Розказую про суматоху, пов'язану з підтвердженням свого діагнозу (не психічного — то окрема тема). Про біганину по лікарям. Так,минулого місяця довелось декілька разів ходити в поліклініку, щоб взяти талончик до психїіатра. А він то у відпустці, то на лікарняному, то повітиряні тривоги — і поліклініка зачиняється. А пеотім тупо не було прийому. Врешті-решт, мама вмовила піти без черги (хоча довелося простояти, поки не скасували повітряну тривогу). Так сходив до лікаря.
Ну а щодо основної хвороби, майже місяць чекав прийому до лікаря в обласній поліклініці. Поїхав цілою компанією — з батьками (не я такий один, до речі). Начебто, вдалось домовитись про стаціонар (потрібен для медкомісії, бо заключення про діагноз і стан здоров'я недостатньо). Заодно вирішили пошукати корпус стаціонару. І що б ви думали? Шукали годину(!) Виявилось, що декілька будівель підпадають під опис. Відділення переїжджають і саме тому на схемах застаріла інформація. Але після години пошуків якось знайшли.
Для госпіталізації у відділення необхідно здати півтора десятки аналізів(!) Нафіга?! Аналіз крові загальний, аналіз на групу крові та резус, аналіз крові на цукор, аналіз на ВІЛ, аналіз на ковід, аналіз на гепатит, аналізи сечі, кардіограму. Одне обстеження вдалося зробити в обласній поліклініці.Частину — в місцевій поліклініці. Причому був прикол, що, вибачаюсь за подробиці, аналіз сечі вирішили здати в поліклініці (хоча кажуть, що треба зрання) — а мені якраз дзюрити і не хотілось. Та все ж я якось вицідив із себе.
Але залишилась половина або більше аналізів, які не роблять в державній поліклініці. Мабуть, доведеться витрачати шалені гроші.
Ось таке медичне обстеження і підтвердження діагнозу.