Пташенятка вилітали
З дому, із гніздечка.
А в матусі калатало,
Рвалося сердечко.  

- Ой, летіть, мої маленькі,
Полями-лісами,
Та вертайтеся до неньки,
До рідної мами.

Ой летіть, два голубочки,
Повертайтесь навесні.
Бо без вас сумую, дочки,
Не співаються пісні...

Тяжко-важко колихати
Самотину в полі.
А ще важче відчувати,
Що далеко доні.

За моря, за океани
Довго вам летіти.
Буде матінка в чеканні
Плакати-тужити.

- Не біда, - шепочуть гори, -
Що сивіють скроні.
Швидко рік мине. І скоро
Повернуться доні...

         Дідусеві  Найдену Олексію Леонтійовичу
                                                          присвячую

Скажи, дідусю, чи не ятрять рани?
Як спиться тобі там, в чужій землі?
Що тобі сниться, вічний партизане,
Який  поліг  на Другій Світовій?

А в нас весна! Земля проснулась,
Джмелі гудуть, цвіте в саду бузок.
Моторні бджоли з квіточок у вулик
Несуть на крилечках легких  медок.

А пахне так, що хочеться літати!
Тепло і благодать панує  навесні...
Нуртує травень. Наближається дев'яте,
Лунатиме повсюду переможний спів.

В колонах йтимуть ветерани сиві,
Хоч значно поріділи їх стрункі ряди...
Твої, дідусю,  вірні побратими
В історії лишились  назавжди...

Та на параді серед них тебе  немає -
Від України до Румунії не близько...
Щороку я кладу букет конвалій
Чужому визволителю до  обеліска...


Весна бентежить груди ветеранів,
Сміються-плачуть в травні солов'ї.
Скажи, дідусю, чи не ятрять рани?
Як спиться тобі там, в чужій землі?

     Під впливом поезій П. Тичини       (зб. "Сонячні кларнети")

                               

 Літеплом, лоскотом, лагідним щебетом,

Сонечком, соняхом,  золотом-нивою

Снить весна запашна. Теплим леготом Заколисує,  заворожує дзвін малиновий. Усміхається. убирається зелен-колосом, Розвивається, розпускається квітень-млою. Розважається, відзивається громом-голосом, Розливається, умивається дощ-водою. А над річкою, над травичкою небо дивиться,  Над кульбабками бджілки з бабками майорять. Я мотивами-переливами   притулилася, Поруч ти, а  весна  - запашна...  Благодать!

Кожен із нас - родом з літа .
Не забудьмо ж рідних зігріти!
Кожен із нас прагне світла -
Треба й самому світити!

Кожен із нас - сонця промінчик -
Ближньому треба радіти.
А якщо переповнені щастям,
Другові можна відсипать.

В кожнім із нас світить сонце -
У житті нам горіть-пломеніти!
Кожен із нас - Дитя Боже,
Наше кредо - людей любити.

Нести до них радість безхмарну
Із долоньки в долоньку  -  добро,
Щоб життя не розхлюпати марно,
Щоб ще  довго  творило  перо!

Дорогие мои! С Днем Солнца! Будьте благословенны!
Побольше позитива, творческого вдохновения,
красивых, глубоких стихов, положительных эмоций, света и тепла!
P.S. Плюсить не надо, это поздравление
Загляните ко мне на блог - просто для позитива
http://blog.i.ua/user/4181504/978769/

Рыжее Солнышко




В каждом человеке есть Солнце, только дайте возможность ему светить!



Женщина - это Солнце!



Женщина и солнце - едины!


Все живое тянется к Солнцу!



Ты мое Солнце!



С Днем рождения, Солнышко!



Солнышко забыло дома часы.


Солнце - это Любовь!



Улыбнись!


Неразлучные друзья!






Лучи Солнца



Солнце, вставай!



Солнышко проснулось!



Святая Троица на фоне Солнца



Стрекоза и Солнце




Солнышко - это радость!





Солнышко - это нежность!




Солнышко - это чудо!




Кокетливое Солнце


Мечтательное Солнце



Веселое Солнце



Романтическое Солнце



Лето пришло. Довольное Солнце.



Солнышко, я люблю тебя!



Миром правит Любовь и Солнце


Все картинки - из Интернета

Серпневі медузи - як діти:
Ніжно  бавляться в чистій воді!
Чуєш, море як дихає тихо?
Воно бачило стільки подій!

Море Чорне і нас поєднало:
Я писала, а ти малював...
Я на березі сонце стрічала,
Ти за гори його проводжав...

Ми ступали на місячну стежку
Під священний небесний купол.
Море ж пестило, ніжне і тепле,
В даль манило, у зоряну купіль....

Поринали в бездонне безмежжя,
Забували про час і про вік...
Десь позаду було узбережжя,
А попереду - стільки утіх...

...На світлині ти сонце даруєш
Із долоні в долоню... Коханий...
А на іншій мене ти цілуєш -
Ми прощались, неначе востаннє.

Зустріч справді була та остання;
І ще декілька років дзвінки...
Чорне море... Доріжка... Світанок....
І прощальний цілунок... руки...

Ви стрімко у життя моє ввійшли,
Так несподівано і так  нежданно.
Я ж розгубилась, бо до цього "ми"
Лишалося для мене несказАнним.

До цього жило "я": "я це зроблю",
"Я це повинна", "я здолати мушу"...
А тут з'явились Ви, і те "люблю"
Засяяло вогнем й зігріло душу.

За Вами стала жити наче  за стіною,
Для мене  Ви були надійним тилом.
Ви ж мною дихали і снили мною,
А я ж весніла Вами, друже милий...

Та радість швидкоплинна і недовга:
Журба за щастям  cлідом   поспіша -
Від Вас лишився щемний спомин,
Моя ж на попіл обернулася душа...

                  Пам'яті свого учня Кості присвячую

Він був звичайним, як і всі хлоп'ята:
М'яча ганяв, і бігав, і стрибав...
Та в років сім відчув, що клята
Хвороба у кліщі свої взяла...

І міцно так затягувала віжки,
Що не по дням, а по годинам чах...
Кістки і шкіра... Відмовляли ніжки,
І щезла посмішка в його очах...

А ручки-сірнички вже не могли писати,
А він навчався в класі краще від усіх...
Щоночі плакала у ванній мати,
Й себе, і світ винила, і шукала гріх...

В кімнаті в нього різні атрибути:
Нові моделі швидкісних машин.
А він до інвалідного візка прикутий,
А він без руху - нІкуди спішить...

Пригадую:  колись із телефону
Почув мелодію - і очі запалали!
Знайомий голос із мого рінгтону.
Це була пісня італійця Челентано.

- Ви перекинете? - просив, немов востаннє.
Я ж  не змогла цього зробити...
Бо я не  вміла  "перекинуть" Адріано,
Тому  й  не знала, де себе подіти...
 
 А через  день товариша прислала -
Й він записав на телефон мотив.
А через два  хлопчини вже не стало,
Знайшов притулок він серед могил.

...Я часто згадую свого малого Костю:
Це добре, що я встигла... За два дні...
Хай Челентано там, у високості,
Тужливі хлопцеві наспівує пісні!

Желающий много получит мало,
а желающий мало получит много.
                Японская пословица

Ты шел вперед, по трупам шел,
А сзади в спину враг дышал.
Смотрел на стрелки ты часов -
И опоздал, не удержал...

А сердце молотом стучит
И боль потом - кинжал в груди...
Ты очень МНОГОГО  желал,
И очень МАЛО получил.

А тот, кто за тобою шел,
Он очень много не хотел.
Он просто ШЕЛ. И обогнал!
Идти вперед - его удел!