Токмацька окружна комісія виборчого округу № 81, сьогодні, 20 вересня, провела жеребкування по членам на дільничні виборчі комісії. У барабан були закинуті карточки на 52 учасника виборчого процесу. Покрутивши барабана, було витягнуто першу карточку. За списком з номерами порядковими подань членів комісій на двк від партії  і номером карточки було виявлено партію, що подає першого члена дільничної комісії. І так 52 рази.

Перед жеребкуванням було запропоновано комісії обмежити доступ до кімнати з комп’ютером, через який інформація буде передаватися до ЦВК. На жаль ума не стало опротестувати таке рішення, бо Свобода не зможе слідкувати за процесом передачи результатів виборів до ЦВК. Бажано в цьому питанні знайти спільників-однодумців серед членів ОВК.

 

Фантазія сплетена з уяви про ПРодажних урків

Отримуючи «добрі» гроші голови комісій і члени поставлені від ПРовладних партій та знаючи крутий нрав своїх «покровителів» будуть лізти зі шкури аби її зберегти.

Вони планують підробляти результати виборів на всіх етапах. ЦВК хамовито сформувало Окружні виборчі комісії. У свою чергу, перед ОВК поставлене завдання так само хамськи сформувати Дільничні виборчі комісії.

Схоже, завдання це народилося спонтанно. Бо формування ОВК не викликало у суспільстві українському помітного спротиву. Технічно це потребує перетрубації (виправлення) подань від ПРивладних партій. Тому всі дії відкладаються до 21 вересня. Займається цим комп’ютерний відділ при ОВК, де вивісять табличку «Стороннім вхід заборонено». Саме туди, я б радив заглянути міжнародним спостерігачам і уповноваженим від партій, щоб скласти акти де є така можливість.

Записки небажаючого, щоб українських дітей продавали як товар

 

http://www.golos.com.ua/Article.aspx?id=258806

«Південь Запорізької області ще чекає того часу, коли історики доведуть, що тут, в основному бездарно, покладено НАШОГО народу, в тім числі «сіропіджачників» — непереодягнутих і ненавчених місцевих жителів з однією гвинтівкою на п’ятьох, більше, ніж німців під Сталінградом. В одне з таких страшних місць, на ділянку так званих Пришибських висот (німецької оборонної лінії «Вотан», а саме до села Чапаєвка, що на південний захід від міста Молочанська Токмацького району), я навідався. Тут — на дуже вузькій ділянці фронту — фактично загинули 4 стрілецькі, дві гвардійські дивізії, а потім підійшла ще одна гвардійська дивізія. Загинули, бо в полках залишилося по 40—60 душ. Також тут було аж 9 штрафних батальйонів. Як з’ясувалося — документи радянської пори про це мовчать, зокрема під Чапаєвкою (до 1945 року — поселення німців-менонітів Вайнау), діяли і жіночі штрафбати».

Зі слів моєї бабулі, царство їй небесне і земля пухом, тут, у Молочанську, вдень, від вибухів і пилу піднятому у повітря тими вибухами, було «темно, як уночі», і навпаки, від трасуючих куль, від ракет, від вибухів, вночі «було світло, як вдень». «Сіропіджачники» - це були в основному жителі сусідньої Донецької області. Їх комуністи, з катом Сталіном на чолі, спочатку «кинули» підло під німецький чобіт, а потім вже всі сили приклали аби винищити до одного, як небажаних свідків своєї підлої натури. З тої причини, і ще через дебільне відношення до «людського матеріалу» всіх комуністів на чолі зі Сталіном, чому людей стало не вистачати, до армії стали брати на три роки молодших, ніж на початку війни. І молодь тупо гнали у «штрафбат», як дезертирів, що «роками ухилялися від служби» по ворожим тилам. І поповнення до «штрафбатів» прибували щодня, і гнали їх «на гору», щодня. В результаті, між «Чапаєвкою і Виноградним» виросли «гори» трупів з радянських людей і солдат. Місцевих жителів ганяли збирати ті трупи. І між ними лежав один труп німецького солдата. Один на десятки тисяч радянських. Може саме з цієї причини, як «якийсь комуняка ляпнув, що загинуло у «Велику вітчизняну війну» двадцять мільйонів радянських людей», так воно і залишилося. Де люди, а не комуністи, керували державами, там знали, скільки людей загинуло до одної людини. Лише комуністи, людожери, «рідних» людей, радянських, порахували з точністю до «десяти мільйонів». А всіх, хто вмів добре рахувати, вони винищили ще у далекому 1929 році, бо царю-батюшці Сталіну не сподобалося, які були результати перепису населення.

Сподіваюсь, хоч цього разу, до Верховної Ради не потраплять комуністи. Ну нема в них ніякого стимула робити життя українцям легше, і ніколи не буде, бо й ніколи не було, в крайньому випадку, як покращення зроблять, то собі та рідним.

10 березня 2012 року в м. Бурлінгтон ( Онтаріо, Канада) на 87-му році життя помер останній Президент Української Народної Республіки в екзилі, Голова Організації Українських Націоналістів, Голова Фундації імені О. Ольжича Микола Васильович Плав’юк. Микола Плав’юк народився 5 червня 1925 року в с. Русів, Снятинського району, Івано-Франківської області. Навчався у Снятинській школі, де розпочав громадсько-політичну діяльність, увійшовши до юнацтва, а згодом до членства ОУН.

Офіційне прощання з покійним відбудеться у середу, 14-го березня, 2012 р. в домівці Українського Національного Об`єднання в Торонто з 14.00. до 16.00. за місцевим часом. Панахида буде відправлена о 20.00. Похорон відбудеться 15-го березня 2012 р. в церкві Святої Покрови у Бурлінгтоні о 10.00. Поховання на кладовищі Св. Володимира в Оуквілі.

Панахида за покійним Миколою Плав’юком буде відправлена у кафедральному Володимирському соборі УПЦ КП в четвер, 15 березня, початок об 11 годині.

http://kmoun.info/news/view/681.html

http://maidan.org.ua/2012/03/vidijshov-u-vichnist-ostannij-prezydent-unr/

ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ МИКОЛІ ПЛАВ’ЮКУ! СЛАВА УКРАЇНІ!

Українці і українки!

Всіх, хто на службі є в обороні України сьогодні,

всіх, хто захищав її колись, всіх, хто буде готовий захистити її сьогодні, чи в майбутньому - щиро вітаю з Днем збройних сил України. Будьмо!!!

6 грудня 1991 року Верховна Рада прийняла Закони "Про оборону України" та "Про Збройні Сили України". Тому саме ця дата увійшла в історію сучасної Української держави як День Збройних Сил України. http://holidays.uol.ua/text/357650/ Після розпаду Радянського Союзу та проголошення у 1991 році своєї незалежності Україна успадкувала одне з найбільших угруповань військ не тільки на постсоціалістичному просторі, а й в усій Європі. На її території дислокувались чотири загальновійськових і одна танкова армії, чотири повітряні армії, один армійський і три корпуси Протиповітряної оборони, Чорноморський флот. До всього ж, Україна мала стратегічні ядерні сили, до яких входила 43 ракетна армія та важкі бомбардувальні дивізії.

Оновлено (12-25): Під час обшуку в офісі були вилучені всі комп’ютери та організаційні кошти. Співробітники МВС та СБУ позабирали у присутніх телефони і не давали телефонувати. У тому числі не дозволяли телефонувати присутнім журналістам. Відбувався тиск на громадських діячів та журналістів.
На даний час відбувається обшук вдома в лідера організації Андрія Білецького та має бути обшук в організаційно-кадрового референта Миколи Кравченка.
Прямо зараз (близько пів на дев’яту ранку) у Харкові СБУ штурмує харківський офіс організації “Патріот України”. До офісу увірвався спецпідрозділ СБУ Альфа. Вслід за ними зайшли слідчі СБУ.
Свої дії вони покищо ніяк не мотивують.
Просимо харківських журналістів прямувати до харківського офісу. Адреса: вулиця Римарська, 18. Далі…
http://sna.in.ua/archives/12132/?p=%D0%A3%D0%92%D0%90%D0%93%D0%90%21+%D0%A1%D0%91%D0%A3+%D1%88%D1%82%D1%83%D1%80%D0%BC%D1%83%D1%94+%D1%85%D0%B0%D1%80%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9+%D0%BE%D1%84%D1%96%D1%81+%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%21
  

http://uk.wikipedia.org/wiki/Василь_(Липківський)#.D0.A0.D0.BE.D0.B7.D0.B3.D1.80.D0.BE.D0.BC_.D0.A3.D0.90.D0.9F.D0.A6

Народився 20 березня 1864. Початкову освіту здобув в Уманській бурсі. У 1890 році — у віці двадцяти п'яти років — Василя Липківського призначено законовчителем Черкаської гімназії, а через рік — 20 жовтня 1891 року — його було висвячено на священика. У 1905 році його обирають головою з'їзду духовенства Київщини, який своїм рішенням ухвалив запровадити українську мову у церковне богослужіння і викладання у духовних школах. Але із закінченням революції настав період реакції офіційної влади, тож до 1917 року Липківський жив під постійним наглядом поліції, займаючись, здебільшого, парафіяльною роботою, а також викладанням у кількох школах.

Зусиллями Липківського і його однодумців 14 жовтня 1921 року на Свято Покрови у Софії Київській нарешті було скликано перший Всеукраїнський Церковний Собор, який підтвердив постанову ВПЦР (Всеукраїнської Православної Церковної Ради) від 5 травня 1920 року про автокефалію Української православної церкви. … 21 жовтня протоієрей отець Василь (Липківський) таємним голосуванням майже одноголосно був обраний на посаду єпископа-митрополита.

Всеукраїнський церковний собор, за практикою стародавньої Александрійської церкви — покладанням рук усього духовенства — висвятив свого першого єпископа Василя (Липківського) й обрав його главою Української автокефальної православної церкви — Митрополитом Київським і всієї України. Після цього була висвячена українська ієрархія й затверджені головні засади життя Української церкви, такі, як автокефалія, відокремлення від держави, соборність, а також — рідна мова в храмах та в церковних школах. Таким древнім християнським чином отець Василь (Липківський) став митрополитом і приступив до реформації УАПЦ.

 

 

 

 

Родич виїхав за кордон тимчасово і попросив погасити його заборгованість по Кредиту у Приватбанку.  Маючи номер його кредитки заходжу до центрального відділення Приватбанку у місті Токмак. Всюди черги. Зайняв найменшу з них. Стою. Звільнився стілець. Присів. Дочекався черги. Прошу за номером рахунка прийняти гривні для погашення кредиту. Касир питає: «Скільки Ви бажаєте внести?» Відповідаю, що 300 гривен. Мене посилають у коридор шукати якусь Алу, що допоможе мені виконати цю операцію на нещодавно встановленому якомусь автоматі. Виходжу. В коридорі справді стоїть чудо-автомат біля якого черга. Поки стояв второпав, що чергу до каси я втратив, а купюр заплатити в мене немає. На чудо-автоматі написано, що він як піп гроші не повертає. Озираюся довкола. Бачу касу біля якої черга не дуже велика. Краще б я став до каси де черга найбільша. Там скоріше працює касир. Ось і віконце завітне. Знову прошу прийняти гроші по кредиту. Знову питають скільки? Почувши, що лише 300, касирка повідомляє, що з такими смішними грішми вони не працюють. Правда згодилася розміняти 500 гривен, за що я їй маю дякувати. Знову йду у четверту чергу до чудо-техніки. Я стою втомлений, щойно з нічної зміни, а це «чудо» повідомляє мені, що «принтер не працює», що «квитанцію видати не має можливості». Згадав в душі усіх банкірів, касирів, нелагідним словом. Скормив «чудо-тварі» ледь не останні гроші і побіг додому відпочивати. Та як заснеш? Де гарантії, що гроші не пішли на покращення життя зовсім не моєму родичу. І чим я йому доведу, що я виконав обіцянку.  До яких пір банкіри будуть вирішувати скільки грошей щось важить для людини, а скільки можна викинути на вітер, чи довірити «залізному чуду»?

Спати не можу і крутяться в моїй голові гасла антиреклами.

«Кредит у Приватбанку додасть Вам проблем, впорається з гарним настроєм і чудовим здоров’ям!

Не маєте проблем, маєте добре здоров’я, маєте багато вільного часу, Ваші рідні мають чудове здоров’я – візьміть кредит у Приватбанку і життя Ваше зміниться!

Маєте гарний сон – кредит у Приватбанку і з ним впорається!»

 

Дмитро Лаба /мрії/

/Невдалий переклад частини твору В. Маяковського. Перепрошую за помилки та склероз, відсутність часу та запис українськими літерами.

Любіть – ето значіт в глубінах двара

Блєстя тапаром рубіть драва

Сілай своєй іграючі./

 

Кохати – це дрова рубати!

Кохати – це користь давати

Роду, родині, сімї!

Кохати – це вибачати,

Кохати – це вчасно змовчати,

Кохати – це відкоша дати,

Кохати – це правду казати,

Кохати – своїх захищати,

Кохати –це Рід зберегти!

16/09/2011