О сообществе

Болталка о политике.
Спровоцирована отказом сайта в пользу котикоф и сисег.

Разгул копипасты, вакханалия личных мнений.
Допускается публикация не политиканских заметок.
Причина их появления в сообществе - п.3.7 "Использовательского сношения".

Буквы на тему котикоф, сисег, несъедобных стихов, съестной дряни, очумелых ножек, сетевых статусов и прочей хни исключаются.
Причина - п.1.1 приглашения "Нах!".

Возможны виртуозные сплетни и дипломатичный срач.

Топ участников

Вид:
краткий
полный

Неленточные.

Лето в Украине будет прохладным и с затяжными дождями

Лето в Украине будет прохладным и с затяжными дождями - https://dimnovyn.com/11754-leto-v-ukraine-budet-prohladnym-i-s-zatyazhnymi-dozhdyami.html
0
В Украине в этом году ожидается холодное лето, которое поздно придет и быстро закончится.

Об этом пишет Дім Новин со ссылкой на Gazeta.ua.

Синоптики прогнозируют, что в июне в Украине во всех областях пройдут дожди со шквальным ветром, а также возможен град.

Настоящее лето начнется с середины июня и завершится в середине августа. Такое лето предусматривает заведующий отделом климатических исследований и долгосрочных прогнозов погоды НАН Украины Вазира Мартазинова.

Первая половина первого месяца лета из-за похолодания может показаться неблагоприятной для отдыха, но погода порадует аграриев и дачников. Согласно прогнозу, в этот период на западе Украины температура воздуха повысится до 15-17 ° тепла. На юге и в центральной части страны воздух прогреется до 17-19 ° выше нуля.

Мартазинова считает, что после короткого и холодного лета в Украину придет ранняя и затяжная осень.
===========
omg ... prey ... bazar

Чей Крым?

ПОЛИТИКА18:54 16 марта 2019
Кирилл Мартыновредактор отдела политики
16
25
 
Петр Саруханов / «Новая газета»

В одном из ранних текстов Пелевина объяснялось, что время в России делится на предвоенное и послевоенное. И когда второе заканчивается, непременно и без всяких пауз начинается первое. Для значительной части из нас 2014 год был вполне обычным, разве что в первой его половине сограждане испытали бурное национальное величие, которое уже к концу года обернулось обвалом рубля. Однако часть россиян восприняли событие вокруг присоединения Крыма как моральную катастрофу: взяли, что лежало плохо, не спросив соседа.

Вопрос, чей Крым, если не юридически, то экзистенциально, стал поводом для бесконечной дискуссии, в которую теперь вовлечены все, вплоть до картографического сервиса Google. Но для тех, кто пережил катастрофу, докрымская Россия в соответствии с пелевенским принципом перешла в посткрымскую. Нормальная жизнь кончилась, зато стартовала эпоха великих свершений.

Пять лет — срок ничтожный для истории, но достаточный для того, чтобы оглянуться назад: прошли скоро. Теперь, кажется, уже никто не знает, как распорядиться обретенным богатством. Для начальства «крымская весна» перестала быть источником политических выгод и рейтингов. Праздновать годовщину «возвращения в родную гавань» в добровольно-принудительном режиме на массовых митингах-концертах, кажется, тоже никто больше не в силах. Карнавал кончился вопросом: хорошо, вы присоединили Крым, а что дальше? Но в посткрымской России «дальше» не предусмотрено конструктивно.

Для ультраправых Крым навсегда остался полумерой. Разочарованный полевой командир Стрелков продает за миллион рублей свою золотую медаль за взятие полуострова. Депутат Наталья Поклонская публично мечтает о присоединении к России Киева, ведь иначе какой смысл было затевать все это?

Новый прогноз погоды в Украине на 5 дней ???

Новый прогноз погоды в Украине на ближайшие 5 дней - https://meteo.gov.ua/ua/33345/storms



Вспомним про ураган в Киеве на прошедшей неделе марта, который нам обещали всего лишь как порывы ветра до 8 - 10 - 17 м/с..., а фактический ветер достигал 28 - 29 м/с 

----------------------------------------------------------
"лучше ПЕРЕБДЕТЬ, чем НЕДОБДЕТЬ, " (С)

ПыСы: "Народные приметы  14 марта ЕВДОКИЯ

Евдокия-плющиха, подмочи порог, свистунья, весновка, замочи подол. Какова Евдокия, таково и лето. На Плющиху погоже - все лето пригоже. Авдотья-весновка весну сряжает. Авдотья красна - и весна красна. Откуда ветер на Плющиху подует, оттоль придет и весна. 

Если на Евдокию ясно - год прекрасный; если пасмурно - год плохой. Новичок (народившийся месяц) под Евдокию с дождем - быть лету мокрому. Если грач прилетел до 14 марта - быть лету мокрому, а снег рано сойдет. 

С Евдокии начинаются первые оттепели. Нередко, однако, день этот бывал и как бы возвратом зимы. Примерно с этого времени начинают дуть весенние ветры. С какой стороны в этот день дует ветер, с той будут ветры весной и летом. На Евдокию теплый ветер - лето мокрое, сиверко - холодное лето. Длинные сосульки - к долгой весне."


Перед смертью люди видят одни и те же сны

https://neo-ezoterika.ru/tajny-mira/mistika/pered-smertyu-lyudi-vidyat-odni-i-te-zhe-sny

Специалисты американского Центра хосписной и паллиативной помощи в Буффало завершили 10-летнее исследование и сделали довольно интригующее и загадочное открытие: оказывается,незадолго до смерти к людям начинают приходить одни и те же сны.

Перед смертью люди видят одни и те же сны

Люди, перенёсшие так называемую клиническую смерть, то есть обратимый этап смерти, который является своего рода переходным периодом между жизнью и биологической смертью, зачастую рассказывают о странных видениях. Как правило, у них перед глазами проносится вся жизнь, после чего они обнаруживают себя в тёмном тоннеле, который заканчивается ярким светом, а некоторые даже встречают давно умерших родственников.

Однако исследование, которым на протяжении 10 лет занимались врачи из Центра хосписной и паллиативной помощи в Буффало во главе с Кристофером Керром, показывает, что ещё за три недели до смерти людей начинают посещать странные видения — одинаковые сны. Наблюдая за умирающими пациентами, которых за это время набралось более 13 тысяч, специалисты обнаружили, что 88% людей накануне кончины видят невероятно яркие сны.

По словам пациентов, в 72% случаев во сне они общались с умершими родственниками и друзьями, испытывая при этом тёплые чувства. 59% пациентов в своих последних снах паковали чемоданы или покупали билеты — в общем, собирались в последний путь. Некоторые уже ехали в поезде или летели в самолёте, а иногда также обнаруживали рядом с собой давно умерших родных, с которыми радостно общались.

29% пациентов тоже видели во сне своих близких и друзей, но исключительно живых. Наконец, 28% наблюдали в своих предсмертных снах разные воспоминания из уходящей жизни — те или иные события, оставившие приятное впечатление. Исключением стали умирающие дети: чаще всего им снились покойные домашние животные, которых они узнавали. Снились и взрослые, но их маленькие пациенты не могли вспомнить.

Перед смертью люди видят одни и те же сны

Загадочные сновидения начинаются примерно за 1011 недель до смерти, причём за 3 недели их частота стремительно увеличивалась, а сны становились всё ярче. К сожалению, объяснить этот феномен Кристофер Керр и его команда не в силах.

Быть может, накануне смерти в мозге начинают происходить какие-то изменения, которые приводят к появлению подобных снов. Ясно одно: это успокаивает людей и уменьшает страх скорой смерти.

Перед смертью люди видят одни и те же сны


В Киеве из здания Апелляционного суда ветром вырвало окно




В Киеве из здания Апелляционного суда ветром вырвало окно, в результате чего по улице Соломенская рассыпались документы учреждения. Соответствующее видео опубликовал Los Solomas в группе Watch в Facebook. “Знаки? На Верховную Раду упало дерево, теперь вот ветер вырывал окно в Аппеляционном суде и все документы сквозняком раскидало по Соломенской улице”, – пишет автор видео. На видео видно, что сотрудники суда собирают разлетевшиеся документы. 

Напомним, сегодня из-за непогоды на Лукьяновское СИЗО в Киеве упало дерево. До этого, здание украинского парламента также подверглось нападению дерева. Ранее в Киеве на улице Липковского, 3 сильный ветер с корнями вырвал дерево, которые упало прямо во двор одного из жилых домов. 

Ураган в Украине: обесточены 537 населенных пунктов

УРАГАН В УКРАИНЕ: В РЕЗУЛЬТАТЕ НЕПОГОДЫ ОБЕСТОЧЕНЫ 537 НАСЕЛЕННЫХ ПУНКТОВ - https://ru.tsn.ua/ukrayina/uragan-v-ukraine-v-rezultate-nepogody-obestocheny-537-naselennyh-punktov-1310355.html

Ураган в Украине: стихия унесла минимум три человеческих жизни и уничтожила сотни крыш мощных ветров на территории Украины в 537 населенных пунктах произошло отключение электроснабжения.

Об этом сообщает пресс-служба ГСЧС.

"В результате осложнения погодных условий (шквалистый ветер) из-за срабатывания системы защиты линий электропередач остаются обесточенными 537 населенных пунктов в 15 областях", - говорится в сообщении.

Отмечается, что больше всего пострадали населенные пункты в Киевской (168) и Хмельницкой областях (102). Также остаются обесточены 58 населенных пунктов в Винницкой области, по 56 населенных пунктов в Черкасской и Житомирской областях, в Полтавской – 28 населенных пунктов, в Сумской – 20 населенных пунктов, в Тернопольской – 11, в Донецкой – 10, в Кировоградской – 7, в Черновицкой – 5, во Львовской, Луганской, Днепропетровской и Черниговской – по 4. Больше читайте здесь: https://ru.tsn.ua/ukrayina/uragan-v-ukraine-v-rezultate-nepogody-obestocheny-537-naselennyh-punktov-1310355.html

На Верховную Раду завалилась 25-метровая ель (5 фото)

На Верховную Раду завалилась 25-метровая ель (5 фото) Больше читайте здесь: https://ru.tsn.ua/kyiv/pod-verhovnoy-radoy-zavalilas-vysokaya-el-1310079.html?utm_source=page&utm_medium=lastnews











Дерево не выдержало порывистого ветра.

Во дворе Верховной Рады упало высокое хвойное дерево, причем завалилось прямо на здание.

Фото с поваленным деревом в Сеть выложила советник вице-спикера Оксаны Сыроид Ольга Криворучко. Также дописала, что ель не выдержала порывистого ветра. Больше читайте здесь: https://ru.tsn.ua/kyiv/pod-verhovnoy-radoy-zavalilas-vysokaya-el-1310079.html?

Штормовое предупреждение

СПАСАТЕЛИ ОБЪЯВИЛИ ШТОРМОВОЕ ПРЕДУПРЕЖДЕНИЕ В КИЕВЕ И ОБЛАСТИ -https://ru.tsn.ua/kyiv/spasateli-obyavili-shtormovoe-preduprezhdenie-v-kieve-i-oblasti-1309794.html
© Associated Press

Украинцев предупредили о сильном ветре.

Государственная служба по чрезвычайным ситуациям объявила 

Гроза и сильный ветер. В Киеве объявили штормовое предупреждение
штормовое предупреждение в столице и в Киевской области. Об этом спасатели сообщили со ссылкой на Укргидрометцентр.

"В Киеве и в Киевской области в ближайшие три часа с удержанием до конца суток 11 марта порывы ветра 25-30 м/с", - говорится в сообщении.

Отмечается, что это II уровень опасности, оранжевый.

Напомним, 11 марта спасатели объявили штормовое предупреждение во Львовской области. Порывы ветра будут достигать 35-40 м/сек. Также сообщалось, что ночью ветер на Львовщине срывал крыши, 

Сорванные крыши и поваленные деревья. Львовщину накрыл шквальный ветер валил деревья и разрушал электроопоры. Без света остались около 200 населенных пунктов.

ВИДЕО: Предвесенний ураган: на Львовщине объявили штормовое предупреждение

Скорость ветра местами достигает 22 м/c. Во Львове повалило пять деревьев. Неподалеку центра города не устоял огромный клен. Его вырвало из земли с корнями и повергло на тротуар. К счастью пешеходов в тот момент там не было, поэтому никто не пострадал.




Боженко, Щорс та інші. Трагедія "червоних отаманів" - ч.3


Аби розібратися в конфлікті який виник між "червоним українським отаманом" Боженком та чекістами, треба проаналізувати ситуацію, яка змусила Боженка відправити до Києва свою молоду дружину Єлизавету (досвідчену революціонерку) і чому підозра більшовика В. Боженка впала саме на ЧК.

В особистому архіві Л. Цуканова вдалося віднайти лист одного з вояків Таращанського полку, який проливає світло на цей епізод. Зазначимо, що інформація з цього листа цілком узгоджується з архівними документами, віднайденими Цукановим в архіві Червоної армії (нині архів ЗСРФ).

Отже, чи були мотиви у Боженка: більшовика, успішного червоного командира для подібних різких заяв та погроз? Лист невідомого боженківця Л. Цуканову дає всі підстави стверджувати, що так.

Він згадував, що навесні 1919 року "проти таращанців у центрі склалась несприятлива атмосфера. У Києві почали заарештовувати таращанців, які з дозволу Боженка у відпустку їхали додому і везли муку голодуючим рідним.

У таращанців відбирали муку, їх арештовували та били. Деяким червоноармійцям вдалося втекти з-під арешту і розповісти про це. Ця інформація викликала в таращанців хвилю незадоволення".

Нагадаємо, що саме Таращанський полк разом з Богунським полком Щорса були частинами, які першими вступили до Києва в лютому 1919 року. У полку відбулися мітинги, на яких лунали вимоги йти на Київ, "бо там засіли петлюрівці і вони можуть нас всіх перебити".

До Боженка вже не раз доходили чутки, що з таращанцями в тилу ведуть себе дуже погано: ображають та арештовують. Не вірити, бійцям, які поверталися з Києва підстав не було.

Отже, час початку конфлікту чекістів та тилових структур РСЧА з партизанами Боженка — квітень 1919 року. Це доба найгострішої кризи в стосунках повстанців з більшовиками та новий спалах повстанської активності, викликаний політикою "воєнного комунізму".

Боженко відправив до Києва свою дружину Єлизавету Іванівну з’ясувати реальну картину ставлення до таращанців з боку київських органів більшовицької влади. "Він дуже довіряв своїй дружині, яка неодноразово виконувала його доручення".

Далі цікаве і дуже важливе речення: "Ворог так само не спав і пильно стежив за всіма діями Боженка, а останній навіть не підозрював, який підступний намір готує ворог…".

Автор листа знову не конкретизує "ворога" — пізніше в телеграмі до Щорса це зробить сам Боженко. У Києві Єлизавета Боженко зупинилася на квартирі своєї подруги, дружини червоноармійця М. Котова.

Минуло кілька днів, а інформації від дружини не надходило. Тоді Боженко відправив до Києва самого Котова із завданням допомогти дружині й повернутися разом з нею до Новограда-Волинського.

Приїхавши до Києва, Котов з’ясував, що Єлизавету Боженко вбили, а її тіло вже кілька днів лежить у морзі.

Автор листа пише, що вбили Є.  Боженко люди, які представилися чекістами. Вони запропонували відвезти її до чоловіка в Новоград-Волинський і дорогою вбили.

Працівники штабу намагалися приховати вбивство від В. Боженка, вигадавши іншу версію. Але Котов розповів правду.

Відвертість Котова багато кому не сподобалася. Після вбивства Єлизавети Іванівни проти Боженка посилено велися провокаційні чутки (зокрема, що вбивство відбулося з ревнощів), але успіхів ця "грязная стряпня" не мала.

Боженко не повірив ні в легенди про петлюрівців, які засіли в Києві, ні в "гамлетівські сюжети". У нього не було жодних сумнівів того, хто насправді причетний до вбивства дружини.

Про свої рішучі наміри В. Боженко сповістив телеграмою свого друга та начальника М. Щорса: "Дружина моя соціалістка 23 років [помилка, імовірно має бути 33 — Ю. М.]. Убила її чека м. Києва. Терміново телеграфуйте розслідування її смерті, дайте відповідь. Через три доби виступимо для розправи з чекою, дайте відповідь, інакше не переживу. Арештовано 44 буржуя, буде знищена чека"..

Щорс направив цю телеграму В. Антонову-Овсієнку й додав від себе: "Прошу вас негайно запросити голову "чрезвичайкома" т. Лациса розслідувати вбивство дружини т. Боженко та повідомити до 10 годин ранку нам, аби ми змогли в свою чергу уникнути ще одного, "могущего произойти" сумного випадку".

Боженко планував свої селянські полки, обурені ставленням до таращанців та вбивством "матінки" (Є. Боженко), повернути на Київ. Його були готові підтримати й інші частини 1-ої Радянської дивізії. М. Щорс попередив, "що не може гарантувати, що хвиля не захопить і його полк" та інші частини дивізії.

Бійці 2-го Українського Таращанського полку 1-ї Української повстанської дивізії, лютий 1919 року

Боженківець у листі до Л. Цуканова згадував, що М. Щорс "непрозоро натякав на застосуванні рішучих мір проти …". Але не наважився написати до кого саме.

Проте архівні матеріали, зокрема спілкування Марочкіна з Малаховським (відповідальні за урегулювання конфлікту з В. Боженком — напевно члени ЧК або апарату РСЧА) свідчать, що головною метою переговорів з Боженком було переконати його в непричетності ЧК до вбивства.

Розмова Марочкіна та Малаховського переконує в цьому: "Як почуває себе Боженко? Чи вдалося його трохи заспокоїти та переконати в непричетності ЧК?".

Паралельно "посланные товарищи" мали з’ясувати настрій таращанців: "Який настрій таращанців, поганий? — Ситуація непевна. Командний склад носить траур. Таращанці відповіли, що будуть робити те, що й Боженко, тобто виконувати його накази".

Отже, настрої таращанців цілком відповідали ознакам "партизанщини" (в Армії УНР "отаманщини"), коли накази свого отамана були вагомішими за позицію командирів самого Боженка.

Таким чином, залагодити ситуацію можна було лише порозумівшись особисто з В. Боженком. Опис перемовин із ним заслуговує на увагу:

"Посланные товарищи" повернулися від Боженко, де мали "бурные объяснения", поки справу тимчасово владнали. За їх словами 50%, що конфлікт буде залагоджено. Оскільки виявлено, що ЧК непричетне до вбивства Боженко, то боятися нема чого".

Боженківець згадав про делегацію представників українського радянського уряду на чолі із самим Андрієм Бубновим [нарком внутрішніх справ УСРР — ІП], які нагородили Боженка золотим портсигаром, який він мав отримати вже давно. Подарунок йому сподобався, він навіть заплакав.

Імовірно, вмовляв В. Боженка відмовитися від наступу і М. Щорс, мотивуючи це тим, що міжусобиці не на часі. Поки залагоджували конфлікт Київ готувався до ймовірного збройного зіткнення з полками радянської дивізії, але цього не сталося. Боженко заспокоївся і в другій половині травня після створення 2-ї Таращанської бригади, відправився на фронт.

Але на цьому історія не закінчилася. Якщо конфлікту з бригадою В. Боженка вдалося уникнути, то конфлікти із селянськими полками Н. Григор’єва та Н. Махна, що перебували в лавах червоних на договірних засадах призвели до серйозних наслідків.

Н. Григор’єв підняв у травні 1919 року велике антибільшовицьке повстання, а конфлікт з Н. Махном став причиною втрати червоними Донбасу та Приазов’я.

Можемо припустити, що повстання Боженка та інших полків 1-ої радянської дивізії призвело б до ліквідації більшовицького режиму в Україні під гаслом: "За владу Рад без комуністів!".

Спільним для Григор’єва та Боженка була ненависть до ЧК та симпатія радянській формі влади. Припускаємо, що до такої сили міг би долучитися і Махно як прихильник "вільних рад" на умовах автономії свого району.

Загони григор’євців на чолі з Федором Уваровим порозумілися з холодноярцями, які незважаючи на стійкі самостійницькі позиції, лояльно ставилися до ідеї української радянської влади.

Гадаю, що ймовірність такого союзу не могла не турбувати більшовиків. Феномен "українського професійного партизанства" був для більшовиків серйозною проблемою.

З партизансько-отаманською сваволею навіть під червоним прапором вирішили покінчити раз і назавжди. Наступні кроки Лева Троцького довели це.

У травні—червні 1919 року на сторінках впливового часопису "Комуніст" статтями, спрямованими проти системи повстанства в Червоній армії, вибухнули Лев Троцький, Християн Раковський і Андрій Бубнов.

У них засуджувалися не лише загони Н. Григор’єва та Н. Махна, а й система "партизанщини", що була властивою повстанським загонам, якими керували більшовики або прихильні до них ватажки.

Лев Троцький

Особливо різким у критиці "партизанщини" був Троцький. "З’являються загони та армії отаманів, батьків, дядьків. Цей особистий культ безпринципного отаманства є в першу чергу мостом до контрреволюційного партизанства, яке веде до зради…Чи можливо допускати виникнення на теренах Радянської республіки існування озброєних банд, які об’єднуються навколо отаманів і "батьків" і воюють з ким хочуть… Період партизанства занадто затягнувся на Україні… Треба негайно розігнати пройдисвітів-невігласів, які нікому не підлягають Партизанство себе вичерпало. З ним треба покінчити…".

Раковський підтримав його: "Українська армія залишилася в більшості випадків партизанською. Вона не розуміє, що є армією не того чи іншого командира, а військом всієї республіки в особі робітничо-селянського уряду".

Навіть прихильник партизанського війська Бубнов зазначив: "будуючи партизанську армію Всеукрревком планував цю роботу під кутом перетворення її в регулярну".

Метод запропонував Троцький: "випалювати партизанщину розпеченим залізом". Важливим для борців з "партизанщиною" була підтримка Леніна, який засудив "партизанщину" як гальмо на шляху до регулярної армії.

Уособленням "українського партизанства" були не лише Григор’єв та Махно, а й командири полків і бригад (колишні партизани), які були більшовицькими. Серед таких був і Боженко.

Партизанське минуле його Таращанської бригади, погрози походу на Київ та конфлікт з ЧК, образ В. Боженка як типового "отамана-батьки" вирішили не тільки його долю, а й всіх командирів 1-ої Радянської дивізії.

19 травня 1919 року було ліквідовано окремий Український фронт. 4 червня 1919 року розігнали Український радянський військовий комісаріат та Український фронт.

Українські частини донецького та керченського напрямку увійшли до складу Південного фронту, частини Західного напрямку — до складу Західного фронту.

Три Українські армії переформували та підпорядкували командувачам інших фронтів. 1-а й 3-я об’єднувалися в 12-ту армію у складі Західного фронту. 2-а Українська армія — переформатовувалася в 14-ту з підпорядкуванням командуванню Південного фронту.

За допущені прорахунки позбулися посад командувач фронту Володимир Антонов-Овсієнко та член Реввійськради фронту Юхим Щаденко, а також командувачі трьох українських армій — Сергій Мацилевський, Анатолій Скачко та Микола Худяков.

Микола Какурін  у 1919 році військовий діяч УНР, а в подальшому провідний працівник штабу РСЧА — саме партизанщину виокремив як один з головних чинників негараздів Українського фронту та факторів його розформування:

"Одна з причин невдач Українського фронту — причини внутрішнього порядку, викликані ідейним розкладом партизанщини, подібний процес болісно переживався усіма частинами Українського фронту".

Микола Какурін - помічник начальника Генерального штабу Української Держави (1918), начальник штабу IV корпусу Галицької армії (1919), начальник відділу історії Громадянської війни при Генштабі РСЧА (1920-ті роки)

Процес зростання у складі РСЧА частин партизанського та напівпартизанського типу призвів до прояву подібних кризових явищ, які привнесла отаманщина в Армію УНР. Репресивні заходи, запропоновані Троцьким, були спрямовані на їх усунення.

Однак улітку 1919 року реорганізаційна політика не принесла бажаних результатів. В умовах відступу під натиском денікінців та Армії УНР традиційно почав поширюватися ще один з недоліків партизанщини-отаманщини: невиконання наказів, відступ з фронту без відповідного наказу.

Становище багатьох частин Червоної армії визнавалося як ненадійне і потребувало заміни повстанських ватажків офіцерськими кадрами. Розформування Українського фронту та переформування його частин ще більш розладнали управління військами.

Після ліквідації фронту перейшли до ліквідації "червоних отаманів". У червні 1919 році в Таращанську бригаду відвідала військова інспекція. Між її членами та Боженком відбувся конфлікт. Висновок інспекції: Боженко схильний до партизанщини. Звинувачення у партизанщині отримав не лише Боженко, а навіть Щорс.

Голова Реввійськради 12-ої армії Семен Аралов негативно оцінив стан справ у дивізії й вимагав заміни Щорса. Цікаво, що народний комісар військово-морських сил України Микола Подвойський після інспекції дав діаметрально протилежну оцінку частинам Щорса та Боженка.

Утім, С. Аралов був значно ближчий до Л. Троцького і вперто наполягав на заміні, переконуючи що командирам українських повстанців довіряти не можна.

Однак заміна популярних повстанських ватажків могла призвести до бунту військових частин, якими вони командували. Було обрано інший спосіб їх усунення.

Протягом літа 1919 року всі три командири полків колишньої 1-ої радянської дивізії (Тимофій Черняк, Василь Боженко, Микола Щорс) загинули при таємничих і далеко не випадкових обставинах.

Чи існував зв’язок між цими фатальними випадками в долі "червоних отаманів"? Чи варто його шукати? На мою думку, він простежується достатньо чітко: конфлікт — інформаційна кампанія в пресі — ліквідація Українського фронту — звинувачення в "партизанщині" — загибель трьох "червоних отаманів".

Як доказ, наведемо уривок діалогу члена ЦК КП(б)У А. К. Ситниченко з керівником українських чекістів Мартином Лацисом. Спогади Ситниченко, які зберігаються в рукописному фонді Державного меморіального музею М. Щорса, вдалося відшукати досліднику М. Зеньковичу.

Ситниченко згадує про реакцію Лациса на смерть Щорса:

"У розмові про становище на Західному фронті зовсім несподівано тов. Лацис сказав:

– Отримано сумну звістку: вчора вбито М. Щорса.

– Як вбито? — спитала я.

– Подробиці поки що невідомі. Повідомлення зі штабу 12-ї армії.

Я гірко заплакала. Тов. Лацис занепокоївся.

– Ну нащо плакати? Хоча… Ти служила в 1-й дивизії у Щорса. Він заспокоював мене, а сам глибоко замислився. "Насправді,дуже дивно і незрозуміло: Тимофій Черняк вбитий, Василь Боженко отруєний і… Микола Щорс вбитий. Невже? Просто в голові не вкладається?... Якийсь зловісний ланцюг. І… тягнеться він зі штабу 12-ї армії. Все дуже заплутано, незрозуміло!..".

Першим загинув Тимофій Черняк — командир Новгород-Сіверського полку. Його вбили в Рівному під час мітингу. Василь Боженко отруївся на станції Славута в серпні 1919 року.

Інформація про загадкову смерть М. Щорса була засекреченою навіть для Олександра Довженка, який на замовлення самого Сталіна знімав фільм про "українського Чапаєва".

Могилу Миколи Щорса відшукали лише в 1949 році в Куйбишеві (Самарі) на території кабельного заводу під товстим шаром щебеню.

Ексгумація тіла довела, що М. Щорс загинув від пострілу в потилицю з близької відстані Версії, що він загинув від "своєї кулі з’явилися ще наприкінці 30-х рр.".

У 1959 році С. Аралов у спогадах "40 років тому в Україні (1919)" чи проговорився, чи виправдовувався: "На жаль впертість його (Щорса) особистої поведінки призвела до передчасної загибелі".

Після вбивств повстанських ватажків 1-у Радянську дивізію було розформовано. Бригади отримали нових командирів.

Вбивства "червоних отаманів", які були уособленням "партизанщини", традиційно списали на петлюрівців. Зокрема, М. Гарніч у книзі "Боженко (записки таращанця)" писав, що отруєння Боженка відбулося за дорученням "начальника петлюрівської контррозвідки Шапули".

Цікаво, що ці дані він отримав з дивного джерела: В. Рикуна — голови ревкому Дубна. Отруїла Боженка його коханка.

Версія про Шапулу також не витримує критики. Шапула дійсно був працівником контррозвідки Дієвої армії УНР, але у квітні 1919 року став учасником перевороту отамана Оскілка і разом з ним утік до Польщі. По-друге, начальником контррозвідки УНР був Микола Чеботарьов.

 Командири й червоноармійці 1-ї Радянської дивізії прощаються з Василем Боженком 19 серпня 1919 року

Отже загибель українських партизанів — дії петлюрівських спецслужб, випадковість чи чітко розроблений план? Відповідь на це питання, гадаю, дали М. Лацис, С. Аралов, Л. Троцький.

Ще раз пригадаємо думку Л. Троцького про розбудову регулярного війська та долю партизанщини: "Зараз настав момент, коли потрібно твердо і ясно сказати: від імпровізованих повстанських загонів революція взяла все, що могла взяти. Далі ці загони стають не тільки небезпечними, але й прямо згубними для справи революції".

"Одночасно необхідна чистка командного складу. В українських частинах ще багато петлюрівських, партизанських і отаманських елементів... Нині доводиться вже застосовувати розпечене залізо".

І нарешті наприкінці 1919 року Троцький надав секретну інструкцію командирам армії Південного фронту, які наближалися до України для боротьби з партизанщиною. Наведу ряд пунктів цього важливого документа:

"Очищувати частини, які вступають в Україну від схильних до партизанства командирів… Приймати міри, аби червоноармійці українського походження не мали можливості повертатися в свої села, тим паче зі зброєю…Найбільш заслужені та дисципліновані партизани можуть і повинні нагороджуватися бойовими нагородами, а також орденом Червоного Прапора".

Нагадаємо, що навесні 1919 року до ордена Червоного Прапора були представлені пізніше оголошені "поза законом" Н. Григор’єв та Н. Махно, а В. Боженко та М. Щорс отримали цінні подарунки.

А в другій інструкції по боротьбі з партизанщиною в Україні, розробленою Григорієм Петровським, яка вийшла в січні 1920 року, чітко зазначалося: "жодних компромісів та угод з партизанами і партизанщиною. Винні під трибунал, незалежно від своїх колишніх заслуг".

 Зліва праворуч: командир 1-ї Задніпровської Української радянської дивізії Павло Дибенко і командир її 3-ї бригади Нестор Махно, початок 1919 року

Аналіз інструкцій впливових більшовиків дозволяє зробити припущення, що саме на бійцях та командирах 1-ої Радянської дивізії було відпрацьовано механізм боротьби з партизанщиною, який став основою інструкції Л. Троцького для боротьби з "українським професійним партизанством, яке має в Україні глибоке історичне коріння".

Проте навіть такі кроки більшовиків у боротьбі з українськими повстанцями (державницької, радянської та анархо-комуністичної політичної орієнтації) вплинули на втрату більшовиками України влітку 1919 року.

Пізніше Троцький визнав: "Ні для кого не є секретом, що не Денікін змусив залишити нас кордони України, а грандіозне повстання, яке підняло проти нас українське сите селянство, в якому прокинувся дух запорізького козацтва та гайдамаків, який спав сотні років. Це страшний дух, який кипить, як сам Дніпро на своїх порогах і змушує українців творити диве хоробрості".

Для недопущення подібної ситуації в 1920 році й була розроблена інструкція для боротьби з українським партизанством вже випробувана на Боженкові та його бойових побратимах. Яких більшовики використали для своїх цілей, а потім знищили.

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
40
предыдущая
следующая