Поезія

Поезія - у твоєму погляді, У твоєму дотику, У моєму спогаді.У нечастих зустрічах, У палких бажаннях...І у безнадійностіНашого кохання...[Приєднана картинка]

Наставнику

Вчора.Смуток. Сум. Солоний присмак.Ви йдете. Не повернуть.Вдячна. Міцно руку тисну.Я не зможу Вас забуть.Сьогодні.Жінка - квітка дивовижна....Я зніму печалі хустку,Та життя мойого вишняВтратить ще одну пелюстку.Завтра.Моя осінь також близько.Вишня сповниться плодами.Я ж вклоняюсь низько-низькоСповідей своїх віршами.[Приєднана картинка]

Аж захлинаються у співах солов'ї

Аж захлинаються у співах солов'ї, Чиясь весна іде назустріч літу.Мені ж наснилися літа мої, Присипані вишневим білим цвітом.Кружляли спогади, солодкі і хмільні, Джмелями падали у сни тремтливі.В них залишила болі і жалі, Там я була весела і щаслива.А вранці сонце зазирнуло у вікно, Зозулька щедро років накувала.І я подумала, що щастя - ось воно, А я жила -- його не помічала.Воно у яблуках, що гупають в траву, У плині річки ніжно-голубої І навіть в тому, що на світі я живуУ мирі і в...

Читати далі...

Я довго так до тебе, Боже, йшла

Я довго так до тебе, Боже, йшла:Через віки, етапи, покоління,Через гріхів будяччя і прозрінняДорога врешт до тебе привела.Пригадую: бабуся доземні(Коли я ще була мала і світла)Творила спраглі, пристрасні молитви, Хрестила на ніч лобичок мені.Я, вбравшись в цвіт, шукала ідеал -Впивались в тіло зірочки черлені.Але примарні світові ідеїЗ душі не скинули важкий тягар.Шукала прихистку в чоловікахІ прагнула гніздечко тихе звити -Сердечко довелось до крові збити.І запал мій поволеньки прочах.В...

Читати далі...

Болем сповнена Вкраїна

Болем сповнена люба Вкраїна:Кров'ю скроплена бажана воля...У боях кращі соколи гинуть, Проростаючи маками в полі.Де знайти нам трави помічної - Напоїти відваром країну, Як же рани матусі загоїтьІ у битві буремній не згинуть?Зберегти її честь і свободу, Прадівдівське імення в віках?Як прокласти шляхетному родуУ майбутнє омріяний шлях?Нам потрібно не так і багато:Позабуть про амбіції й гонор, Щиро й міцно по-братськи обнятись, Розпочати життя по-новому.В нім не буде страждання і горя, ...

Читати далі...

Судний дощ

Коли вже переповнилась земляЦинізмом, перелюбом, хіттю, блудом, Господня кара впала на поля, Дощем з небес, огненним, жахним - судним.На жаль, не вибирає дощ той, ціль, І гинуть впереміш і "наші", й "їхні"...А стогін чути, певно, звідусіль, Бо для Вкраїни всі сини їй рідні.Бо матері однаково болить, Коли її сини безславно гинуть.Скривавлена, Вітчизна-мати снить, Що вистачить в дітей і глузду, й сили, Щоб пережити лихоліття часІ винести з війни гіркі уроки;З колін ...

Читати далі...

Не треба поки хлопчика будить

У затінку старезної верби, Там, де у землю вгрузла біла хатка, У різнотрав'ї стигнуть квіт-меди, Принишкло в люлечці мале дитятко.Йому ще не відомі хижі сни, Не пахне чисте небо полинами.Молочні ріки буйної весниВедуть у даль казковими стежками.Там братиком ще вовчика зовуть, Сестричкою - руду хитреньку лиску.У рукавичці дружно всі живуть, Не точать на сусіда зуби нишком.Та час невпинно, швидко пробіжить, Попереду хлопча ще грім розбудить.Не треба ж поки хлопчика будить -Нехай у...

Читати далі...

Важко буть сонцем

Я думаю знову, Що легко так жити:Образити словомІ поглядом вбити.І легко змінитиВ душі декорації, Минуле зганьбити, Родину і націю.А важко прощатись, І важко простити, Свободі навчатисьІ світ полюбити.Сміятись іскристо, Позбавитись злості.І важко буть чистим, І важко буть сонцем...[Приєднана картинка]

Миттєва зустріч

[Приєднана картинка] Тремтіла тінь на кінчиках повік, Вона як йшла - мелодії плелися!Зненацька жінку вгледів чоловік -Завмер від здивування й зупинився.Так і стояв. Парфумів ніжних шлейфЗалоскотав у грудях чоловіка.Красиво хід творила дама треф, Збагнув зненацька, що пропав навіки.Прийшов до тями - двері відчинивМужчина, що заплутався в шуканнях.- Дозвольте бути поруч, - говорив, -Дозвольте вас оберігати, пані!Ледь піднялися кутики губівУ жінки, що тримала...

Читати далі...

Випадкова зустріч

Та зустріч випадковою була:ТочЕний ніс, шляхетний профіль, І посмішка бувалого орла, І гра уміла жінки-профі.Тут кожен грав свою чудово роль -І лоскотало в грудях чи ще нижче...Всі карти не схотів розкрить король, І дама не пускала ближче.Та вабила уявна простотаБез кульмінації і крапки, Бо нерозгаданість і є отаНайліпших почуттів розгадка.