віршування в окупації

17. весінній натиск.

у карку тиск шаленний що аж ну!
думки там всі відлунюють у вухах -
шепочуть, плачуть, з реготу на сміх,
соломкою шкребуть і б"ються глухо.

ось вибухне у дрУзки голова -
у безлічи дрібненькі черепушки
розлущаться, а там...пусті слова -
в хрестах козирні, тінь в червоній масті.

і джерелом тупцює, гупотить
прокляттям дуля, думочка в серпанку -
склада у сіть рожеву всі думки,
співає щось забавне спозаранку

і дивиться у очі з-під руки,
в хаос перетворила мені душу,
показує малюнки мовчазна
мультимедійні - їх дивитись мушу...

там повіви метеликових крил
і фурхіт бджіл над квітами в дзинчанні,
ілюзія без чіткості крихка
весною йде бліда сумна обманна

і водоспад ховає темний грот,
і крик лунає в кривді у тортурах,
і чути як квітучий степ і сад
ті звуки п"ють у дощ клавіатурний -

минуле все там випнулось в ТЕПЕР,
у сьогодення...бульбашка на разі
вмить лопнула, розсілась на гілках,
над долею миттєвостями часу...

...і кавою випарюю цей тиск,
затягую в петлі тютюннодимній -
а він, пся крев! рахує мені час,
пульсує в скронях і в усіх судинах...