О люде злий, а може, ти не тямив,Не розумів, що Богу вслід плював... Він витягнув тебе з такої ями – Ти ж знову до старого повертав. Тоді кричав ти: „Так Йому і треба!” Тоді ревів: „Розпни Його, розпни!” Народе, Він поніс гріхи за тебе, Пройшов той шлях, який повинен ти... „Звершилося!” – ледь видихнув Месія. Звершилося... - і запал твій прочах. Саднило болем в серці у Марії, І навпіл розчахнулася душа. О Бог Ісус, Великий, Вічний, Сущий... Як Він зумів пройти нелегку ...

Читати далі...

Насті Нікітіній присвячую Потомлений місяць під ранок скорився – Завис в верховітті надгризеним сиром. І гомін у полі увись покотився Дзвенячим пташиним нескореним виром. Вдихаю на повну п’янкого повітря, Милуюся шалом квітневої млості. Літаю, мов голуб, купаюся в світлі Старого, як Всесвіт, величного сонця. І все...

Читати далі...

Прилетіли дерева (справжнісінький шок!), Тріпотіли патлатим корінням.А кортеджі співучих веселих пташок Сповіщали про їх воскресіння.Поправляли дахи, розправляли листки, Домовито скидаючи крила.Випускали на волю медвяні квітки.І від подиву люди застигли.Чи те справді було, чи, напевно, мана:Треба ж, з вирію вишні вертались...Розсипала гротески грайлива весна, Голосними джмелями всміхалась. Лариса Журенкова[Приєднана картинка]

Уже на весну повертає, Від себе зиму відпущу.А провесінь з небес сотаєТоненькі ниточки дощу.З дахів все капле, капле, капле...Куняють вичахлі дроти.Довбе неквапом сірі кахлі, Щоб зчистить землю від сльоти.Перетікає смуток в ніжність - Розтанула в душі нудьга.Тендітні пальчики підсніжникДо неба в щасті простяга![Приєднана картинка]

Легесенькі хмарки – овечки Губились серед сизих трав. Нам вогкий, теплий літній вечір На плечі руки ніжно клав. Дзижчали зорі золотаві Над банями святих церков. Блукали коники в отаві У пошуках земних підков. Сюрчали щемно, мов музики, - Кружляла стежка степова… Ті очі, рідні аж до крику, Сказали більше, ніж слова…[Приєднана картинка]

У яслах, на сіні, Христос посміхнувсь - І світ збагатився любов'ю. То потім Від нього весь світ відвернувсь, То потім заплатить Він кров'ю. А поки маленьке щасливе Дитя Лежить у сповитку в Марії. Попереду сповнене віри життя, Попереду - плани і мрії. І ті 33, що з народом пробув, Зрівнять, певно, з вічністю можна. Спасіння для людства Месія здобув - Смиренний наш Бог-Переможець. Ішов - як і жив: пеклу нас не вiддав, Ніс викуп й спасіння наш Татко.. Новий Заповiт з...

Читати далі...

Морозно, зимно. З сита сіє й сіє, Усеньке місто снігом замело.Тихенько скімлить за вікном завіяІ просить поділитися теплом.Безжально стукає в кутку годинник, Рахує вічність і тасує дні. Даремні мої потуги невпинні Зіграти на обірваній струні. Як хочеться устигнути зібрати На пазлики розкремсане життя, Найкращу пісню все-таки зіграти, Вернутися у край невороття…[Приєднана картинка]

Коли від болю стиснуться вуста, Обпалиться душа від світу, Я і тоді горітиму до тла, Бо не бажаю просто тліти.Коли спаде із мене білий цвіт, І старість підійде зрадливо, Я все одно любитиму цей світІ буду все одно щаслива.Коли ж мене тихенько позовеВ краї далекі потойбіччя, Тоді побачиш в розчерках небесМоє усміхнене обличчя![Приєднана картинка]

Рецидиви любові - це гірш, ніж холера.Почуваєш себе, наче раб на галерах.Рецидиви любові... Як серце стискає...До болю нестерпно... Минеться... Я знаю.

В забутті, як колись, цілувала З терпким присмаком спраглі вуста. Твою сповідь до серця я клала – Відступала кудись пустота. Я голубила очі мінливі – Розчахнулась натура свята. Зупинялися люди у диві: Не в фаворі душі нагота. Тужно скрипка в душі вигравала, Сльози крапали, наче горох. Кожний віддих я свій рахувала, Не прожитий з тобою удвох… Припиняю віднині двобій цей. Крізь завії, і терни, й вітри, Крізь роки...

Читати далі...