24. строфи.1.як цитрусова стружка кожуризронилися в ранкове небо хмариі сонце у диму над обрієм двигтить -то день постав котрий уже розстрільнийчервонопомаранчовий міраж2.підвальні люди дмухають на свічкувиходять привітатися у світякий розламано й розбито із гарматй змісив в кривавокальну кашугусеничний трак3.по вулицям прогуркотіли танкидаровані верховним паханом із рашінагадуванням мешканцям про тещо все у світі тимчасове умовне й смертнещо страх - то благородно й найпохвальне почуття4...

Читати далі...

23. світанок в степу.а у степу волевольномутри стежинитри біди -як одна веде до берега джерельцевої водидо журби до калинової друга впала у полинв різноквітах третя схована стежка від усіх стежинтретя - там кохання згублене заблукало в забуттядруга - доля доля страчена пролягає в небуттяа над першою - спів жайвора безупинний в дивосвітспів про річку-сум джерельнуюпро сльозу вербову з віта по степу волевольномуне серпанок не туман -павутинним стелить саваномдень у долі назаклан -в...

Читати далі...

[Приєднана картинка]22. february - місяць лютий.непримітний контур доліпо долоням юлиць голихfebruary креслить кривоснігоспадами примхливо і сльоту у зморі сонну -косооким хитрим блазнем змерзлу волю у полоні водить містом напоказухопив у зашморг мокрийдрева всі малі й великідолу гне хита і душить -холод вдихує у душувидноколо на заслоний сонце зранене у схронинагло сховано на сконзакрутив сніги мов дзигудзвоном гулом тріском кригимов скажені коні хуриперемелюють на хугупростір-час-і вимір...

Читати далі...

21. мить....клепсидра неба висипала сонцепіском червоним поміж хмар сипких -сяйнула іскра, тліючи, погасла -яскравий спомин невловимий стих.і обрій звис у мріях невідбулийна тих шарагах, з місяця в зірках -у зграї нетлі давній попіл прахуздіймають мов квітковий пил в степах.то злую гру затіяло минуленапівтонів, у світло й тінь, з відлуньі відзеркалень, де в скляних відламахбезликий мім штовхає в ніч валун...

20. туман у розсвіт.туман як сон у загадковостісвітань лютневої зоріі білий іней ажуровистийна гілках гОйдають вітриі білосивий у прозоростісумний приблудою в добусхилився стомлений у сонностіхвилерухливо у степу...блідочервона риска обрію -над ним рожеві тіні хмарпід ними в сніг і лід охопленіруїн ряди кривих примар -з яких радіє так і тішиться чумний злодюжка у кремлі...а тьмяним сонцем в небі дієтьсяна розпач день в моїй землі -що там заховано туманами?..про що кричить той чорний птах?..якою ...

Читати далі...

19. стрибок з парашутом...це як стрибок із парашутом -розбитись?..врятуватись?..умить кільце смикнУтизлетіти з прірвистропилами вчепитись в купол небаі з висоти пташоного польотупоглянути униз... -за степом, тамзагарбником прикуте до гарматв тюрмі закрито викрадене містоде вітер волі протягамиплазом на хідниках останнім видиханнямвповзає вмертирозчавлений у бруд понуро тінями блукаючих в нікуди...маріонетні і безликістю ніякіпросякнуті покорою в полонівідвернуті від сонцяз тінями у тіняхведуть...

Читати далі...

[Приєднана картинка]17. весінній натиск.у карку тиск шаленний що аж ну!думки там всі відлунюють у вухах -шепочуть, плачуть, з реготу на сміх,соломкою шкребуть і б"ються глухо.ось вибухне у дрУзки голова -у безлічи дрібненькі черепушкирозлущаться, а там...пусті слова -в хрестах козирні, тінь в червоній масті.і джерелом тупцює, гупотитьпрокляттям дуля, думочка в серпанку -склада у сіть рожеву всі думки,співає щось забавне спозаранкуі дивиться у очі з-під руки,в хаос перетворила мені душу...

Читати далі...

16. чум в корчмі.у небі місяць чубом у тьмяножовте тлозанурено на згубу в замул у джерелоу джерело що в нОчі джеркоче в сяйві свічі обмиває корчі... - а у вербі там сична обрію мов клуня огидно затхлий хлів -там крики линуть лунні від сварок та й на спів.чум вигукнув- карамба!та це ж моя корчма!ба ліпше! - прілий тамбур на Одур і очман... -там танці в шумній залі і дзвін настінних лампдзеркаляться в дзеркалах альфонси й вумен-вамппри "калаші" наркуша, вколовся чум...в клозетповів свою ...

Читати далі...

зростила людина ідею,любила ідею людина -та чхати хотіла ідея,ідея любила масиглобально, всеядно, міцно.- навіщо мені людина?! -і з"їла людину ідея,бо маси вона любила.бо маси були голодні,в лахмітті, брудні та босі.та попри все амбітні:крейдою скрізь на стінах,на всіх плакатах писали,стверджували про те, що...що саме вони створили,зростили красуню ідею.любили ідею маси!та чхати хотіла ідея -ідея любила кастиглобально, всеядно, міцно.- нащо мені ті маси? -і з"їла маси ідея,бо касти...

Читати далі...

15. нічого не змінилося... (після мінських угод).нічого не змінилося, отож...москаль пуска убивчим переплясомкремлівський кнут руїнами донбасу,по лугандону впоперек і вздовж.гукнувши свистом, ткнув у світ кулакі прохрипів- хохли мої холопи! тримаю ніж об"єднаній Европі,вже біля горла гострений тесак... -на люди глянув мов на бараніві людству плюнув з осміхом у душу -усі закони, мир хибкий порушиві відпустив своїх кривавих псів....і лапки тре вдоволено у злішизоїдне створіння у кремлі.