Я бажаю твого тіла,
Кохана, торкнутись,
Випить з губ твоїх отруту
І трішки забутись.
Цілувати твою шию,
Пестить плечі, спину.
Говорити що кохаю
Тобі беззупину.
Відчувати на собі
Дотик твоїх рук.
Тебе ніжно обійняти
Й чути серця стук.
Негаразди і печаль
Твої розігнати.
В тії карі оченята
Щодня заглядати.
Як загляне у вікно
Вранішній серпанок,
То промовити до тебе:
"Мила, добрий ранок!!!"
В забутті, як колись, цілувала
З терпким присмаком спраглі вуста.
Твою сповідь до серця я клала –
Відступала кудись пустота.
Я голубила очі мінливі –
Розчахнулась натура свята.
Зупинялися люди у диві:
Не в фаворі душі нагота.
Тужно скрипка в душі вигравала,
Сльози крапали, наче горох.
Кожний віддих я свій рахувала,
Не прожитий з тобою удвох…
Припиняю віднині двобій цей.
Крізь завії, і терни, й вітри,
Крізь роки простягаю я серце:
- Полонена тобою… Бери…
