Давно хочу поні до своїх красунь, але цей перспективний і помірної ціни жеребець чомусь викликає в мене якісь сумніви... 

  Пару днів тому в мене сталося велике горе - зіпсувалась моя улюблениця - мотокоса. Горе неописуване насправді, особливо якщо поглянути навколо і оцінити, що саме час би трохи навести красу, бо як тільки дощик, то й ходити неможливо.

  Оскільки я ще минулої осені думала, а чи не купити нову, то тут вже й думати не довелось - замовили, і за дві доби вона ось, вже вдома. Зібрали, залили свіжої паливної суміші, поставили на обкатку двигуна, а сьогодні ось ця мить - кошу!!

  Довелось спочатку все відрегулювати під себе, і трохи звикнути до меншої ваги, і ось, стежинка до будинку вже є... 

  Вибачаюсь за якість фото, але сідаюче сонце інакшої можливості не дає (

Після більше року неробства трохи втратила форму і в обід проглядала на ютубі різні відео, як би там прес трохи зробити ідеальнішим, щоб без дієт і різного. Поспівчувала дівчатам, пораділа їх результатам, а тоді задумалась. 

Хто знає, з цими вірусами й карантинами... 

Передрук з газети "Телеграф" мовою оригіналу 

  З дитинства люблю коней, це або є, або нема, як і багато інших уподобань, які справжні і на все життя. От в мене це коні. Вони мені снились навіть. А коли одного разу ми грались у подружки-сусідки, яка жила над дорогою, і тут цигани на возах їхали, як зараз ця картинка перед очима стоїть - ми ховаємось за квітуючим бузком, а за кілька метрів на дерев'яних нефарбованих возах, запряжених ще не вилинялими бурими невеликими кіньми, їдуть сім' ї, чумазі і дуже бідно вдягнуті, так ми ото хоч і боялись "що нас цигани заберуть", як лякала бабуся, але ж коні!!

  А коли їздили до діда з бабою по батькові, то десь за метрів 300-400 від будинку, через невелике поле, на пагорбі була ферма, і просто з двору було видно загорожу біля першого корпусу, де іноді стояли коні. І тоді ми впрошували батька, і він водив нас на ферму, до коней. Коні там були неймовірні, з тих пір в наших краях я таких розкішних коней ніколи не бачила... Це було п'ятеро білосніжних, великих і крутобоких, таких мускулистих, як ото в американських фільмах про Дикий Захід. Мені так пам' ятаються їхні чорні розумні очі на породистих мордах, і особливо носики.. На яких крізь білосніжну шерсть було видно шкіру, не рожеву, а блискучо-чорну, а в декого ніс був плямистий, рожевий з чорними розводами. Їх можна було погладити саме по оцих оксамитових носах. 

  Три кобили, і два жеребці, а іноді весною в загоні бігало ще двійко білих маленьких лошат, ще з гривами-щітками і короткими хвостиками. Я все життя згадую про них і думаю - куди вони тоді зникли?  Батько тоді сказав, що їх просто цього року перегнали на іншу ферму, а замість них були інші.

  Взагалі я цю замітку пишу чому - бо пригадалось дещо, пов'язане з цими кіньми і фермою.

  Якось, коли йшли до коней, батько зупинився біля силосних ям, і сказав - "а я пам' ятаю, як дядько Микола отаку яму сам копав за чотири дні. Кепка - шестиклинка, полотняні штани, без сорочки, загорілий до чорного, з двома відрами і лопатою, вона в нього спеціальна була, невелика з укороченою ручкою, скільки він нею землі перекидав! " Не скажу точно розміри, але яма ця була десь 25на8на2, і навіть зараз мені це величезний обсяг важкої роботи, а тоді я так здивувалась, що оце можна зробити за чотири дні. На що батько відповів -" ну так досвід, він Біломор-канал копав"

  

  Погода настільки чудова, що навіть коні відпочивають вдень 

  Чого всі переживають за вагу і набрані на карантині кіло?

  Так, сучасна індустрія моди і всюдисущі фото вимагають бути худою, бажано щоб під 180 зріст і XS розмір, але ж то все краса суспільна, напоказ. Тут нещодавно у Змієлова була замітка про зйомки кліпу для "Квін", де брали участь близько 60-ти дівчат, всі як одна - стрункі й модельні. Але особисто я відразу виділила в натовпі одну - неймовірно сексі, не оті напівдохлі кістки як інші, а таку округлу всюди і явно трішечки повнішу за інших. І вона була така приваблива  А на закінчення відео показали обгортку альбому - і виявилось, що саме ця дівчина його й прикрашає. Я так розумію, що обирав чоловік))

  І пригадалось, як в далекому зараз 2002 році нині покійна батькова хрещена, якій було під 80-т тоді, розповідала про одну жіночку, дружину чоловіка, що приходив допомагати їй по господарству. Звучало це так : "вона як заміж вийшла, так погарнішала! Поправилась, покругліла, така гарна стала, а була ж як лоша, одні ноги довгі й кістки" 

  Все красиве товстеньке - і діти, і собаки, і котики.. Одні жінки на суспільну думку мають бути худі. 

Скільки насправді людині треба для спокійного щастя? Насправді трохи більше, але навіть цього достатньо для спокою. 

  А купуйте Чізай, рожеве напівсолодке вино з винограду сорту Піно Нуар, Розе з грейпрутом. Воно вразило навіть мене, абсолютно байдужу до алкоголю взагалі і вина окремо, особу. В цій серії, яку вони виробляють для ринку США, є ще біле напівсолодке з лаймом і м'ятою, цього не пробувала, але вражена рожевим думаю, що й воно має бути цікавим.

  Передісторією мала бути довга розповідь, але... Вдруге годину писати щоб залишилось одне слово - я не хочу. Може коментарі будуть цікаві, тоді щось напишу