В моєму житті подарунки траплялись багато разів. Іноді, правда, як в анекдоті - "підарки. А кому може й що хороше буде". Але в основному ні те, ні інше - просто щось таке, що не жалко подарувати і гарно виглядає, але притулити нікуди, одним словом - якась фігня.
Найперше що саме "подарунок" пам'ятаю - коли з Ленінграда приїхав батьків брат, дядько Василь, царство небесне, вбили його в 2000 - му, і привіз телефон, майже як справжній, пластмасовий, блакитного кольору, в якого коли покрутити диск з цифрами, лунав деренчливий дзвінок, як справжній)) От він в пам'яті чомусь, вразив мабуть. Зараз це було б така дрібниця, бо здається немає нічого такого "дорослого", щоб не було такої ж іграшки - і касові апарати, і бензопили, і все-все.
Пам'ятається один зі шкільних, "від класу", подарунків - невелика декоративна дощечка з випаленим малюнком курчати, розфарбованого акварельними фарбами. Я його пам'ятаю мабуть тому, що вона в мене й досі є, в батьків нещодавно відшукала, там ще позаду пам'ятний напис, тому точно знаю, що було це в п'ятому класі))) Інших подарунків шкільного часу не пам'ятаю. А щось же дарувалося щороку.
Новорічні подарунки то окрема тема.. Й досі пам' ятаю оті відчуття, коли зранку щойно проснешся і відразу до ялинки, під якою подарунки.. І нічого більше не треба)))) Але найкращим подарунком на новий рік всіх часів для мене було коли батько купив сіру в яблуках, просто класичну, кобилу Зорьку))) і ми першого числа їздили до діда з бабою, а вона така гарна, по-зимовому біло-чорна, пухнаста.. І оті чорні м'які ніздрі, які дихали паром нам на долоні, коли ми годували її хлібом))) Це був той подарунок, що буває може раз в житті - здійснення найбільшої дитячої мрії.
Є ще дорослі подарунки)) і тут можу пригадати, так би мовити, кілька категорій. Нікому не потрібні і не цікаві парфуми і светри мабуть дарували всім, тут здивувати нічим. Потім те, що купуєш сам собі на свято, типу подарунок, давно не роблю так, суто з причини, що купую тепер "просто так", коли зустрічаю саме ту річ, що дійсно треба і хочу, без прив'язки до свят чи дат. Далі йдуть подарунки "від колишніх". Тут таке - щось завжди непрактичне чомусь)))) Чорні атласні босоніжки на оригінальному каблуку-шпильці від хлопця-фетишиста, які страшне гарні, але страшне незручні, взувала їх разів зо три, так в коробці й лежать ці роки. Комплект білизни, за нереальні мені тоді майже три тисячі гривень, дуууже гарний.. А на ділі виявилося, що "преміальна лінійка" тільки по ціні преміальна, а якість - не сильно від китайського риночного відрізняється. Але гарне яке... Й досі думаю, що якби зараз випускали цю модель - купила б заново))))
Про ще один пам'ятний подарунок краще промовчу...))) Раптом тут діти читають))))
Ну і переходжу до того, що, мабуть, теж кожна жінка пам' ятає все життя - коли очікуєш класично листівку з цукерками як максимум ще щоб і смачними)), а отримуєш від прихильника неймовірної краси букет з кількох десятків червоних троянд, привезений симпатичним кур' єром...))) Я особисто була вражена просто тим, що це був такої нереальної краси БУКЕТ, що взагалі аж за кілька днів подумала, скільки ж це може коштувати в "жіноче свято", коли навіть десять простеньких тюльпанчиків коштують під чотири сотні.. Чоловіки - повірте, хай це ніби й не практичний подарунок, і на таку суму можна багато що.. Але кожна жінка пам'ятатиме його в такій ситуації потім все життя)))
І от хочу на завершення згадати про ще один, отриманий на день народження. Я взагалі до подарунків ставлюсь так.. Спокійно. Це не та річ, яка має бути обов'язково, бо саме вона мені каже про любов і ставлення до мене. В мене це інше, без чого важко)) а подарунки так, ну приємно, не більше. Іноді навіть незручно брати, не те що показувати всім своїм виглядом, яка я щаслива. От і отримавши на день народження в подарунок смартфон, я, до свого сорому))) максимум, що змогла, це не показати мімікою свого ставлення)) і то не впевнена))) Просто я до цього десять років користувалась кнопковим, і міняти нічого не збиралась. Мені, як ото кажуть, він і даром не треба був. Ну, принаймні я тоді так думала))) Понти мені мало цікаві, а нічого такого, що можна на смартфоні і чого не можна на нокії моїй - мені не треба. Хоча сама вмовляла старшу сестру купити, щоб не ганьбитися, солідна ж людина))) В свою чергу брати теж неодноразово і безуспішно переконували мене "яка то чудова річ смартфон")) І от тут тримаю його в руках, і думаю - а що з ним робити??))) А на днях підбивала підсумки року подумки, і раптом зрозуміла - це був найкращий подарунок в моєму житті. Не зможу тут пояснити чому, довго писати, та й нічого розповідати яким чином і скільки заробляєш "на дрібниці"))) але він настільки полегшив мені життя і покращив справи.. Це та річ, без якої зараз мені було б важко. Ну і просто - це єдиний в моєму житті подарунок, від якого одні плюси і яким дійсно користуюсь, який люблю і бережу, при тому, що не знала, що мені з ним взагалі робити коли отримала.
От так подумки згадавши все, що пригадалося з подарункової теми, висновок зробити можу тільки один - найкраще запитати, що саме хотілося б отримати в подарунок))) Але якщо раптом ви краще знаєте, чого дійсно не вистачає ось цій конкретній людині - даруйте!!! І раптом вам потім теж задумливо скажуть "а знаєш, твій подарунок - мабуть найкращий в моєму житті" ;)))
.
.
