Вибач. Прошу не карай.
Сльози градом
Скінчено рай.

Любий, не щирий!
Як мені це остогидло!

Я! за все нестиму гріх
Ти ж мовчатимеш,
Глузуватимеш з всіх.
Дітей двоє, добра жона
Нащо я є, нащо прийшла?!
Дітей двоє,тиха вона
Сльози рікою
Я одна.
Мені не гірко
Мокро трошки
Я погана
Ти - хороший.
Люди - не люди,
Їм не збагнути
Суд пересуд
Не оминути.
Звикла, знаю...
Гіркий жребій - я кохаю.

Здравствуй,его жена.
Я не удивлена.
Без красок стоишь у окна
Как же ты мне дорога!
Тем что ты так проста.

Он остался твоим.
Мною уже не любим.

Дети вокруг смеются
Мне их рукой не коснуться
Ваш семейный очаг
Так вдруг на моих плечах.

Сложно и бъет в виски -
Больше мы не близки
А так любили вдвоем
Играть с любовным огнем.

Что ж ты невесел стал?
Вот он твой пьедестал -
Жрица любви и жена
Ни я не злюсь ни она.

Видимо, мы слепы
В этом обе близки -
Двойную твою любовь
Нам не принять такой.

Горько, но я смеюсь!

Сегодня последний бой
Больше я ни за что
Не полюблю его
С детьми и женой за спиной.

Буденності. Турботи. Різне. Холодне. Кволе. Голодне
Раптом тепла душі схотілося
Я заглянула сюди і ...
Короче,як ви?
Дмитро,ти заглядаєш сюди?
Чомусь здалося мені...
Сюжет знайомий нам з вами
Хтось на репіт поставив.
Листя за ніч злетіло
Я знала і не хотіла
Годі вже про бажання
До цього ж були жовті світання:)
Скоро вже заметілі
Дутимуть в нашу постіль
Газу,кажуть,не буде...
Всюди страшилки - всюди
Тиждень, знов вибори
Знов не за тих й не туди...
Знаєш, ніщо не змінилося!
Серце так сильно забилося.
Щойно маяк пустив...
Той,хто мене відпустив.
Що мені зараз робити?
Бігти на кухню,дзвонити?
Нащо він так раптово!
Майже ж забула його!
Добре,краще б заснути.
Порозмовляти грошей нема...
Крапка любові ти ба. Порозмовляли... Збрехала... Сказала що до РАГСу вже заяву я подала... От,дурень! Не сьогодні. ,а три роки тому! І ця людина - він. Та він це пигадати не схотів... Спокійно привітав І слухавку поклав)

Він допив каву. Застебнув останнього ґудзика на сорочці, підвівся,взяв валізу в ліву руку, праву продовжував тримати на столі поруч з її рукою. Вона нарешті підвела очі на нього.

Приїхали...де це тебе носило?
Я тут думала ...ти давно не зі мною?
Як це?
Думками.
От щойно з тобою.
А до цього питання хто був у думках?
Маша.
Я все зрозуміла,ще в квітні,ці твої затримки на роботі,мовчання коли щось питаю,байдужість до всього...
Чому ж ти не сказав одразу?
А що казати?
Як що,що в тебе інша.
Не інша,а друга.
Тобто,подруга друга?
Ні тобто нога , рука - друга.
Але хіба я на варта того аби бути єдиною,чи ти так не вважаєш?
Це дивлячись в чому.
В чому?
В ліжку,наприклад.
Так ти за півтора місяці не був з другою в ліжку?
Був. Вона раптом вскочила, я і не встиг оговтатись.
І що якщо ти навіть з нею несвідомо був у ліжку це щось змінює? Був же з іншою!
Та не з іншою,а з другою, кажу ж тобі!
Знущаєшся!
Не думав.
Я збираю речі,поїду. Можеш її привезти в дім,це ж твій дім.
Але якщо б ти так погано до цього не відносилась ми могли б жити разом.
Ти просто вбиваєш мене своєю безжальністю до мене!
А ти мене - своїм відношенням до цього,всі жінкі нормально до цього ставляться,навіть самі ініціатором бувають...а ти....
От приведеш її,потім вона тобі наведе ще таких - будете жити- не тужити.
О ні, я такого не хочу,кажуть можна хірургічно якось це зробити і вона нікого не приведе.
Ти що садист, як я раніше не помічала?
Так, це погано,я теж я кось вважаю це негуманно..
Як я жила стільки з таким ідіотом!?
А я з такою дурепою! Я ж про кішку кажу,така руда жвава кумедна. Кохана,ну давай заведемо кішечку.
О Боже! Я така дура? Я така рада,що в тебе нема іншої,тільки друга:) навіть згодна на її вселення. Коханий мій,знущальник мій,жартівник мій,кішкарь сраний! Ненавиджу ! Як думаєш куточок біля мійки в кухні підійде їй? Адже в спальні в тебе вже є я?
Єдина і така добра! :)

Ті самі чотири хвилини...
Я написала цю історію 2 роки тому.
В цю п'ятницю я здійснила її
Чотири хвилини - одне перехрестя, два ескалатори,бігова доріжка,один турнікет( я й справді проскочила без квітка:)...)
Одне " але" лишилося - я поїхала геть,ми розійшлися без прощань - ти своєю дорогою,я - своєю.
Історія додається. Тільки Вови не було,тільки жовто-блакитний прапор майорів мені з його вікна на знак того, що я не помилилася, вибравши його образ нашим янголом-охоронцем.
***

Вона мовчала
Він мовчав
Вітер гілки дерев гойдав...

- Не певен я чи це любов
- І я,що принц із моїх снов...
вона пішла і він пішов
Вітер сміявся з їх розмов:)

Я напишу тобі вірша

http://www.radiosvoboda.org/