Хочеться радості, весен і свіжості, Вітру, кохання по вінця, Хочеться шалу і разом з тим вічності, Простору хочеться жінці.Хочеться щирого, ніжного посміху, Сонця на рідних повіках, Щоби прокинутись якось удосвітаЗ любим навік чоловіком.Наче для пташки, що в співі хлюпочетьсяНапередодні причастя, Так небагато, виходить, і хочетьсяЖінці для повного щастя!

Не радіючи літу, Зневаживши розуму глас, Дисгармонії суть метушливу, Я втікала від світу, Батожила відліку час, Скакуна поганяла щосили.Але кінь спотикнувся -Виснажливий здолано путь.Дай же, Господи, віри і силиНа кругИ повернутьсяТа спокій назад повернуть -Я ж багато, Отець, не просила...[Приєднана картинка]

http://blog.i.ua/community/53/1392018/ - мабуть, скучила...Вірш чи шо...ой, навіть і не знаю, ху із ху і вас іст дас....Із лап упала зовсім я , Бо заганяли рідні.Тепер лежу я горілицьІ крапаю віршата.Мене грошима не годуй - Шкарпетки дай попрати!Вкушу тебе, щоби удвохЛітали аж до гроба!А на городі бузина, У Києві мій дядько, Мої вірші - така фігня, Піду я, мабуть, спати...Ой римо, римонько моя, Зустрінемося завтра.І розуме, мабуть, прощай, Плазун літати-бо не може...я не одна, іще сестра...

Читати далі...

До сонця пролісок молився, Складав докупоньки долоні.Тремтіла крапелька росиці На вічках і пливла по скроні. Пташині ввись неслися співи, Немов хоралів суголосся.Молилась квітка ревно й щиро, Їй сонце Всесвітом здалося.[Приєднана картинка]

Цей ніжний вітер увірвавсь в вікно, Він пестив щоки і м'яке волосся, Немов у полі золоте колосся;Спивав уста, як дороге вино.Давав наснаги, в шалі шепотівОті слова, що жінка чути хоче кожна, Стирав він грані між "не треба" й "можна", Напевно, й сам в те вірити хотів...Забулася - і хороше так стало, Ще б трохи - й почуттям здалася, Прикрила б очі - і у вись знялася...Та знявся він - і пам'ятай, як звали![Приєднана картинка]

Вагітні бруньки розростуться поволі -Полізуть сорочки водночас по швах.І випорскне листя, зітхнувши, на волю, Засяє зелом на вологих листках.У схованки гратимуть жовті кульбабки, Пірнаючи радо у свіжій траві.Над ними кружлятимуть сонечка й бабки, І равлик одягне панчішки нові.[Приєднана картинка]

Ненавиджу слів маскарад, Бої без інструкцій і всує, Модерний бездушний верстат, Що духом убогих штампує.Ненавиджу зла авангардІ постмодерністські війни, І зграї чужинських солдат, Що в нас почуваються вільно.Ненавиджу гнів і розбрат, І скрегіт ножа, який точитьІуда, що звавсь вчора "брат" - Сьогодні ж викльовує очі.Ненавиджу зграї "бригад"І підлого вбивцю ПілатаЗа те, що в країні розпад, За те, що украв в мене "Завтра"! [Приєднана картинка]

Посіяли розбрат поміж братами - Побачимо, які нас ждуть жнива....О Україно, бідна моя мамо, Вже дерибанить Крим тупа братва...Синам усе погано, все не в нЕсмак, Не та розмова, не такий народ...Бредеш в віках, розтерзана у веснах, Згвалтована збіговиськом заброд.А найстрашніше, мамо, що своїмиТи кинута на посміх та на глум.Розіп'ята на теренах наївність, В очах застиг одвіковічний сум.Ще прийде час - Бог дасть і зір, і розумТвоїм безпам'ятним німим синам.Сіятимеш серед руїн і прози...

Читати далі...

Зависли в вишині пташині згуки, У млості захлиналася земля.Мережила весна поля і луки, Зелом вкриваючи луги й поля.Берізоньки у льолях чорно-білихТепло всю зиму бачили вві сні.Малий підсніжник, чуло і несміло, Складав осанну сонцю і весні.[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]Гуси біленькі в висі летіли -З неба упало пір'ячко біле.Я піднімаю спогад-пір'їну -Згадую юності щемні хвилини:Зустрічі милі у синім смерканніІ розставання в сльозах на світанні.Пристрасті шал.... В них горіла-палала....Вічні слова... Їх тобі не сказала.... Так і тоді в небі гуси летіли -Падало з неба пір'ячко біле...