богдану Гордасевичу виповнилось 59 років

19 червня 2020 року мав радість одержати подарунки від онуків Миколи та Руслана ось такі найкращі з усіх можливих, бо зроблені власноруч




З днем народження! Богдану Гордасевичу виповнилось 59 років

З днем народження! 
Богдану Гордасевичу виповнилось 59 років

Вчора 19 червня 2020 року мав радість одержати подарунки і першою була доня Соломія, яка подарувала ось це:







А ще велику упаковку з ароматною кавою і цьомка.
Щиро вдячний.

Прощання з Олексієм Порошенком

Прощання з Олексієм Порошенком










У Києві прощаються з Олексієм Івановичем Порошенком

У КЛУБІ КАБМІНУ ПРОЩАЮТЬСЯ З БАТЬКОМ ПЕТРА ПОРОШЕНКА – ОЛЕКСІЄМ ІВАНОВИЧЕМ 
19.06.2020 12:03
Перед цим у Свято-Михайлівському соборі відслужили панахиду

ЗА ТЕМОЮ

У Києві в Клубі Кабінету Міністрів у п'ятницю, 19 червня, прощаються із батьком п'ятого президента України Петра Порошенка – Олексієм Івановичем Порошенком. Про це повідомляє кореспондентка "5 каналу" Олена Соловйова.

До будівлі вже прийшла родина Порошенків.

Прощання з Олексієм Івановичем ПорошенкомПрощання з Олексієм Івановичем Порошенком"5 канал" / Олена Соловйова

Прощання з Олексієм Івановичем ПорошенкомПрощання з Олексієм Івановичем Порошенком"5 канал" / Олена Соловйова

На прощання з Олексієм Порошенком прийшли ексміністр Євген Нищук, Геннадій Зубко та колишній прем'єр Володимир Гройсман.

Прощання з Олексієм Івановичем ПорошенкомПрощання з Олексієм Івановичем Порошенком"5 канал" / Олена Соловйова

Прощання з Олексієм Івановичем ПорошенкомПрощання з Олексієм Івановичем Порошенком"5 канал" / Олена Соловйова

Перед цим у Свято-Михайлівському соборі відслужили панахиду.

Нагадаємо, похорон Олексія Івановича Порошенка, батька п'ятого президента України, перенесли на 19 червня через суд над Петром Порошенком. За інформацією ЗМІ, батько Петра Порошенка Олексій Іванович помер унаслідок інсульту, який стався 15 червня після того, як він дізнався, що його сина викликають у суд для обрання запобіжного заходу, а прокуратура вимагає арешту п'ятого президента.

Панахида по Олексію Порошенку

На панахиді, яка почалася трохи пізніше 10:00, були присутні члени фракції "Європейська солідарність", колишній генпрокурор Юрій Луценко з дружиною Іриною

У Києві в п'ятницю, 19 червня, відбулася панахида по батькові Петра Порошенка Олексію в Свято-Михайлівському монастирі. На панахиді, яка почалася трохи пізніше 10:00, були присутні члени фракції "Європейська солідарність", колишній генпрокурор Юрій Луценко з дружиною Іриною. Службу проводив митрополит Єпіфаній.

Також на церемонії були дружина п'ятого президента Марина Порошенко, дочки Олександра та Євгенія, молодший син Михайло. Старшого сина Олексія і його дружини Юлії в монастирі не було.

Панахида завершилася о 11:30, о 11:40 труну винесли з монастиря і повантажили в катафалк.

У Києві завершилася панахида по батькові Порошенка, її провів Єпіфаній
У Києві завершилася панахида по батькові Порошенка, її провів Єпіфаній
У Києві завершилася панахида по батькові Порошенка, її провів Єпіфаній
У Києві завершилася панахида по батькові Порошенка, її провів Єпіфаній
У Києві завершилася панахида по батькові Порошенка, її провів Єпіфаній
У Києві завершилася панахида по батькові Порошенка, її провів Єпіфаній
У Києві завершилася панахида по батькові Порошенка, її провів Єпіфаній
У Києві завершилася панахида по батькові Порошенка, її провів Єпіфаній
У Києві завершилася панахида по батькові Порошенка, її провів Єпіфаній


Наш вирок



І сказав Вован: -Я ваш вирок!

В сучасній історії доволі парадоксів, бо як це не дивно звучить, але найбільшим український націоналістом і бандерівцем є ніхто інший, як сам Президент РФ Володимир Путін, бо ніхто за нього не зробив більшого задля від'єднання України від Росії. Не вірите?  А ви подивіться самі неупереджено як сильно була інтегрована Україна в економічному і соціальному обширі з РФ у 2000 році і що маємо на 2020-й? Різниця просто не до порівняння! А хто це все зробив? Однозначно: Путін! Путін! Путін! Хоча воно одночасно і Хуйло – ніде правди діти: усі Совка ми діти. Зауважте на одне чітке явище: Україна завжди мусіла відповідати на санкції чи скорше: репресії,–  з боку РФ, а не була їх ініціатором. А за тим всім стояв і є виключно особисто Вова Путін, який динамічно роз’єднує Україну з РФ, за що від імені Степана Бандери йому щира вдячність і орден «Богдана Хмельницького» за цей подвиг.

Та повертаємось до наших баранів, тобто: до зе-електорату. Ви знову здивуєтесь з парадоксу, що погрожуючи під час передвиборчої риторики у бік Петра Порошенка безнадійно мудрими словами: – Я ваш вирок! – Володимир Зеленський насправді став вироком для свого електорату в сукупності з Петром Порошенком, яких єднає безкінечно багато своє і чуже злато. Давайте розбиратися детальніше з тими, хто любить читати надбагато і навіть думати над прочитаним.

Не відкрию великої таємниці, що після розвалу СРСР і появи 24 серпня 1991 року Незалежної Світової Держави Україна – вона, люба Ненька, дотепер ще залишається уламком Совка і отою псевдо-державою УРСР з усією ментальність пост-колоніального соціуму тотально патроналістичного за своєю свідомістю, не виключаючи і автора цього допису. Я про то написав у своєму роздумі «Сучасність і «Правитель» Нікколо Макіавеллі» щодо хвороби на «вождізм» і все інше з тим пов’язане. (https://spavedfront.io.ua/s218079/gosudar_nikkolo_makiavelli)

Не думаю, що хтось з тих, хто реально побував у Совку-соцтаборі, буде спростовувати моє твердження, що в СРСР влада – це все, а проста людини – ніщо. Сучасна Північна Корея (КНДР) є дублікатом саме СРСР.  Багато мушу пояснювати тим, хто в СРСР не жив, але за ним і всім тим страшно ностальгує в стилі Мураєвих та іншої нечисті, що навіть непристойно вимовити: опазижо! (ОПЗЖ). Перепрошую, але з пісні слова не викинути, хоча і варто пі-пі-пікать. Просто споглядаючи на цей «оргазм від маразму» у мертвяків, які борсаються за життя, цілком зрозуміло, чому СРСР розвалився і хто «просрал великую державу», а зараз руйнують ще одну, бо срать –  не будувать!

Отже: імперія розвалилася, а сутність влади лишилася і це легко побачити по Білорусії та РФ, як і придивившись добре – і на Україні. Звичайно, що є різниці в сюжеті та виконавцях, але суть – одна. Для всіх Президент є якби сакральна персона з божественними повноваженнями творити оте диво, щоб усім було добре і гарно. Не менше. А ще краще, щоб стало добре тим, кому зараз погано, за рахунок тих, кому занадто добре було до цього. Пригадуєте Помаранчеву революцію 2004-2005 років? Право вибору, тобто демократію, ми тоді відстояли, але як поставилися до Віктора Ющенка? Другий після Бога! І не інакше! Не даремно чоловіка так пробило на зіркову хворобу, що дотепер там десь в захмарних висях блиндикає.

А який зі свого прем'єрства Юлія Тимошенко подіум влаштувала! Королева бала! Щодня нові наряди та їх переміна, скрізь одна вона найкраща, ну просто – богиня! А з того всього кого обрали новим Президентом України? Зека Віктора Януковича, як доброго господарника і «тверду руку» – цей порядок наведе і всім дасть в масть. Дав! І отримав у відповідь! Копняк! Але всі знову чекали дива-дивного від хлопа масивного та стався не «ах!», а банальний крах. Хоча як автору двох українських революцій варто в Києві зафіксувати пам'ять про Януковича і поміняти голову з жіночої на його в монументі, вибачте на слові, що «Родина-мать», а потім урочисто усе-усе те убожество наніц зламать.

Наступний, обраний з одного заходу Президент України Петро Порошенко ще більше був «ах!-ах!» – то ж олігарх! Усе знає і все уміє! А що вже гарно піє! Очікували життя в шоколаді навіть для тих, хто йому не раді в Раді. Така в нас Верховна Рада завжди неначе з шоколаду, а вже коли ти там: сам їм – іншому не дам! Через то і бійки, чвари та «гнилі базари». Як не старався хлоп, але «до стінки» і його майже приперли вже - оп! А щоб не вистигла лазня – вибрали в президенти блазня! І настав час облизня!
(далі буде)

Богдан Гордасевич
Львів-Рясне
12 червня 2020 р. (7528)

Уряд визначив

Уряд визначив адміністративні центри та затвердив території територіальних громад усіх областей
Міністерство розвитку громад та територій України, опубліковано 12 червня 2020 року о 18:32

12 червня на позачерговому засіданні Кабінету Міністрів України було визначено адміністративні центри та затверджено території територіальнтх громад усіх областей з доопрацюванням.

Проекти розпоряджень розроблені на основі затверджених Урядом перспективних планів формування територій громад областей, визначають адміністративні центри та затверджують території понад 1470 територіальних громад.

«На підставі цих рішень, Центральна виборча комісія зможе призначити перші місцеві вибори у 2020 році  на новій територіальній основі. Також прийняття цих розпоряджень забезпечить формування та функціонування спроможних територіальних громад, та відповідних органів місцевого самоврядування, здатних надавати населенню якісні послуги, створить більш комфортні умови для проживання жителів», - наголосив Міністр розвитку громад та територій України Олексій Чернишов.

Проекти розпоряджень Кабінету Міністрів України «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад» розроблено відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».