А післязавтра осінь...

А післязавтра осінь… ось і знову
Зміню сторінку у календарі…
Зникає літо… що ж – було чудовим!
Лишає слід від себе у дворі...

Паркан із написом лишень «А я на морі!»,
Зелена фарба, поспіхом курсив…
І подумки всміхаюсь мимоволі –
Це ж позитивно, гарний був мотив...

Та під ногами вже пожовкле листя –
Берізки ранні скинули вбрання.
Зігріє спогадом бабусине обійстя,
Осінній сад, стежина навмання...

Так захотілося смачного чаю з м’яти
В старенькій кружці з бурим ведмежам,
Чудовий смак – ні з чим не порівняти –
Дитинство, юність промайнули там...

А післязавтра осінь… свято в школі…
Дзвіночок кличе – йтиме дітвора!
Такі маленькі ще, такі чудові,
Проте і їм навчатися пора...

Думками поринаю десь далеко –
Приємна вчителька і перший свій урок,
Курличуть відлітаючи лелеки...
В життя доросле впевненіший крок.

Вже так багато часу промайнуло,
З тих пір залишився лише фотоальбом
З світлинами – в них все моє минуле,
З старанним підписом та зігнутим кутом...

А післязавтра осінь… повертаюсь
Додому знову... як малим дитям...
Де я живу, де я відпочиваю,
Де просто насолоджуюсь життям.

Сильва Яна на сервере Стихи.ру