Твої слова - мелодії дощу, У них покоїться надія.Я смуток свій на волю відпущу, Прочахле серце відігрію.Твої слова - це плетиво із див, Палаюча огненна ватра.Ти у мені вчорашню розбудив -І я повірила у "завтра".Твої слова... Їх чую знов і знов.Яке солодке те "кохаю"...Пірнаю з головою у любов - Чи ж випливу, чи ні - не знаю)

Хочеш, світлом тебе напоюВ росянистих серпневих серпанках?Подарую яскраву зорю, Що світитиме ясно до ранку.В переджнив'я проллюся дощем, Він остудить від літньої спеки.Парасолею стану, плащем, Знову - сонцем у висі далекій, Що від тебе відверне свій зір, Зайвий раз боячись потривожить...Я кохатиму вірно, повір, Розчинитись в тобі лиш не зможу.

Колись в мені поволі сум засне; Згорнувшись у клубок, повіки стулить.Дозріле літо в душу зазирне - Розбудить почуття, давно минулі.І легко-легко стане на душі, Немов дитині в переддень причастя.Поллються з уст молитви чи вірші - Таке щось гарне... То, напевно, щастя![Приєднана картинка]

Хтось у мені (напевно, це народ)Уперто і відверто протестуєПроти брехні, якою "патріот"Щодня мене по зав'язку годує.Втлумачує, що з ночі до ранняВін думає про неньку Україну, А сам тихцем за пляшкою винаЛлє слізоньки за путінську країну.Як пес, зітхає: "Ах, расєя, мать..."Їй зазирає віддано у вічі.А може, дулю та під носа дастьЧи пенсію підвищить вдвічі.О, в тій країні справді щастя й рай!Ти тільки, друже, трішечки кувікни, Сибір чи Соловки - що хочеш вибирай...

Читати далі...

Більше спокій я твій не порушу, Заберу почуття зсиротілі.Буду гоїти зболену душуІ зализувать рани на тілі.Я уже не повірю фортуні, Що ми будемо разом з тобою.Щоб на серці не лопнули струни, Я проллюся на трави росою.Ти проснешся, від сліз солоний, І подивишся високо в небо:Я зорею впаду в долоні, Щоб ще раз доторкнутись до тебе...[Приєднана картинка]

Гримлять у висі громові оркестри, Шматують землю стиглі бискавки.У скелі гір - величних палімпсестів - Забились гамірливі ластівки.Гроза скінчилась, як і почалася -Єдна веселка річки береги.Мала пташина до небес знялася -Набратися і сили, і снаги.Землею пахне, свіжістю, озоном, Голубить вітер сонну кропиву.Остання крапля падає з розгонуНа сизу від води дзвінку траву.[Приєднана картинка]

Кудись подівся літній вітровій, Мов дзеркало, спокійне плесо.Лиш рибка іноді тихенько сплеснеТа кумкне жабка в рясці річковій.Комарик прагне зайвий раз гризнуть, Десь скрикне необачно качка дика.Ти відчуваєш: світ такий великий, Що хочеться забутись і забуть, Впустити в душу сили і снаги, Закоханий довічно у природу.Сидіти й споглядати небо, й воду, Розлогі верби, рідні береги.[Приєднана картинка]

Подумала: неначе у раю!Співали птиці, ніби в травні, Гули джмелі, такі забавні, Творили музику свою.Шовковиця пругке гілля, Немовби руки, простягала, Мені плоди пропонувала.Медами повнилась земля.А я шовковички рясніЗривала й тамувала спрагу.Краса приносила наснагу.І птиці щебетали навісні![Приєднана картинка]

Іще на рік планета постаріла, Стоїть в віках на роздоріжжі тиш.Де ж ваша, люди, мудрість ділась, Коли продаєтесь за мідний гріш?У затінку, у запічку, за рогомЧига диявол, що на світ плює.Хапа за поли, руки і за ноги - За душі дивіденти видає.Отямтесь, люди, доки ще не пізно, Наповніть душу Господом ущерть, Адже життя одне. Воно безцінне!Духовна смерть - це гірш, ніж просто ...

Читати далі...

Коли сердечко точить-їсть іржа, У ньому птах не тьохкає до ранку.Там, де любов, не може бути лжа, А де брехня, ти не збудуєш замку.Коли довіра йде - то світ згаса, Не посилає сонечко цілунків.Тьмяніє і соромиться краса, Відводить очі від низьких стосунків.Коли ж любов заполоняє все -Від пальчиків до кінчиків волосся, -Голублять очі, світ тепло несе!Життя людини справді відбулося![Приєднана картинка]