Трійця(рік потому).. два роки з гірсткою потому...я з ним знову

Я сама. Я знаю,як треба. Я не помилюся,ми призначені одне одному і я зроблю нас щасливими. Ти - мій чоловік,просто ще не усвідомів цього.
З такими думками,травнево-квітневим вінком і надіями,що ти обов'язково повернеш мене до себе. Я пішла задля цього,аби ти зрозумів надала час, всипала нашу кімнату травами аби ти згадував мене...
Все це правда. До цього дня я не знала,що настільки помилялася в тобі. Ти не міг бути Моїм чоловіком,бо не здатен довіритися коханню. Нікому Нічому не здатен. Така людина,звістно,кохати не здатна.
Я і зараз можу помилятися, але ц вже не важливо.
Мій чоловік - не мій.
Минув рік...
Та хоч все життя!
Нічого нІхто н знає напевно.
І твльки одне я зрозуміла.
Варто вірити,варто довіряти я не мудрувати забагато.
Минув рік..
Я кохаю іншого,і ні за що не подумаю і не скажу - мій.
Але я щаслива тим,що кохаю.
Що він в мене є в серці.
Трійця - свято духа,духа кохання.

сильному

  • 03.05.15, 16:01
Коснись меня взглядом и я прощу боль рукопожатия.

квіти а потім трави

Дивно чи не так ?
Трави після квітіння...
Як буденнощі після весілля:)

весні

Ти прийшла,а я вже і не жду
Довго ти десь швондяла,кохана
І не те що більше не люблю
Стан цей амнізією назвала б.

Вже й забула, як воно - Чекати.
Серед ночі ім'я шепотіти
Як воно крізь всі шляхи стрічати
Промінь у очах небес ловити.

Я вже інша я тепер байдужа
Ти до інших йди
Я - обійдусь
Я занурюсь у свої калюжи
І за те на тебе не сержусь.

понурий вечір

  • 03.02.15, 21:18
Понурий вечір
Лютнева ніч
Чергова зустріч -
Тягар із пліч

я тобі відправила листа

Я тобі відправила листа
Ніяк не заснути серед ночі...
Як згадала я твої вуста
Як здійснились сни мої дівочі.

А на ранок ти не відповів
Другим із зізнаннями накрила
Сьодні черга ще одним
Думаю останнім і простим -

"Прощавай,тебе я розлюбила."

а контакт лежить...

Бо за Маріуполь вже люди гартуються і гуртуються.
Московія банально сцить.
Це черговий виклик,який підійме нас українців знову і вкотре вже проти цієї Нечисті.
Переможемо,бігти я і моя родина не стане!

доброго ранку

  • 18.01.15, 21:18
Доброго ранку, день новий, рік.
Вип'ємо кави? Віскарь остогид.
Як я чекала тебе такого
В білому светрі простого земного.
Доброго дня, мій чоловік,
Йдемо далі вдвох. Стілько доріг!
Було до тебе та все ж я дійшла:) Не загубилася - тебе знайшла!

Про жіночі примхи

Він був єдиним чоловіком в її житті,
що без вагань виконував всі її бажання.
І він став першим її чоловіком.
Але це стало і причиною їхнього розриву,
Бо, згодом, він змушений був брехати...

Болотна завірюха.

Нарешті, Олені вдалося в темряві нащупати замок та відкрити двері в зимовий дощ. Приходилось тримати дві двері обома ногами та руками аби іі старенька собачка не застрягла в якій-небудь з них.
Зранку до ночі дощ. Зима, скільки ще нам прийдеться гуляти серед калюж!!! - не стримавши себе, голосно вигукнула Оленка в порожній чорний та мокрий простір.
Я вже більше ніж двадцять днів зірок не бачила -тихо додала і засмутилась би та це вже було...
Вони з собакою розійшлися за різними інтересами.
-Молодий чоловік, а давайте познайомимося!
Зупинився мовчить – вже не погано.
-Чом би й ні?- спокійно ледь повівши плечами відповів незнайомець.
- Ну скажіть, будь-ласка, за що нам така сурова у лапках зима?
Він підвів очі до неба схопив пару крапель.(до речі, він також був без парасольки).
- То все американці, вони позапускалли тарілок, ще чогось - понаділали дірок, суються до Галактики, хоча у власній родині ладу ніяк не знайдуть.
Нічого собі! Здається мені щастить. Це вперше, щоб так одразу і така цікава розмова на ніч.
- До речі, ви не поспішаєте?, хоча ...
- Ще хвилин 5 тому - так, зараз вже ні. І ця зима мені починає подобатись.
- Ще дві хвилини і я почну питати, чи випадковою була наша зустріч.
- Ні, я замовив цей дощ.
- Тут я мала б спитати Вашу професію, та у нас не кіношні балачки, отже , повернемось до зимових дощів. Чи не завинили ми перед небом, що на нашій широті у Лютому ці „сірючі будні”?
- Завинили, авжеж, але мені чомусь здається, що вже завтра буде сніг, багато снігу потім мороз і, нарешті, ми побачимо Сонце!
- Чому це? – Олена посміхнулась, адже він так чітко відчував всі її думки.
- Ми приблизно років двадцять п’ять як завинили перед Сонцем тим, що всі ці роки воно світить, а ми й досі не знаходили один одного. Воно розсердилось та скинуло на нас ці нескінчені дощі, змусило шукати в темряві, але ми обійшли всі шляхи, лишився тільки цей ми йшли розплескуючи калюжі і впізнали кроки один одного ,і ти...
- Досить, залиш казку на майбутнє! До того ж я вже не бачу своєї собаки...

Олена пішла шукати її понад домом, з сусіднього під’їзду вийшов хлопець. „Чому б не почати, не познайомитись, але ж ти щойно все це вигадала? Тільки слово, ну давай давай. Ні, навіть обернутись не вистачить сил. А от і моя собака, товпчиться під другим під’їздом. Хлопець(вже невигаданий) сів у червону машину незнайомої моделі, та довго не хотів їхати – трохи налаштовує... та ні, просто у нього life(. А он на балконі четвертий поверх, непоганий ремонтік, хтось новенький, та ще й не палить, мабуть вже. Ой вже дивиться, продовжуємо в тому ж дусі. Закину голову, а чого б ні, поверх аж четвертий, нехай думає що очей від нього не відірвати. Червоний ще не поїхав, ой пішов з балкону, от зараз вийде до мене , а я скажу:”Думала реклама скінчилась, та ви пійшли додивлятись фільм ;)
Червоний вімкнув світло та моя собака побачила мене і стала наближатись – це мене завжди турбує, адже вона обирає момент саме коли машиина їде, дивилась на неї і не разгледіла в лобовуху його, розгледіла в тонованих стеклах таки слухавку біля вуха. Підмігнула(автор запитує у людей знаючих, як це слово таки буде українською) в його дзеркальце - вже можна, адже він їде.
Повернувся четвертоповерховий, тільки вже не сильно висовувався. Мог би й вийти, а то тільки голову мочить. Собака пішла й мені пора. Йшла до дому, я біля дверей її нема – таки на смітник!
Джесі, - нехай почує цій балконник мій прекрасний голос.
Джесі – ні, вона не чує, чи просто, як всі старі, не хоче чути. Прийшлось додати басу та свісту,так, не по-жіночому – проте зберегла свого питомця від багнюки.
До дому, якщо вистачить духу, запишу всю цю Болотну завірюху.
19.02.2009
За місяць моєї собаки не стало...