Сьогодні Благовіщення, я як нехристь ставлюсь до церковних свят спокійно, але саме в такі дні навіть буденне іноді сприймається інакше. 

  Щойно заходив сусід, і з гумором розповів, як він сьогодні "нічого не робив, бо гріх". Сам Тарас Іванович збирався погосподарювати зранку, але згадав, що свято і не можна, але тут прийшла його жінка, тьотя Катя, і нагадала, що вже вкинула солену рибу, Тарас Іванович затятий рибак, у воду щоб промити, і її треба було б повісити сушити. Нанизали рибу на проволоку, а щоб повісити треба забити гвіздок під стріхою в лиштву. Приніс він стілець, молоток, гвіздок, поліз забивати. З першого ж удару молотком виявилось, що горобці весь минулий рік кублились там недаремно, і добре що він окуляри вдягнув. Пом'янув божих пташок не дуже добрим словом, обтрусився і спробував ще раз. З другим ударом молотка по гвіздкові табурет під ногами хитнувся.. І репнули штани, від поясу позаду аж до застібки спереду.

  Більше випробовувати долю з молотком Тарас Іванович не став, бо задумався - всі простенькі варіанти розвитку подій вже ніби закінчились, а те, що спало йому на думку далі йому чомусь не дуже сподобалось))

  А рибу повісив на груші в дворі, до завтра дощу ж не обіцяно...)))