Всем Женщинам посвящается
Уходил. куражась: "Не люблю тебя! В этом мире бренном каждый за себя!" А прожили долго - двадцать восемь лет. Но не та сноровка, талии уж нет, В доме стало пресно: тишь да благодать, Так, как раньше было, не скрипит кровать".. Молодая, заводная  соблазнила  мужа, И ушел он в зиму, в темноту и стужу. От обиды плакала, мучилась жена, А потом со временем мужа прогнала Из души и сердца. Вроде полегчало: И тоска исчезла, и спокойней стала... Жить одной училась -- время лечит раны... Приезжали гости  не к отцу, а к маме. Пели дети песни, веселились внуки, Забывала женщина о любви-разлуке. Годы рысью мчались, поседела мать. Так же отдавала холодом кровать. И однажды вечером в двери постучали: Муж стал на пороге, смирный и печальный. Возле стенки долго кепку теребил:  - Ты прости, родная, лишь тебя любил... - Ты порхал по жизни, собирал нектар, Я семью ценила, как бесценный дар. В одну речку дважды не войти нам вновь. Ведь с твоим уходом умерла любовь. - Жил как на иголках, вспоминал тебя... И сказала женщина: "Каждый за себя!"       



       

                                                             Т. Шевченко                                  Леся  Українка

                                                           Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього.
                                                           Хто не шанує видатних людей свого народу – той сам не годен пошани.                                                                                                                                                                                    М. Рильський

Чтоб мудро жизнь прожить, знать надобно немало,
Два важных правила запомни для начала:
Ты лучше голодай, чем что попало есть,
И лучше будь один, чем вместе с кем попало.
                                                        Омар Хайям

Трапляється частенько у житті:
Було не те, й були не ті...
І  випадкові квапні перехожі
Сліди лишали на моїй  підлозі.

Я бруд з паркету прибирала,
Підлогу довго терла-витирала.
Навівши ідеальну  чистоту,
Із головою поринала в самоту.

Самотність та здавалась раєм,
Та інколи гадюкою вповзала
У душу думка зовсім нехороша:
Одному бути - це важкенька  ноша.

Тоді  для мене кругом рятувальним
Ставала  фраза мудрого Хайяма:
(В розумних так споконвіків ведеться)
Краще самому, ніж із ким прийдеться!

Так гидко на душі...Слизька доріжка...
Думки, думки... Зігрітись трішки...
А вдома голод, мама-інвалід,
Маленька доня і старенький дід.

Та хто ж не знає: нелегкий це хліб,
Лише учора били  чоботом в живіт...
Нащо пішла? Ганебний в неї вибір?
Не зіпсував обличчя, і за це спасибі...

Звірячий холод пробира до кістки.
Спідничка-міні ледь прикрила ніжки.
А лікарі вже видалили все, що мерзне.
Чому ж так холодно? І де її клієнти?

На них уже дивитися  вона не може.
Та знає:  рідні... Хто їм допоможе?
У пошуках роботи рік чи  й більше.
"Нема", "Не треба", "Зазирніть пізніше"..

Мороз колише : "Ти засни, метелик,
Засни, хороша - зникнуть всі проблеми"
"Спасіння"  близько: тормозить машина:
"Хутчіш, шалаво - поспіша людина!"

             

Блукає місяць у легенькій свитці, А ніч колише зорі у сповитку. Досвідчений цвіркун в травичці Бере до рук маленьку скрипку.

 Та музика не потребує зайвих слів –

Чарує гори, ліс, замислені Стожари.

Та що вони! Он жабки у ставку, і ті

На якусь хвилю кумкать перестали!

А потім як затягнуть  з усіх сил – Гримить оркестр, неначе на параді! Не втримавсь вітерець і запросив Берізку  звабну танцювати в парі.

 Легенькі рухи їхні, наче в напівсні,

В гармонії з природним суголоссям.

А соловейко у гаю й собі завів пісні –

Не розбереш: чи плаче, чи голосить.

 

Краса поглинула й мене в цю мить,

Не треба розкошів,  і зваб не треба!

І хороше, і любо, й гарно  мені жить У світі цім,  поміж  землею й небом !

 

У меня вопрос: Зачем один и тот же человек пишет в одном и том же сообществе стихи под разными никами? Может, я чего не понимаю? Хотелось бы послушать народ.

Александр (если вы Александр), определитесь, вы M@I или AM@N , вам 52 или
53 года, да и со стихом запутались: и от имени M@I бросили, и от имени
один и тот же стих
http://blog.i.ua/user/3757987/?p=1 "    и http://blog.i.ua/community/53/981293/      "Спасибо деду за победу - песня"... Объясните нам, темным и сирым блогерам, в чем прикол?

В жизни человеку
Очень мало надо:
Чтобы в спину ветер,
Чтоб любимый рядом.

Если друг - то верный,
Если враг - открытый.
И весенний вечер,
Дождиком умытый.

Чтобы дочки рядом,
Радости побольше.
Не болела б мама
И жила б подольше...

А душа чтоб пела,
Чудеса творила,
Чтобы в небе чистом
Солнышко светило.

Птицы песни пели,
Люди улыбались.
Дети на качелях
Весело смеялись.

В жизни человеку
Очень мало надо:
Чтобы мама, дети,
Друг, любимый рядом!

Зустрілися Літо з Зимою,
Випадково й нежданно,
Зовсім, як ми з тобою,
Мій любий коханий.

Зачаровано в очі вдивлялись
І легенько стискали руки,
Наче тоді відчували
Неминучість розлуки.

Зорі падали вниз сургучеві,
Перевернуте небо всміхалось.
Боже, яка незбагненність:
Літо з Зимою кохалось!

Та настав швидко час розлуці:
Від зими лиш крижинка зосталась.
Літо квилило птахом в розпуці,
Рясним дощем умивалось...

Як спалах зорі - їхня зустріч.
Чи то казка, чи драма -не знаю.
...Буде холодним і лютим Січень
Та ще довго Серпень з дощами.