О сообществе

Болталка о политике.
Спровоцирована отказом сайта в пользу котикоф и сисег.

Разгул копипасты, вакханалия личных мнений.
Допускается публикация не политиканских заметок.
Причина их появления в сообществе - п.3.7 "Использовательского сношения".

Буквы на тему котикоф, сисег, несъедобных стихов, съестной дряни, очумелых ножек, сетевых статусов и прочей хни исключаются.
Причина - п.1.1 приглашения "Нах!".

Возможны виртуозные сплетни и дипломатичный срач.

Топ участников

Вид:
краткий
полный

Неленточные.

Боженко, Щорс та інші. Трагедія "червоних отаманів" - ч.2

Подібні повстанські ватажки навіть із солідним партійним стажем та стажем революційної роботи завжди були під підозрою в більшовиків і не мали довіри.

Найкраще ставлення командирів Робітничо-селянської Червоної армії (РСЧА) до повстанських ватажків навіть, коли ті входили до її складу, ілюструє фраза Павла Дибенка про Никифора Григор’єва:

"Григор’єв сидить в Олександрії і не збирається вести війська на фронт. Наші йому намалювали чудову картину, що якщо він прорветься через Буковину до Угорщини й врятує Угорську революцію, то стане героєм в очах світового пролетаріату. А що йому світовий пролетаріат! Йому свої "дядьки" [селяни — Ю. М.] потрібні, "дядькам" — хата, гарна ділянка землі, десяток корів та коней, а ще грошей за пазухою!".

Характеристика влучна для багатьох українських отаманів-повстанців. В Армії УНР таких отаманів називали "прив’язаними до стріхи".

П. Дибенко не помилявся. Локальні інтереси для кожного українського отамана були важливішими за інтереси "світового пролетаріату", а підтримка селянства важливішою за політичні програми. В. Боженко не складав винятку.

Командири дивізій П. Дибенко й І. Федько на Південному фронті у період боротьби зі Збройними силами Півдня Росії. Південний фронт, 1919 рік

У листопаді 1918 року він разом з Миколою Щорсом відмовилися вести свої полки з "нейтральної зони" між УНР та РСФРР на терени Росії. Виник серйозний конфлікт з Л. Троцьким. Полки погрожували не виконати наказ, а Троцький лякав репресіями без яких, за його словами, "армії не побудуєш".

Володимир Ленін вирішив використати українські полки для боротьби з Директорією УНР і Троцький був змушений відмінити наказ.

Подібні випадки траплялися і в армії УНР. У січні 1919 року саме наказ керівництва Дієвої армії УНР отаману Дніпровської дивізії Зеленому відправитися до Галичини спричинив серйозний збройний конфлікт між повстанцями Зеленого та Січовими стрільцями Є. Коновальця, який серйозно нашкодив УНР.

Але найбільш подібним до В. Боженка командиром в Армії УНР був Юхим Божко, отаман дивізії "Запорізька Січ". Він теж погано підпорядкувався дисципліні, але був хоробрим командиром і мав авторитет у своїх козаків.

Вони обидва апелювали до козацької традиції і навіть влаштували своєрідний герць відозв у стилі листуванню запорожців з турецьким султаном.

Тож поведінка українського отамана-батька, у лавах якої б армії він не перебував, була типовою, тому становила серйозну загрозу для її дисципліни.

2-га дивізія Армії УНР "Запорізька Січ". Її командир Юхим Божко позначений цифрою 2. 1919 рік.

Під впливом перебування українських отаманів у лавах Дієвої армії УНР та РСЧА починають формуватися подібні за змістом явища "отаманщина" (Армія УНР  січеньлютий 1919) та "партизанщина" (РСЧА  квітень  травень 1919).

Своєрідним символом цих процесів став отаман Н. Григор’єв, який у лютому 1919 року залишив Армію УНР, а в травні 1919 року підняв заколот проти більшовиків.

Політика "воєнного комунізму" проголошена більшовиками в березні 1919 року спричинила серйозні конфлікти із селянськими ватажками отаманами. Навіть пробільшовицькі частини, не кажучи по тимчасових союзників — григор’євців та махновців, стали для більшовиків небезпечними.

Найбільшим антибільшовицьким заколотом у 1919 року вважається повстання Н. Григор’єва, яке створило для більшовиків дуже серйозні проблеми і остаточно поховали ідею світової революції.

Але у квітні 1919 року першим міг вибухнути полк Василя Боженка, що в купі з активізацією в околицях Києва загонів Зеленого та Струка могло загрожувати більшовикам втратою Києва та Волині.

А у випадку антибільшовицьких виступів Григор’єва на півдні України та Махна на Катеринославщині, Донбасі та Приазов’ї — навіть до цілковитої втрати контролю більшовиків над Україною.

Що ж відбулося у квітні 1919 року і як більшовикам вдалося уникнути катастрофи? Єдиним більшовицьким джерелом, у якому ледь згадується про цей конфлікт є книга В. Антонова-Овсієнка "Записки про громадянську війну".

Командувач Українського фронту В. Антонов–Овсієнко (в центрі)

Аналізуючи активізацію українського повстанського руху навколо Києва (куренівське повстання, прорив загонів отамана Зеленого до Києва, дезертирство гарнізону), командувач Українського фронту зазначив, що в розпал труднощів під Києвом він отримав шифровану телеграму від Миколи Щорса, який у свою чергу отримав її від Василя Боженка.

Боженко, "батько" таращанців, погрожував походом з фронту біля Новограда-Волинського на Київ, щоб помститися за свою вбиту дружину.

Антонов-Овсієнко з обуренням згадував: "достатньо було провокаторам натякнути командиру таращанців, що це вбивство організовано ЧК, щоб він загорівся бажанням розправитися з бойовим органом радянської влади… З великими труднощами нашим відповідальним товаришам (здається, Затонському) вдалося заспокоїти "разбушевавшегося "батько".

Про цей епізод згадав у своїй книжці "Маршали та генсеки" дослідник М. Зенькович. Він пише, що в тій ситуації начдив М. Щорс "виявив себе витриманим, стійким, холоднокровним командиром".

Для посилення своєї позиції М. Зенькович виправив в книзі прізвище "В. Затонський" на "М. Щорс". Рішучим у розмові з Боженком виглядає Щорс і в стрічці Олександра Довженка.

Насправді ситуація не виглядала такою простою, а М. Щорс настільки впевненим. А зусиль одного тільки Щорса було недостатньо аби врегулювати ситуацію.

Червоні козаки, 1923 рік. Фото: uk.wikipedia.org

ч.3 - 

Боженко, Щорс та інші. Трагедія "червоних отаманів" - ч.1

Боженко, Щорс та інші. Трагедія "червоних отаманів" - http://www.istpravda.com.ua/articles/2018/03/16/152209/ 


"Чи можливо допускати виникнення на теренах Радянської республіки існування озброєних банд, які об’єднуються навколо отаманів і "батьків" і воюють з ким хочуть… Період партизанства занадто затягнувся на Україні… Треба негайно розігнати пройдисвітів-невігласів, які нікому не підлягають Партизанство себе вичерпало".

Українські селянські повстанські ватажки — отамани — перебували не лише в лавах Дієвої армії УНР, керували повстанськими загонами чи були командирами Революційно-повстанської армії України ім. батька Махна.

Чимало здібних, хоробрих українських ватажків та їх потужних селянських "армій" наприкінці 1918 — на поч. 1919 років воювали у складі Червоної армії.

Більшовики називали їх "червоними отаманами-батьками". Засновник Червоного козацтва Віталій Примаков підписував документи не менше як "отаман полку".

Саме з їх перебуванням у складі РСЧА з’явився термін "бАтьківщина", бо ж росіяни українське слово "батько" не використовують.

"Батьківщина" стала синонімом "партизанщини" та "отаманщини" — своєрідними формами повстанського руху в Україні, який разом з "махновщиною" дав привід Льву Троцькому визнати, що в Україні сформувався осередок потужного "професійного партизанства", яке з травня 1919 року він почав "випалювати розпеченим залізом".

Одним із таких отаманів був Василь Назарович Боженко — командир Таращанського полку 1-ої Радянської дивізії, який загинув за загадкових обставин у серпні 1919 року.

Радянська історіографія не виявляла інтерес до Василя Боженка або зображувала його карикатурно-сатирично на фоні Миколи Щорса, що завжди ображало боженківців.

 Василь Боженко

Після 1991 року увага дослідників повстанського руху в Україні була прикута до повстанців анархо-комуністичної або національної течії, а представники радянської течії повстанського руху дослідників цікавили мало.

Тому метою статті є аналіз впливу конфлікту Василя Боженка з більшовицьким керівництвом та ЧК. Це дозволить зрозуміти причини, час та наслідки боротьби Л. Троцького з професійним українським партизанством, яка супроводжувалася ліквідацією ватажків повстанського руху з України.

Джерелами дослідження будуть маловідомі документи з російських архівів та особистого архіву вчителя Бережинської школи Кіровоградської області Леоніда Сергійовича Цуканова, які надала автору статті його донька.

У добу СРСР Л. С. Цуканов створив музей В. Боженка, на жаль, знищений після 1991 року. А ще він збирав матеріали про "червоного українського отамана", які в силу певних обставин не зміг надрукувати.

Ці унікальні джерела проливають світло на події в Україні навесні 1919 року. У той період з більшовиками конфліктували не лише повстанські ватажки, які не були комуністами, наприклад Никифор (Нечипор) Григор’єв та Нестор Махно, але й більш політично контрольовані та ідейно близькі командири.

Зокрема, Боженко — командир Таращанського полку 1-ої Радянської дивізії.

Командувач Українського фронту Червоної армії Володимир Антонов-Овсієнко дав В. Боженку цікаву характеристику: "типовий отаман-батько", "хитрый и рачительный хозяин". "Частини його завжди будуть нагодовані та ситі і гарно дисципліновані. Сам Боженко погано піддається дисципліні, в карті розбирається погано та важко орієнтується в загальній ситуації. Але його полк буде сліпо, безвідмовно йти за ним туди, куди він його поведе".

Чи мав В. Антонов-Овсієнко рацію, коли називав В. Боженка "отаманом-батькою"? Цілком.

Боженко народився в козацькому селі Бережинка на сучасній Кіровоградщині, вважав себе малоросом та спілкувався українською мовою або суржиком, у якому переважала українська.

У складі Таращанського полку було чимало українців, які обожнювали свого командира та "за старим звичаєм називали його батьком". Боженко вважав себе і своїх таращанців нащадками традицій запорозького козацтва.

Зокрема, в березні 1919 року Боженко був одним із червоних командирів, чий підпис стоїть під відповіддю червоноармійців воякам УНР у стилі відомого листа запорожців турецькому султану, написаного українською мовою.

Отже, Таращанський полк був своєрідною "групою керівника", його "приватною армією". Один із бійців Таращанського полку згадував: "Боженко мав величезний авторитет серед бійців та користувався любов’ю всього особистого складу полку… Це й заважало ворогам відкрито виступити проти Боженка і Таращанського полку".

Що означало "відкрито виступити"? Замінити Боженка іншою кандидатурою, а полк переформатувати.

 Отповідь пану-гетьману Петлюри.

Ми, Таращанці, Богунці і другі Українці козаки Червоно-Армійці одержали твою похабну відозву.

Як колись в старину, запоріжці султану, так і ми тобі відповідаєм. Був у нас гетьман Скоропадській, сидів на списах німецьких – згинув проклятий.

Знову новий пан-гетьман з’явився – Петлюра.
Продав Галіцийських бідних селян польскім панам. Змовився з ними, заключив договір з поміщиками.


Продав рідну Украину чужинцям – французьким, грецьким, та румынськым щукам, зробив зв'язок з ними проти нас, працюючого бідного люду Україны. Продав рідну неньку, продав бідний голодний люд.


Скажи, Іудо, за яки гроши ти продав Украину?
Скажи, за чії и за які кошти здержуешь своїх наймитів, щоб собачою брехнею мутили бідне селянство, піднимали его проти влади трудової бідноти?


Скажи, Іудо, скажи, зраднику, тільки пам’ятай, що панам на Україні більш не панувати.


Ми, селяни, бидні працівники, всі голови положим и її захистим, щоб росцвіло на її вильний землі земли жито на волю и щоб це жито було скористоване вільним селянством на свою користь, а не за для жадних узурпаторів, кровопійців, кулаків, та поміщиків.


Так, ми брати Россійских робочих, та селянства, як браття всім, хто бореться за визволення працюючих.


Твої ж брати – польске шляхетство, українські живоглоти кулаки, царські генерали, та французькі буржуї.


Та й сам же ти брехун і з розуму звихнувся, як польське шляхетство, що, мовляв, всіх переб’єм.


Не кажи гоп, доки не перескочиш, калюжа для тебе готова, новий пан-гетьман буржуине французської та польскої милости.
Не доносити тобі штанів до цього літа.


Досить ми тобі боки напарили під Коростенем, Бердичевим та Проскуровим. Вже приятелі твої втікли из Одеси.


Вільна Угорьщина протягує до нас братські руки – руки понищених панами селян Польщі, Галиції, досягают до горла твого, Іуда.
Геть від нас проклятий! Іди на шибеницю та вішайсь, собака.


Іменем селян-козаків Українців
Атаманы Щорс, Боженко, Квятек и другие

====================

НАСТУПНІ ЧАСТИНИ  ЧИТАЙ ДАЛІ



Тарас Шевченко Юродивий


Тарас Шевченко
Юродивий 
------------------------------------------

Во дні фельдфебеля-царя 
Капрал Гаврилович Безрукий 
Та унтер п’яний Долгорукий 
Украйну правили. Добра 
Таки чимало натворили, 
Чимало люду оголили 
Оці сатрапи-ундіра, 
А надто стрижений Гаврилич 
З своїм єфрейтором малим 
Та жвавим, на лихо лихим, 
До того люд домуштрували, 
Що сам фельдфебель дивувались 
І маршировкою, і всім, 
І «благосклонні пребивали 
Всегда к єфрейторам своїм». 
А ми дивились, та мовчали, 
Та мовчки чухали чуби. 
Німії, подлії раби, 
Підніжки царськії, лакеї 
Капрала п’яного! Не вам, 
Не вам, в мережаній лівреї 
Донощики і фарисеї, 
За правду пресвятую стать 
І за свободу. Розпинать, 
А не любить ви вчились брата! 
О роде суєтний, проклятий, 
Коли ти видохнеш? Коли 
Ми діждемося Вашінгтона 
З новим і праведним законом? 
А діждемось-таки колись! 
Не сотні вас, а міліони 
Полян, дулебів і древлян 
Гаврилич гнув во время оно; 
А вас, моїх святих киян, 
І ваших чепурних киянок 
Оддав своїм прафосам п’яним 
У наймички сатрап-капрал. 
Вам і байдуже. А меж вами 
Найшовсь-таки якийсь проява, 
Якийсь дурний оригінал, 
Що в морду затопив капрала , 
Та ще й у церкві, і пропало, 
Як на собаці. 
<Тоді, дурні, і вам було б 
На його вийти з рогачами, 
А ви злякалися…>* 
Так-то так! 
Найшовсь-таки один козак 
Із міліона свинопасів, 
Що царство все оголосив: 
Сатрапа в морду затопив. 
А ви, юродиві, тим часом, 
Поки нездужає капрал, 
Ви огласили юродивим 
Святого лицаря! а бивий 
Фельдфебель ваш, Сарданапал, 
Послав на каторгу святого; 
А до побитого старого 
Сатрапа «навсегда оставсь 
Преблагосклонним». 
Більш нічого 
Не викроїлось, і драму 
Глухими, темними задами 
На смітник винесли, а я… 
О зоре ясная моя! 
Ведеш мене з тюрми, з неволі 
Якраз на смітничок Миколи, 
І світиш, і гориш над ним 
Огнем невидимим, святим, 
Животворящим, а із гною 
Встають стовпом передо мною 
Його безбожнії діла… 
Безбожний царю! творче зла! 
Правди гонителю жестокий! 
Чого накоїв на землі! 
А ти, всевидящеє око! 
Чи ти дивилося звисока, 
Як сотнями в кайданах гнали 
В Сибір невольників святих, 
Як мордували, розпинали 
І вішали. А ти не знало? 
І ти дивилося на них 
І не осліпло. Око, око! 
Не дуже бачиш ти глибоко! 
Ти спиш в кіоті, а царі… 
Та цур їм, тим царям поганим! 
Нехай верзуться їм кайдани, 
А я полину на Сибір, 
Аж за Байкал; загляну в гори, 
В вертепи темнії і в нори 
Без дна глибокії, і вас, 
Споборники святої волі, 
Із тьми, із смрада і з неволі 
Царям і людям на показ 
На світ вас виведу надалі 
Рядами довгими в кайданах… 

[Грудень 1857, Нижній Новгород] 

______________________________________ 
* Ці рядки закреслені автором в рукописі.

ВІКІПЕДІЯ - https://uk.wikipedia.org/wiki/Джордж_Вашингтон

Джордж Вашингтон (англ. George Washington; 22 лютого 1732, Вестморленд, Пенсильванія, США — 14 грудня 1799, Маунт-Вернон, Вірджинія, США — американський державний діяч, перший президент Сполучених Штатів (1789—1797 роки), батько-засновник США, головнокомандувач Континентальної армії, учасник війни за незалежність Північно-Американських штатів, творець американського інституту президентства, генерал армій США, національний герой країни. 

Народився у Вірджинії, тоді колонії Великої Британії. Виріс у кількох маєтках вздовж рік Потомак і Рапаганок. Сильний опонент політиці уряду Англії, Джордж Вашингтон скликав Континентальний конгрес у 1774 і 1775, а з початком Війни за незалежність США був обраний головнокомандувачем Континентальної армії. 

Після підписання Паризького договору 1783 повернувся до свого маєтку Маунт-Вернон, але незадоволений Статтями Конфедерації в 1787 році повернувся у політику і був обраний президентом Конституційної конвенції. У ці роки він пережив курйозний «замах» на своє життя, коли зі згоди англійського короля Георга III намагалися «отруїти» помідорами, що у той час ще вважалися в Америці сильною отрутою. 

У 1789 році обраний першим Президентом США і працював на цій посаді до 1797. Хоча він намагався набрати міністрів з різних фракцій, його аристократичний погляд на речі розходився з точкою зору його державного секретаря, Томаса Джефферсона, який подав у відставку в 1793, у результаті чого була створена двопартійна система. 

Започаткував політику нейтралітету в зовнішніх справах, яка була базовою до початку 20 сторіччя аж до приходу до влади Теодора Рузвельта. 

З його ініціативи до усіх президентів в США звертаються містер Президент. Утвердив значимість права під час придушення повстання віскі, яке вибухнуло через підвищення податку на алкоголь. За його президентства Александер Гамільтон заснував перший Банк Сполучених Штатів Америки. 

Покинувши пост президента, Вашингтон повернувся в Маунт-Вернон, де й помер у 1799 році, його поховали там.
===================
 І після смерті Дж. Вашингтона..., та Тараса Шевченко...  в США,  УКРАЇНІ та РОСІЇ... ЛЮДИ ЗАЛИШИЛИСЬ..., на рівні 1857 року..., на жаль...unsmile

ОХ..,В Киеве ОБЕЩАЮТ СИЛЬНЫЙ северный ВЕТЕР

hypnosis  Укргидрометеоцентр ОБЕЩАЕТ в Киеве СИЛЬНЫЙ СЕВЕРНЫЙ ВЕТЕР с порывами до 7-12 м/секунду с 22 до 26 февраля 2019 года..., а дальше будет новый прогноз..., look 

Шкала Бофорта — двенадцатибалльная шкала, принятая Всемирной метеорологической организацией для приближенной оценки скорости ветра по его воздействию на наземные предметы или по волнению в открытом море. Средняя скорость ветра указывается на стандартной высоте 10 м над открытой ровной поверхностью.

Шкала разработана английским адмиралом Фрэнсисом Бофортом в 1806 году. С 1874 года принята для использования в международной синоптической практике. Первоначально в ней не указывалась скорость ветра (добавлена в 1926 году). В 1955 году, чтобы различать ураганные ветра разной силы, Бюро погоды США расширило шкалу до 17 баллов.

Стоит отметить, что высота волн в шкале приведена для открытого океана, а не прибрежной зоны.


================
PS: Прогноз для других городов Украины ищите по ссылке -  https://meteo.gov.ua/ua/33345



В Центральном Квинсленде обнаружены следы ископаемых динозавров




Трек, обнаруженный в Австралии, содержащий следы всех трех основных групп динозавров следы деревьев основных групп динозавров – зауроподы, орнитоподы и тероподы – были найдены вместе на месте в Центральном Квинсленде. Хотя отпечатки, известные как trackway, пережили почти 100 миллионов лет, их недавнее воздействие погоды поставило их в опасность, и гонка со временем увидела наиболее уязвимых удалены в безопасное место. Они будут выставлены на обозрение в следующем году.

Австралия, когда-то считавшаяся заводью для реликвий динозавров, является домом для некоторых выдающихся следов. Два года назад самый большой когда-либо обнаруженный след был идентифицирован в Западной Австралии, как поразительные 1,7 метра (5,5 футов).

В Квинсленде следы многих маленьких динозавров, по-видимому, двигающихся довольно быстро, и следы гораздо более крупного плотоядного, были названы динозавром stampede. Анализ вызвал серьезные споры о поведении динозавров, в том числе о том, пробирались ли некоторые из более мелких динозавров, когда они их делали.

Новое открытие было сделано в 100 километрах (60 милях) к северу от места давки, что на огромных расстояниях западного Квинсленда делает их близкими соседями.

Митридат, царь Понтийский (опера) Вольфганга Амадея Моцарта

В.А. Моцарт в 1771 году

Митридат, царь Понтийский (опера)


«Митридат, царь Понтийский»(итал. Mitridate, re di Ponto) — драма на музыке (ит. dramma per musica)KV 87 [74a] Вольфганга Амадея Моцарта в 3 действиях, итальянское либретто В. А. Чинья-Санти по трагедии Ж. Расина «Митридат» в переводе Дж. Парини. Премьера: Милан, театр «Реджо дукале», 26 декабря 1770 года под управлением автора.


История Митридата VI, царя Понтийского, мужественного борца с Римом, после того как трагедию о нём написал Расин, вдохновила множество композиторов. Пьеса легла в основу большой группы опер — Ф. Арайи, А. Кальдары, Н. Порпоры, Д. Террадельяса, А. Саккини, К. Гаспарини и др. Опера была поставлена 26 декабря 1770 года в Милане и имела огромный успех.


Действующие лица и первые исполнители

Персонаж                          Певческий голос  Премьера, 26 декабря 1770 

Митридат, царь ПонтатенорГульельмо дЭтторе
Сифар, сын Митридатасопрано(кастрат)Пьетро Бенедетти (Сарторино)
Фарнак, старший сын Митридатаальт (кастрат)Джузеппе Чиконьяни
Аспазия, возлюбленная МитридатасопраноАнтонина Бернаскони
Исмена, парфянская принцессасопраноАнна Франческа Варезе
Арбат, губернатор Нимфеисопрано (кастрат)Пьетро Мускетти
Марцио, римский трибунтенорГаспаро Бассано

Краткое содержание оперы

Митридат борется с Римом за независимость родины. Он поручает своим сыновьям Сифару и Фарнаку заботу об Аспазии, на которой хочет жениться. Приходит ложное известие о гибели Митридата. Оба сына вступают в распрю из-за Аспазии, которая любит Сифара. Митридат возвращается и узнаёт об измене Аспазии и сыновей. Фарнак к тому же двойной предатель: он вёл тайные переговоры с Римом. Митридат заточает его в тюрьму, Аспазия должна умереть от яда. Освобождённый из заточения Фарнак искупает свою вину, сражаясь бок о бок с отцом против римлян. Митридат совершает самоубийство, чтобы избежать поражения. Умирая, он отдаёт Аспазию Сифару. Жители Понта клянутся продолжать войну с римлянами.

Музыка

«Митридат», написанный 14-летним Моцартом в Италии и рассчитанный на постановку в итальянском театре носит все черты оперы-сериа. Удивительно мастерство юного композитора, который за два месяца создал сложную и богатую партитуру, ни в чём не уступающую произведениям прославленных мастеров.

Постановки оперы

Опера вновь появилась на сцене через двести лет после создания — на Зальцбургском фестивале 1971 года. В последние десятилетия следует отметить спектакли в Экс-ан-Провансе (1983), Цюрихе (1985) и Лондоне (1992).



В Москве 8 февраля 2019 года скончался Сергей Юрский...((

йствия

В Москве 8 февраля 2019 года скончался народный артист России Сергей Юрский. 

В 2006 году в журнале “Фома” вышло интервью с артистом   https://fomaru.livejournal.com/28233.html?media 

Справка

Сергей Юрьевич ЮРСКИЙ родился 16 марта 1935 г. В 1952-1955 гг. учился на юридическом факультете Ленинградского университета. Окончил Ленинградский театральный институт им. А. Н. Островского (1959 г., мастерская Л. Макарьева). С 1957 г. – актер БДТ им. М. Горького в Ленинграде, с 1979 г. – актер и режиссер театра им. Моссовета в Москве. Режиссер театральных спектаклей и постановок. Создал уникальный театр одного актера. Чтец 15-ти программ классических и современных авторов. Повесть “Чернов”, написанная им в середине 70-х годов, стала литературной основой режиссерского дебюта в кино. Заслуженный артист РСФСР (1968), Народный артист России (1987), Лауреат Государственной премии.

===============
heart.... rose rose

В Париже умер композитор Мишель Легран...((


В Париже умер композитор Мишель Легран ((
https://www.bbc.com/russian/news-47013364



Правообладатель иллюстрацииПИМЕНОВ РОМАН/TASS

В Париже на 87-м году жизни скончался французский композитор, дирижер и пианист Мишель Легран.

Как сообщила его пресс-секретарь, он умер в ночь с пятницы  на субботу.

Всемирную известность ему принес музыкальный фильм-опера  "Шербурские зонтики" (1964) режиссера французской "новой волны" Жака Деми с Катрин Денёв в главной роли. Главная лирическая тема из этого фильма стала визитной карточкой

Леграна на долгие годы вперед, несмотря на дальнейший успех его карьеры.


Свой первый "Оскар" композитор получил за песню "The Windmills of Your Mind", которая впервые прозвучала в кинокартине "Афера Томаса Крауна".

Легран родился в 1932 году в Париже в семье признанного композитора и дирижера Реймона Леграна и пианистки

армянского происхождения Марсель Тер-Микаэлян; его дядя по материнской линии, Жак Хели, тоже был известным

 дирижером.

Мишель окончил Парижскую консерваторию в 1950 году с отличием - и как композитор, и как пианист. В начале 1950-х он побывал в США в качестве аккомпаниатора известного певца и композитора Мориса Шевалье, где записал джазовую пластинку I Love Paris, которая сразу

стала хитом и в 1954 году вошла в хит-парад в США, а многие аранжировки Леграна тут же стали джазовыми стандартами.

За свою долгую творческую жизнь Мишель Легран написал музыку к более 200 фильмам и телепостановкам и получил три "Оскара" за лучшую музыку к кинокартине. Он был также призером

"Золотого глобуса" и "Грэмми".


БРАВО, Савченко популярнее Порошенко !!!

13:30 10.01.2019
Активисты провели опрос и оказалось, что Савченко популярнее Порошенко

Активисты провели опрос и оказалось, что Савченко популярнее Порошенко

Народный депутат Украины (внефракционный) Надежда Савченко, которая подозревается в действиях, направленных на насильственное изменение или свержение конституционного строя или на захват государственной власти, имеет больший процент электоральной симпатии среди украинцев чем действующий президент Украины Петр Порошенко.

Как свидетельствуют данные соцопроса опубликованного украинскими активистами: Юрием Худиным, Екатериной Байстрюченко и Андреем Буевич, Н.Савченко поддерживает 7,87% опрошенных украинцев, тогда как П.Порошенко - 7,4% украинцев.

"Лидером опроса остается глава ВО "Батькивщина" Юлия Тимошенко, которую готовы поддержать 17,84% украинцев. На второй строчке В.Зеленский - 12,71%. В пятерку лидеров попал и украинский певец Святослав Вакарчук с 4,08% голосов", - отметили активисты во время пресс-конференции на тему:" Результаты социологического опроса относительно электоральных настроений украинцев накануне президентских выборов" в Киеве в четверг.


Кроме этого, активисты спросили у людей поддержат ли они на выборах президента Украины человека, который был во власти последние 20 лет: Да, ответили 22,2% респондентов, 77,8% украинцев негативно относятся к таким кандидатам.

Также, большинство опрошенных - 76,4% не доверяют политическим партиям, которые были в парламенте в течение последних 15 лет.

Опрос проведен в период с 15 по 28 декабря 2018 года, методом интервью. В общем активисты опросили 2018 респондентов в возрасте от 18 лет, проживающих в 87 населенных пунктах всех регионов Украины (кроме аннексированного АР Крым и части оккупированных Луганской и Донецкой областей).

Статистическая погрешность выборки не превышает 3,3% для показателей близких к 50%, 2,8% - для показателей близких к 25%, 2% - для показателей близких к 10%, 1,4% - для показателей близких к 5%.

===========

applause Я за Надю Савченко dada  

Кстати мне по домашнему телефону задавали вопросы примерно те же, что и в этом опросе..., и я тогда ответила, что я не вижу разницы между тюлей, доном педро, гриценко, или из оппозиции, т.к. они НЕ собираются строить Независимую Украину... Получается, что таких, как я МНОГО...draznilka

и вот почему бесятся порохоботы...sila