Завтра приїде давно бажаний сирокопчений балик, і життя взагалі стане прекрасним. 

Ніколи не вміла дарувати подарунки, бо для цього потрібно дуже добре знати бажання того, чиїм буде подарунок, а так як весь світ міряється по собі - то мені догодити подарунком практично неможливо, щоб навскидку щось купити.

  Тому подарунки беру або грошима, або просто кажу - а, нічого не треба. Бо дійсно не хочеться. Мені кілька років не хотілося, бо... не було потреби в чомусь, що б сприймалося саме як "подарунок", а не просто якась покупка. Не знаю як це ще пояснити.

  А цього року є настрій отримувати подарунки  

  Страшенно прикро, що через карантин перенесено лекцію, білет на яку подарувала подруга ((( так хотілося гайнути на пару днів до Києва, посміятись на семінарі, прогулялись містом, ну і просто - побачити нарешті Нелю. Я навіть білет на потяг купила, після карантину доведеться або здати, або міняти.

  А з більш матеріальних подарунків цього року хочу набір для пошиття пальто і сукні-сорочки з італійського віскозного шовку. Пальто буду шити авторське, тобто "дизайнерське")) оверсайз "кокон" довжиною за коліно з чорної тканини в великий трисантмметровий рідкий білий горох, з рукавами, коміром і деякими дрібними деталями з простьбаної плащьової тканини, на кнопках. А сукня буде.. Ще не знаю якою))) саме це й стримує від оформлення замовлення на тканину. Знаю тільки яку саме хочу, і де купуватиму гудзики до неї, а от деталі крою...

  Хто може накидати варіанти? Картинку б для натхнення, пліз 

Сьогодні Благовіщення, я як нехристь ставлюсь до церковних свят спокійно, але саме в такі дні навіть буденне іноді сприймається інакше. 

  Щойно заходив сусід, і з гумором розповів, як він сьогодні "нічого не робив, бо гріх". Сам Тарас Іванович збирався погосподарювати зранку, але згадав, що свято і не можна, але тут прийшла його жінка, тьотя Катя, і нагадала, що вже вкинула солену рибу, Тарас Іванович затятий рибак, у воду щоб промити, і її треба було б повісити сушити. Нанизали рибу на проволоку, а щоб повісити треба забити гвіздок під стріхою в лиштву. Приніс він стілець, молоток, гвіздок, поліз забивати. З першого ж удару молотком виявилось, що горобці весь минулий рік кублились там недаремно, і добре що він окуляри вдягнув. Пом'янув божих пташок не дуже добрим словом, обтрусився і спробував ще раз. З другим ударом молотка по гвіздкові табурет під ногами хитнувся.. І репнули штани, від поясу позаду аж до застібки спереду.

  Більше випробовувати долю з молотком Тарас Іванович не став, бо задумався - всі простенькі варіанти розвитку подій вже ніби закінчились, а те, що спало йому на думку далі йому чомусь не дуже сподобалось))

  А рибу повісив на груші в дворі, до завтра дощу ж не обіцяно...))) 

 Вибачаюсь за затримку, реально неможливо майже з мобільного щось написати ((

  Значить, торт. 

Первісно хочу сказати, що я не тортороб, а тортоїд, і тільки співпадіння хвороби, вільного часу і підступність Ютубу змусили мене взяти участь в конкурсі. До всього цього востаннє торт я пекла на своє 21-річчя, і було це давно і звичайний "Наполеон".

А тут от зайнялась випічкою, і конкурс, захотілось прийняти участь, просто так, я без претензій на перемогу. 

 Але дуже добре, що давалось стільки часу на фото, бо перші три варіанти було з'їдено до мого приїзду додому і фотосесії. Це був нереально смачний шоколадний бісквіт зі забитими вершками і шоколадною поливкою, дуже смачно і зовсім не дієтично))

  Тут я зрозуміла, що треба щось міняти.. І змінила торт. Давно дивилась на цей, але здавалось, що важко, довго, і взагалі нереально. Але робити так робити)))

  Рецепт і приготування описувати не буду, краще прогляньте відео, по якому готувала я :

https://youtu.be/nj84h6unYFo

  До речі - дуже хотіла повторити повністю, і зовні, мало бути ось так :  

але в мене виявилась тільки маленька, 22 см, форма, а це зовсім немає місця для такої краси (((

А я поки розповім свої враження, і від процесу, і від результату))

  Перше : приготування млинців - просто, хоча й з тонкощами, в принципі хто готував тонесенькі крепи, той з легкістю зробить. Самі млинці дуже смачні, якщо додати ягід чи солодкий соус на свій смак - прекрасний десерт.

  Друге: наступний крок не крем, а нарізка фруктів. Торт сезонний, дуже прикро, що не було клубники, як в оригінальному рецепті, тому брала два банана, два великі ківі, жменю замороженої малини, і 400 грамів (чотири невеликих) яблук, в оригіналі груші, але купити їх не вдалось (( 

  По факту половина торта - фрукти, тому не думаю, що калорійність зашкалює. З мого враження - яблука-груші я не люблю, вони там зайві, більш мені до смаку якщо будуть м'які ягоди, на Ваш смак і наявність. І нарізати їх краще на шматочки близько 1см, невеликі, більші то виключно для фото і краси картинки, але я це зрозуміла вже при нарізанні і пробі, для "себе" буде значно зручніше їсти саме невеликі шматочки.

  Третє : крем. Хто робив рулет-карпатку от цей крем буде туди ідеально, якщо любите заварний. Працювати з ним треба швидко, і це найскладніший етап - збирання торта, бо крем дуже швидко застигає.

  І один момент - серединка яка залишається пустою при заповненні торта млинцями, її краще просто заповнити кремом, як би не хотілось накидати туди фруктів)) потім важко нарізати, це видно на фото, кінчик відрізаного шматочка "випав".

  Насправді торт дуууже простий! Його дійсно може зробити любий рукожопик, не те що майстрині, якими багатий сайт))) Спробуйте зробити за рецептом і потім скоригуйте на свій смак, особисто я робитиму ще, але трішки інакше, і влітку, коли буде клубника))) 

 Засмутилась щойно страшенно, от просто аж настрій зіпсувався ((( Пів години писала заміточку, з настроєм і душею, майже як ніби це кульмінація якогось роману, аж самій сподобалося.. І тут при спробі просто зберегти в чернетки - все пропало!! ((( Просто аж до сліз образливо стало. В мене останнім часом це постійна тенденція, не сльози)), а саме оце попадання набраного тексту при спробі публікації завжди, а при збереженні в чернетки через раз.

  Що не так роблю і в чому може бути річ? Завжди вмикаю режим "версія для комп'ютера". Може тут час грає роль - довго пишу? Не знаю що й думати (((

  Пробувала написати абзац, зберегти в чернетки, а тоді при редагуванні дописати до кінця і публікувати - все, написане при редагуванні, зникає. Іноді зберегти не вдається навіть той абзацик нещасний, пропадає і він.

 От і хотілося б щось публікувати на блогах, але оця фігня - відбиває все бажання, бо сидиш годину набираєш на цій мініклавіатурі текст, думаєш, як би цікавіше і при цьому не занадто довго, і щоб стилістично, і ком поменьше.. І все це бац, і пропало. Тотальна зрада і змова гаджетів 

П. С. А ось цей текст, майже вдвічі довший за зниклу замітку - публікувало нормально, без збереження різного і інших ритуальних танців.. 

  З мого досвіду - наявність смаколиків на кухні, безлімітний інтернет і, головне, в кожного свої навушники - і ніяких проблем .