Компанія Orlen Upstream, яка є підрозділом польського нафтогазового концерну Orlen group, розпочала буріння першої свердловини на сланцевий газ у районі селища Сичин (Люблінське воєводство). Родовище розташоване на 50 км на схід від Любліна та за 30 км від українсько-польського кордону. Це не єдиний "прикордонний" з Україною проект по сланцевому газу - за 30 км від нього буріння веде нафтогазовий гігант ExxonMobil.
Компанія планує пробутти в цьому районі шість пошукових свердловин до 2013 року. Вартість цього перешого етапу становить 150 мільйонів доларів. Президент та гендиректор Orlen Upstream Вєслав Пругаг очікує, що вихід на задану глибину (3 тисячі м) буде за 30-40 днів. Після цього бурову установку буде переміщено на іншу перспективуділянку, за 50 км від Сичина.
За оцінками Пругара, перші результати досліджень по обох ділянках будуть отримані у першій половині наступного року. Тоді ж буде прийнято рішення про доцільність горизонтального буріння та гідророзриву - ключових складників технології видобутку сланцевого газу.
Таким чином, буквально за два-три роки наші сусіди-поляки будуть видобувати сланцевий газ - і не лише в балтійському регіоні, але й буквально по той бік кордону з нами. Ті ж сланцеві поклади Люблінського басейну, які зараз розбурює Orlen та ExxonMobil, і на які отримали концесію десятки інших компаній, продовжуються і на нашій території, і їх перспективність аж ніяк не менша. А крім Люблінського басейну, в Україні є ще й Дніпровсько-Донецький.
Однак на відміну від Польщі, яка за кілька років почне скорочувати свою залежність від імпортного газу, а в подальшій перспективі може вийти на повне самозабезпечення і навіть стати експортером, в Україні далі голослівних декларацій справа не пішла - і навряд чи піде.
Чому? Польський підхід до сланцевого газу включає кілька принципових моментів. Перше - поляки чітко визначилися, що роблять стратегічну ставку на сланцевий газ і вважають його видобуток одним з національних пріоритетів. Друге - Польща запровадила відкритий, прозорий і справедливий механізм надання концесій. Цей механізм, з одного боку, відкриває доступ до польських сланцевих покладів як потужним західним гравцям, так і власним компаніям, а з іншого, стимулює не просто володіння концесіями за принципом "щоб було", а реальні роботи з пошуку та видобутку газу.
Натомість в Україні, де внаслідок чергового загострення газових стосунків із Росією знову виникла загроза опинитися взимку без газу, влада почала частіше згадувати сланцевий газ. Однак мова йде не про видобуток і навіть не про підготовку до видобутку, а про примітивні страшилки для росіян - "от ми як видобудемо багато-багато сланцевого газу, отоді побачите".
Втім, росіян цим не налякаєш, і на переговорах з ними це не буде аргументом. Аргументом було б надання концесій тим же компаніям, які ведуть пошукові роботи на польській частині Люблінського басейну. І перша пошукова свердловина на сланцевий газ, пробурена на території Львівської чи Волинської області. Але чекати від нинішньої влади таких кроків не доводиться. На жаль.
