Багато роботи перед святами. Часом і поїсти немає коли. А в свята. Відпочив. Наївся. Богу помолився. Тай думаю доки час є напишу, як мені на Україні жить погано. Ні, не написав бо ситий. Не вірю голодному. Самому собі не вірю. Чого Бога гнівить. Подякувать за те, що є. Богу – боже, а державі – податки.

І чому ми з сусідом податки не платимо? Заскородив мені сусід города. Заплатив я йому 100 гривень. Того ж дня допоміг я сусіду в одній справі. І віддав він мені мої гроші назад. Цікаво, а скільки ми з сусідом повинні заплатить податку за день, за тиждень, місяць – 15 відсоткового. За день по 15 гривень, тобто разом 30, за тиждень  по 90 гривень - разом 180, за місяць по 360 гривень – разом 720 гривень. Воно й не багато. Але не платим. І не заплатим, бо гривень у нас на двох тільки 100. Та купюра закінчиться в перший же тиждень. Винні ми державі, ой як винні. І борг з кожним днем все росте. Аж страшно.

Напрошується висновок. Для того щоб я заплатив державі податок грошима – держава повинна спочатку мені ті гроші дать. Бо гроші держава друкує. Бо якщо друкувати самому, то доведеться довго доводить, що це виключно для сплати податків, щоб наповнився бюджет.  І не доведеш. 

І ще один висновок.  Держава хоче податки грошима. Їй не треба ні сала, ні м’яса, а ні літака чи ракети. Їй потрібні гроші. Звісно вона потім купить за гроші, і сало, і літак та іншу продукцію. Це ніби зручніше. Але… Що занадто, то не здорово. Не добре коли податки беруться виключно продукцією. Бо якоїсь продукції для державних потреб може буть, або забагато або замало. Може не влаштовувать якість. Коротше, потрібно проводить обмін (торгівлю) одного товару на інший. А це і додаткові витрати, і крадіжки , і корупція. Та не добре й тоді коли податки беруться повністю грошима. Крадіжки і корупція так само присутні. Та я хочу звернуть увагу зараз не на них, а на мотивацію до праці. Щоб сплатить податки потрібно заробить гроші, і державі байдуже де ти їх візьмеш. Будеш щось виробляти чи спекулювать. Тому повністю грошова податкова система дає мотивацію до торгівлі, спекуляцій різних (там грошей більше), але не дає мотивації до виробництва чи надання послуг. Повністю товарна податкова система діє навпаки. Як на мене, то потрібно шукати золоту середину. Бо хоч торгівля це добре для економіки, але щоб щось продать його потрібно спочатку зробить. Повторююсь – зробить. Бо зараз часто-густо діє принцип, як в тому мультику, щоб щось продать треба щось купить, а в нас грошей немає. І не буде, доки не буде виробництва. Тому держава повинна мотивувать виробництво, в тому числі,і податковою системою. Де це можливо і необхідно. Як на мене більше вкрадуть там де вкрадуть спочатку трохи грошей, а потім ще крастимуть якісь товари куплені за гроші, що не вкрали. А менше крастимуть там де грошей в цій схемі не буде. Звісно, широко такий вид оподаткування примінить важко, але сенс в ньому є. Тим більш, що він і приміняється на практиці, як правило в надзвичайний чи військовий час.

То скільки ж ми маємо податків платить? А скільки треба? Розглянем крайні випадки. А якщо ми не платитимемо податків взагалі. Всі чиновники працюватимуть на громадських засадах у вільний від роботи час. А армію годуватимуть і озброюватимуть волонтери. Замість міліції – поліція, народні дружини. Пенсій ніяких – молоді доглядатимуть за свій кошт старих. Все, як колись в первісно-общинному племінному ладі. Я не вважаю, що той лад такий вже й поганий. Але.. Рабовласницькі держави рабів саме з таких первісно-общинних і брали. Держава – це насильство. Корінь же слова держать. Питання в тому куди ту силу приміняти – проти своїх ближніх чи для їх, навіть царство ж боже силою береться.

А якщо віддать всі гроші державі? От спитать би в теперішніх урядовців. А якби вони ними розпорядилися б? Чи настала б благодать? І для кого вона б настала?

Були і є дві протилежні думки – збільшить податки, і зменшить. Я не згоден з обома. Пропоную збільшити і зменшити одночасно. Ото буде класно. Я не жартую. Щоб пояснить потрібно зрозуміть, що дає для розвитку економіки людина бідна і багата? Дає гроші. Але… Багата дає грошей багато, а бідна мало. Виходячи з цього наші урядовці обкладають бідних податками, щоб давали економіці більше. А це вже і жарт і  правда, сумна.

         А тепер серйозно, чим відрізняється структура витрат багатого і бідного? Що бідний, що багатий хочуть їсти, жити в тепленькому, сухенькому спати. Тут їх можна прирівняти по суті витрат, а далі? А далі в бідного гроші закінчились, він хотів-би ще б молока, м*яса, чи якусь техніку купити, але бажання обмежуються можливостями. Тому попит у нас такий який є. Попит це не бажання, попит – це бажання підтверджене можливостями. А багатий тим часом, купивши теж саме що й бідний, продовжую купувати й далі. Мені не шкода і не завидно, є попит росте і пропозиція. Це все було-б добре, але…

Чому ж тоді у нас виробництво по багатьом напрямам знизилося? Все просто, припустимо має багатий дохід  в 10 чи більше раз вищий ніж бідний, чи буде він в 10 разів більше їсти? Ні не буде. Раз з’їсть, може два, більше їсти не схоче та й не зможе. І то ще добре, як їстиме та питиме вітчизняну продукцію. А може імпортну – імпортну ікру, вина і т.д.. Чи їздитиме на вітчизняному автомобілі, якщо є можливість купити кращий імпортний. Напевно купить кращий. Взагалі, а для чого ж він ті гроші заробляв? Щоб витрачати на те що він хоче, і це нормально, це є нормальне бажання будь-якої людини, але через це багаті в Україні своїми витратами дуже мало стимулюють розвиток вітчизняної економіки. А як же в багатій Європі? В них багато своєї якісної продукції, і багатий купуватиме імпортне швидше заради екзотики. Так як і в Україні він їсти десять разів підряд не буде. Тобто додаткові гроші в цю галузь економіки не вкладе. Багаті люди і в Україні і в світі сприяють своїм багатством розвитку тих секторів економіки, що задовольняють їхній попит – дороге авто,  шуби, коштовності, вілли і т.д..

Чому ж тоді у розвинутих країнах ті сектори економіки продукцією яких користуються бідніші, розвинуті краще, як у нас? А чому Жерар де Пардьє став громадянином Російської Федерації? Щоб не сплачувати величезний податок з доходу. В Російській Федерації він менший у декілька раз. Ось це і є причина кращого розвитку економіки цих країн. Точніше половина причини. Інша половина криється вже у видатках з бюджету. Податок має бути прогресивний. До нього має додатися ще додаткове мито на імпорт товарів без яких так би мовить «жити можна» в таких обсягах щоб встановився експортно-імпортний баланс.

І так, ми отримали додатковий дохід в бюджет. Як ним розпорядитися? Це складне питання. Справа в тому що економіка була налаштована на те, що б ці гроші мали бути витрачені багатіями на їхні потреби, ( ікру, осетрину, шикарну машину і т.д.) а додаткового сала чи м’яса на ринку не має, бо на нього не було попиту. Звісно ринок відреагує однозначно – підвищенням цін, а не підвищенням виробництва. Тому порядок дій має бути слідуючий. Спочатку даються з цих грошей дотації на виробництво, а коли з’являються додаткові товари – частина грошей іде на підвищення зарплат, пенсій. Наприклад, маєш корову – отримай мішок селітри. Маєш дві – отримай два. В результаті буде додаткове сіно, а отже молоко. А за продане молоко отримай ще дотації 5 гривень за літру. Незалежно від того чи ти великий фермер чи ти простий селянин. Частину дотацій продукцією, частину – грошима. Чому так? Бо якщо давати повністю грошима є великий ризик що вони будуть потрачені не на те, що планувалося. Але не давать грошей зовсім теж неправильно. Оскільки не буде стимулу продавать.

І ось коли з’являється додаткова продукція можна підвищувать зарплати. Для початку я це робив би зниженням податків, оскільки це найпростіший спосіб. Можна звісно зібрать податки у бюджет а потім їх вертать назад, але це додаткова робота. Та й часом з бюджету гроші зникають.

Федорась Микола

с.Кустин