Продала дівчина сало, купила козакові кресало

Цікаво як уряд продасть Дніпрогес , чи настане в Країні прогрес. А може вже продав. А, як ще не продав, то на чергу поставив. Взагалі я не проти, щоб щось продавать. Гроші будуть на розвиток економіки. Продали старе, доклали трішки коштів – купили нове. Люблять наші  уряди  щось продавать,  а от створити на його місце щось нове не люблять.  Любиш кататися – люби і саночки возить. Хоча є варіант – саночки теж продать, а гроші на вітер. Ось так і живем.

                Переживаю я за виробників експортної продукції. Чесно. Для мене виробник – це в першу чергу людина, яка виробляє цю продукцію, а вже вдругу чергу – фірма виробник. Часто-густо через невигідний обмінний курс гроші не доходять навіть до фірми-виробника, а до простих працівників цієї фірми тимпаче. Зрозуміло падає купівельна спроможність громадян. Чи важко з точки зору економіки встановити вигідний курс? Не дуже. Але потрібні політичні рішення. І потрібно працювати. Та весь фокус в тому, що задарма нам ніхто й нічого не дає і зараз.   

                Проблема заниженого курсу валют існує в багатьох країнах. Власне є лише кілька десятків країн в яких не має з цим питань. Я вважаю, що з економічної точки зору це є однією з основних причин процвітання так званих розвинутих країн. Ми внаслідок заниженого курсу маєм низькі зарплати. Де і коли дешева робоча сила рухала прогрес. Можливо в Китаї? Я б не сказав. Китайці тримають дески років обмінний курс на одному місці, але підвищують зарплату в юанях – це рівнозначно зростанню курсу. А ми? Теж підвищуємо зарплату і паралельно знижуємо курс гривні.Тому потрібно усвідомить цю проблему ізмусити владу її усунути.

"Українське економічне диво"

Цікаво, скільки на експорті китайці заробляють? Передвоєнного 2013 року заробили вони трильйони доларів. Аж страшно. Згадав скільки то нулів – пальців на руках не вистачає, щоб полічить. Щоб краще зрозуміти, що то за гроші, поділив їх на китайців. Результат – 1650 доларів на китайця в рік. А як ми спрацювали?  Ви не повірите, аналогічно – 1700 доларів на українця в рік. Можливо, якась похибка в підрахунках, чи ділить треба було на менше число українців(нас же меншає), чи більше число китайців(їх же більшає). Можливо. Але тоді результат буде ще кращий , а в китайців ще гірший. Отаке українське диво. Працюємо, як китайці, а заробляємо, як українці. В китайців рівень життя росте, а в нас падає. А що ж з імпортом? 1100 доларів в рік на китайця і близько 2000 доларів на українця.       

         Чому юань стабільні гроші а гривня ні? Ото якби в Нацбанку був китайський золотовалютний запас – можливо була-б і стабільність. А де ж вони взяли стільки золотовалютного запасу? Питання простеньке. Хоч заробляють китайці на експорті десь так як і ми, але гроші не розтринькують. А ми? А ми заробили 1700 – потратили 2000. Тобто держава ще позичила, а віддавати нам. Часто можна почути, що ще наші внуки віддаватимуть. Але мало хто говорить, а як говорить, то тихенько, що ми вже віддаємо. В бюджеті закладаються на це гроші. Наші гроші, причому великі. Доречі через невигідний обмінний курс валют, віддаємо більше ніж мали-б. Тобто є ще одна причина для встановлення вигідного обмінного курсу.

         Китайці не розтринькують гроші. Вони роблять інвестиції. Наприклад, купують у нас за ті гроші металобрухт, виготовляють з нього трактори і продають по всьому світу, щось купуємо і ми. А ми, залучаємо інвестиції – ріжемо на металобрухт цукрові заводи і продаємо китайцям. А за інвестовані китайцями кошти  купуємо цукор. Робити інвестиції вигідніше ніж залучати. Хороший інвестор приходить певною сумою грошей, а йде з більшою. Ось така реальність.

         В Китаї ціни стоять на місті роками. А, як то кажуть, - на одному місті і камінь обростає. Ось і обростає юань – золотом, доларом, євро, і т.д.     

 Чому хата коштувала в 90-х 2 тис. доларів а зараз 20 тис. доларів. Питання фундаментальне, якщо знаєш на нього відповідь, то у тебе вірний погляд на світ. Можливо долар знецінився у десять разів, або виросли прибутки українців у десять разів. Долар звісно знецінився нехай у два рази, але прибутки українців в п’ять раз не виросли. Зрозуміло, що не перший ні другий варіант не дають відповіді на це питання. Можливо справа в обмінному курсі, був припустим 1 до 2 став 1 до 20 – тобто в 10 раз. Це трішки ближче до теми. Але … Що подорожчало в 10 раз? Гривня чи долар? Звісно долар. Виходить, для того щоб  український будинок став коштувати, як американський 100 тис. долар нам потрібно щоб гривня знецінилася ще раз  в п’ять. І тоді ми відриємо Америку у себе на Україні!

            А що було б якби за ці 20 років подорожчала в 10 разів гривня,  а не долар. По логіці речей виходить що, якщо тоді хата коштувала 4 тис. гривень то зараз мала коштувати 40 тис. гривень а курс був би 1 грн. =  5 доларів то в доларах вона коштувала б 100 тис. так як і у Америці. Значить щоб ми стали жить як у Америці було 2 шляхи: перший -  обвалить гривню у  п’ятдесят разів, і другий – піднять в десять разів щоб за гривню давали 5 доларів. Які ж ми обрали шлях перший чи другий??? Навіщо тут знаки запитання. Ясно, що перший. Але всі наші уряди «боролися» із знеціненням гривні, і подорожчання житла вважалось здобутком, мовляв ми стали багатші. Тут слід згадати, що в дев’яності платіжним засобом була в основному гривня , а зараз широко використовується і валюта (купівля будинків, машин і т.д.) це так звана доларизація економіки. Вона і є основною причиною підвищення цін в доларах. Чи можна одночасно піднімать і знижувать курс? Звісно ні. Потрібно визначиться або те або інше. Є країни, наприклад: Сальвадор, Еквадор та інші, які в якості платіжного засобу використовують долар США. Можна йти і цим шляхом і мати результат як у цих країнах. Але чомусь Велика Британія не цурається свого фунта, не хоче навіть на євро переходить. Бо національна грошова одиниця це додатковий захист своєї економіки.      

Кажуть колись давно один чоловік помітив таку річ що чим більше професій в місті тим багатше місто. Сучасні економісти це пояснюють ступенем розділення праці. Доповню це пояснення: тому те що стосується колишнього міста, яке було на самофінансуванні, те ж можна в великій мірі і перенести на державу в цілому. І так припустимо є два міста в одному два чоловіка шиють штани а в другому один шиє штани а другий чоботи. В тому де представлено 2 професії люди вийшли на місцевий базар і купили один в одного  штани й чоботи. А в тому що одна професія для того щоб купить чоботи потрібно йти в інше місто, затрачать час і гроші на дорогу, або купувать у перекупщиків втридорога. Так само і в державі, якщо є своя продукція то вона дешевша а закордонна дорожча. Тому багаті країни мають майже все своє, "свій Мерседес, свій Бош своє пиво місцевих маленький пивзаводів" і т.д.

Хочу звернуть увагу на підтримку стабільності гривні за рахунок валюти. Це утопія. І їй вірять і цьому учать студентів. Стабільність гривні забезпечується українськими товарами.

            Зараз інфляція, щоб не допустити скорочення випуску товарів доведеться провести грошову емісію. Я зробив би це так:, визначив би кілька галузей пріоритетного розвитку: наприклад сільське господарство і промисловість що його обслуговує і вклав би ці інфляційні кошти туди. Дав би замовлення на їхню продукцію, наприклад трактори малого класу бо ж нам потрібна конкуренція і т.д.  І через рік ці гроші вже частково будуть підкріплені товаром. В цій галузі розпочнеться дефляція. Вливання ж гривні в економіку через валютний коридор в основному приводить до збільшення держборгу. Державі потрібно купувать акції українських підприємств, створювать нові підприємства і чи не найголовніше використовувать держзамовлення для підтримки виробників в тому числі і малих виробників – щоб була конкуренція.

            А далі? А далі слава. Слава Україні. Богу слава, що дав нам таку землю. Любімо її і любов ця повернеться до нашого серця. 

З Різдвяними святами всіх!!!!!!!

Микола Федорась 

с.Кустин

Цікаво, чи ми українці істоти земні, чи ні? Всі наші уряди свято вірили і вірять, що ми не з цієї планети. Кажуть, ось прийдуть інвестиції, і заживемо. До речі, приклади підприємств з 100% іноземним капіталом є (навіть в нашому районі). І продуктивність праці там європейська, а ось зарплата все таки українська, нища від європейської щонайменше в разів чотири. Кажуть треба працювати більше. Давайте попробуємо. І в нас і в них восьмигодинний робочий день, щоб отримувать як у Європі нам треба працювати у чотири рази довше. Вісім множим на чотири отримуємо тридцять дві години на добу! Але, на землі ж доба 24 години. Так, дійсно або ми не з цієї планети або наш уряд. Або в усьому винний курс обмінний. Тому перше, що потрібно зробить нашому уряду це створить умови для встановлення вигідного для нас обмінного курсу валют. Чому я ставлю це питання першим, а не ставлю першим, наприклад, подолання корупції. А ви подумайте самі скільки недоотримують через невигідний для нас курс наші виробники експортної продукції – десятки мільярдів доларів на рік а скільки переплачують покупці імпортної продукції (покупці бензину, ліків, газу) – ще більше. Висновок: це є найбільшим корупційним діянням з усіх. Причому державного рівня. Те що пропонується зараз нашими політиками це помінять одних горе-реформаторів на інших – кума на свата чи брата. Я ж пропоную помінять систему, щоб був вигідний нам обмінний курс. Тоді до економічного зиску додастя ще й політичний. Справа в тому, що багатьом олігархам які мають значний вплив на владу, корупція вигідна. Це їм дозволяє, вклавши, невеликі порівняно з прибутком, гроші в хабарі – спекулювать на цьому курсі, як в обмінних операціях так і в експортно-імпортних. Коли ж доведеться платити справжню ціну, корупція стане на заваді їхнім прибуткам і вони почнуть з нею боротися. А у них для цього можливості є. Як я вже писав потрібно відрегулювати імпорт так щоб він був менший за експорт на суму щонайменше ту яку витрачаємо на обслуговування зовнішнього боргу. Звісно, на міжнародному рівні будуть цим не задоволені, бо впаде їхній експорт. Але в їх є вибір – вони  можуть списать нам борги, а тоді ми зможемо не знижувать імпорт на суму необхідного для обслуговування списаного зовнішнього боргу. Це вже предмет переговорів але експортно-імпортний баланс має залишитись в будь-якому випадку. Нав’язавши, невигідний для нас обмінний курс нам нав’язали почуття меншовартості. Таких  як ми країн, які не захищають власні інтереси багато і в Африці і в Європі по всьому світі. Але є країни які цінують власних людей, захищаючи власні інтереси в тому числі власні грошові одиниці. Чи знаєте ви чому хата в середині 90 р. коштувала 2 000 доларів, а зараз 20 000 доларів? Подумайте…

    Друге що потрібно зробить знизить кредитні відсотки так я описував раніше. Третє що потрібно зробить це поставить національному банку обмеження при продажі позиченої іноземної валюти. Справа в тому що коли національний банк дає кредити рефінансування, то йому ці кошти як правило повертають, тай ще з відсотками. Якщо ні він забирає заставу. Коли держава продає і скуповує цінні папери – теж є, такий – сякий баланс. А ось коли продає валюту баланс зникає. А куди ж він зникає? Якщо не відрегульований експортно-імпортний баланс то частина валюти піде на імпорт. Частину валюти населення залишає в себе в якості платіжного засобу, тобто люди ведуть між собою розрахунки в іноземній валюті а не в гривнях.  Ще частину неможливо викупить назад не надрукувавши додаткові гривні, бо гривні останнім часом як правило знецінюються відносно долара чи євро. Тому  для повернення позики необхідний експортно-імпортний баланс, стабільний обмінний курс, і Національним банком має проводитися така політика купівлі-продажу валюти щоб на час, коли необхідно віддавать позику з відсотками ці гроші у банку були. Дотримання цих принципів дозволить зменшувати державний борг.

Далі буде....

Федорась Микола

С.Кустин  

Кажуть, що інфляція це прихований податок. Цікаво скільки держава від нас приховала? Не знаю. Знаю, що тільки ціни виросли в десятки разів. Люди побідніли. Не всі правда. Та й слава Богу, що хоч не всі. Люди від податку біднішають, але держава мала б багатшать. Щось не видно. Кажуть крадуть – та це до міліції чи поліції, а я б сказав до доброчинців. Є злочинці – мали б буть і доброчинці. Принаймі по українські. Але повернімось до інфляції. Чи можна її  використать для чогось хорошого? Адже збільшуються ціни  - більше і податків. Але й державні витрати, на те що вона купує за податки теж збільшуються тобто прибутку ніякого. З економить можна лише не збільшуючи зарплати і пенсії тоді люди витратять наявні в них заощадження. Що зараз і робиться. А далі? А коли заощадження закінчаться прийдеться жить на одну зарплату яка нижча від цін. Тобто якщо ти купував раніше 2 кілограма ковбаси то зараз купуватимеш 1 кілограм. Така політика привиде як до зменшення виробництва так і до зменшення надходження податків. Щоб цього не допустить почнуть збільшувать зарплати. Зарплати збільшить можна швидко- надрукувати гроші. А ось виробництво не получиться. Ось так і получаються гроші не підкріплені товаром. Що ж первинне. Виробництво чи споживання? Це як у кого. У Бога мабуть, первинне виробництво бо створив Він і небо і землю і все що на ній а потім створив нас – споживачів. Дитя народжується не сіє і не оре, а їсти хоче, і даєм. То й росте. Виросте буде годувать своїх дітей. Так і виробництво, щоб воно почало давати віддачу в нього треба вкласти і час  і гроші. В більшості випадків інфляція або починається випуском нових грошей або закінчується. Хочу звернуть увагу на те в які способи держава вводить нові гроші в обіг. Перше кредити рефінансування. Друге купуючи валюту. Третє купуючи цінні папери. Як я писав раніше кредити є джерелом інфляції тобто до наявного підвищення цін додається підвищення цін за рахунок кредитів. Купівля валюти призводить до знецінення гривні. При купівлі цінних паперів держава як правило викуповує  власні облігації які продавала. Вигоди дані способи не приносять.

Протилежною до інфляціє є дефляція зниження цін . Як приклад можна навести сезонні зниження цін на молоко, чорниці і так далі. Але як я писав раніше це зниження яскраво виражено на базарі, а не в супермаркеті, бо на базарі є конкуренція. Тобто державі треба підтримувати конкурентне середовище. Ось сюди б і вкладати надруковані гроші, щоб вони працювали проти інфляції. Припустим ціна 1 літра молока 7 гривені  собівартість 3 гривні і грошей в покупця 7 грн. продавець молока заробить 4 грн. Якщо ми вкладемо ще 3 гривні в собівартість то отримаємо 2 літри молока кількість грошей збільшиться 7+3:10 грн.  10:2 отримаємо 5 грн. за літру. Ціна зменшилась. Але якщо ті 3 грн. що ми вклали в собівартість, позика то заробіток селянина залишився той самий. Знову ми бачимо, що мотивація виробляти більше відсутня. Щоб вона з’явилась потрібно щоб зменшилась ціна на товари, що споживає селянин. Власне собівартість цих товарів потрібно вложить додаткові кошти так як і в молоко, кількість продукції збільшиться ціна зменшиться. Такий спосіб можна знизить ціни і збільшить кількість продукції. А чому цього не має зараз?

Микола Федорась

Далі  буде……. 

« Хочу Снігурочку»

  Хочу Снігурочку на Новий рік, та й взагалі – зима, а Снігурочки не має. Кажуть, це через скорочення бюджетних витрат на державний апарат. Мовляв, досить з народу і Діда Мороза. Як, ви не читали погоди прогноза? На Новий Рік – мороз буде, а снігу не буде. Хоча, можливі виключення на cході держави. Це можливо пов’язано з децентралізацією і особливим статусом. Та напевно вся ця погода по волі Бога. Бо без Бога не до порога. Можливо це нам за гріхи. Не дотримуємося традицій. Був Дід Мороз не мішала б йому й баба.  Бажано молода, як Снігуронька. Або яка вже є – кожному своє. Як то кажуть -  чим хата багата.

    Багата Україна й багаті українці. Правда не всі. Чому так? Причин багато – одна з них великі відсотки по кредитам. Їх потрібно знизить. І не боятися, що гроші підуть в тінь. Нехай ідуть. Нас цікавить не папір, а продукція. Та й тінь, наприклад влітку, інколи зовсім не заважає – це кожен знає.  

Долар по тридцять п’ять копійок, або чому ми такі бідні

І так про проценти.

   Кажуть молодь зараз лінива – робить не хоче, а гроші давай. І грамотна. Свиню тримать не вигідно, господарем буть не вигідно. Краще в найми, на заробітки. Хоч старші люди і ображаються, бо не має допомоги, але й погоджуються – інакше грошей не заробиш. А тут ще кредит взяли – треба віддавать, з відсотками. Але я хочу зараз звернуть увагу не на тих,  хто взяв у борг, а на тих, хто дав. Не на банки. А на тих людей, які маючи гроші положили їх в банки під відсотки. Маючи гроші, можна ж їх вложить і в виробництво, і отримать прибуток. Але… Банки дадуть чистого прибутку 25%, а виробництво рідко коли дотягує до цього показника, та ще й робить треба. Тобто економічна мотивація вложувать гроші в виробництво – відсутня, це не вигідно. Так що молодь права. А що ж у Європі? А у Європі банки дають по вкладам 1- 2% і все. Щоб отримувать прибуток від відсотків на рівні зарплати простого робітника припустимо 20 000 євро в рік потрібно мати на рахунку 1 млн. євро – треба бути мільйонером. А хто ще не мільйонер – працюй. Тому європейцям вигідніше інвестувать гроші у виробництво, що вони і роблять, і врезультаті мають всяку продукцію, а ми вкладаєм гроші в банки і маєм – інфляцію.

  Та нічого страшного. Нам скоро обіцяють дешеві європейські кредити під заставу землі. Жду… От заставлю землю – візьму кредит під 3 %. І вложу ці гроші в новий трактор. Ні в стадо корів, теж ні. Краще вложу в банк з дорогими кредитами під 25 % . А що? Не можна? Чи може кредити подешевшають у сім а землю  в заставу хай дадуть лише селяни? Абсурд коротше.

  Чи можна ринковими методами знизить відсоток за кредити ? На жаль ні. Якби банки давали в кредит лише власні кошти то вони конкурували б, і старалися б привабить тих хто хоче позичить, знижуючи процент, але банки позичають ще й гроші вкладників, а за вкладників вони борються пропонуючи їм чим більший процент за вклад. Тому найпростіший варіант – оподаткувать нині діючі кредити і вклади, так, щоб вкладникам і банкам залишилось по 2% максимум, а гроші з цього податку автоматично направлялись позичальникам. Тобто, знизить процент з 40 до 4 максимум. Хочемо в Європу – той гроші треба розподілять, як у Європі. А то простим  людям обіцяють європейські зарплати а про банкірів забули. Це зробить дешевими кредити, а саме головне з’явиться мотивація вкладать гроші напряму у виробництво.

  Кажуть, що для економіки добре, коли знижуються податкі, але потрібен запас грошей, принаймі до того моменту, доки це зниження не дасть позитивного результату. Грошей нам не дають, а якщо дають, то кажуть як їх використать. В Україну приходить валютний кредит. Ці гроші вертаються за кордон там купується продукція, продається в Україні за гривню. Зверніть увагу, населення уже оплатило продукцію гривнями, але кредит треба віддавати у валюті, тобто треба взяти ще один кредит, або виробить продукцію на експорт.  Припустим виробили продукцію на експорт і продали, що робить з грошима? Треба віддать зарплату і віддать кредит. Валюту віддаєм за кордон, а гривні, за які купувалась імпортна продукція виробникам експортної, за винятком відсотків за кредит, тобто іноземний кредит створює інфляцію з відсотків, як і внутрішній. Тобто виробництво експортної продукції треба дотувать на відсоток кредиту плюс доплата за занижени обмінний курс (на гадаю зараз він занижений разів в 4). Тоді буде баланс а тепер використання кредиту на їхніх умовах. Кошти не вертаються зразу за кордон а спочатку використовуються «для підтримки стабільності гривні», наприклад позичаються комерційним банкам ті ж їх дають в кредит тепер до відсотків, які ми платимо за кордон додаються відсоткі внутрішні. «Хороші поради» - ми б самі не додумались.

  Потрібен внутрішній стимулятор розвитку економіки. Бо ж їхні кредити та щей на їхніх умовах – це лише додаткова інфляція. Мало нам своєї ?

Федорась Микола

с. Кустин

Далі буде…

Зараз на вустах у всіх реформи і інтеграція. «Покращенням» вже наїлися хочеться на десерт європейських зарплат. Відчувається, що Україна швидко рухається саме в цьому напрямку, бо ціни вже європейські, а зарплати скоро підтягнуться. Я вірю. Бо зарплати в нас треновані, ото скільки пам’ятаю все підтягуються і підтягуються  - є така спортивна вправа, а ціни ростуть як гриби після дощу. І хто сильніший тренована мураха чи нетреноване слоненя? Та скільки не тренуйся якщо в шлунку пусто - то м’язів виросте не густо. Що ж таке «їдять» ціни, що ростуть швидше зарплат? Відповідь очевидна – ціни з’їдають гроші з зарплат. А що їдять зарплати? Гроші з цін. Бо якщо купили в тебе літру молока за ціною 7 грн. ти з ціни отримав зарплату 7 грн. Купив морозиво за 7 грн., і твоя зарплата стала зарплатою продавця морозива. Тобто зарплата покупця переходить у зарплату продавця і так по колу. Росте ціна росте й зарплата. І якщо ціни виросли, а зарплати в більшості людей ні, то повірте мені вони виросли в меншості. В Європі, куди ми так хочемо,за таких обставин були б загальнодержавні страйки спрямовані проти державних та приватних компаній, які не хочуть ділитися прибутком і або уряд врахував би інтереси народу, або пішов би у відставку. Кажуть цим мають займатися профспілки, тож хто є членом профспілок спитайте у своїх обранців -  де наші гроші? Питати потрібно негайно і жорстко – по - європейському. 

А тепер до реформ. З самого початку незалежності реформи проводяться – результат бачимо, питання в тому чи відрізняються нинішні реформи від колишніх. Я вважаю, що ні. І колишні, і нинішні у своєму фундаменті(основі) мають позики, а позики потрібно віддавати, тобто розбирати фундамент будівлі. Не треба бути будівельником щоб уявити результат. Мені заперечать, мовляв увесь світ так і розвивається. По перше Європа, наприклад розвивається не так, як нам пропонують їхні консультанти. По друге є кращий варіант. Захотілось нам молока чи сметани, приходимо в маркет – одна ціна, приходимо на ринок – інша, причому молоко є і ранкове, і обіднє, і вечірнє, і ціна нижча. Чому селянин продає по нижчій ціні? Тому що на базарі, як і в Європі є природній регулятор ціни та якості – конкуренція. Взимку молока мало, ціна найвища, влітку багато ціна найнижча. А в магазині – зимою і літом одним цвітом. Що ж пропонують реформатори, торгівлю на базарі зарегулювати так щоб була невигідною. Тобто знищити конкуренцію там, де вона ще залишилася, бо їм потрібен євро стандарт, а не конкуренція. Якщо Європа у себе розвиває конкуренцію то я закликаю нас бути європейцями і розвивати її у себе, а не стать чиєюсь колонією. Давайте вчитись у європейців захищати свої інтереси свої, а не російські чи польські чи американські і так далі. Європейці захищають одностатеві шлюби, а я люблю сало, м’ясо і дівчат. Так що шановні дівчата і жіночки захищайте право чоловіків їсти натуральне сало, м’ясо, бо якщо вони будуть голодні то вам світять одностатеві шлюби. Я вважаю що у Європи треба вчитися найкращому, наприклад: конкуренції. Чому у Європі вона є а в нас її майже не має? Щоб була конкуренція потрібно щоб було багато виробників, і товару більш ніж достатньо для задоволення попиту ( тобто надвиробництво). У Європі воно є в нас в основному ні. Нам пропонують гроші на виробництво під 30 – 40% в Європі 3-4%. Чи зможемо ми в таких обставинах конкурувати. Ні. Нам пропонують ввести продаж землі щоб землю можна було брати в заставу за те обіцяють дешеві кредити. Взяли кредит – посадили садок, виростили яблука привезли на базар, яблук багато ціна мала, та ще й не купують. Якщо ти бідна людина і купив бананів, то яблук не купиш бо немає грошей, якщо багата людина і купив бананів, то яблук теж не купуватиме, бо вже наївся бананами. В умовах світового надвиробництва збільшувати власне складно, якщо не захистиш свого виробника н - д в'їзним митом, а нам пропонують безмитну торгівлю. Потрібна альтернатива кредитному розвитку економіки. Якщо коротко, то зараз економіка розвивається таким чином -  людям дають гроші в кредит, або знижують податки і вони мають змогу купити більше. Більшість людей не знає того, що відсоток з кредитів є однією з причин інфляції. Тобто в Європі відсоток малий – інфляція мала, в Україні великий – інфляція велика.

Що ж робити з кредитними відсотками та інфляцією?

Далі буде…

ДОЛАР ПО ТРИДЦЯТЬ П’ЯТЬ КОПІЙОК, АБО ЧОМУ МИ ТАКІ БІДНІ

Продав європейський фермер корову, купив квиток і приїхав в Україну в гості. В нього в кишені залишилось ще близько 2 тис. євро, тобто більше 40 тис. грн. За ці кошти в нас можна нагулятися вволю.

    Продав наш селянин корову, і вторгував 10 тис. грн. Купив квиток, приїхав у Європу, купив якогось дешевенького сувеніра, і все… закінчилися гроші.

     При рівних зарплатах, скажімо, 2 тис. грн. – 2 тис. євро у європейця і українця різні можливості. Причина зрозуміла – занижений обмінний курс гривні до євро та долара. Кому це не вигідно?Нашим селянам, робітникам. А кому вигідно? Нашим експортерам, їхнім імпортерам (простою мовою – перекупникам), а ще інвесторам, бо в Україні дешева робоча сила. Підозрюю, що коли вводили гривню, обмінний курс мав бути не 1,7 грн. за долар. І навіть не 0,7, а десь близько 30-50 коп. Це твердження викличе сміх майже в усіх.

    Посміялись. А над чим? Звісно, що сміятися приємніше ніж плакати через високі ціни на ліки,  бензин і ще багато на що в Україні. Така політика дозволяє скуповувати в нас дешево, якщо не задарма вітчизняну продукцію та багато чого іншого. А чи може бути багатим той, хто дешево продає свій труд? Однозначно ні.

     Якже «покращити» обмінний курс валют? До якої межі?

      Почнемо з межі.  Якщо  поділимо 40 тис. за корову на 10 тис. то отримаємо 4. Тобто теперішній курс треба зменшити в 4 рази. Економісти стверджують, що продуктивність праці в нас нижча, ніж у Європі в 4 – 6 разів. Це означає, що курс має бути такий 1 євро – 4 – 6 грн., максимум 7. 

Національному банку України для стабілізації гривні потрібні золотовалютні резерви. Цікаво, скільки? Скажу відразу – скільки б не було, вони рано чи пізно закінчаться. Це як продукти в холодильнику,був повний,але якщо з нього лише брати, то швидко стане порожнім. Банку потрібні надходження золота, валюти. Основні шляхи – експорт продукції, інвестиції, позики,гроші, які надходять від заробітчан.

Політика приваблювання інвесторів дешевою робочою силою  - згубна для держави, бо тратимо задарма наші ресурси. Крім того, для інвестицій, та й позик, потрібна стабільність. А в нас після такого – сякого економічного підйому настає чергова криза. Політики звинувачують один одного та попередників у нездатності поліпшити ситуацію:Кажуть , що вихід є – потрібні гроші, але банкіри їх не дають, і навіть , не позичають. Не під 2-4% як за кордоном, а під 30-40% не позичають. Скажу відразу: й до певного часу не позичатимуть. Чому? Уявімо собі, шановні читачі, що ми з вами позичальники (банкіри). До нас приходить людина і просить позичити 20 тис. грн.. на рік під 40%. Зарплата в неї тисячі гривень за рік, а 20 000 грн.+40%=28000 грн. Ми розуміємо,що позичальник не поверне 20 000 грн., бо йому потрібно ще й жити за щось. Якщо поверне 14 тис. грн., і то добре. Тобто, цій людині можна позичити не більше 10 тис. грн., бо 10000 грн. +  40%=14000 грн.

Так само і рахують і на рівні держави. Якщо всі її громадяни зі свого заробітку здатні віддати, скажімо, 14 мільярдів гривень, то позичити цій державі під 40% можна лише 10 мільярдів гривень.

Позичені на рік кошти можна витратити і за місяць, тоді наступні одинадцять в державі-позичальниці буде «криза», й ніхто при здоровому глузді нової позики,поки не буде повернута «стара», їй вже не дасть. А якщо все таки дасть? Тільки під заставу,скажімо, землі. Й у разі невиплати – забере заставу. Раніше Україна позичала мільярд і могла проїсти, пропити, розікрасти. Так і в багатьох випадках  і було. Сьогодні нам дають два мільярди. Але мусимо  віддати їх за відсотки. А борг росте. Біда давно відома – немає експортно – імпортного баласну. Для того, щоб він був є два шляхи, які один одного доповнюють. Перший – зростання експорту, другий – зменшення імпорту. На мою думку, ввізним митом слід відрегулювати імпорт, щоб він був менший за експорт на суму щонайменше ту, яку ми витрачаємо на обслуговування зовнішнього боргу. Цей принцип має бути покладений в основу законів і міжнародних договорів, а які протирічать йому, повинні бути скасуванні. Це й дозволить Національному банку України мати стабільний золотовалютний  резерв. А маючи його, зміцнення гривні – справа часу. На моє переконання один з найшвидших, найдешевших і найнадійніших шляхів – скупка Національним банком готівкової гривні за готівкову валюту. Звісно, що на момент «операції» - ніяких кредитів рефінансування, тим більш в готівковій формі, та й взагалі кредитів. А ще, попросити населення зняти зарплату, яка надходить на їхні платіжні картки. Це спричинить дефіцит готівки і дозволить встановити такий курс, який захочеться.

Федорась Микола с. Кустин

Далі буде...