[Приєднана картинка] Ганьба – яничарам посіпакам,ганьба – пройдам потіпахам,ганьба – похітливим покидькам,ганьба – скаженим недолюдкам,ганьба – брехунам і гордіям,ганьба – скупердяям й злодіям,ганьба – п’яницям і волоцюгам,ганьба – ненажерам ледацюгам. Вони всі в гріхах своїх живутьі сліпо в прірву мук ідуть,шлях і швидкість,правда різна,але ціль у них одна,спільна– це ганьба суцільна,бо вони – біда суспільна.Нема в них...

Читати далі...

Не знаю, чи побачу Вас, чи ні. А може, власне, і не в тому справа. А головне, що десь вдалечині є хтось такий, як невтоленна спрага. Я не покличу щастя не моє. Луна луни туди не долітає. Я думаю про Вас. Я знаю, що Ви є. Моя душа й від цього вже світає.                                                Ліна Костенко

Шипшина важко віддає плоди.  Вона людей хапає за рукава.  Вона кричить: - Людино, підожди!  О, підожди, людино, будь ласкава.  Не всі, не всі, хоч ягідку облиш!  Одна пташина так мене просила!  Я ж тут для всіх, а не для тебе лиш.  І просто осінь щоб була красива.                                                     Ліна Костенко

Красива осінь вишиває клени  Червоним, жовтим, срібним, золотим.  А листя просить: – Виший нас зеленим!  Ми ще побудем, ще не облетим.  А листя просить: – Дай нам тої втіхи!  Сади прекрасні, роси – як вино.  Ворони п'ють надкльовані горіхи.  А що їм, чорним? Чорним все одно. Ліна Костенко

  [Приєднана картинка] [Приєднана картинка]  " ВАЖКИЙ ЧАС  ! Я ПОВЕРТАЮСЯ  ! "  І як тепер тебе забути? Душа до краю добрела. Такої дивної отрути Я ще ніколи не пила.Такої чистої печалі, Такої спраглої жаги, Такого зойку у мовчанні, Такого сяйва навкруги.                          [Приєднана картинка] [Приєднана картинка]  Такої зоряної тиші. Такого безміру в добі!.. Це, може, навіть і не пісня, А квіти кинуті тобі.І як тепер тебе забути? Душа до краю добрела. Такої дивної...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Очима ти сказав мені: люблю. Душа складала свій тяжкий екзамен. Мов тихий дзвін гірського кришталю, несказане лишилось несказанним. Життя ішло, минуло той перон. гукала тиша рупором вокзальним. Багато слів написано пером. Несказане лишилось несказанним. Світали ночі, вечоріли дні. Не раз хитнула доля терезами. Слова як сонце сходили в мені. Несказане лишилось несказанним.   [Приєднана картинка]   У світі злому і холодному, де щастя зіткане з...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Іван ФРАНКО СІДОГЛАВОМУ Ти, брате, любиш Русь, Я ж не люблю, сарака! Ти, брате, патріот, А я собі собака. Ти, брате, любиш Русь, Як хліб і кусень сала, — Я ж гавкаю раз в раз, Щоби вона не спала. Ти, брате, любиш Русь, Як любиш добре пиво, — Я ж не люблю, як жнець Не любить спеки в жниво. Ти, брате, любиш Русь За те, що гарно вбрана, — Я ж не люблю, як раб Не любить свого пана. Бо твій патріотизм — Празнична одежина, А мій ...

Читати далі...

 [Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка]Якби знав я чари, що спиняють хмари,  Що два серця можуть ізвести до пари,  Що ламають пута, де душа закута,  Що в поживу ними зміниться отрута!  То тебе би, мила, обдала їх сила,  Всі би в твоїм серці іскри погасила.  Всі думки й бажання за одним ударом.  Лиш одна любов би вибухла пожаром,  Обняла б достоту всю твою істоту,  Мислі б всі пожерла, всю твою турботу, —  Тільки мій там образ і ясніє й...

Читати далі...

«…..Я в серці маю те, що не вмирає »Леся УКРАЇНКА[Приєднана картинка] [Приєднана картинка] [Приєднана картинка] Коли дивлюсь глибоко в любі очі, в душі цвітуть якісь квітки урочі, в душі квітки і зорі золотії, а на устах слова, але не тії, ...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Тричі мені являлася любов. Одна несміла, як лілея, біла, З зітхання й мрій уткана, із обснов Сріблястих, мов метелик, підлетіла. Купав її в рожевих блисках май, На пурпуровій хмарі вранці сіла І бачила довкола рай і рай! Вона була невинна, як дитина, Пахуча, як розцвілий свіжо гай. Явилась друга — гордая княгиня, Бліда, мов місяць, тиха та сумна, Таємна й недоступна, мов святиня.&nbsp...

Читати далі...