Літо ще далеко не закінчилося, майже повна третина ще.

  Як проводжу літо.. Традиційно, працюю, абсолютно так само, як останні 19 років проводжу літо. Хоча зміни є - цього року купальник навіть не діставала, минулого хоч дістала приміряти, позаминулого разів три на пляж сходила. Тенденція, однако. Аж задумалась  На річці була один раз - треба було відерко піску для домашніх потреб Ніяких "літніх відпусток" традиційно немає і не передбачається, принаймні наступні кілька років.

  А так літо пройшло настільки буденно, що нічого й пригадати. Навіть з сусідами не сварилась .

  Страшенно хотілося хоча б три оті дні тиші, спокою і Юрчика, але, як свідчить реальність - літо не для цього , ех

  Робота, робота, і ще раз робота. Цього сезону, правда, хоч без травматизму

  

 

  Р.С. Треба буде якось твір на тему "Як я провела літо" написати справжній... Але то під настрій, під хороший

  На днях перемикаючи мамі канали по ТВ побачила десь в новинах сюжет, якого не бачила вже, вважай, майже 20 років - жіночки в синіх робах клали асфальт... Подумала, що той кадр, побачений мельком - то здалося, просто сюжет не про наші, українські, дороги.

  А ні, не здалося.. Як виявилось - наша країна, яка щиро бажає приєднатися до всього сучасного і європейського, просто "покращила існуюче законодавство для вирівняння гендерної несправедливості в сфері праці". Просто відмінивши дію закону, за якого я дуже поважала всі ці роки Ющенка - саме він ввів в дію закон, яким заборонялося брати на важкі фізичні роботи жінок. І о чудо - з тих часів побачити жіночок передпенсійного віку, які лопатами розрівнюють купи асфальту, чи кладуть шпали, чи ще щось подібне - було нереально.

  А так завжди було одне - їдеш, а тут дорожнє полотно ремонтують.. і десяток жіночок горнуть паруючий асфальт, а біля них три чоловіка - бригадир з папочкою, шофер вантажівки, що отой асфальт висипала, і шофер на котку. А тут раптом виявилося, що якщо заборонити брати жіночок-пенсіонерок, яким немає куди дітися й змушені за копійки працювати, то й зарплати можна підняти, і чоловіків знайти...

  А тепер, з просуванням в наші ряди фемінізму й гендерної рівності, цей закон виявився неправильним. От. Правду кажуть - краще ворог хорошого. Або народна мудрість - що хотіли як краще, а вийшло як завжди. От точно про цю ситуацію.

  Хотілося б запитати якусь феміністку - невже жінка створена не для любові, а для роботи?

Згадалося минулого року.. ех   важко, коли чоловік практичний точно як я

 Когось він мені нагадує, цей лєбідь

Траплялось мені бачити цю фоточку Юрчика на сайті...

Высокие договаривающиеся стороны уселись по оба конца стола, а между ними неприметной тенью примостился переводчик. Все молчали.

Первым начал Он.

— Я тебя люблю.

Её передёрнуло, но переводчик сделал Ей знак и сказал:

— Он говорит: «У меня есть терпение, я готов слушать и пытаться понять тебя».

Она хмыкнула и с горечью ответила:

— Ты всегда умел говорить красивые слова, а дела я от тебя, наверное, никогда не дождусь.

Переводчик повернулся к Нему и сказал:

— Она говорит: «Я тебя тоже люблю. Только любовь помогла мне выдержать всё это».

Он заговорил, и в Его голосе звучала мука.

— Я больше так не могу. Всё, что я ни делаю, тебе не нравится. Ты всё время критикуешь.

Переводчик снова повернулся к Ней и сказал:

— Он говорит: «У меня разросшееся, ранимое эго. Оно заставляет меня воспринимать все твои слова как нападки, и я помимо воли начинаю видеть в тебе врага».

Она посмотрела на Него — уже без ненависти. Уже с той жалостью, от которой до любви — полтора шага.

— Я попробую помнить об этом, но ты тоже должен перестать быть ребёнком. Пора уже повзрослеть на четвёртом десятке!

Переводчик повернулся к Нему…

…Они уходили вдвоём, плечом к плечу, почти рука об руку. На пороге Он остановился, подбежал к переводчику, хлопнул его по спине и воскликнул:

— Да ты, брат, профи! Где такому учат, а?

Переводчик не ответил; он поймал глазами Её взгляд и одними губами перевёл:

— Он говорит мне: «я хочу научиться понимать её сам».

 Якби в житті так бувало, ех.

 

  В мене є менший брат, який, як багато хто з чоловіків, є ще тим ведмедиком і страшенно любить солодке...

  А з цього солодкого - згущене молоко на одній з перших позицій. Ой, скільки рецептів я перепробувала... Зазначу - це ж було ще в еру "до мультиварок" , тому модні зараз рецепти "всипати і поставити кипіти , це ж мультиварка, само увариться" - тоді навіть не існували. А морочитися півтори години над каструлькою в надії, що таки ДА - не пригорить - то вибачайте, не варіант .

  А одного разу.. років чотири тому, коли малому на День народження подарували "нормальний телефон", з інтернетом )) він такий приходить і каже - о, я тут рецептик знайшов один, давай спробуємо!! Чесно скажу - не вірила вже ніяким рецептам, тим більш весь досвід підказував, що НІЧОГО схожого на справжню "згущонку" за 15 (ха-ха!) хвилин на плиті не звариш. Тому я й довірила пробувати Альошеньці самому, тим більш що він чудово готує )))

  Коли він реально хвилин за 20-ть приніс пробувати - я була в шоці

  Ось цей рецепт, при дотриманні нехитрої інструкції, звичайно - це єдине дійсно на смак як з дитинства згущене молоко...

  Тому ось цей рецепт, для тих, хто любить "тут і зараз", за 15 хвилин, і готово, як я от . Дуже зручно коли гості, або тортик хочеш "пражський" домашній зробити.

  В результаті вийде класична "банка згущонки" - 200 грамів.

  Час приготування - мінімально 15 хвилин, якщо є всі інгрідієнти. Треба цукрову пудру, якої якщо немає - можна зі звисайного цукру подрібнити блендером, чи банально качалкою для тіста між двома листами пергаменту, оце той додатковий час, що може знадобитися.

 Треба:

  - стакан молока

  - 5 столових ложок цукрової пудри (!)

  Вилити в каструльку холодне молоко (можна свіже, чи кімнатної температури, без різниці) каструлька має бути десь трилітровою, широченькою, бо сильно кипітиме й пінитиметься. Просто туди відразу всипати пудру і поставити на сильний вогонь. Коли бурхливо закипить - зменшити вогонь на маленький, і весь час помішувати по дну каструльки, контролюючи пригорання. Кипіти буде десь хвилин 10 - зазвичай цього достатньо для хорошої консистенції, але якщо хочеться густіше - ще пару хвилин можна, але ризик пригорання збільшується. Не забуваємо - яе вихолоне буде густіше, ніж здається гарячим!

  Ну, оце і все, власне. Хитрість тут одна - навіть не пробуйте робити з цукром-піском, а не пудрою - не вийде. І не беріть більше стакана молока - краще двічі по стакану приготувати, бо просто рука відпаде помішувати .

  Ну і ПРИЄМНОГО АПЕТИТУ!!

  Мені тут сказали, що варто тільки позвати - і купа людей захоче "поцілувати мене в гузно" . Пообіцяла перевірити цю теорію

  Уточню - публічно і суто віртуально.

   Шикуємось в чергу, вже чекаю , цілуємо просто тут, в коментарях .