Співтовариство ВАРТА

Вид:: короткий; повний

ВАРТА

Кілька приводів для оптимізму

09.11.12, 16:46

Автор: frankensstein

Противникам режиму Януковича минулі вибори подарували мало приводів для оптимізму. Як і прогнозувалося, пройшли вони брудно і нечесно, влада на повну котушку використовувала наявні в її розпорядженні фальсифікаторські армії тіточок-бюджетницях і буцкоманду «Беркут», опозиція ж змогла дати бій лише місцями, в черговий раз поступившись ініціативу в східних областях. І все ж, прихильникам європейського шляху є чому порадіти. Обнадійливі тенденції в нашій державі в черговий раз посилилися і підтвердилися. Причому, сталося це навіть там, де цього найменше очікували.

На минулих виборах регіоналів врятували мажоритарники. Головна ж мета Януковича і його команди - створити суперпартію за типом «Єдиної Росії» - не тільки не наблизилася, але стала ще далі. Партія регіонів з кожним роком втрачає голоси, причому, в першу чергу - в базових для себе регіонах.

Найбільші втрати, як би дивно це не звучало, у регіоналів на сьогодні в Донецькій області. З часу двох попередніх виборів, які, нагадаю, проходили два роки поспіль - у 2006 і 2007 роках, кількість голосів, відданих за ПР на Донеччині, за офіційними даними, скоротилося майже на 600 тисяч. Це величезна цифра, але й вона, швидше за все, не відповідає дійсності. Масові приписки і вкидання в Донецьку автор цих рядків бачив своїми очима, так що рівень справжньої підтримки ПР в регіоні і того менше. Думайте що хочете, але це не перемога - це провал. І за цей провал дехто напевно дуже скоро буде відповідати. Зрозуміло, не публічно. У кулуарах.

Хтось, можливо, вирішить, що електорат регіоналів у більшості своїй віддав голоси за «шелест червоних прапорів на вітрі» - тобто, по суті, знову підтримав владу, - але і це не відповідає істині. У порівнянні з 2007 роком, підтримка КПУ в Донецькій області виросла всього лише на 160 тисяч голосів. Та й то, сталося це напевно лише за рахунок того, що з політики пішли конкуренти Симоненко. ПСПУ, традиційно користувалася популярністю в Донбасі, на цей раз у виборах не брала участь, а соціалісти були присутні в списку лише в ролі статистів. У 2007 році дві ці партії набрали в Донецькій області майже 250 тисяч голосів, частина яких і перейшла тепер до комуністів.

У кількісному вимірі підтримка умовно проросійських сил в регіоні за минулі п'ять років упала на 700 тисяч чоловік. У той же час виросла, хоча і не так значно, підтримка умовно проукраїнських партій націонал-демократичного табору.

Що сталося з цими 700 тисячами - питання відкрите. За останні п'ять років населення області скоротилося на 200 тисяч осіб. Однак, навіть якщо припустити, що всі ці люди були активними прихильниками КПУ і ПР, залишаються ще 500 тисяч тих, хто вижив, але відмовився підтримувати в передвиборних перегонах «улюблені команди».

Не допомогли ні Харківські угоди, ні карикатурні потуги «захистити» і без того домінуючий всюди російську мову. Прості підрахунки доводять: розповіді про непрошібаемості і фанатичності донецького електорату-не більше, ніж міф, поширюваний тими ж регіоналами для виправдання регулярних фальсифікацій виборів в Донбасі. Населення втомилося від «по нутру своїх» хлопців, і поступово переконується в тому, що їх прихід у владу анітрохи не поліпшив життя шахтарського краю. А це означає, що простір для роботи інших політичних партій на сході України величезний.

Поки ще пострадянській номенклатурі, що об'єднався з висуванцями бандитських угруповань 90-х, за допомогою маніпуляцій і відвертих порушень вдається утримувати в своїх руках контроль над Україною. Але, не дивлячись на локальні перемоги, влада все ж поступово вислизає з їхніх слабнучих пальців.

У свою чергу, в протилежному таборі сили тільки ростуть. Електорат нищівно прорвалася до парламенту «Свободи» в більшості своїй складається з молоді. У мітингах націоналістів беруть участь ті, кому щойно виповнилося 18 років, в той час, як на акції КПУ приходять жменьки розсипаються від старості пенсіонерів.

Активні дії опозиційного електорату, що встав на захист своїх обранців, беззастережно дають відповідь на питання, на чиєму боці правда, адже за висуванців від влади б'ються тільки бики і підневільні працівники «Епіцентр». Уявити собі людей, безкоштовно і по своїй волі готових підставляти голови під ментівські кийки, відстоюючи Лук'янова або Чечетова, просто неможливо. Чинний режим підтримують в основному зі страху або по дурості, а залякані, темні люди в разі чого завжди віддадуть перевагу відсидітися по норах.

Процеси, що відбуваються зараз в Україні - не унікальні. Ми подужує той же шлях, по якому вже пройшла Східна Європа. Засмучує, що для нас він виявився таким тернистим і довгим, і на те, що наші сусіди витратили кілька років, у нас пішло вже більше двох десятиліть.

Зживати злодійські клани, які об'єдналися в псевдопартії для більш комфортного грабунку країни, ми будемо ще довго і болісно, і тільки в наших силах прискорити цей процес.

Коментарі: 52

uraha

Тетяна Чорновіл:''Разводят, как котят''. Але ще не топлять!

08.11.12, 18:59

Довго про це мовчав але більше не можу

Тому саме зараз треба вилазити з фейсбуку та реально боротися за свою країну.

Я програла шостий суд. Мені, кандидату в депутати по 120 округу, відмовлено в праві перерахувати голоси по окремих аномальних дільницях, де я маю свідчення, що бюлетені за мене перекладалися до купки мого опонента.

Ці рішення судів відверто не справедливі. Адже чому, я, як кандидат, не можу пересвідчитися в чесності проведеного підрахунку МОЇХ голосів? Чому мені відмовлено в цьому праві? Яке, до речі, не обмежує права жодної іншої особистості.

Я звичайно можу здогадатися, чому рішення судів не на мою користь, бо мій опонент Ярослав Дубневич далеко не бідна людина. І те з якою фанатичною наполегливістю його юристи противилися перерахунку, навіть пропонували нам мирову (тобто "бабло") зайве підтвердження, що на тих дільницях не все "ок".

Мені потрібний цей перерахунок, щоб показати виконавцям та замовникам фальсифікацій на найнижчому рівні, що за злочині дії доведеться відповідати. Адже, якби не вони, ці маленькі трударі фальсифікаторської ниви, країні не загрожувала б диктатура, бо свавілля та помилки влади зупиняв би сам народ на виборах. Тому мій юрист Максим Самотій героїчно весь останній тиждень боровся у львівських судах, але перерахунку ми так і не добилися.

Так, треба визнати, що на цих виборах мене розвели, як кошеня.

Як це було.

В день виборів люди Дубневича, що проводили екзіт-пол на виборчих дільницях 120 округу, стояли похмурі і пригноблені. О 17 вечора їх патрон згідно опитувань програвав. Тоді в села поїхали гроші -500 грн. за голос. Тому після закриття виборчих дільниць згідно екзіт-полу "самовисуванець" вже вигравав у Чорновол півтора відсотки. А після того, як дільниці "порахували" різниця між Чорновол і Дубневичем вже сягала 8% на користь останього. Машина фальсифікацій запущена з переляку на повну потужність – перестаралася.

Тому в 120 окрузі досить неприродній результат виборів. У мене виявилося перше друге місце в Україні. Тобто жоден кандидат, що програв вибори в Україні не отримав таку величезну підтримку виборців – 41. 500 голосів.

Впродовж останніх днів я судилася, а також аналізувала, як була втрачена перемога.

В її втраті звичайно винна я, не змогла перекрити надійними людьми всі дільниці. Однак була і поважна причина – тих дільниць було майже 250. Вони були перекриті місцевими партійними кадрами "Батьківщини", однак чи були ці кадри моїми? Навряд. Простий приклад, в Городоцькому районі за три місяці до виборів ми провели простеньке опитування: дзвонили членам комісії від "Батьківщини", представлялися, як від штабу Дубневича, і просили підтвердити співпрацю. Уявіть 85% членів ДВК підтвердили свою співпрацю з Дубневичем! За кілька тижнів героїчними зусиллями керівник городоцького штабу Микола Сипливий здійснив заміни, але чи не були наші зусилля марними, чи вистояли ці люди з бідних сіл перед грошовою спокусою?

А я знаю грошей мій опонент не економив. Отож захистити дільниці я могла лише в тому випадку, якби мала команду з трьохсот людей, що готові були за мною хоч в вогонь, хоч у воду. Проте, якби я мала 300 відчайдушних бійців, то вже можна було б сміливо балотуватися в Президенти чи захоплювати "Міжгір'я".

Звичайно я знала, що граю з шулерами. І як показав мій округ, якщо хтось з кандидатів має адмінресурс і скажені кошти, якщо на окрузі не має міст, а самі села машину фальсифікацій можна розкрутити настільки потужно, що вона геть спотворює результати голосування. Тому моє завдання було забезпечити величезний відрив від опонента. Нажаль цього зробити не вдалося, бо два попередні роки Дубневич за вкрадені з бюджету кошти, та використовуючи свої та державні ЗМІ, ліпив собі образ доброго пана – благодійника.

Як ми зараз проаналізували, довести фальсифікації ми можемо на аномальних дільницях, де поєднання різних технологій давало просто фантастичні результати підтримки Дубневича. Де, так би мовити, перестаралися вислужитися.

У нас є свідчення, що на таких дільницях просто банально перекладали бюлетені. І це, вкупі з іншим пояснює, чому я програю 500 голосів в одному селі, коли в усіх навколишніх виграю.

До речі, в аномальних зонах звісно спостерігалася і неприродно висока явка.

Наприклад, дільниця 460151: Дубневич -584, Чорновол -145 (явка 78 %),, 460155 602 до 151 (явка 63 %),, 460175 493 до 110 (явка 78 %), 460177 – 402 до 152 (77,6%), 460179 – 121 до 34 (72,4%),,, 460193 – 104 до 28 (70%), 460201 -98 до 29 (75%), 460208 -146 до 42 (89%), 460213 – 232 до 85 (76%), 460220 – 178 до 22 (58%), 460753 -295 до 125 (64%), 460792 – 201 до 59 (74%), 460807 – 475 до 41 (91 %), 460808 – 94 до 14 (86 %), 461060 212 до 33 89,9% 461061 272 до 39 (89,5%) 461062 227 до 39 (91%) 461072 – 736 до 128 (74%) 461085 225 до 59 (75%), 461101 – 314 до 77 (83%), 461112 – 212 до 33 (90%), 461113 – 272 до 39 (89,5%), 461114 -227 до 39 (91%), 461140 – 225 до 59 (75%).

До речі, за даними ЦВК середня явка на окрузі N120 складає 70%, а по області 65%.

Наведені дільниці для мене не лише сухий перелік цифр. Коли я дивлюся ці дані у мене перед очима стоять села, в яких я проводила зустрічі, які я пройшла ніжками від хати до хати всі шість місяців кампанії без вихідних. Тому не вірю в мій аномально низький результат у селі Грімному чи в Добрянах. Бо в першому сотня людей аплодувала під церквою після виступу, а в Добрянах ходила по хатах і не знайшла жодної людини, як б не висловила мені свою підтримку.

Мій опонент корупціонер-схемщик. Щороку через його бізнес проходить 1 млрд. грн. залізниці. Створюються десятки фіктивних фірми, які нічого не виробляють, але через них бюджетні гроші розтікаються дрібненькими струмочкам, щоб згодом потрапити на Кіпр. В бізнесі Дубневич "розпилює" державні гроші, а в день виборів з таким самим підходом він "розпиляв" голоси виборців. Я грала з потужним шулером, але я мусила виграти. Проте програла. Пропустила у парламент злодія. Це тепер моя відповідальність. І це я завжди пам'ятатиму, а на виборах життя не закінчується. Принаймні, на цих виборах ще не була перейдена межа, не було знецінено людське життя. І це дає нам надію.

Під час виборчої кампанії моя команда жартувала, що вибори у нас складаються з трьох етапів. Перший треба здобуту прихильність виборців, другий захисти результат на виборах, третій вижити після перемоги. При чому жартували серйозно, адже у разі програшу опонент не лише втрачав десятки мільйонів доларів вкладених у перемогу на окрузі (округ засівався три роки), а також ризикував втратити державні замовлення, та потрапити у в'язницю. Адже в середовищі "регіонів" виживають лише найсильніші хижаки, слабких загризають свої.

На окрузі у розпал збору врожаю картоплі був популярний навіть анекдот з цього приводу: "Кандидату в депутати щоночі сниться бульба. Йде він до ворожки, щоб розтлумачила. "Тут все просто, – каже ворожка, – або тебе восени виберуть, або весною посадять".

Також перемога у Дубневичів була справа принципу, львівському олігарху аж зводило щелепи від думки, щоб програти вибори якомусь київському дівчиську. Востаннє ми зустрілися віч-на-віч за десять днів до виборів на ефірі в ЗІКу. Зіткнулися в коридорчику. Подаю йому руку, хотілося відчути його настрій. О, це був вже не потиск самовпевненого котяри у сметані, це була холодна рука людини, що втрачала все.

Отож перший етап здобуття народної підтримки моя команда пройшла гідно. З нуля відомості вдалося отримати підтримку переважної кількості населення округу. Найбільше опиралася молодь. Вона не читала газети, не ходила на зустрічі. Але вдалося достукатися і до молодих сердець. Молодь я знайшла та захопила електричках, в яких вона поверталася з навчання та роботи у Львові. В результаті, кандидат від Кличка отримав мінімальну підтримку.

Ось маленька замальовка в тему: в кафе міста Городка ввечірі перед днем виборів сиджу з командою, обговорюємо функціонування мобільних груп. За спиною, весела та велика компанія хлопчаків п'ють пиво та визначаються з політичним вибором. Ми мимоволі напружуємося та прислухаємось. "Будемо голосувати за "Свободу" і за ту "телку" -Чорновол", – долинає до нас фрагмент їх розмов. Мої хлопці пирскають од сміху...

Отже була зроблена просто титанічна робота. Однак другий етап – захисту голосів, ми програли.

Але добре, що програли на другому етапі, а не на третьому. Бо теоретично моєму опоненту нічого не заважало пропустити другий етап, а перейти зразу до третього. Адже мій програш на другому етапі коштував опоненту десятки млн. грн. В той час як замовити будь-яку людину можна лише за пару сотень баксів. І це стосується, до речі, не тільки мого округу.

Так, нас розвели, як котят. Але поки, що нас не ризикують топити, як котят. І цей момент треба використовувати. Тому геть всі з фейсбуку, треба думати, які реальні дії можна зробити і робити. А народ підтримає тих, хто буде діяти. Доказ – результат "Свободи" у Києві. Кияни голосували не за партію "Свобода", вони голосували за боротьбу!!!

P.S.

До речі, фальсифікації на місцях в ДВК, ОВК робили звичайні люди, наші сусіди, колеги, треба організовувати їм громадський бойкот, таврувати їх, як запроданців, негідників та зрадників. Я вже дещо зробила на цьому шляху, розкажу в наступному блозі.

А поки хочу звернути увагу на таку особу, як Слава Мартинюк, голова ОВК, що віддав перемогу Засусі. Я в минулому знала цю людину, знала, як "свого". Він був відомий багатьом громадським активістам Києва. Такі факти не можна замовчувати. Чекаю на реакцію в коментарях. Не знаю чи залишився у В'ячеслава сором, але він мусить стати тим, кому всі його колишні знайомі не будуть подавати руки, а ще краще давати ляпаса. У "Свободи" з цього приводу є хороше гасло: "Наша рука не здригнеться".

Коментарі: 39

uraha

Комуністи - вперед або повість про справжніх ленінців

07.11.12, 12:43

"Ленин не раз подчеркивал, что скромность

является неотъемлемым качеством подлинного
большевика. И сам Ленин был живым
олицетворением величайшей скромности"
(Н.С.Хрушев. Доклад на ХХ съезде КПСС)

Епізод третій. Про "вічно живого", морквяний чай та передачки дітям (перший та другий епізоди див. в цьому блозі на головній сторінці).

Коли мова заходить про «справжніх комунуністів», одразу згадують Владіміра Ільіча Ульянова (Лєніна), а також його найближчих соратників, т.з. «старих більшовиків»: от вони, мовляв, були взірцем скромності й чеснот – справді вболівали за народ і щоб собі в кишеню – ні-ні...

Хто з людей старшого покоління не пам’ятає оповідань та фільмів про вождя світового пролетаріату, який у важкі голодні роки Громадянської пив морквяний чай, харчувався сухарями, а гостинці, що їх приносили ходоки, віддавав до дитячих будинків? Хто з тих, кому «за сорок» не вихований на прикладі Лєніна з колодою на плечі – керівник партії та держави брав участь у суботнику разом з простими робітниками та матросами. Кого не навчали того, що Лєнін був взірцем особистої скромності й аскетизму?

Почнемо з початку. Зазирнемо в ті роки, коли Росією ще правив «нелюдський режим» Миколи ІІ, проти якого за щастя народне боровся наш герой та його поплічники.

Ось В.І. Лєнін в еміграції. Звичайно, вигнання було вимушеним, бо царська влада (як, наприклад, і нинішня українська чи російська) дуже не любила опозиціонерів і саджала їх до тюрем. Правда, за Миколи судили за статтями, під які підпадали діяння революціонерів, на відміну від нашої дійсності, але то – таке.

Повторимо – щодо необхідності перебування вождя поза межами імперії заперечень не маємо. Куди ж майнули Лєнін та його «товаріщі», аби керувати боротьбою пролетаріату за світле майбутнє? До албанської Тірани? Угорського Саксарда? Може, скромність більшовистських лідерів привела їх до турецького Ізміру або Каїру – там життя дешевше, а кошти необхідно економити аби використати на боротьбу за народне щастя.

Нагадаємо, що за офіційною комуністичною пропагандою грабунок банків та окремих багатих громадян не були основним джерелом доходів РСДРП(б). Основою основ, як нас переконували (і переконують) комуністи були пожертви робітників, селян та прогресивної інтелігенції, які від власних родин відривали трудову копійчину, аби Владімір Ілліч мав змогу боротися за їхні інтереси.

Як же Лєнін економив ті потом та кров’ю зароблені копійчини? Женева, Берн, Лондон – ось пристанище еталона скромності. Два десятки міст, серед яких Париж, Брюссель, Відень, Цюріх – міста, проживання в яких могли дозволити собі лише заможні особи.

Відпочивав на зібрані у пролетарів гроші товариш Лєнін теж не на золотих пляжах Болгарії і навіть не в Анталії, а на одному з найрозкішніших тогочасних курортів – італійському острові Капрі. Там, до речі, вождь зустрівся і потоваришував з «пролетарським письменником» Максимом Горьким, який саме лікувався. Але Горький – один з найвизначніших письменників ХХ сторіччя – його гонорари дозволяли таку розкіш, а на які кошти розслаблявся на найкращих у світі пляжах «професійний революціонер»?

Нещодавно вийшла книга британського історика Хелен Рапопорт, в якій вона, на основі численних мемуарних джерел колишніх соратників Ульянова (які з цензурних міркувань ніколи не публікувались в СРСР) змальовує розкішний спосіб життя вождя: і його бенкетування з коханкою Інесою Армад в найдорожчих ресторанах Парижу, і про відвідування елітних борделів (найулюбленіший розташовувався поруч з Національною бібліотекою – чи не звідси тема численних анекдотів?), і про сам характер «еталону людяності» (тут і далі – мовою джерел):

«Ленин был одержим навязчивыми идеями. В быту он был очень требователен, любил пунктуальность, аккуратность, был очень чистоплотен. Это отличало его от многих русских, живших в эмиграции. Он был очень авторитарен, очень негибок, не терпел несогласия со своим мнением; несогласный тотчас же становился для него еретиком и изгоем. Со многими своими друзьями, не согласными с ним, он прервал общение. Дружба для него была делом вторичным. Из-за ссор по политичесим мотивам он утратил в эмиграции многих друзей, в том числе Мартова, Плеханова, Засулич...» (http://www.svobodanews.ru/content/article/1815844.html).

Або ось курот Баден-Баден. Всі про нього щось знають або чули. Але чи бував там хтось з простих смертних? А ось «вічно живий» підліковував розхитане титанічною працею здоров’я на баденських водах. Цікаво, що Баден-Баден не міг похвалитися гарною бібліотекою, де б міг проводити час майбутній вождь Світової революції, а от казино…

Про життя-буття товариша Лєніна в Парижі він сам написав своїй сестрі Анні 19 грудня 1908 року:

«Нашли очень хорошую квартиру, шикарную и дорогую 840 франков + налог около 60 frs да + консьержке тоже около того в год. По-московски это дёшево (4 комнаты, кухня + чуланы, вода, газ), по-здешнему дорого. За то будет поместительно и, надеемся, хорошо. Вчера купили мебель для Маняши. Наша мебель привезена из Женевы". (http://www.pseudology.org/Valentinov_Lenin/UnnownLenin/03.htm).

Це в той час, коли рядові члени партії, яких доля закинула за кордон, перебували в справжньому жебрацькому стані й просто голодували. Відомий випадок, коли

«…в 1907 г. московский рабочий Пригара, сбежавший от преследования из России к Ленину, от нищеты и отчаяния покончил с собой, бросившись в Сену» (http://zn.ua/SOCIETY/maloznakomyy_lenin-36485.html).

Але пусте – хто такий той Пригара? Таких можна навербувати ще, а Лєнін – «достояніє партії», тому має жити так, щоб заздрили буржуї.

Лєнін і до рядової партійної маси ставився так само, як ставилися буржуї до пролетарського плебсу:

«Он всегда говорил, что партия не благотворительное общество, не "Армия Спасения". Ленин был против "кормления всех без различия". Поддержке подлежали лишь те профессиональные революционеры, которых он называл "ценным партийным имуществом"(http://www.pseudology.org/Valentinov_Lenin/UnnownLenin/03.htm).

При цьому вождь не цурався й простого обману і цинічної байдужості до рядових членів партії. Задля ілюстрації розберемо один промовистий лист «добряка»:

«Свой взгляд на эти вещи он ясно выразил ещё в первые годы эмиграции в письме (от 27 сентября 1902 года) к А.М. Калмыковой, дававшей деньги на издание "Искры". Он внушал ей не сообщать "участникам дела" точную сумму её субсидий, так как это лишь могло побудить слишком многих предъявлять претензии на поддержку. "Обилие побегов (за границу. - Н.В.) ставит в "распоряжение" "Искры" кучу людей при условии содержания всех их, но если за это широко, легко и необдуманно взяться, то мы окажемся через l/2 года - год "без ничего". Нужно говорить, - писал он Калмыковой, - что деньги на "Искру" "желаете давать лишь при крайней нужде", рекомендуя изыскивать самим регулярные источники текущих расходов" (http://www.pseudology.org/Valentinov_Lenin/UnnownLenin/03.htm).

Говорячи простою народною мовою, Лєнін просив в одного із своїх спонсорів приховувати від решти партійних товаришів суми внесків в «касу», бо боявся, аби «товариші» не почали просити дати грошей на хліб.

Багато їх таких їде сюди – на дармові харчі – міркував геній – так і самим не вистачить. Нехай самі шукають собі засоби до існування. Зауважимо, що, будучи людиною справедливою, Ілліч вимагав, аби партійці, заробивши собі якісь гроші, частину віддавали в партійний фонд, тобто, йому самому.

Захисників комуністичної верхівки, перш ніж звинувачувати в тому, що ми насмикали із «Світового павутиння» сумнівних свідчень, просимо поцікавитися особистістю автора приведених вище рядків – Ніколая Владіславовіча Валєнтінова-Вольского.

Поспівчувавши голодним товаришам, Владімір Ілліч прямував на відпочинок до чергового курорту або пансіонату. В 1909 році його родина відпочивала в пансіонаті села Бомбой, провінції Брі (Франція), каталися на велосипедах, відвідували Шампо, гуляли на природі; в 1916 році Лєнін з рідними надали честь приймати себе на відпочинок пансіонату «Чудівізе», що розташовувався високо в Швейцарських Альпах. Особливістю цього закладу була молочна дієта.

В 1914 році був польський курорт Закопане, теж далеко не останній в європейській ієрархії.

http://www.google.com.ua/imgres

Лєнін в Закопане. Краса! Повтря! Екологічно чисті

харчі. А як би на Пригару чи когось ще витратив грошики,

де б довелося здоров`ячко підправляти?

До речі, щодо буржуїв. Найпершою і найголовнішою метою своєю марксисти, як відомо, вважали знищення експлуатації людини людиною. Цікаво тому в цьому плані звернути увагу на французьку прислугу Ульянових в Парижі. Маючи дві хвилини часу та Інтернет під рукою легко також знайти інформацію про використання полум’яними борцями за загальне щастя дитячої праці – перебуваючи на засланні в Шушенському, Лєнін найняв для «чорної роботи» чотирнадцятирічну дівчинку-прислугу.

Але досить про «Лєніна в еміграції». Пора вже розглянути період від жовтня 1917 року до того часу, коли В.І. Ульянов (Лєнін) звільнив світ від своєї фізичної присутності.

Розваливши гігантську імперію і кинувши десятки мільйонів людей в хаос напівголодного, холодного злиденного існування, самі більшовики (ясно, тримаючи все це в глибокій таємниці) стали вести життя, яке навіть серед відомих своєю розгульністю уральських купців назвали б «перебором».

Ось знаменита Лариса Рейснер, та сама, з якої комуністична пропаганда вималювала жінку-комісара в п’єсі «Оптимістична трагедія». Красуня-більшовичка, як то зараз кажуть, «відривалася по повній»: вигнавши експлуататора-буржуя, оселилася в його особняку. Прислугу, щоправда залишила. Мало не щодня приймала ванни з шампанського. Ось як змальовує «Валькірію революції» Ірена Владимирські:

«Лариса облачается в роскошные наряды, ее гардероб огромен, на ее руке огромный алмаз - память работе в комиссии по учету и охране сокровищ Эрмитажа и других музеев. Вот парадокс: теперь она гораздо больше прежнего любит роскошь. Плавает на бывшей царской яхте, по - хозяйски располагаясь в покоях императрицы.

… Она вместе с Федором Раскольниковым, своим мужем – «ком морси», командующим морскими силами Республики, - живет в Адмиралтействе, где оборудовала себе удивительный будуар в восточном стиле (пригодились трофеи военного похода). Стены будуара плотно обтянуты экзотическими тканями, во всех углах поблескивают бронзовые медные Будды, восточные тарелки, изысканные статуэтки. В этом будуаре Лариса принимает гостей – в роскошном халате, прошитом золотыми нитями. Зимой голодного 1920 года, когда на улицах от голода умирают люди, она устраивает в Адмиралтействе приемы, куда приглашает своих старых знакомых. Давно отвыкшие от подобной роскоши и блеска, гости неловко топчутся на сверкающем паркете и боятся протянуть руки за изысканным угощением – душистым чаем и бутербродами с вкрой

… А на балу-маскараде в Доме искусств она появляется в уникальном платье работы художника Бакста, которое было подлинной театральной драгоценностью. Как ей удалось получить это раритетное платье – и по сей день загадка. В личном распоряжении Ларисы Михайловны был "огромный коричневый автомобиль Морского штаба" (http://www.jerusalem-korczak-home.com/kk/ya/10.htm).

Цікаво, скільки коштував хоча б один той «огромний» алмаз, що його товаришка з гарячим серцем і чистими руками прихопила «на пам'ять» з Ермітажу?

Одна вона така була? Аж ніяк. В Інтернет-публікації О.А. Платонова «Разрушение русского народа в ХХ веке» приводяться свідчення Г.О. Соломона (Ісєцкій), який в 1919-1920 рр. був заступником народного комісара торгівлі та промисловості РСФСР, а зрештою став першим «неповерненцем» до СРСР:

«В самый голод 1919-1920 годов большевистские вожди выписывали себе из-за границы всяческие деликатесы и предметы роскоши. Например, главе Коминтерна Зиновьеву в специальных вагонах привозили трюфеля, ананасы, мандарины, бананы, фрукты в сахаре, сардины. Его жене Лилиной, женам и любовницам комиссаров из-за границы выписывали роскошное белье, духи, мыло, инструменты для маникюра, кружева» (по: http://rus-sky.com/history/library/plat4-1/xx_178.html).

В тій-таки публікації згадується і про знамените весілля знаменитого більшовистського подружжя:

«Свадьбу большевистского комиссара П.Е. Дыбенко и наркома госпризрения А.М. Коллонтай партийные и советские деятели сыграли во дворце Кшесинской, используя посуду с золотыми царскими и великокняжескими вензелями» (там же).І посилання дається звідки інформація - История Русской Православной Церкви, 1917-1990.М., 1994, С. 35.

В книзі О.Васильєвої та П. Книшевского «Красные конкистадоры) ви можете прочитати, як голова Моссовєта Л.Б. Камєнєв (Розенфєльд) та його дружина Ольга Бронштейн (сестра Л.Д. Троцького (Бронштейна) «комплектували» власне житло меблями та аксесуарами палацового майна з музеїв Московського Кремля.

Про автомашину, яка належала матері останнього імператора Росії, і яку забрав собі І.В. Сталін ми вже писали. А хто бажає, може знайти відомості про те, як дружина Міхаіла Калініна привласнила собі соболину шубу, яка належала імператриці. І немає числа таким свідченням.

Та повернемося безпосередньо до Лєніна.

Міфотворці добряче попрацювали над тим, аби зробити з Ілліча ідола, такого собі святого, або навіть Бога, який затьмарив би собою самого Ісуса. Насправді ж все було далеко не так.

За період існування Радянського Союзу музей «Кабінет та квартира В.І. Лєніна» відвідало більш ніж 2 млн. людей. Проходячи по експозиції чи замислювався хтось, наскільки умови життя вождя відрізнялися від тих, які малювалися Агітпропом? Та, напевне, закрадалися такі думки у людей, які жили по 4-5 душ в тісних двокімнатних «хрущовках», або взагалі – комуналках.

Поселився тут Ілліч невдовзі після переїзду більшовицького уряду з Пітера до Москві. Одразу вражений народ побачив «відкритість» та «народність» свого «народного» керівництва:

«К концу 1920 г. в 325 «квартирах и помещениях» в Кремле оказалось прописано (прописка в москве официально) 2100 человек: партийные лидеры, красные бюрократы и их революционная обслуга. В Кремле было два гаража, детский сад и потребительский кооператив «Коммунист» (http://mywebs.su/blog/interestingly/2735.html).

Кажучи іншими словами, від самого початку борці за світле майбутнє пролетаріату стали закритою кастою, відділеною від пролетаріату високою кремлівською стіною з численною охороною, кулеметами, снайперами й сторожовими псами. Боялися власного народу? Як на нас, питання риторичне.

Розташовувалася квартира еталона скромності на 3 поверсі корпусу № 1 і мала цілих чотири кімнати – нечувана в ті часи розкіш, адже родина вождя складалася аж з трьох осіб, якщо враховувати й сестру вождя – Марію).

museums.artyx.ru

Їдальня в кремлівській квартирі Ілліча. Як кажуть, скромно, але із смаком.

Правда, ми не знаємо що "зайвого прибрали звідси комуністи, аби не засмучувати

відвідувачів-пролетарів.

Так само, як і у випадку із Сталіним (див. публікацію на цьому ж блозі) нам розповідають і про залізні ліжка, і про скромні, ледь не з базару меблі, але документи свідчать про інше – мало того, що борець за рівноправ’я оселився у відгороджену від народу колишню царську резиденцію – він ще й майном царським власне житло облаштував. Так само, як подружжя Камєнєвих:

«Необходимую мебель подбирали в других зданиях Кремля и по Москве. Вот распоряжение управляющего делами Совнаркома В.Д. Бонч-Бруевича от 3 сентября 1918 года: «Записать на счет движимого имущества, принятого от Заведующего Императорским Большим дворцом, для квартиры Владимира Ильича:

1. Веревочная дорожка с красной каймой длиной 17 аршин, шириной четверть аршина.

2. Ковер бархатный подстольный № 37» (http://kremlin-9.rosvesty.ru/news/90/).

Чималенька квартирка, яка потребувала дванадцятиметрової доріжки, погодьтеся. Що то за килим з царських палат притягли скромнику – не відомо, але маємо думати, не про кустарну роботу з єврейського базару йшлося.

http://ussr-postcards.livejournal.com/4738.html

Кабінет Ілліча. Без коментарів.

Втім, радянські люди, відвідуючи музей, всього того майже не бачили. Перед ними була хай і велика за звичайними мірками, але «без претензій» квартира. Чому? Тому що агітатори з ЦК КПСС, аби приховати в яких царських умовах жив головний комуніст світу, пішли на пряму брухню. Підлог.

http://ussr-postcards.livejournal.com/4738.html

Кухня в квартирі Лєніна. Про печі та фарбу читайте нижче.

«Рассказывать о роскоши, в которой жили партийные вожди, в советские времена было не принято. Красивые кровати, на которых спали Ульяновы и Елизаровы, покрывались лишь грубыми одеялами. Уникальные печи с красивыми узорами были замазаны краской, а множество личных вещей лежало под замком в ящиках и сундуках. Лишь относительно недавно красивые мелочи, которые немало говорят о своих хозяевах, стали доступны обычной публике» (http://www.smena.ru/news/2007/01/22/9878/).

ПРОДОВЖЕННЯ ТИСНИ ТУТ

Коментарі: 34

Julia Taneta

Ну як їх після таких заяв ми маємо "любити"???

06.11.12, 13:18

Глава єврейської общини Києва і віце-президент Всеукраїнського Єврейського Конгресу Олександр Левін висловив стурбованість у зв'язку з тим, що за результатами парламентських виборів, що відбулися в Україні 28 жовтня, у Верховній Раді вперше з'явиться фракція націоналістичної партії "Свобода". Як відомо, українських націоналістів на чолі з Олегом Тягнибоком підтримали більше 10% виборців, передає Главком.

Олександр (Аарон) Левін - Президент Всесвітнього форуму російськомовних євреїв, голова єврейської релігійної громади Києва, віце-президент Всеукраїнського Єврейського Конгресу (ВЄК).

Дізнайся більше (ТИСНИ НА КАРТИНКУ)

Олександр Левін упевнений, що Тягнибок становить небезпеку не тільки для євреїв України, але й для країни в цілому. "Вразило, що" Свобода "набрала так багато голосів, особливо в Києві, де націоналістичні рухи ніколи не мали великої підтримки і популярності (у столиці за цю партію віддали свої голоси більше 17% виборців). Це чітко вказує на настрої в українському суспільстві. Мене результати виборів пригнічують ", - зазначив Левін.

Він вважає, що «Свободі» не місце у цивілізованому демократичному світі. «Державі слід попереджати розвиток таких партій ще в зародку. "Свобода" не здатна і не стане об'єднувати країну, а буде сіяти смуту і розривати Україну на частини. Шкода, що колеги з Об'єднаної опозиції заради короткострокової перспективи створення умовного більшості в парламенті пішли на підписання угоди з партією "Свобода", тим самим практично легалізували цей радикально-націоналістичний рух, абсолютно не враховуючи, що в довгостроковій перспективі така партія не може і не повинна бути союзником демократичних сил », - зазначив Левін.

Коментарі: 70

Fred Perry

Секрет успіху ВО "Свобода"

06.11.12, 09:50

Когда человек попадает в действительно опасную ситуацию, - например, в темном переулке сталкивается с грабителем, что явно превосходит его силой, - он или пассивно покоряется, или действует на опережение, то есть хватается за самую тяжелую дубину, которая подвернулась под руку. В условиях гражданского противостояния в Украине националистическая партия "Свобода" выступила в роли именно такой дубины.

Возможные критические последствия этого шага избирателям более чем ясны, но, как говорится - где я, а где завтра? Какая разница, чем поступок может завтра аукнуться, если завтра может вообще не наступить?.. Накануне выборов ситуация выглядела так: или украинцы показывают Януковичу и "Партии Регионов", кто в доме хозяин, или здесь окончательно будет построена олигархическая квази-диктатура по российскому образцу. На фоне этой перспективы фракция радикальных националистов в парламенте - мелкий шок.

Надо понимать, - националисты в украинском парламенте были и есть, с самого его основания. Но раньше речь шла об отдельных деятелях в составе других фракций, о мелких партиях в составе чужих блоков. Характер парламентских националистов, как правило, интеллигентски-народный, вышиваночный, их политика (за редким исключением) - от начала до конца кабинетная. "Свобода" - первая партия, ворвавшаяся в Верховную Раду прямо с улицы. Сразу на 10,44%.

Глупые русские националисты, узнав об успехе "Свободы", вспузырились традиционными проклятиями в адрес хохлов-русофобов. Умные взялись исследовать ее политическую программу, надеясь найти подсказку, ключ, который откроет им самим путь в большую политику.

А дело, между делом, вовсе не в программе. Кроме того, что большая часть избирателей эту самую программу традиционно не читает, многие наоборот, голосовали за "Свободу" в надежде, что официальные партийные программы пишутся для галочки, а в реальности за эти пункты никто браться не будет. Ну какой запрет абортов? Ну зачем графу "национальность" в паспорт? Неужели руки до этих вопросов дойдут? И так проблем выше крыши.

За украинских националистов голосовали русскоязычные, голосовали национальные меньшинства (в том числе немало безнадежных евреев), голосовали даже ЛГБТ и космополитичная продвинутая интеллигенция.

Вот почему:

УМЕРЕННОСТЬ

"Свобода" даже не пыталась изобразить из себя либералов, и это сыграло ей в большой плюс. Весь либерализм ограничился внешним ребрендингом, и заявлением Олега Тягныбока: "...национализм - это любовь". Когда некоторые говорят, что Тягныбок с годами стал умереннее, надо понимать - осторожнее в словах.

Вообще, когда уличные националисты пытаются понравиться широким массам и пытаются играть умеренных, они пролетают сразу по двум фронтам. Большая часть пост-советского электората, хоть ты его влажно обцелуй, воспринимает правых исключительно через ЗИГ-ХАЙЛЬ-РУДОЛЬФ-ГЕСС-ГИТЛЕРЮГЕНД-СС! - и ни в какую умеренность не верит. Зато для симпатиков умеренные националисты - это старые усатые РУХовцы, которые на митингах песни народные поют. Когда просрано все, и песни не помогают, люди легко за умеренностью просматривают трусость и нерешительность. (См. судьбу экс-президента Ющенко.)

"Свобода" не пыталась всем и каждому растолковать, что они не нацистские штурмовики, справедливо понимая, что коммунистическая пропаганда припаяла эти страшилки намертво. Но, раз от налипшего страха невозможно избавиться, его можно использовать, - крепкие нетолерантные уличные хулиганы предстали единственной силой, способной на равных говорить с криминальными братками "регионалов". По сути, избиратели голосовали не за программу партии, а за ее методы.

Как показали прошедшие выборы, умение организовываться и бить морды действительно необходимо в условиях пост-советской демократии. Кулаки очень помогли отстоять голоса избирателей, когда начались откровенные подтасовки. На секундочку, - пришлось драться с милицией, с бандитами, с наемными спортсменами-единоборцами, пришлось организовывать мобильные бригады, которые в день (и ночь) выборов кружили по городам, кидаясь из одной горячей точки в другую.

На фото: вице-чемпион мира по борьбе сумо - Дмитрий Слепченко. Подрабатывает в группе силовой поддержки провластного мажоритарного кандидата в народные депутаты Виктора Пилипишина (Киев, округ №223)

На кону - реальная власть и сумасшедшие миллионы денег, выброшенные на предвыборные кампании. Эти вложения защищаются всеми доступными методами. Как говорил Бенджамин Франклин: "Демократия – пространство договорённости независимых, вооружённых мужчин".

ИДЕОЛОГИЯ

Характерная особенность Украины - здесь исторические герои, положившие свои жизни за ее независимость, по-прежнему официально считаются военными преступниками. Здесь министерство образования возглавляет человек, который открыто презирает страну и не признает права украинцев на существование. Здесь родной язык по-прежнему находится под угрозой, как во времена империи. Другими словами, затянувшаяся несправедливость действительно создала запрос на национальный прорыв, особенно в среде молодежи, не попавшей под прямую советскую пропаганду. Эта волна хорошо чувствовалась во время "оранжевой революции" в 2004-м, однако сама по себе не вознесла ни одну националистическую партию к такому триумфу. Зато создала удачный момент.

Идеологическая платформа "Свободы" была сформирована еще во времена жестокой резни с поляками и войны против СССР на западной Украине в середине ХХ века: Нация - превыше всего, нация - это сообщество крови и культуры, причем кровь на первом месте. Мы на СВОей, БОгом ДАнной земле, остальным играть по нашим правилам, или уматывать к чертям. Коммуняку - на гілляку, з нами Бог і Україна!

... Людям с тонкой душевной организацией, даже национально мыслящим, такие квадратные формулировки не понятны. Зато этот простой, как кастет, национализм отлично понимается народом.

"Свобода" - единственная по-настоящему идеологическая крупная украинская партия. Когда демократы ведут себя как диктаторы, а коммунисты как буржуи, такая последовательность выгодно отличает. В "Свободе" действительно хватает искренних фанатиков. Когда в стране безнадежно покупается и запугивается все, от рядовых избирателей до Центральной избирательной комиссии, хотя бы десяток фанатиков необходимы как воздух. "Один человек с идеей равен по силе ста тысячам всего лишь заинтересованных".

Большая часть избирателей, выбравших в этот раз "Свободу", ни за какие бублики не проголосовали бы за Олега Тягныбока на президентских выборах. Но то, что в парламенте должна быть хотя бы одна неразгрызаемая фракция, понимают все.

ТАКТИКА

"Свобода" - первая уличная партия, которая сообразила, что независимая Украина есть факт, а значит, можно не маяться в ANTI-SYSTEM, не мечтать о новой гайдамаччине, а выходить из схронов и делать политику. Собственно, вся их деятельность была заточена на вхождение в официальную власть, за что они заслужили много кривых усмешек от идеологических соратников. Сейчас у них за спиной не одни выборы разных уровней, присутствие в местных органах власти (на западной Украине), и даже свой мэр областного города - Тернополя. За такой подход коллеги традиционно обвиняют "Свободу" в продажности. Вопрос об источниках ее финансирования - любимый, версий много.

Среди "свободовцев" нет ни одного политзаключенного, кроме тех, что перешли к ним уже в тюрьме. Зато есть солидные бизнесмены, образованные молодые специалисты, люди с положением. "Свобода" смогла отклеить от себя словечко "маргиналы". В первую пятерку партии входит народный любимец, актер Богдан Бенюк.

Со временем многие уличные правые поняли, что имея такую крышу, можно увереннее делать добрые дела. "Свобода" исповедовала жесткий партийный принцип - они являлись под своими флагами на любую общегражданскую акцию, работали на бренд, буквально расталкивая конкурентов локтями. И сейчас подмяли под себя весь правый сектор; остальные организации или слились в ноль, или разгромлены властями ("Тризуб", "Патріот України").

ЛЮДИ

"Свобода" - единственная из партий, которая не выдвинула в мажоритарные округа ни одного миллионера (для сравнения - у рабоче-крестьянских коммунистов из КПУ таких, если не ошибаюсь, девять).

У "Свободы" есть настоящий низовой актив, а не наемные махальщики флагами, настоящее среднее звено, а не молодые перспективные карьеристы на зарплате, настоящая верхушка, а не бизнес-клуб по интересам. В "Свободу" действительно можно прийти с улицы, и стать политиком. Единственная партия в Украине, которая без денег может собрать массовый митинг в столице, чьи активисты годами (!) без всякой мзды агитируют на улицах. Если избиратель идет по улице, видит агитационную палатку "Свободы", то с огромной вероятностью обнаружит в ней человека, который приехал сюда за собственный счет и в личное время. О прочих украинских партиях такого нельзя сказать в принципе, а значит, "Свобода" несет избирателям новое качество политики. Это дорогого стоит.

Чтобы собрать всех этих людей, Олег Тягныбок и его команда провели чудовищную организационную работу, многолетнюю работу. И, в конце концов, смогли убедить население, - если кто способен выгрызть у власти победу, то это националисты.

За матеріалами: lj reznichenko-d

Коментарі: 96

Julia Taneta

Ай да Засуха!

05.11.12, 09:38

І ми так спокійно запустимо цю ...... в раду?

Це мавп"ячий плювок в обличчя української нації!

Загалом Засуха подала 28 позовів до суду щодо виборів на 94 окрузі.

Як відомо, до судів надійшли 28 позовів від "спостерігачів", які скаржились, що ДВК їх не допустили на засідання. Водночас представники ДВК заявляють, що ніколи не бачили цих людей і жодних рішень про недопущення не підписували.

Суд ПРИСУДИВ, а комісія виконала рішення судів і визнала недійсними голосування по 28 дільницям. ОВК відмовилася враховувати голоси з 28 дільниць. ... таким чином не врахувавши голоси приблизно 30 тисяч виборців!!!

ГАНЬБА ЗАСУХАМ - ПОЛІТИЧНИМ ШЛЮХАМ!!!

Коментарі: 41

Davigadoff

"Удар" закликає до перевиборів.

04.11.12, 17:46

"УДАР" звертається до ЦВК, щоб та не оголошувала результатів виборів, які на сьогодні спотворені і не відображають справжнього волевиявлення громадян", - йдеться в заяві на сайті партії.

"А Верховна Рада, яка ще не припинила своїх повноважень, повинна скасувати ганебний закон про вибори, який і створив поле для того беззаконня, яке сьогодні відбувається, і завів країну в глухий кут політичної кризи. Парламент має ухвалити новий закон про вибори на пропорційній основі за відкритими списками, за яким і повинні відбутися нові вибори до ВР", - вважають в "УДАРі".

Партія звертається до міжнародних інституцій та урядів демократичних країн із закликом не визнавати вибори в Україні демократичними і вільними і запровадити персональні санкції до осіб, винних у викривленні волевиявлення громадян – "від президента Януковича до посадових осіб виборчих комісій, суддів і усіх причетних до незаконних дій під час виборів".

"УДАР" також закликає ВО "Батьківщина", партію "Свобода" та демократичних мажоритарних кандидатів виробити спільну позицію для розв’язання політичної кризи та узгодження плану дій.

А усіх громадян партія закликає приєднатися до акції опозиційних сил в понеділок о 10:00 біля ЦВК.

(с)

Прохання до всіх поширити цей заклик!

Коментарі: 19

uraha

Під 223 округом свободівці просять допомогти гарячою водою.

04.11.12, 11:10

!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Eduard Leoniv

Друзі кияни! Щойно міліція у нахабній формі позбавила свободівців під овк223 на вул.Щербакова доступу до електромережі. Ми не можемо зігріти чай! Ми вже 6 діб просто неба під дощем та вітром! ПРОХАННЯ! Прийдіть з термосами з гарячою водою до нас! Покличте сусідів! Перепостіть!

Коментарі: 29

Davigadoff

Я люблю вас,КИЯНИ!

02.11.12, 20:01

Кияни по-більшості своїй виявились патріотами і не велись на підкупи та брехню від бандитської влади.
Ось результати по мажоритарним округам по м. Київ:

м. Київ:

Округ №211: Сергій Терьохін (ВО "Батьківщина")

Округ №212: Віталій Ярема (ВО "Батьківщина")

Округ №213: Володимир Яворівський (ВО "Батьківщина")

Округ №214: Віктор Чумак (УДАР Кличка)

Округ №215: Андрій Іллєнко (ВО "Свобода")

Округ №216: Ксенія Ляпіна (ВО "Батьківщина")

Округ №217: Олександр Бригинець (ВО "Батьківщина")

Округ №218: Володимир Ар'єв (ВО "Батьківщина")

Округ №219: Володимир Бондаренко (ВО "Батьківщина")

Округ №220: Олександр Чорноволенко (ВО "Батьківщина")

Округ №221: Леонід Ємець (ВО "Батьківщина")

Округ №222: Дмитро Андрієвський (ВО "Батьківщина")

Округ №223: Юрій Левченко (ВО "Свобода")

Результати по Києву по партійним спискам:

Батьківщина - 31,06
Удар - 25,66
Свобода - 17,18
ПР - 12,47
КПУ - 7,13

Звичайно БАНДА намагається на кількох округах сфальсифікувати результати виборів,але головне,що кияни підтвердили свій імідж розумних,інтелігентних та непідкупних громадян.

Все це важко зрозуміти бандюганам.Наше кровосисясте диво не може втямити,як це ригиАнали могли стовідсотково програти в Києві.

кровосісь української мови

Ось що воно пише:(я переклав з региАнального язика)

"Не можна не звернути увагу на критичне відношення до партії влади в цілому ряду наших регіонів. Передусім, звичайно, це стосується столиці", - написав Азаров. Він нагадав, що за останні 2,5 року для розвитку Києва урядом було зроблено дуже багато. "Якщо об'єктивно говорити, то, напевно, більше, ніж за усі попередні 20 років. Багато сил було вкладено в житлово-комунальне господарство, серйозна робота проводилася по благоустрою парків і скверів. Можна приводити дуже багато цифр, що характеризують дійсний розвиток Києва, і в цих умовах виникає питання: а що все-таки не подобається киянам? Можливо, усім цим не потрібно було займатися? Чи, може, кияни вважають, що можна було зробити значно більше? Але скажу відверто, більше зробити було не можна. А якщо у когось є інша думка, я з готовністю її розгляну. Особливо дивовижні результати голосування в мажоритарних округах. Я не хочу називати прізвища, але скажу прямо, що програш багатьох дуже відповідальних кандидатів в депутати, яких я добре знаю і які багато років дійсно працювали на розвиток Києва, відстоювали інтереси Києва, і вони на своїх округах загалом програли людям, які мало що хорошого зробили для Києва. І в цьому також виникає питання" - відмітив Азаров. При цьому він додав, що "підсумки виборів ще належить осмислити, проаналізувати, а найголовніше - зробити висновки."

Коментарі: 43

uraha

Увага! Повстання у Первомайську 2

02.11.12, 17:49

Останні новини.Київські округа - просто курорт у порівнянні з Первомайськом

Один кордон міліції зняли - місцевий начальник сказав що чеккають підкріплення.

Темно. Тускле освітлення. Перед будинком мітинг. 500-600 чоловік.

Первомайськ. Холл окружкому.Беркут біля дошки пошани.

До приміщення ОВК №132 у Первомайську Миколаївської області знову увірвався «Беркут».

Бійці спецпідрозділу почали бити людей кийками, трощити меблі, скло. Забрали протоколи

Олег Деренюга, журналіст

Водночас активіст «Спільної справи» Сергі

й Тищенко повідомив Радіо Свобода, що представники виконавчої служби таким чином виносили прийняті ОВК протоколи.

За словами Тищенка, бійці «Беркута» побили народного депутата Геннадія Москаля.

Це вже не перша спроба винести протоколи з приміщення ОВК номер 132

Штурм "Беркутом" приміщення ОВК

За словами народного депутата Геннадія Москаля

діями Беркуту керував народний депутат від ПР Майборода ,

який забрав з собою голову ОВК та печатку.Наразі протоколи

і печатка невідомо де.

Коментарі: 71

Про співтовариство

Шукати в архіві

Важливі замітки

ВАРТА

Кілька приводів для оптимізму

Тетяна Чорновіл:''Разводят, как котят''. Але ще не топлять!

Комуністи - вперед або повість про справжніх ленінців

Ну як їх після таких заяв ми маємо "любити"???

Секрет успіху ВО "Свобода"

Ай да Засуха!

"Удар" закликає до перевиборів.

Під 223 округом свободівці просять допомогти гарячою водою.

Я люблю вас,КИЯНИ!

Увага! Повстання у Первомайську 2