З гумором і повсякденним реалізмом про сумне. 

  Колись, в далекі студентські роки в нас в групі була страшне цікава й весела дівчина Марина, яку всі звали "Марфа", чому розповідати довго, але було за що)).

  Жила вона далеко в районі, і з подругами добиралась після вихідних на навчання чим вийде, в ідеалі попутками, бо тоді гроші на білет автобусом залишались в гаманці, а для студента любі гроші - сума велика.

  Так от сидимо в понеділок на виробничому навчанні, вишиваємо, і слухаємо Марфу. Зазвичай розмовляти не можна, бо це страшне відволікає. Але саме тому й розмовляємо, поки майстрів немає. 

  Розповідати вона вміє, доповнюючи історію мімікою і жестикуляцією, і непередаваною власною манерою. Спробую тут від її особи хоча б приблизно:

 - Сіли в ту машину, Светка спереду, а ми з Анькою на заднє. Їдемо, розмовляємо, дядько такий, молодий, теревенимо з ним, сміємось. А Анька дістала сємочки і давай гризти, а куди лушпайки? Так вона їх під ноги. Шофер побачив і каже нам - ну ви, дівчата, й село неасфальтоване!

  Тут вона замовкла, трохи задумалась, і серйозно так додала :

  - А я йому чуть не сказала - чого це, у нас вулиця- з асфальтом!! 

  Сміялись ми тоді страшенно   Це вже двадцять років пройшло, а я не просто забути не можу, а часто навіть слухаючи когось (чи читаючи тут в блогах) так в думках і хочу з іронією сказати - да, вулиця у вас точно асфальтована! 

  Щороку роблю "весняне фото", в кульбабках. Зазвичай це газон десь в парку, щоб трава гарна і головне - кульбабки густі і яскраві, але так як зараз сиджу вдома, то в цьому році з газоном не склалося, все суто природнє.

  Вчора вивівши коней на пасовище якраз угледіла самотню галявинку кульбаб. Дощів немає, і все зелене ще поки мале й слабе, а тут і листя густе, і квіти ковром, одним словом я відразу згадала про фото. І тут же згадала, що в сестри так і не забрала свою пару носків з арт-колекції "мистецтво" від Dodo socks. І от все - хочу фото саме в них і не інакше! Подзвонила сестрі, хай принесе. Поки доставка носків добралась до мене стало дуже жарко, в нас було за 20-ть градусів, і квіти закрились (( Я аж прямо засмутилась, але мене заспокоїли традиційним "завтра зранку вони знову будуть"))

  Ось, сьогоднішній ранок, омріяне фото 

 

  Якщо придивитися, то можна навіть виокремити листячко, а ота самотня кульбабка - все, що залишила мені моя кобила. Причому трава навколо майже нетронута, кульбаби смачніші  Хтось з моїх домашніх зробив добре діло і відвів домашню улюбленицю ще вчора "на кращу траву".

  Ну що ж, поставилась до цього з гумором, таке життя 

 

  Колись давно, коли я тільки зареєструвалась на ай.юа, і знайомилась з іншими, я одного разу написала на "ти" чоловікові значно старшому за мене, і вибачилась. А він надіслав мені цей вірш, і відписав, що так навіть краще, бо душевніше, а формальностей йому досить і в реалі, бо його однолітків вже майже нема, а на "ви" він відчуває себе старим.

  В реалі я формалістка.. Але тут - я завжди за бути на "ты" з усіма хорошими людьми, незважаючи на стать, вік, чи інші розбіжності 

  А вірш цей А. С. Пушкіна, генія простоти форми і глибини змісту. 

Всё це льон з аплікаціями і вишивкою рішелье. 

І ось такі аксесуари, які так і просять літа 

Ось цей брючний комплект має бути неймовірно зручним жарким днем. Тільки як мінімум з білизною)) 

Міді. Вказано, що все це преміальної якості льон, тому думаю легке й зручне 

 

 Досить сумніваюсь, що це все багато кому сподобається, бо дійсно небілений льон, хай навіть "преміальної якості", мало кому подобається кольором, але на мою думку це така краса... Проста, повсякденна, і абсолютно носибельна 

І фото з цінами, задля цікавості 

  І для Бестії, шовк і квіти 

  Поки картинки в замітку вставляються все ще догори ногами (я щойно перевірили) напишу про цікаву й хвилюючу тему - місцевий коронавірус. Я тут живу на великій віддалі від навіть сусідів, але зате є телефон, і знайомі, які переживають, іноді надзвонюють і розповідають місцеві побрехеньки. До них входять як наявність аж двох заробітчан з Польщі і щонайменше вісім медсестер і санітарок нашої ЦРБ, в якій зараз спалах вірусу і карантин.

І от на прикладі цієї лікарні напишу як в нас і лікують, і заражають. 

  Ще в кінці березня там поклали дядька з пневмонією, в загальну палату звичайно, де він і пролежав майже місяць, аж до наказу перевіряти на корону всіх з пневмонією. Ранком того дня, коли прийшов результат - дядечко цей помер. А результат то позитивний. І ще в кількох хворих на пневмонію, які теж були розкидані по загальних палатах - теж позитивний. І закрутилось - побрали аналізи у всіх, ну майже у всіх, звичайно, і о дивовижа яка - відразу виявилось 26 інфікованих медпрацівників, які весь цей місяць їздили спокійно додому до рідних, ці рідні ходили на роботу, в магазин і просто мало дотримувались правил взагалі, вчора в магазині в масці була одна я, а всі продавці сиділи кружком і лялякали, бо до закриття 15 хвилин.

  Так от в мене тут дві сусідки - санітарки з цієї ж ЦРБ. Особливо цікаво та, що в хірургії працює, там лікар один підтверджено інфікований. Тут хоч якась користь в тому, що саме з нею ми дуже недружні)) було за що свого часу.

  А кіпішу місцевого в нас тут зате... Цікаво жити навіть в такій глушині, як в мене. Вірніше не так - що там в місті в тих стоквартирних будинках, а тут то - всі всіх і все ЗНАЮТЬ.... 

  Всі спроби якось це виправити наштовхнулись на відсутність, схоже, у мене фантазії, бо знайти інструменти редагування фото тут мені поки не вдалось ((

  Що робити, не знаю навіть. 

  У мене в магазин ходить наймолодший брат, і не тому, що нам його не жалко, а тому, що так було завжди, а він хоч і ниє щоразу, що знову він крайній, але завжди має свій інтерес в цьому ділі і навіть бере хабарі за купівлю різних смачних, але дуже некорисних речей, яких немає в списку 

  Хоча частіше купує щось для себе, як от наприклад сходив він мені раз по хлібину, а чек був на 54 грн... І сухарики, і кока-кола, і ще щось.. 

  А так як він в нас спортсмен, постійно їздить на тренування і змагання, то йому звично бувати в різних магазинах, де, звичайно ж, вибір різний всіляких смаколиків. А вдома що - ну і що, що супермаркет, хай маленький, всього на дві каси, але ж не такий вже і малий.

  Так от, приходить він звідти позавчора, і кладе на стіл решту. Дивлюсь, а її щось багато.. Вся ціла))) Запитую, що ж сталося, бо це зовсім на малого не схоже. Відповідь насмішила страшне - сказав, що там НІЧОГО НЕМА в тому магазині 

  А ми ж з старшою сестрою, яка, до речі, пам'ятає Брєжнєва, якось намагались пояснити меншим, які виросли вже за незалежності - як воно, коли і гроші є, і купити нічого, бо в магазині ніби якісь товари є.. А купити НІЧОГО, бо все це було й місяць тому, і пів року тому одинаковим. А тут ще й додала - і взагалі такого асортименту не було й близько, як зараз, коли в магазин зайти.

  Оце їм схоже дійшло - як воно було за союзу. Мама так відразу пригадала