Пошану Вільгельму Францу фон Габсбург-Лотаринзькому у ЛОДА


У Львівській ОДА презентували виставку про Василя Вишиваного

17 серпня 2018р, 


 17 серпня, у Львівській обласній державній адміністрації презентували банерну виставку, присвячену українському військовому діячу, політику, дипломату, поету Василю Вишиваному (Вільгельму Францу фон Габсбург-Лотаринзькому).

Ініціатори виставки - Наукове товариство ім. П. Могили, журналіст - міжнародник і громадський діяч Марко Сімкін за підтримки департаменту внутрішньої та інформаційної політики Львівської ОДА.

«Cьогоднішня виставка – це свідчення нашої пам`яті про закатованого радянською владою Василя Вишиваного. Ця людина назажди увійшла в історію визвольних змагань українського народу. Син італійської герцогині та австрійського адмірала свідомо для себе вибрав Україну та українство, віддав заради України молоді роки, титули та зв’язки в аристократичних колах Європи. Ми, як незалежна держава, багато чим завдячуємо цьому партіоту», - зазначив під час відкриття виставки Марко Сімкін.

У цьому році виповнюється рівно 70 років від часу трагічної загибелі одного із найактивніших учасників Визвольних Змагань Українського Народу у 1914-1920 роках, австрійського принца за походженням, Вільгельма фон Габсбурга  українського  патріота Василя Вишиваного) -  військового діяча, дипломата і автора патріотичних українських поезій, який залишився вірний своїй Присязі на Вірність Українському Народу до останнього подиху 18 серпня 1948 року. Дану виставку пропонуємо розмістити в межах проведення заходів присвячених 100 річчю української революції 1917 – 1921 років.

Зазначимо, що виставку розмістили в межах проведення заходів, присвячених 100-річчю української революції 1917 – 1921 років.


http://loda.gov.ua/news?id=38577

Василь Вишиваний - Вільгельм Габсбург

ВАСИЛЬ ВИШИВАНИЙ – УКРАЇНСЬКИЙ ПРИНЦ З ДИНАСТІЇ ГАБСБУРГІВ

НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ СЕРЕД УКРАЇНЦІВ НЕ БРАКУВАЛО ЯСКРАВИХ ОСОБИСТОСТЕЙ ГОТОВИХ ДО САМОПОЖЕРТВИ В ІМ”Я УКРАЇНСЬКОЇ ЇДЕЇ, ПРАВДА ЦЮ ІДЕЮ ВОНИ БАЧИЛИ КОЖЕН ПІД СВОЇМ КУТОМ ЗОРУ. ОДНИМ З ВЕЛИКИХ УКРАЇНЦІВ ТОГО ЧАСУ БУВ АВСТРІЙСЬКИЙ АРХИКНЯЗЬ (ЕРЦГЕРЦОГ), ВІЙСЬКОВИЙ ДІЯЧ, ПОЛІТИК, ДИПЛОМАТ, ПОЕТ, ПОЛКОВНИК ЛЕГІОНУ УКРАЇНСЬКИХ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ ВІЛЬГЕЛЬМ ФРАНЦ ФОН ГАБСБУРГ ЛОТРІНГЕН, БІЛЬШ ВІДОМИЙ НАМ, ЯК ВАСИЛЬ ВИШИВАНИЙ, АБО ЧЕРВОНИЙ ПРИНЦ.

Саме його прихильники монархії в Україні розглядали як кандидата на український престол, хоч сам він ніколи цього не декларував .

414186_4.jpg

Василь Вишиваний – полковник УСС

Народився Вільгельм фон Габсбург в родинному маєтку біля м. Пула в тогочасній австро-угорській провінції Істрія (колись Італія, зараз Хорватія) в Адріатичному морі. Батьком Вільгельма Габсбурга був австрійський архікнязь (ерцгерцог) Карл Стефан Австрійський (1860-1933) – син Карла Фердинанда Австрійського і Елізабети Франциски Австрійської. Пізніше, після проголошення незалежності Польщі він прийме польське громадянство і буде одним з кандидатів на польський престол.
Його мати – австрійська архікнягиня Марія Терезія Австрійська-Тосканська (1862-1933) була дочкою архікнязя Карла Сальватора Австрійського-Тосканського та Марії Імакуляти Борбонської. Марія Тереза одружилася з Карлом Стефаном 28 лютого 1886 року в Відні.

414186_1.jpg

Вільгельм – найменший на руках у матері

Діти цих двох королівських родин, відомих в Європі з ХІІ ст. стали прямими нащадками Київських князів Рюриковичів, Гедиміновичів, Романовичів королівських династій Франції , Італії, Іспанії, Австро-Угорщини, Польщі та Німеччини, а тодішньому імператору Австро-Угорщини цісарю Францу Йосифу І вони доводилися троюрідними племінниками.
Вільгельм був наймолодшою шостою дитиною і до 12 років з батьками проживав в родинному маєтку, бо батько був адміралом ВМС Австро-Угорщини. Після виходу батька у відставку, родина переїжджає до м. Живець на південь від Кракова і там осідає. В Живці Вільгельм знайомиться з польською культурою, вивчає мову і вперше від польської шляхти чує про українців котрих поляки називають русинами і відзиваються про них як про «бандитське плем’я».

 

Ось як описує перше знайомство з українцями сам Василь Вишиваний в своїй автобіографії написаній в 1919 році :

«…Батько покинув маринарку, коли я мав около 12 літ, бо не погодився з керуючими військовими колами що до реконструкції її. Він чоловік модерних переконань. Покинувши маринарку, осів на стало в м.Живець у Західній Галичині, де одержав в спадку добра по архикнязю Альбрехті. Там бувала в нашім домі польська шляхта і я научився там польської мови, яку добре опанував. Там я перший раз почув про Українців. Поляки називали їх “Русіні” і висказувалися про них, як про розбишаків, бандитів і т.д. Я міг тоді мати коло 14 літ і свято вірив, що Українці, які так недалеко від Живця живуть, це дійсно розбишацьке племя. Це мене дуже цікавило і притягало мою увагу. В кімнаті, де ми училися, висіла на стіні велика карта Галичини і мою увагу все звертала місцевість Жабє в Східній Галичині між горами. Я представляв собі, що це мусить бути осередок українського розбишацького племени. І твердо постановив я собі вже тоді поїхати там і придивитися тому страшному племені. В 17 році життя довелося мені поїхати в гуцульські гори до Ворохти. Вибрався я сам, не кажучи нікому куди їду.

414186_2.jpg

 Вільгельм  в гуцульському вбранні 

Було це в літі і було дуже горячо. Я їхав через Львів і Станиславів інкогніто, в купе II кляси. Вражіння з гуцульських гір мав я чудесне. Вийшовши з залізниці на двірці (Двірець – вокзал.) в Ворохті, пішов я в село. На дорозі зустрів Гуцула-селянина, літ коло 40 і запитав його по-польськи, чи має для мене помешкання на кілька днів. Він відповів, що має. І я замешкав у нього. Я ходив по горах. Їздив кінно і возами, був в Жабю, скрізь шукаючи українських розбишаків. Але надармо. Це мене розчарувало. В душі виринула у мене велика нехіть до моїх інформаторів, яким я так довго вірив. Від тоді я зовсім змінився і до Живця вернув иншим, як виїхав…»

В 1913 році Вільгельма разом з братом Лео віддають на навчання до військової академії у Вінер-Найштадті, хоч це було не обов»язково, бо офіцерські звання членам королівської родини надавались без цього. Навчання давалось легко, в період навчання почав серйозно цікавитися українською культурою – вивчав мову, читав книжки українських письменників та поетів, захоплювався творами Івана Франка, Федьковича, Стефаника, Шевченка та ін.

414186_3.jpg

Вільгельм в родинному маєтку Живець (середній).

Після закінчення академії в 1915 році отримавши звання лейтенанта австрійської армії був направлений до 13-го полку уланів, що розташовувався в м. Золочів Львівської обл. на посаду командира роти. Ця частина, переважно складалася з місцевих українців, і саме тут Вільгельм фон Габсбург остаточно перероджується в Василя Вишиваного.

За ініціативою Вільгельма його сотня, при підтримці командування полку, була повністтю українізована, з її складу були вилучені мадяри і поляки а на їх місце прийшли українці. Всі улани мали на формі жовто-блакитні відзнаки та заохочувались до активного національного самовизначення. «Коли я признаюся до українського народу, то і ви можете сміло це робити» – говорив командир своїм підлеглим. В період служби в Золочеві Вільгельм вивчає «Історію України» М.Грушевського і з гордісттю носить під уніформою вишивану сорочку, подаровану йому одним з його солдатів, за що отримує прізвище Василь Вишиваний.

i_018.jpg

Ерцгерцог Вільгельм Габсбург (Василь Вишиваний), 1915 р.
На фронтах 1-ї світової війни Вільгельм проявив себе як хоробрий воїн і чудовий командир. В своїй автобіографії, згадуючи війну він пише: « … Мої вражіння з боїв такі: передовсім неправда, що до них можна привикнути. Перша битва денервує найменше. В дальших битвах я тільки в небезпеці спокійний, бо тоді дуже занятий. Але опісля приходить сильна реакція, чоловік стає нервозним і має жадобу сну. Може, бої давали б сатисфакцію, якби не втрати в людях, до яких привикалося….
…Український жовнір дуже витривалий на голод і нужду, на труди і невигоди. В тім перевисшають Українців тільки одні Серби, більш, мабуть, ніхто. В наступі нема кращих жовнірів, як Українці. Вони рвуться вперед так, що часом аж вимикаються з рук команди. Зате в обороні вони гірші (найтугіще бороняться пруські Німці). Найслабше місце в душі українського жовніра як жовніра – це недостача власної ініціятиви. Але за те на приказ все виконають. Особливо розвинений у них орієнтаційний змисл (чуття). Він – просто казочно сильний у них. Навіть в ночі. Супроти добрих офіцерів, які дбають за своїх людей, український жовнір вірний до смерти…. Що до моралі тих людей, то вона, як я сказав, дуже висока. Говорю це на підставі порівняння з жовнірами инших народів. Одну тільки хибу має український жовнір: він занадто добродушний і в тім уступає перед жовнірами инших народів, які знаю. На цю надмірну добродушність українського жовніра, яка доводить його до того, що він, навіть покривжденний, не протестує і не жалується, не міг я спокійно дивитися…

i_030.jpg

Українські Січові Стрільці в окопах на горі Маківка, 18 березня 1915 р.

…Відзначень одержав я пять, з тих найвищі – хрест заслуги з мечами і залізний хрест 1 кл[яси] (пруський). З політичних причин носив я тільки пруський хрест. Перед тим не носив я ніяких відзначень, хоч мав, а носив тільки синьо-жовту відзнаку “УСС 1914”, за що мені робили виговори, на які я відповідав, що це нікого не обходить. Тоді дали мені спокій. Що вони собі про мене думали, не знаю. Мабуть, не дуже підхлібне (схвально). Але в нашім роді було багато опозіціоністів і до таких виступів привикли були…»
За законами Австро-Угорщини кожен член імператорської сім’ї після 21 року автоматично стає членом сенату. І в 1916 році Вільгельм Габсбург іде в парламент де контактує з українськими депутатами і політиками Євгеном Петрушевичем, Костем Левицьким, Євгеном Олесницьким та Миколою Васильком. Для українців підтримка члена імператорської сім’ї виявилась дуже корисною, бо за протекцією архикнязя, українця Івана Горбачевського призначають міністром охорони здоров»я. Всю свою діяльність до 1918 року проукраїнські парламентарі зосереджують на реалізації ідеї утворення українського коронного краю в межах Австро-Угорської імперії.
Навесні 1918 Вільгельма Габсбурга призначають командиром австрійської «Групи архікнязя Вільгельма», до якої входив і курінь УСС і передислоковують на південь України де він успішно проводить доволі незалежну політику підтримки українських сил.

i_039.jpg

Вільгельм Габсбург в колі Українських Січових Стрільців. Олександрівськ, травень 1918 р.

У травні 1918 р. Одеські соціалісти планують підняти повстання проти влади Скоропадського, котрого не безпідставно вважають німецькою маріонеткою, і в разі згоди, готові були проголосити Габсбурга-Вишиваного новим гетьманом, але сам Вільгельм на це згоди не дає бо не має впевненості, що його прихід до влади підтримає вся Україна.

i_048.jpg

В. Габсбург, 1918 р.

Крім цього випадку було ще кілька планів приведення архикнязя до влади в Україні, але не зважаючи на свою прихильність до справи української державності ні на один з них він згоди не дав, бо бачив майбутнє України тільки в федерації з габсбургською монархією.
Після втечі Скоропадського в грудні 1918 року Вільгельм Габсбург-Вишиваний отримав звання полковника УНР і виїхав до Кам’янця-Подільського, де в той час знаходилося керівництво Директорії. Там він обіймав посаду голови відділу закордонних справ Генштабу УНР. Після підписання Петлюрою в квітні 1920 року Варшавської угоди з Польщею, за якою Галичина визнавалась Польською, Вільгельм, на знак протесту подає у відставку, а потім через Румунію виїжджає до Чехословаччини і далі до Відня. В цей час він остаточно рве стосунки з своїм батьком Карлом Стефаном Габсбургом, що займав пропольську позицію і мріяв про Польську корону.
В 1921 року у Відні було засноване Українське національне вільнокозацьке товариство, яке обирає головою управи Габсбурга-Вишиваного, в цьому ж році виходить збірка його україномовних віршів «Минають дні».

Серед представників української політичної еміграції Вільгельм має репутацію романтичного ідеаліста і поступово відходить від активного політичного життя. У міжвоєнний період починає займатися власним бізнесом, торгує земельними ділянками у Франції та Іспанії. З приходом до влади у Німеччині фашистів, як і всі Габсбурги, категорично відмовляється від співпраці з ними, і всю війну перебуває під наглядом Гестапо через підозру у співпраці з англійською розвідкою.
Після закінчення війни, Відень, де проживав Вільгельм Габсбург, був в радянській окупаційній зоні з 1944 до 1947 року, а сталінська розвідка, пам’ятаючи його любов до України і прагнення створити українську державу вела за ним таємне стеження, бо підозрювала в зв’язках з ОУН.

26 серпня 1947 Вільгельма Габсбурга разом з Новосадом, що був представником ОУН в еміграції було заарештовано радянською секретною службою СМЕРШ, а в листопаді перевезено до Лук’янівської в’язниці Києва.

i_060.jpg

Вільгельм Габсбург незадовго до арешту. Відень, 1946 р.

i_061.jpg

Фото зроблене в Лук’янівській в’язниці 1947р.
Менш як за рік 18 серпня 1948 року Вільгельма Габсбурга не стало, в свідоцтві про смерть причиною вказано двосторонній туберкульоз. Поховання було таємним і місце поховання не позначене, відомо тільки, що це Лук’янівський цвинтар.

16 січня 1989 його посмертно реабілітовано.


До Львова завітала перша леді - Марина Порошенко

17 серпня дружина Президента України здійснить робочу поїздку на Львівщину.


У межах візиту Марина Порошенко візьме участь у роботі Першого світового форуму українознавчих суботніх та недільних шкіл, який збере понад 200 освітян із 36 країн світу.

Також Перша леді України та голова Львівської ОДА підпишуть Меморандум про долучення області до національного проекту Фонду Порошенка «Інклюзивна освіта – рівень свідомості нації», який реалізується у співпраці з Міністерством освіти і науки України. Із метою створення доступних та якісних умов для навчання дітей Львівської області Марина Порошенко передасть Олегу Синютці проекти Медіатеки та Ресурсної кімнати, які розроблені у співпраці Фонду Порошенка та Міністерства регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ.

Також дружина Президента презентує проект Малого групового будинку для дітей-сиріт, щоб такі заклади соціального захисту з’явилися у Львівській області.

У ході перебування на Львівщині, Марина Порошенко ознайомиться з роботою Інклюзивно-ресурсного центру Городоцької районної ради, який знаходиться у приміщенні опорного закладу освіти - Городоцький НВК №5 I-III ст. «Загальноосвітній навчальний заклад-дошкільний навчальний заклад».

Новий укранський правопис творимо спільно!

Опубліковано проект нової редакції українського правопису

Міністерство освіти і науки України розмістило на своєму сайті проект нової редакції Українського правопису і пропонує його для громадського обговорення. Про це йдеться в повідомленні прес-служби Міносвіти.

«Українська національна комісія з питань правопису, склад якої затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 р. № 416, пропонує до уваги громадськості проект нової редакції Українського правопису, розроблений на фундаменті української правописної традиції з урахуванням новітніх мовних явищ, що набувають поширення в різних сферах суспільного, наукового та культурного життя. Правописна комісія виходила із розуміння того, що Український правопис, як правопис і будь-якої іншої мови, не може бути вичерпним; він кодифікує засадничі, найбільш поширені або спірні орфографічні положення», - зазначається  в повідомленні.

Зазначено також, що правописна комісія розраховує на уважне прочитання, конструктивні пропозиції і доброзичливу критику всіх зацікавлених користувачів і знавців української мови.

Як відомо, у 1928 році було вироблено той правопис, який був названий Харківським і затверджений тодішнім наркомом освіти Миколою Скрипником, але вже у 1933 році цей правопис було в декілька етапів змінено для того, щоб українську мову наблизити до російської.

Оновлений український правопис матиме більше варіативностей. Це допоможе повернути певні репресовані норми, але при цьому і не зробить нові правила єдино правильними. З проектом нової редакції Українського правопису можна ознайомиться за посиланням https://mon.gov.ua/storage/app/media/gromadske-obgovorennya/2018/08/15/novoi-redaktsii-pravopisu.pdf.

Міносвіти просить зауваження та пропозиції до проекту нової редакції Українського правопису надсилати до 15 вересня 2018 року на електронну адресу секретаря Української національної комісії з питань правопису Шевченко Лариси Леонідівни: e-mail: [email protected]

Отже, всі не байдужі,долучайтесь!

https://enigma.ua/articles/opublikovano_proekt_novoi_redaktsii_ukrainskogo_pravopisu

Милість до переможених дає перемогу у війні в цілому

 
Усі фігуранти скандальної справи про "податкові майданчики Клименка" опинилися на волі 
 Всього слідством було встановлено 50 фігурантів справи
Фото: МВС

Всього слідством було встановлено 50 фігурантів справи

Після гучних затримань 2017 року у межах спецоперації проти так званих "податкових майданчиках Клименка" всі фігуранти скандальної справи у підсумку опинилися на волі.

Про це йдеться у відповіді Генеральної прокуратури на запит Української правди.

Як зазначається, усі затримані наразі вийшли під заставу або за закінченням терміну можливого арешту.

"Станом на 30 липня, підозрювані під вартою не перебувають, унаслідок закінчення передбаченого законом строку тримання під вартою - дванадцять місяців і сплаченого встановленого судом розміру застави", - заявили у ГПУ.

Всього слідством було встановлено 50 фігурантів справи, які, імовірно, брали участь у корупційній схемі Олександра Клименка, що очолював на той час Міністерство доходів і зборів.

Нагадаємо, 24 травня 2017 року працівники Національної поліції спільно з військовими прокурорами провели понад 400 обшуків у 15 областях у межах одномоментної антикорупційної операціїпроти "податківців Клименка".

За даними слідства, чиновники Міндоходів створили та сприяли роботі так званих податкових майданчиків, завдяки яким Клименком та його соратниками бюджету України було завдано збитків на 95,921 млрд гривень.

https://nv.ua/ukr/ukraine/politics/vsi-fihuranti-skandalnoji-spravi-pro-podatkovikh-majdanchikakh-klimenko-opinilisja-na-voli-2488772.html

Про проект нової редакції українського правопису

МОН винесло на обговорення проект нової редакції
 українського правопису



Міністерство освіти і науки України пропонує для громадського обговорення проект нової редакції Українського правопису.

Про це повідомила прес-служба МОН.

«Українська національна комісія з питань правопису, склад якої затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 р. № 416, пропонує до уваги громадськості проект нової редакції Українського правопису, розроблений на фундаменті української правописної традиції з урахуванням новітніх мовних явищ, що набувають поширення в різних сферах суспільного, наукового та культурного життя. Правописна комісія виходила із розуміння того, що Український правопис, як правопис і будь-якої іншої мови, не може бути вичерпним; він кодифікує засадничі, найбільш поширені або спірні орфографічні положення.

Правописна комісія розраховує на уважне прочитання, конструктивні пропозиції і доброзичливу критику всіх зацікавлених користувачів і знавців української мови.

Зауваження та пропозиції до проекту нової редакції Українського правопису просимо надсилати до 15 вересня 2018 року на електронну адресу секретаря Української національної комісії з питань правопису Шевченко Лариси Леонідівни: e-mail: [email protected]

Нагадаємо, в Інституті української мови розповіли, що у запровадженні латиниці в Україні немає жодної необхідності. Раніше міністр закордонних справ Павло Клімкін закликав обговорити ймовірне запровадження в Україні латиниці поряд із кириличною абеткою 

Читайте більше тут:
 https://zik.ua/news/2018/08/15/mon_vyneslo_na_obgovorennya_proekt_novoi_redaktsii_ukrainskogo_pravopysu_1387049

Реванш не пройде в Україні, бо ноги поламаємо нафік

Росія робить ставку на внутрішній конфлікт в Україні
12 Серпень 2018, 



Плакат із зображенням українських олігархів і президента Росії Володимира Путіна під час акції «Стоп Реванш» біля Верховної Ради України. Перший у шерензі – Віктор Медведчук. За ним Дмитро Фірташ, Сергій Льовочкін, Рінат Ахметов і Вадим Новинський. Київ, 16 січня 2018 року
Плакат із зображенням українських олігархів і президента Росії Володимира Путіна під час акції «Стоп Реванш» біля Верховної Ради України. Перший у шерензі – Віктор Медведчук. За ним Дмитро Фірташ, Сергій Льовочкін, Рінат Ахметов і Вадим Новинський. Київ, 16 січня 2018 року


(Рубрика «Точка зору»)

В Україні фактично почалися президентські перегони, що створює сприятливі умови для активізації впливу Росії. Кремль руками своїх «посіпак» легітимізує в українському медіа просторі «альтернативний» політичний дискурс і, що найнебезпечніше, активно готується до провокування внутрішнього конфлікту в Україні.

Дії української влади щодо отримання томосу про автокефалію та заяви щодо закріплення в Конституції прагнення до вступу в ЄС і НАТО змушують Росію прискорювати свою підготовку до фази активного втручання і роздмухування внутрішнього конфлікту в України.

Можна чітко прослідкувати декілька ключових ознак такої підготовки Кремля.

По перше, формування тотальної недовіри до української влади.

Інформаційні зусилля Кремля сьогодні полягають не в тому, щоб змусити українців повірити в щось – привабливість російського вектору чи цінностей «русского мира». Ніхто вже не кричить, не говорить і навіть не натякає, що «Путін – молодець». Основний акцент робиться на розхитуванні ситуації всередині України та викликанні потрібних емоцій – зневіри і депресії.

Зникли, наче їх і не було, грубі маркери «київська хунта», «каратєлі», «failed state» тощо – «зрада» культивується звичайною лексикою. Для цього використовуються проросійські політики і «експерти», яких запрошують на телеканали і яких цитують проросійські інтернет-видання, а також боти у соцмережах Facebook, Youtube, Twitter.

Акція біля будівлі Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення з вимогою позбавити телеканал «Інтер» ліцензії. Київ, 27 червня 2018 року
Акція біля будівлі Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення з вимогою позбавити телеканал «Інтер» ліцензії. Київ, 27 червня 2018 року

Один із головних наративів, якого намагаються наполегливо просувати – «найбільша загроза для України – це Порошенко, а не Росія». Причому, доносять цю ідею взаємовиключними меседжами. Мовляв, це «президент війни», який наживається на ній, і «бандерівець», як нещодавно його назвав російський пропагандист Соловйов. І в той же час, паралельно, поширюють думку, що президент вже здав країну росіянам і фактично капітулював, я як аргументи наводять «вишки Бойко», співробітництво Банкової з одіозним мером Одеси Трухановим, а віднедавна ще й закриття «справи Кернеса».

Інші приклади – «підвищення тарифів на газ – це злочин проти народу», «реформа освіти перетворює нас на відсталу країну», «бардак і розбиті авто у поліції», «децентралізація – це гроші дали і забрали», «економіка в кроці від дефолту», «офіцери біжать з армії», «реформа охорони здоров’я вбиває українців».

Причому, Кремль залучається до формування недовіри не тільки до української влади, але й до західних партнерів. Як приклад, максимально «зрадницькі» тлумачення висловлювань Трампа про необхідність повернення Росії до G-7 і чуток щодо Криму, а також гіперболізовано «зрадницькі» коментарі щодо зустрічі Трампа з Путіним у Гельсінкі. Візит деяких європейських лідерів до Росії на Чемпіонат світу з футболу і початок будівництва «Північного потоку-2» подаються як нехтування Європою інтересів України та дружба ЄС з Росією.

По друге, російські ЗМІ приділяють велику увагу ситуації в південно-східних і суміжних з Росією регіонах України.

Аналіз російських ЗМІ за липень 2018 року виявив, що найбільш часто згадуються, окрім Донбасу та Криму, такі регіони: Одещина, Дніпропетровщина, Запоріжчина, Чернігівщина і Харківщина. Найменше згадуються новини з Хмельницької, Тернопільської і Чернівецької областей, які не становлять інтересу для Росії.

По-третє, репетиції масштабної дестабілізації.

Нещодавні вбивства «атошників» і одночасні напади на активістів у південних регіонах маскуються під внутрішні розборки через бізнес або опозиційну діяльність. Мовляв, «влада вбиває патріотів». Ефект втрати почуття безпеки був більш ніж відчутним – миттєво виросла напруга в суспільстві, яке вимагало від влади швидких розслідувань і термінових відповідей щодо замовників.

Окремої уваги заслуговують останні напади на електрички групи людей у балаклавах, які розфарбовують вагони, кидаються камінням і бризкають отруйним газом у вікна. А також напади на супермаркети підлітків у масках, які не просто крадуть, але й чомусь свідомо провокують охоронців. Незалежно від причетності чи непричетності Росії до згаданих інцидентів, можна не сумніватися, що Кремль буде мати в Україні цілі організовані групи для масових заворушень.

По-четверте, натяки проросійських політиків в Україні на можливе громадянське протистояння.

Придивіться уважно, що говорить нардеп Вадим Новинський: «Якщо розкол буде легітимізовано, велика ймовірність громадянської війни на релігійному ґрунті».

Настоятель Києво-Печерської лаври архієпископ УПЦ (МП) Павло (посередині) і народні депутати від «Опоблоку» Вадим Новинський (ліворуч) і Юрій Бойко (праворуч). Київ, 27 липня 2017 року
Настоятель Києво-Печерської лаври архієпископ УПЦ (МП) Павло (посередині) і народні депутати від «Опоблоку» Вадим Новинський (ліворуч) і Юрій Бойко (праворуч). Київ, 27 липня 2017 року

Реальних причин для громадянської війни немає, але такими заявами вимальовується підстава для обґрунтування штучно створених провокацій і сутичок. «Ми ж попереджали», – будуть пояснювати вони роботу Кремля над приготуванням соціального вибуху в Україні.

Враховуючи декілька ознак підготовки Кремля до створення ситуації глибокого внутрішнього конфлікту в Україні, є два основних сценарії розвитку подій.

«М’який» сценарій – провокування Кремлем внутрішнього конфлікту за допомогою інформаційно-психологічного впливу і диверсійно-терористичних акцій. Щоб дезорієнтувати українське суспільство і отримати перемогу для «свого» кандидата спочатку на президентських виборах, а потім привести в український парламент «свою» більшість.

Причому, цей сценарій виключає повномасштабний військовий наступ Росії на Україну, бо це непотрібно. І без цього буде досягнута ціль – достатній контроль над Україною.

«Жорсткий» сценарій – провокування справжньої громадянської війни та введення російських «миротворців» нібито «для запобігання кровопролиття».

Чи здатне українське суспільство зламати плани Кремля, який не полишає надії підкорити собі Україну? В 2014 році це частково вдалося – проукраїнська частина населення мобілізувалася і не дала Путіну реалізувати план «Новоросія» в повному обсязі. Але не факт, що Україна ще раз переживе глобальне потрясіння.

Правоохоронцям слід обов’язково працювати на випередження, а не боротися з наслідками дій Кремля. Громадяни мають об’єднатися довкола національної ідеї і європейського майбутнього України, а не вестися на отруйно-привабливі лозунги про мир. Лише тоді Україна зможе витримати іспит на дестабілізацію.

Олексій Мінаков – політичний експерт

https://www.radiosvoboda.org/a/29427867.html

Олег Сенцов голодує 94-й день


Голодування Сенцова: Геращенко нагадала Кремлю, що Савченко не просила помилування особисто
15 Серпень 2018, 08:08

Акція на підтримку Олега Сенцова в Нью-Йорку, 2 червня 2018 року
Акція на підтримку Олега Сенцова в Нью-Йорку, 2 червня 2018 року

Звільнені з російських в’язниць українці Надія Савченко, Ахтем Чийгоз та Ільмі Умеров не просили про помилування особисто, нагадала віце-спікер Верховної Ради Ірина Геращенко у відповідь на заяву Кремля, що засуджений в Україні режисер Олег Сенцов має cам просити помилування в президента Росії Володимира Путіна.

«Кремль бреше! Савченко не просила про помилування! Цинізм, але про її помилування просили родичі вбитих на Донбасі російських журналістів, абсолютно сторонні їй люди. І нічого, спрацювало, бо то був кремлівський сценарій. Відсутність особистої супліки не завадила Путіну помилувати Надію. Кремлівські нелюди, циніки, вбивці. Путін знає, що Олег ніколи не напише супліку. РФ реалізовує сценарій повільного вбивства Олега», – пише Геращенко у Facebook.

Читайте також: Російська правозахисниця розповіла про розмову із Сенцовим

У липні стало відомо, що мати Сенцова надіслала президентові Росії прохання помилувати сина. 14 серпня в ЗМІ оприлюднили відповідь Кремля, який заявляє, що процедура помилування починається з особистого клопотання засудженого. Остаточне ж рішення про помилування ухвалює президент Росії.

Засуджений в Росії український режисер Олег Сенцов 14 травня оголосив безстрокове голодування з вимогою звільнити всіх українських політв’язнів, які перебувають у російських в'язницях. 31 травня він заявив, що його «не цікавить обмін», адже він – «людина, яка йде до кінця».

Сенцов і кримчанин Олександр Кольченко були затримані представниками російських спецслужб в анексованому Криму в травні 2014 року за звинуваченням в організації терактів на півострові. У серпні 2015 року Північнокавказький окружний військовий суд у російському Ростові-на-Дону засудив Сенцова до 20 років колонії суворого режиму за звинуваченням у терористичній діяльності на території Криму. Кольченко отримав 10 років колонії. Обидва свою провину не визнали.

Правозахисний центр «Меморіал» вніс Сенцова і Кольченка в список політв’язнів.

https://www.radiosvoboda.org/a/news-herashchenko-sentsov/29434678.html

Вороги без совісті і честі - військові з РФ

Доповідь ООН: українських військових під Іловайськом вбивали, коли ті були позбавлені боєздатності
09 Серпень 2018, 23:55

Українські військові несуть пораненого під час бою поблизу міста Іловайська, 10 серпня 2014 року
Українські військові несуть пораненого під час бою поблизу міста Іловайська, 10 серпня 2014 року12465

Управління верховного комісара ООН з прав людини встановило, що під час бойових дій під Іловайськом поранених українських військових вбивали, коли ті були позбавленні боєздатності, після закінчення бойових дій. Це вдалося з’ясувати після того, як ООН провела понад 80 інтерв’ю з жертвами та свідками тих подій. Окрім того, моніторингова місія ООН зазначає, що близько 300 українських військових та добровольців утримували в нелюдських умовах.

За даними Генеральної прокуратури України, під час бойових дій під Іловайськом загинуло 366 військовослужбовців та добровольців, 429 були поранені. Причиною смерті, згідно з доповіддюУправління верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ), в більшості випадків стали вибухові та осколкові поранення.

УВКПЛ повідомляє, що деякі поранені українські військовослужбовці були вбиті, коли вони були hors de combat (позбавлені боєздатності), після закінчення бойових дій. Радіо Свобода публікує дані, які вдалося зібрати ООН.

Вбивство українських військовослужбовців hors de combat

УВКПЛ отримало інформацію про те, що вранці 29 серпня близько 20 українських військовослужбовців сіли в одну з вантажівок колони транспортних засобів, в яких українські сили відступали з села Многопілля до села Новокатеринівка. Через 30 хвилин після виїзду вантажівка потрапила під обстріл, і більшість військовослужбовців, що були на ній, загинули або були поранені. Вижити вдалося семи солдатам. Багато з них мали легкі поранення. Вони сховалися недалеко від дороги. Після закінчення бою вони вивісили імпровізований білий прапор. Озброєні чоловіки, які перебували на сусідньому пагорбі, закричали, щоб вони склали зброю і повзли на пагорб. Коли українські військовослужбовці залізли на вершину пагорба, командир озброєної групи наказав їм зняти куленепробивні жилети і шоломи та роздягнутися. За словами одного з тих, хто вижив, один із військовослужбовців знімав одяг дуже повільно, тому що був поранений. Це розлютило старшого лейтенанта. Він почав стріляти у військовослужбовця: у спину і голову жертви.

Потім військовослужбовцям наказали встати і йти. Сержант кілька разів просив старшого лейтенанта не вбивати його військовослужбовців, оскільки вони були дуже молодими. Двоє свідків повідомили УВКПЛ, що вони бачили, як старший лейтенант зробив два постріли з автомату Калашникова у спину та голову сержанта.

Під час переходу ще один військовослужбовець неодноразово звертався до старшого лейтенанта з проханням дозволити йому подзвонити матері. Двоє свідків чули два чи три постріли. Коли вони повернулися, то побачили, що на землі лежить людина.

Пізніше тих, хто вижив, передали українським силам.

29 серпня вбили поранених українських солдат hors de combat (позбавлених боєздатності) після закінчення боїв, йдеться в доповіді.

В одному з випадків поранений український військовослужбовець сховався в лісі після того, як його машина потрапила під обстріл. Коли той закінчився, він почув, як люди кричали: «Я поранений!». Але після цього лунали одиночні постріли.

Насильницьке зникнення, яке, можливо, призвело до смерті

УВКПЛ з'ясувало, що 30 серпня кілька десятків поранених українських добровольців, переважно з добровольчого батальйону «Донбас», опинилися в селі Червоносільське. З пораненими були декілька фельдшерів із батальйону та неозброєний лікар. Ті, хто вижив, повідомили, що в цей день в село приїхала вантажівка. Командир загону наказав пораненим українським добровольцям та медикам сісти у вантажівку і додав: «Ми не воюємо з лікарями». В якийсь момент фельдшери помітили, що лікар зник. Повідомляють, що він залишився в Червоносільському. Кілька днів потому озброєні чоловіки увірвалися до будинку, де він переховувався, вивели на подвір'я, побили, а потім поїхали, забравши його з собою. Після цього його більше не бачили.

Катування, жорстоке поводження та нелюдські умови тримання під вартою

За даними Генеральної прокуратури України, під час подій під Іловайськом було захоплено близько 300 українських добровольців та військовослужбовців. Цих військовослужбовців та добровольців перевозили до чотирьох основних місць, контрольованих різними озброєними групами: захопленої будівлі міліції у місті Сніжне, будівлі на вулиці Борців Революції, захопленої Академії внутрішніх справ, захопленої будівлі обласного управління Служби безпеки України (СБУ) у Донецьку.

Умови у всіх місцях тримання під вартою у Донецьку та Сніжному були нелюдськими, йдеться в доповіді УВКПЛ, через переповненість, недостатню кількість або повну відсутність матраців, відсутність денного світла, брак свіжого повітря, неадекватні санітарні умови, недостатню кількість або відсутність їжі та брак медичної допомоги. Озброєні групи катували під час допиту захоплених військовослужбовців та добровольців, щоб отримати інформацію, покарати їх за приєднання до добровольчих батальйонів або спробувати змусити їх приєднатися до озброєних груп.

Найпоширенішими формами катувань, за даними моніторингової місії ООН, стали побиття, в тому числі з елементами сексуального насильства, імітація страти та інші погрози фізичного насильства.

Кривавий карлик хоче помститись

Наталія Каплан не виключає, що у справі Сенцова йдеться про особисту образу Путіна



Справа Сенцова, можливо, це особиста образа Путіна через те, що режисер його назвав у суді «кривавим карликом», а цього Путін сильно не любить. Олег Сенцов – єдиний політв’язень, хто так висловився, і, ймовірно, це зіграло свою роль.

Про це в ефірі програми HARD з Влащенко на телеканалі ZIK заявила сестра Олега Сенцова Наталія Каплан.

Гостя програми, говорячи про обмін українського режисера, зауважила, що їй не відомо, що господар Кремля хоче взамін.

«Це все на межі чуток, і я не вірю, що тут можливо обміняти на людину. Можливо, на якісь умови, але що це за умови і що конкретно хоче Путін, я сказати не можу. І чи хоче взагалі? Може, ті чутки правдиві, що він просто хоче смерті Сенцова, щоб показати іншим», – припустила Наталія Каплан.



Сестра Олега Сенцова також зазначила, що коли його затримали, співробітникам ФСБ наряд чи було відомо, що він – режисер.

«Спочатку там просто хапали проукраїнськи налаштованих людей, а потім все закрутилося так, що він став доволі цінним заручником. На жаль, це так. Плюс іще те, і це теж на межі чуток, що це особиста образа Путіна через те, що Олег його назвав у суді з-за грат «кривавим карликом», чого Путін сильно не любить. Олег – єдиний політв’язень, хто так висловився. Можливо, це зіграло свою роль», – припустила Наталія Каплан.

Гостя програми переконана, що петицію на сайті Білого дому, у якій йдеться про заклик звільнити Олега Сенцова, і яку на сьогодні підписали 8 тисяч осіб, підтримають необхідні 100 тисяч громадян: «Я переконана, що підпишуть точно, а далі будемо продовжувати боротися».

Олег Сенцов – український кінорежисер, сценарист і письменник, активіст Автомайдану. 11 травня 2014 року Олега Сенцова затримала у Криму ФСБ РФ. Режисера звинуватили у тероризмі та незаконному зберіганні зброї. У серпні 2015 року Сенцова засудили до 20 років позбавлення волі з відбуванням у колонії суворого режиму. З листопада 2017 р. Сенцов перебуває у виправній колонії «Білий ведмідь» в місті Лабитнангі (Ямало-Ненецький автономний округ). 16 травня 2018 року Олег Сенцов оголосив безстрокове голодування з вимогою відпустити всіх українців, утримуваних у РФ та анексованому Криму.

21 червня Уповноважений ВРУ з прав людини Людмила Денисова, яку так і не допустили до політв'язня, повідомила, що в Олега Сенцова – проблеми зі здоров'ям.

В українського режисера Олега Сенцова, який голодує в колонії, 10 серпня був 

У Сенцова був консиліум лікарів, – правозахисниця
консиліум із запрошенням лікарів місцевої лікарні.

На сайті Білого дому зареєстрували петицію із закликом врятувати Сенцова. 

Читайте більше тут:
 https://zik.ua/news/2018/08/13/nataliya_kaplan_ne_vyklyuchaie_shcho_u_spravi_sentsova_ydetsya_pro_osobystu_obrazu_1385771