Ще одна порція вермішелей/локшин швидкого приготування. Вже четверта за ліком і третя за цей рік. Перебір? Так. Але інший контент під час воєнного стану недоступний.

Особливість даного огляду полягає в тому, що цього разу асортимент різнобійний. І єдине, що поєднує ці продукти – формат упаковки. А ось у іншому вони відрізняються: за походженням (зарубіжні, вітчизняні реекспортні, вітчизняні), за типом макаронних виробів (локшини, вермішель), за типом смаків (класичні та незвичні).

 

1. Даний огляд цілком можна назвати дегустацією "біч-пакетів", адже всі 5 найменувань упаковані в пакети. Це – реекспортна локшина швидкого приготування "Maggi Fusian" зі смаком креветок; турецькі локшини "Rodilla" з курячим, овочевим смаками та смаком карі; а також вітчизняна вермішель "Своя лінія" (оновлена) зі смаком яловичини.

І все б нічого, але виявилось, що чотири з п'яти вермішелей/локшин необхідно не лише залити окропом, а й варити.

Частину старих фото не видно взагалі.А я збирався написати звіт.

Так, блоги поставив на паузу. Але ще на початку цієї осені почав знімати чергову дегустацію локшин і вермішелей швидкого приготування. Ну а нещодавно Ютуб відкрив функцію дописів. Тож я вирішив спробувати нову функцію, а заодно дозняти і викласти ролик про макаронні сублімати. Тим паче, одна локшина виявилась незвичною — її потрібно варити.

Напевно, настав час ставити блог на паузу. По-перше, у зв'язку з війною розвинулась шпигуноманія. Тож ні лазити по закинутках, ні фотографувати пам'ятки (та й будь що навколо) неможна. По-друге, хаотичні "віялові" відключення електрики. А підготовка і публікація дописів займає багато часу. По-третє, масовані ракетні обстріли та запуски дронів. За таких умов подорожувати ризиковано. У мене були плани прогулятись по столиці та поїздити по області, але тепер перехотілось.

Зрідка буду тут виходити в етер, а ось чи будуть нові фотозвіти не знаю. Була більш-менш варта уваги тема, однак я її з декількох причин проігнорував.

Не хочеться ставити на паузу, але, мабуть, доведеться перечекати до кращих часів.

Світ на межі Третьої світової? Чи вона вже почалалася? Я, звичайно, не експерт у геополітиці, однак складається враження, що зараз назріває протистояння між тоталітарним і демократичним світами. І чомусь мені здається, що само по собі це протистояння не пройде. Десь чув (може навіть у Фройда, але це не точно), що у людини співіснують дві протилежності — розмноження і самознищення. Так ось, знищення собі подібних розпочалося ще з часів створення світу і, напевно, не зупиниться, доки будуть існувати люди. Але одна річ — сокири і кулачні бої, а зовсім інше — зброя масового ураження. Дехто каже, що homo sapiens можуть винищити самих себе. Доки буде існувати ядерка ні про який мир у світі не може йти мова. Тому яка різниця, коли "весь світ в труху"? Чи ви вважаєте, що все ще можна зупинити? Я в це не вірю.

Про співіснування двох протилежностей розповідав психолог в універі. Від нього ж почув, що якийсь з філософів казав: "штовхни того, хто стоїть над прірвою". Це звучить цинічно, але якщо "чому бути, того не оминути", чи варто відтягувати небажане. Все одно не надихаєшся перед часом "Ч".

У мене є припущення, що Захід не буде завдавати превентивного удару, щоб не відкрити "скриньку Пандори". Але ж замок вже зламаний і ящик відкритий! Якщо у відповідь на тактичні ядерні удари не буде рівноцінної або більшої відповіді, зло лише збільшуватиметься, бо непокаране зло нахабніє. Наприклад, чому не лупашимо по Білорусі, якщо звідти летять дрони і ракети? Що, шкода білоруських терпил? Ну так нехай і далі терплять, дочекаються, що на могилізацію будуть призивати не лише росіян, а й їх.

Захід боїться за себе. А українці нехай повоюють за їхній спокій і мир. При цьому тероросіянські гроші не пахнуть. І проти свавільників відповідати за правилами — це нормально? Ну а нам все це терпіти ще хтозна скільки років. Дешевше ж розібратись, поки війна не перейшла в хронічну стадію, бо тоді зачепить весь світ. Якщо звиздець неминучий нема чого його відтерміновувати.

Яке ваше ставлення до можливої Третьої світової? Само пройде, чи потрібно каталізувати (прискорити) протистояння?

P.S.: Такі рядки пишуть не в останню чергу через нервове перевантаження. А вчора ще почув, що на бік Тероросії встали вузькоглазі китайози.

Так що процитую Подерв'янського:

"- Хочеш купаться?

- Я стpілять хочу!"

Підкажіть, як прибрати сповіщення про вподобання коментарів на Ютубі, бо задовбали навіть попри те, що мої коментарі не дуже-то і лайкають.

Така фігня почалась після оновлення застосунку. Раніше сповіщення приходили лише у самому Ютубі, а тепер вилізають урядок телефонних сповіщень.

Закінчення минулого тижня і частина цього тижня вийшли насиченими подіями і думками, тому все не вмістилось у одному дописі. Отож, продовження.

З початком війни стаціонарний і мобільний інтернет стали підгальмовувати. При тому, що абонплата висока. Так, звичайно, зараз війна. Але коли  причиною для погіршення з'єднання було пошкодження оптоволоконного кабелю біля Іванкова, перебої ще можна було зрозуміти. А зараз що, вимикають стільникові вишки та світчі інтернет-провайдерів? Наприклад, цієї ночі мобільний інтернет взагалі не працював, через що було неможливо подивитись карту повітряних тривог. А як іще дізнатись обстановку?! На радіо нема роз'єму для навушників, та й про повітряні тривоги повідомляють лише на початку тривог і можуть не повідомити про відбій. Від невідомості хіба що один плюс — міцніше сон і не треба часто прокидатись, щоб перевірити обстановку.

Напишіть, як у вас зі стаціонарним і мобільним інтернетом? Чи погіршилась якість?

Ледве підстригся. Вкотре підстриганням займалась мати, однак цього разу щось пішло не так — стала підстригати по-новому, щоб зберігти зачіску. А потім ще й не достригла. Каже, що підстригла рівно, а я бачу, що з обох сторін різна довжина. Тож довелося самому підрівнювати. Далі — слова за слово. Отак розпочинаються сварки. Мовляв, не подобається — йди до перукарні. Напевно, наступного разу треба так і зробити. Хоча там і з професійністю проблеми, і послуга коштує дорого. Цікаво, скільки коштуватиме підстрижка довгого волосся? В останнє ходив до перукарні мабуть 10 років тому. Я вже й забув, що це таке.

Заїдав стрес консервованим гострим перцем. Ох, який же він гострий! Хоча маленький і зелений, а не червоний. За один підхід з'їв аж три штуки. Потім ще одну-дві. Наступного дня знову не було з чим їсти, тож також поїв гостроту. Через декілька годин помічаю важкість у шлунку. Наче, їжа стоїть поперек стравоходу і не хоче перетравлюватись. Потім — печія і головний біль. Знайомі симптоми. Ну, думаю, якось перетерплю. Часто такий стан проходить сам по собі. Але не тут то було! Відчуваю, що починає нудити. А блювати ой як не хочеться! Так промучився годинку. Наче, ригачка посилилась. Думаю: "Що ж, якщо позив сильніший, треба вивільнитись". Коротше, полякав унітаз і сусідів, проте майже одразу стало легше.

І, до речі, перевірив міф про те, що гостре пече двічі: на "вході" і "виході". Вважав, що це вигадка. Але ніт — справді, пропікає.

Що робити не знаю. Люблю гостре, хоча знаю, що мені таку їжу їсти не можна.

Смартфон починає глючити: стрічка коментарів у Фейсбуці, якщо їх дуже багато, покривається сірою смугою, яка закриває коментарі. Явище схоже на поганий рендер відео. Якщо цікаво, спробую зробити скріншот.

А ще, після оновлення застосунку Ютубу, на смартфон стали приходити сповіщення про вподобання моїх коментарів. Так, приємно дізнатись, що комусь сподобались мої репліки під відео, але оті сповіщення дратують. Я вже як тільки не пробував, лазив у налаштуваннях, але щось нічого не допомагає. Підкажіть, якщо знаєте, як їх прибрати?

На понеділок призначили візит до стоматолога, але так і не сходив з відомих причин. Зубний ремонт розпочали, але попереду ще чимала частина возні. Тепер не знаю, коли можна буде піти поставити коронку. За два тижні вже звик до нового стану зуба.

Нахабність русні не перестає дивувати і злити. При цьому обурює слабка реакція Заходу. Озброєння дають у мізерній кількості. Не дають дозволу лупашити у відповідь по Теророросії. Не збираються відповідати ядеркою на ядерний удар (хоча це найшвидший спосіб припинити війну і знищити русню — у ризик ланцюгової реакції не вірю). Сумніваюся в тому, що знищення Чорноморської флотилії якось вплине на Балалайню. Безкарність викликає нахабність.

Від економії електрики, повернення світломаскування і необхідності періодично дивитись повітряні тривоги зір продовжує погіршуватись. Він й сам по собі псується, а від стресу і тривалого перегляду на смартфоні, особливо у темряві, напевно, псується ще швидше.

Звичайно, сон теж порушився. Нормально виспався лише напередодні масованих обстрілів, у ніч на понеділок. Відтоді не вдається нормально заснути.

Завдань по роботі нема і невідомо коли з'являться. Хоча за нинішніх обставин все одно навряд чи б працював, адже під час повітряних тривог не дуже працюється.

У блогах переклав теги на українську. Довго вагався, але все ж вирішив, що повертатись до російської не буду, та й більшість дописів написані українською. Це треба було зробити ще раніше, але лінувався і не хотів зайвий раз лізти у налаштування.

Наприкінці минулого тижня і протягом цього тижня були й інші події. Однак, щоб не перевантажувати замітку, напишу згодом.

Приватна забудова Києва мене завжди дивувала. Здавалась би, мегаполіс, у якому індивідуальне житло — велика розкіш. Хоча у столиці вони залишились від колишніх сел і хуторів. Але тим вони й цікаві, що нагадають про розростання міста. А ще незвично контрастують на фоні хмарочосів. І від тієї ж нової забудови такі куточки й зникають. Тому це цікава тема для дослідження, яке пропоную подивитись.

До речі, про цей канал дізнався нещодавно.