Якщо вас приваблює органічне землеробство і ви любите обмінюватися досвідом і подорожувати, то вам слід познайомиться з сервісом WWOOF. Цей ресурс об'єднує фермерів і добровольців з метою допомогти людям дізнатися про  спосіб жити в гармонії з природою. Часто для стислості це явище називають агротуризмом або волонтерською роботою, а іноді й просто «вуфінгом».
Зараз багато городян хоче піти на землю, зайнятися своїм господарством, вирощувати органіку, впроваджувати пермакультурний дизайн, але не знають з чого почати. Чи вийде? Які є ризики?
Кращий спосіб це перевірити, попрацювати на вже діючій органічній фермі, яка давно на ринку і бажано щоб це був міжнародний досвід. Але де їх шукати цих фермерів і чи захочуть вони ділиться своїм досвідом безкоштовно?
Виявляється, що вже більше 40 років у світі діє програма WWOOF (World Wide Opportunities on Organic Farms), яка «зводить» фермерів, які потребують безкоштовних робочих рук і людей, охочих розім'ятися на свіжому повітрі, отримавши за це нічліг і їжу.
Це не є роботою, тому що людям не платять (іноді навіть навпаки, вони доплачують господарям пару доларів за їжу), тому скористатися програмою можна, маючи звичайну туристичну візу (однак, не у всіх країнах це можливо - треба гуглити в кожному конкретному випадку) .
Постояльці ферм допомагають по господарству 4-5 годин на день, тривалість перебування залежить від їхнього бажання і симпатії з боку господарів - від декількох днів до багатьох місяців.  Як правило, фермери спантеличують гостей нескладною роботою, типу прополки, збору фруктів, годування тварин або прибирання території.
WWOOF покликана допомогти власникам екологічних ферм (слово Organic в назві), які не використовують хімікати. Часто ведення такого господарства нерентабельно для сім'ї фермерів, і програма допомагає їм отримати безкоштовну робочу силу, що дозволяє залишатися на плаву.

Хто користується цією програмою?
Це можуть бути мандрівники дауншифтери, можуть бути студенти, які шукають мовної практики або нових знайомств в чужій країні. Іноді звичайні люди проводять таким чином свою відпустку, щоб поправити нерви і заощадити гроші.
Відносини фермерів і гостей абсолютно неформальні - десь працівники отримують те, за чим приїхали - безкоштовну їжу і ліжко, а десь стають майже членами сім'ї, проживаючи і харчуючись під одним дахом з господарями.

А чи багато таких органічних ферм по світу?
Їх тисячі! Вся Європа - це безкраї поля, на яких щось вирощують. Крім того, там досі маса простих людей, що живуть зі своєї землі. Азія, Африка, Південна і Північна Америка, органічні ферми можна знайти практично скрізь.
Щоб знайти слушне місце, потрібно стати «вуфером», тобто зареєструватися в інтернет-проектіWWOOF. Він дає можливість докладно вивчити сотні органічних ферм в більш ніж 50 країнах, які готові прийняти у себе добровільних помічників.

Як стати вуфером?
Для того щоб брати участь в програмі, фермер повинен внести невеликий щорічний внесок у представництво організації WWOOF у своїй країні, заявивши що його ферма відповідає деяким стандартам органічного сільського господарства, і що добровольцям, працюючим на фермі, буде надано житло, що відповідає всім санітарним нормам.
«Вуферам» теж необхідно заплатити членський внесок на рік ($ 40-55) організації WWOOF в тій країні, де він хотів би працювати. І після оплати йому надається доступ до каталогу фермерів-учасників програми в цій країні, щоб він зміг зв'язатися з вподобаним фермерським господарством і поїхати туди попрацювати.
На фермах потрібна фізична праця, природно, фермери надають перевагу фізично міцним і комунікабельним волонтерам - майте це на увазі.

Дотримуйтесь домовленості. Господарям вкрай неприємно, якщо ви працюєте погано або мало, порушуєте терміни перебування, лазите в холодильник, пристаєте до дочок і вже тим більше, якщо у випадку конфліктів, шукаєте собі інше місце, використовуючи хазяйський телефон. Якщо ви новачок і не впевнені, що витримаєте, не варто відразу їхати на місяць або цілий сезон, а обмежтеся тижнем-двома.
Дізнайтеся, які є можливості для проведення вільного часу. Гуляти на лоні природи романтично, але можливо, через місяць вам це смертельно набридне. Можливо, господарі зможуть позичити вам велосипеди, навчити рибалці або йоги? А може, ферма розташована недалеко від цікавого міста або поряд з морем? Подбайте про те, щоб у ваш вільний час вам не довелося рахувати убитих комарів.
Дізнайтеся, чи будуть на фермі інші волонтери одночасно з вами. У екопоселенні з 70 осіб у вас буде безліч можливостей для спілкування. Деякі господарі приймають відразу багато добровольців, так що напевно ви знайдете собі компанію і там. А якщо фермери чекають у гості тільки вас - переконайтеся, що вам буде комфортно з ними спілкуватися. Але будьте обережні, хто знає що у них на думці, з цього  приводу знято кілька непоганих жахливчиків.
Не забудьте взяти з собою ніж, кілька пар робочих рукавиць, косинку або панаму, сонцезахисні засоби, а також одяг і взуття, який не шкода забруднити.

Як з'явився проект 
WWOOF, спочатку пропонував «попрацювати у вихідні на органічних фермах», народився в Англії, восени 1971 року, коли Сью Коппард (Sue Coppard), що працювала в Лондоні простим секретарем, зрозуміла, що міські жителі і фермери можуть бути один одному дуже корисні. Городяни не проти змінити обстановку і попрацювати на свіжому повітрі, але не всі можуть дозволити собі заміський будинок. А фермерам потрібні помічники, але мало хто може їм платити. Залишалося тільки звести городян селян.
«Сьогоднішні неповнолітні вже знають, звідки беруться діти, але не всі навіть у 30 років знають, звідки береться картопля». стверджує вона.
Спочатку Сью розробила програму турів вихідного дня для 4-х чоловік в еко-динамічній (bio dynamic) фермі в коледжі Emerson (графство Суссекс). Ідея спрацювала на ура, проект почав стрімко розвиватися. Незабаром багато інших органічних ферм і дрібні землевласники захотіли приймати людей, охочих попрацювати на їх фермах в обмін на їжу і дах. Фермери та «вуфери» знайомилися і ставали друзями.

Куди можна поїхати прямо зараз
Швеція. Ось три приклади шведських ферм, на які можна відправитися попрацювати прямо зараз. Необхідно знання англійської, в ідеалі шведської мови.
Маленька ферма на 2 гектара неподалік від міста Сёдерчёпінг (Sderkping) з кроликами, курми і бджолами.
Кілька об'єднаних  невеликих ферм (загальна площа 10 гектарів) поруч з провінцією Халланд (Halland). Там вирощують овочі та зелень, живуть 2 мула, 12 овець, кури, свині, телята і бджоли. Необхідна додаткова допомога, щоб скопати землю і прополоти - з середини травня по 23 червня та з 5 серпня по 6 вересня.
Еко-господарство (75 га) в Халланд (Halland) основним напрямком якого є виробництво екологічних вин. На фермі живуть велика рогата худоба, вівця з ягнятами, кури. Потрібна допомога з 20 травня до 7 липня і з середини серпня.
Cайт WWOOF Швеція

Канада. Координатори WWOOF Канада працюють за сімейним підрядом. Вони і є сім'я - чоловік з дружиною Бекка і Гері і їх дев'ятнадцятирічний син Келбі.
«Ми закохані в WWOOF в його принципи і його цілі:" живи, вчися і розділяй органічний спосіб життя ". І завжди прагнули жити за цими принципами ».
На сайті WWOOF Канада є зручний пошук ферм за місцем їх розташування, а також фільтри по тому, як людина ставиться до паління - не палю або хоче курити у приміщенні на території ферми, воліє рослинну їжу або НЕ вегетаріанець. Залежно від відповідей підбирається ферма, на якій дотримуються ті чи інші переваги добровольця.

Більшість продуктів «запрограмовані, щоб прийти в непридатність», і набагато вигідніше купити нове, ніж відремонтувати те, що у нас вже є.
По суті заплановане старіння робить продукт марним з однією єдиною метою, забезпечити високий попит нового продукту, який тільки зійшов з конвеєра. Це принцип, який забезпечує безперервне економічне зростання, гарантує постійні продажі для відділу збуту.

Є три типи старіння:
1. Функціональне старіння - відбувається, коли в продаж надходить більш просунутий продукт, тобто з новими функціями.
2. Моральний знос якості, в цьому типі продукція старіє після того, як після певного терміну користування починаються збої і неполадки.
3. Моральний - настає, коли в продаж надходить більш просунутий продукт і люди змінюють його, лише з причини модності.

Заплановане старіння впливає на споживачів кількома способами, економічно і психологічно, ми входимо в певний цикл: купити, використовувати, викинути, знову купити, використовувати, викинути. І постійно хочемо нового.

З деяких пір така система представляє певні проблеми, наприклад, збільшення відходів, що генеруються все новим і новим виробництвом.

Коли виникло заплановане старіння?
Суспільство споживання і програми старіння - основа поточної соціально-економічної системи. Тим не менш, ця система не нова, її початок було покладено ще в 1920-і роки.
За часів Великої депресії в США всі заводи зупинилися, склади були переповнені товарами, але їх ніхто не купував через низьку купівельну спроможність.

У 1932 році російсько-американський брокер з нерухомості Бернард Лондон почав активно просувати ідею швидкого старіння речей, щоб люди змушені були купувати нові і хоч якось зрушити ситуацію з мертвої точки.

Минуло ще 20 років і в 1954 році американський промисловий дизайнер Брукс Стівенс впровадив термін заплановане старіння у виробничі процеси і справа пішла.

Продукти заплановані, щоб померти.
На сьогоднішній день існує дуже мало продуктів, які не запрограмовані, щоб померти, у нас є лампочки, які горять певний термін, і ми змушені їх міняти, принтери, перестають працювати, тому що є картриджі, які треба заправляти, автомобілі, акумулятори та майже все електронне устаткування.

Перші лампочки, що надійшли в продаж мали термін служби близько 1500 годин, 30 років потому стали продавати лампочки, які мали тривалість життя до 2500 годин. Незабаром, після того, як всі зрозуміли, що з такими лампами, які довго світять знижуються продажі, почали продавати лампи, які мають термін служби близько 1000 годин, і менше.

Всі наші продукти мають термін придатності, який визначається виробником. Ми знаємо, що картридж роздрукує нам необхідна кількість листів і закінчиться, і ми повинні його замінити.

Раніше виробляли автомобілі, які могли їздити 50 або 60 років - це в два рази більше життя сучасних автомобілів, термін служби яких, не більше трьох десятиліть. Яскравий приклад запланованого старіння можна знайти в деяких частинах автомобіля, наприклад гальма, які через деякий час перестають гальмувати.

Ще один яскравий продукт, який став жертвою запланованого старіння - це нейлон. У 20-ті роки ці панчохи були майже "невбиваємі", але після того, як продажі впали, тому що жінкам не потрібні були нові шкарпетки, у продажу з'явилися одноразові панчохи які ми маємо сьогодні.

Як заплановане старіння впливає на утворення відходів?
Термін придатності таких продуктів, як телевізори, телефони, холодильники та інші продукти був скорочений, ці вироби містять токсичні речовини і забруднювачі, наприклад, містять високий рівень токсичного свинцю. Багато компаній сьогодні заявляють, що готові взяти на себе екологічне обслуговування своїх відходів і деякі навіть пропонують послуги з утилізації, однак, більшість цих відходів в кінцевому підсумку виявляються на звалищах в країнах третього світу, забруднюючи відходами все навколишнє середовище.

Зараз у всьому світі городяни відвертаються від продуктів, створених великими компаніями з виробництва їжі. Наші харчові звички змінюються і люди все більше прагнуть до натурального. Харчовим компаніям залишається тільки слідувати за цими змінами.
Нещодавно в Нью-Йорк Таймс була опублікована цікава оглядова стаття під назвою "A Seismic Shift in How People Eat" з безліччю прикладів того, як великі харчові компанії намагаються утримати свого покупця і переходять на виробництво здорової їжі. Але такий перехід їм обходиться дуже непросто.

Штучні фарбники, ароматизатори, антибіотики і консерванти, все це викликає відторгнення сучасного споживача. І компанії щодня відчувають це на своїх продажах, іноді спад у збуті досягає 30% -50%.

І така популярна фраза: Люди будуть їсти завжди! зараз звучить трохи по іншому. На порядку дня ключовим стоїть питання: Що вони будуть їсти сьогодні?
Протягом останніх декількох десятиліть споживачі істотно змінили свою поведінку в харчуванні і цим вони змінюють конкурентне середовище цілої індустрії.
Постачальники салатів тепер відкушують ринок у традиційних компаній швидкого харчування. Натуральні продукти витісняють полиці з Марсом і Нестле.
Для великих  компаній, це створює катастрофічні наслідки. Приміром, обсяги продажів содової з 1998 року впали на 25% в порівнянні зі звичайною водою. Апельсиновий сік, напій, який раніше розглядався, як важлива частина здорового сніданку- попит на нього впав на 45%. Тепер цукор прийнято споживати в натуральних фруктах, а не в синтетичній фруктозі. Продажі упакованих сухих сніданків, солодких пластівців  впали з 2000 року на 25%, їх витісняють йогурти і мюслі. Продажі заморожених готових страв, які раніше були популярні на вечерю з 2007 по 2013 впали на 12%. Виручки в Макдональдсі опускаються по низхідній спіралі і кінця цьому не видно.

Щоб вижити, харчовій промисловості потрібно робити великі кроки, а не нинішні хитрощі, які вони роблять, прикріплюючи фрази Еко або Біо. Відбувається велике зрушення в споживчих вимогах до продуктів, яке ставить під питання існування  упакованих продуктів. Люди вимагають свіжого і натурального, і обходять стороною відділи з упакованими товарами тривалого зберігання.

Продаж сирих фруктів і овочів зростає - серед дітей та молодих батьків, люди прагнуть купувати свіжі напівфабрикати без упаковок.

Для споживачів сьогодні, упакований товар асоціюється з продуктом, позбавленим поживної цінності і перевантажений цукром. Десятиліття помилкового маркетингу і продажних експертних досліджень  призвели до того, що люди перестали вірити виробникові. Вони хочуть бачити чесний продукт, який неповороткі великі компанії поки забезпечити ніяк не можуть.

І це дуже погана новина для великих харчових брендів, які з їх прописаними на десятиліття вперед місіями і маркетинговими стратегіями можуть дуже швидко позбутися практично всього.

Адже щоб вижити, їм необхідно зараз робити сміливі зміни у своїх основних пропонованих продуктах. Компанії повинні будуть різко скоротити цукор; менше обробляти; перейти на місцеві та органічні; використовувати більше фруктів, овочів та інших продуктів з цільного зерна; і розвивати нові пропозиції. Не багато готові до таких змін. Адже тепер потрібно переорієнтувати весь ланцюжок поставок сировини, переглянути всі етапи виробництва, більше ризикувати з и свіжими продуктами.

А це витрати, великі багатомільярдні інвестиції, які поки ще у цих компаній є. І це може бути їх останній шанс.

А якщо існуючі великі компанії не впораються з цим завданням в найближчі 5 років, то їх замінять інші - більш чуйні до потреб споживачів.

Винахідник-ентузіаст Едуард Рудик вже 43 роки розробляє бюджетні двомісні електромобілі. Він вже створив 22 машини і мріє про їх серійне виробництво. Максимальна швидкість електрокара - 70 км / год, запас ходу - 100 км.
Розробкою і складанням автомобілів Едуард Рудик займається все своє життя. Він ніколи не виготовляв нічого на замовлення, всі ідеї - його власні. Основна мета - зробити недорогий міський автомобіль, який коштував би трохи дорожче, ніж мотоцикл і був доступний кожному городянину.

Остання розробка Рудика - легкий двомісний електрокар «Панько». Він може стати першою серійною моделлю Рудика - зараз він веде переговори про запуск виробництва першої партії. Для початку, 10 штук в місяць.

Вже є підприємство, яке готове зайнятися випуском автомобілів Рудика - Харківський автомобільний завод, досить великий, сьогодні займається ремонтом військової техніки.
У команді Рудика - конструктор, інженер, який робить технічну документацію, і кілька робітників - вони займаються безпосередньо складанням. Комплектуючі закуповують в Китаї у виробника - це самий бюджетний варіант. Таким чином, одна машина, включаючи всі витрати - від закупівлі деталей до збірки - обійдеться на виробництві до $ 5000.

Про ринкову ціну Рудик поки не говорить, але планує, що спочатку націнка буде зовсім невелика - скажімо, $ 1000.. А у міру зростання попиту ціна також буде рости. Втім, в Європі автомобілі з аналогічними характеристиками коштують від 8000 євро і вище. «А у нас новий електромобіль обійдеться від $ 17 000 до $ 20 000", - говорить Рудик. Тому вважає, що «Панько» може стати гарним вибором для небагатих городян.
Виробництво концепту коштує дешевше, але теж вимагає істотних вливань. Рудик фінансує своє хобі за рахунок основного бізнесу - заводу у Фастові «Аріан», якому 24 роки. «У рік у мене йшло як мінімум по 100 000 грн. Таким чином, за всі ці роки я витратив на своє хобі 2400000 грн », - розповів Едуард.

Характеристики електромобіля

За словами винахідника, такі машини - це простота мотоцикла і комфорт автомобіля в одному засобі для пересування. Творіння Рудика мають високу маневреність, займають мало місця і при цьому досить комфортні для пасажирів.

Акумуляторів в «Панько» шестеро - два попереду і чотири ззаду. На повному заряді вона може подолати 100 км без підзарядки, а заряджаються акумулятори за лічені години.

З елементів управління - тільки запалювання, кермо, дві педалі - газ і гальмо - і важіль перемикання напрямів «вперед-назад», який більше нагадує тумблер, ніж коробку передач. Машина орієнтована на жінок, і я визнаю, що для мене це ідеальний варіант як за характеристиками, так і за вартістю.

7381АК

Важить такий автомобіль зовсім небагато - всього 350 кг, вся конструкція базується на металевому  корпусі. Кузов, хоч і пластиковий, але, за словами Олександра, набагато міцніше жерсті, з якої сьогодні виготовляють автомобільні кузови. «Такий же матеріал використовують для виробництва легких літаків. Він не тільки міцний, але і простий в ремонті - поправити вм'ятину можна самостійно, без втручання фахівців-бляхарів. Там, де зламалося - промазати клеєм, зачистити і зафарбувати. Плюс кузов не схильний до корозії »
Зараз команда Едуарда Григоровича шукає інвесторів, які могли б вкласти в першу партію $ 50000 - цього вистачило б на випуск 10 машин. Тоді ноу-хау не довелося б віддавати задарма.