Дорогі співвітчизники!

Рівно сто років тому на цьому майдані сталася одна з найбільших подій у тисячолітній  історії України. Тут відбулося  проголошення Акту Злуки Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки. Об'єднання в єдину державу. З того дня і навіки незалежність України означає її самостійність і соборність.

Підтвердженням прагнень до соборної і суверенної держави був велелюдний Софійський майдан. Багатотисячна громада вітала проголошення Акту Злуки. Військовий парад, синьо-жовті знамена, урочиста атмосфера, дуже особливий піднесений настрій та освячення дійства службою Божою у Святій Софії…. Навіть недовгої збереженої хроніки досить, аби відчути – то було справжнє національне свято.  Так вершилася історія.   

Акт Злуки – це найвища точка української революції і визвольних змагань початку двадцятого століття. Він став результатом величезних всенародних зусиль, праці і боротьби, що тривали століттями. 

Українська революція продемонструвала наявний на той час колосальний державницький потенціал України. Його творили тисячі і тисячі прославлених і незаслужено забутих літераторів, музикантів, акторів, лікарів, священиків. Їхньою подвижницькою працею державність України з давнього спогаду перетворилася на живу мрію, а мрія стала політичною програмою. Історичні обставини, пов’язані з поразкою імперій у Першій світовій війні, дали Україні унікальну  можливість реалізувати свою державність.  

На жаль, шанс тоді було втрачено. Головна причина: тогочасним українським політикам забракло єдності. І не знайшлося тоді політиків, які могли б об’єднати народ для протистояння московській навалі.  Втрата незалежності мала наслідком і втрату соборності. Україну знову поділили чужі держави, а над нашим народом нависла ніч бездержавності, в якій проти нього коїлися тяжкі злочини. 

Але продовжувала жити велика надія. І коли наприкінці двадцятого століття випав новий шанс для України здобути державну самостійність,  ми знову згадали про єдність як про головну запоруку незалежності.  

21 січня 1990 року «живий ланцюг» мільйонами рук поєднав Львів із золотоверхим Києвом. Як видимий знак того, що настала черга відновлення незалежності держави. Нація згадала свій історичний досвід і оперлася на нього. Так постала незалежна Україна, єдина і неподільна, від Чернігова до Криму,  від Ужгорода до Луганська.  

Україна здобула незалежність, але в Кремлі точно з цим не збиралися миритися. І буквально з моменту проголошення нашої незалежності почалися спроби відновлення російської імперії. З висоти теперішнього досвіду ми можемо точно назвати ці спроби початком гібридної війни проти України. Знаряддям для ворога стали українські політики, які малювали карту з поділу України, ділили її на російськомовну і українськомовну. І вони байдуже дивилися на те, як розкрадали армію, допомагали зав’язати на шиї економіки «газовий зашморг» кабальних контрактів.

І час істини настав у 2014-му. Україна твердо ступила на шлях зміцнення своєї свободи, своєї незалежності, на шлях до Євросоюзу, на шлях до НАТО. І щоб змусити нас зректися цього вибору, Москва анексувала Крим і спробувала роздробити нас на частини, аби легко проковтнути. Перед нами знову постала загроза втрати соборності і незалежності. Але ціною великих жертв, ціною великих зусиль українського народу ця загроза відведена. І у жорсткому протистоянні з терористами, з російськими найманцями і з частинами регулярної російської армії ми з вами зупинили ворога. А гаслом нашим було: «Єдина країна».

Україна зміцніла, Україна продемонструвала впевненість у своїх силах.  І в День Соборності ми щиро звертаємося до наших земляків, які живуть в кордонах України, але на тимчасово окупованих територіях Криму, частини Луганської та Донецької областей. Ми ніколи про вас не забуваємо. Ми кожного дня працюємо для того, щоб наблизити день вашого звільнення від ворожого ярма.

Для досягнення наших цілей нам потрібно берегти і зміцнювати нашу українську єдність і соборність. А тому всім має бути чітко зрозуміло – Україна є унітарна держава, з однією державною мовою - так записано в українській Конституції. Жодних федерацій і ніяких спеціальних статусів. Єдина незалежна соборна Україна!

А ще ми твердо знаємо, яким має бути фундамент нашого дому. Ми знаємо, що у нього є ще одна незамінна опора, основа нашої духовної незалежності. Ми не можемо йти обраним нами шляхом, якщо українська православна громада розділена. Маємо позбавити ворога такого інструменту – інструменту послаблення нашої державності, інструменту –як залежність церкви від Москви, від впливу країни-агресора.

У різдвяні дні  ми отримали радісну новину, яка ще більше зміцнила нашу віру і силу. Створення Православної Церкви України ще раз продемонструвало силу єдності. Ми вкотре пересвідчилися – коли ми єдині, для нас немає нічого неможливого. Те, що роками десятиліттями, століттями здавалося недосяжним - збулося. Прийшов час, щоб на цьому духовному фундаменті, непідвласному жодним підступам ворога, ми продовжили будувати спільний мирний, процвітаючий, спільний для всіх український дім.

Томос – це ще один символ нашої незалежності і державної, і духовної. І я хочу нагадати слова, з якими Вселенський Патріарх звернувся після підписання Томосу до митрополита Київського і всієї України Епіфанія, а за його посередництвом до українського народу і всього світу: «Дорогий наш брате, цього чудового історичного дня у священному осередку православ’я з нами перебувають князь Володимир, княгиня Ольга, а з ними разом усі нащадки української землі. Всі ті, хто стояв за свої очевидні права; хто завзято боронив їх як окремі права українського народу, як уселюдську справедливість, але також як і права особи».

Княгиня Ольга, князі Володимир Великий, Ярослав Мудрий і Володимир Мономах – це є київські, українські, а не московські, російські володарі. Рівноапостольний Володимир охрестив свій народ у Києві, де тисячоліттями все стоїть на своєму місці: і фундаменти Десятинної церкви, і Свята Софія, і храм Спаса на Берестові, і Києво-Печерська лавра. Золотоверхий Київ в нашій традиції давно став «новим Єрусалимом».

Так називав наш Київ і митрополит Володимир Сабодан, заповідаючи своєму наступникові об’єднатися з усіма православними України в єдину помісну церкву. Варто, щоб до цих слів щирого християнина і патріота нашої землі прислухалися всі, хто сьогодні  вирішує, ставати членами Православної Церкви України, чи залишатися в церкві московській.

Ми хочемо і робимо так, щоб цей вибір і далі відбувався в мирі і спокої, без насильства.

Я хочу подякувати Верховній Раді України і її Голові Андрію Парубію за те, що Парламент України підтримав моє звернення до Вселенського Патріарха щодо надання нам Томосу, а зараз прийняв необхідну законодавчу базу для того, щоб мирно відбувався процес. Днями я підпишу закон, який гарантуватиме винятково мирні та добровільні переходи парафій в чіткій, визначеній законом України процедурі.

Дорогі співвітчизники!

«Разом з власної волі з 1919 року» – під таким гаслом Україна сьогодні відзначає столітній ювілей Акту Злуки.

Але ми перебуваємо напередодні важливого народного волевиявлення. Сто років історичного досвіду заохочують нас до правильних висновків з минулого. Ми знаємо про безпрецедентний масштаб підготовки Кремля до втручання у вибори. І з цим стикаємося, до речі, не лише ми, вся Європа, увесь світ. Але немає сумнівів у мудрості нашого народу, у його єдності на шляху, яким ми йдемо у майбутнє.

Наш шлях – це дорога до Євросоюзу, до НАТО, до миру і добробуту. Ми з вами зберегли державу, зцементували її фундамент і довели, що здатні здобувати перемоги на нашому власному шляху.

Ми відродили українське військо у небачений в історії термін. Сьогодні Збройні Сили України – це сотні тисяч належно підготовлених, озброєних і забезпечених усім необхідним воїнів, вихованих на українських військових традиціях.

Наш європейський курс, попри активну протидію Росії на дипломатичному фронті, дозволив нам з вами добитися ратифікації Угоди про асоціацію усіма країнами Євросоюзу і запустити роботу поглибленої і всеохоплюючої зони вільної торгівлі з Європейським Союзом. ЄС уже став найбільшим торговельним партнером України.   

На черзі – прихід в Україну потужних інвестицій,  пришвидшення темпів розвитку нашої економіки. Про це вже завтра говоритиму в Давосі на зустрічі з керівниками держав та великих світових компаній.   

Рівень зростання ВВП за підсумками 2018 року складе 3,4%. Це не так багато, але – це є максимальний показник за сім років.  Інфляція знизилася до 9,8%. Вона ще доволі висока, але це – найнижчий показник за п’ять років. Золотовалютні резерви зросли майже до 21 млрд доларів. Це - п’ятирічний максимум.

Що означають ці сухі цифри?  Вони означають, що найгірше вже позаду. Що криза, спричинена війною, економічною агресією та блокадою з боку Росії – відступає. Відступає завдяки спільним зусиллям влади, суспільства, бізнесу. Що відновлення економічного зростання відкриває можливості і до відновлення рівня життя. Що це вже зовсім недалека перспектива, року-двох, від сили трьох, коли, нарешті, плоди реформ стануть відчутними для абсолютної більшості суспільства.

Створення армії та відновлення економічного зростання;  асоціація з Євросоюзом і безвізовий режим;  децентралізація і Томос; курс на вступ до НАТО та Євросоюзу – це чіткі та системні, послідовні кроки відповідно до нашої довготривалої стратегії. А перехід до європейської якості життя українців – це є головний зміст нашої державної політики, яка спирається на єдність нашого народу.

Європа – це високі стандарти життя, а НАТО – надійна гарантія безпеки.

Ми єдині і вільні. Жодна імперія нас не зможе більше розділити. Ми йдемо своїм шляхом. І на цьому шляху армія боронить нашу землю, мова боронить наше серце, а віра боронить нашу душу. У нас є підстави впевнено дивитися у майбутнє.

Дозвольте завершити словами великої Ліни Костенко:

Не допускай такої мислі,

що Бог покаже нам неласку.

Життя людського строки стислі.

Немає часу на поразку.

Ми з вами точно переможемо!

Слава Україні! 

22 січня - День соборності України: короткі патріотичні вірші для дітей

фото: istockphoto.com

Щороку 22 січня українці відзначають День соборності України. Це свято було прийняте на честь проголошення в цей день у 1919 році Акту возз'єднання Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки. До цього існувало дві незалежні республіки, які виникли після розпаду Російської та Австро-Угорської імперій. В цей день вони об'єдналися в єдину соборну і неподільну Українську державу. А рівно за рік до цього в 1918 році 4 універсалом проголосили повну незалежність Української Народної Республіки.

Хоча після цих знакових подій в січні 1918 та 1919 років, Україні та українському народові довелося пережити ще багато страждань, ці дві дати стали визначними. Розкажіть про них дітям, про неподільність та цілісність держави. А закріпити знання можна за допомогою красивих, патріотичних, коротких віршів про Україну, які ви знайдете на Kolobok.ua.

ДОБРИДЕНЬ ТОБІ, УКРАЇНО МОЯ!
Струмок серед гаю, як стрічечка.
На квітці метелик, мов свічечка.
Хвилюють, маюють, квітують поля
Добридень тобі, Україно моя!
(П. Тичина)

СИНИЧКИ НА СНІГУ
Синиці голодом намлілись —
така зима, така зима!
Оце б у вирій полетіти,—
так батьківщини ж там нема.
(Л. Костенко)

УСЕ МОЄ, ВСЕ ЗВЕТЬСЯ УКРАЇНА
... Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, —
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є — дорога, явори,
усе моє, все зветься Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори... 
(Л. Костенко)

УКРАЇНА
Їде потяг повз Карпати,
Десну й Чорне море,
Крізь степи, ліси та хати – 
Потяг неозорий.
Потяг цей свобода зветься,
Мова – його мати. 
Україна в мене в серці – 
Не лише на мапі! 
(Т. Винник)

МАТИ
Перше слово — Мати, 
Друге — Україна.
Так учився розмовляти 
Я, мала дитина.
Кожне слово пахне,
Мов листочок м’яти.
Та, мов квітка короваю, 
Пахне слово Мати.
Кожне слово світить 
Гранями рубіна,
Але сяє, наче сонце, 
Слово Україна.
(Д. Павличко)

ОДНА УКРАЇНА
Країн є багато на світі
Та тільки одна Україна!
Це там, де волошки у житі
Це там, де моя Батьківщина.
Де птахи у небо летять
І струшують легкі пір’їнки,
Де друзі горою стоять,
Де в квітах сховались домівки.
(Ю. Хандожинська)

ЯК ТИ ЛЮБИШ УКРАЇНУ
— Як ти любиш Україну,
Мій маленький друже?
— Нашу рідну Україну
Люблю дуже, дуже!
— З Україною нікого
В світі не боюся.
І щоранку я до Бога
За неї молюся.
Щоб була щаслива, дуже,
Щоб була багата.
Я люблю її так дуже,
Як маму і тата.
(О. Лупій)

МОЯ УКРАЇНА – ЦЕ ПІСЕНЬКА МАМИ...
Моя Україна – це пісенька мами,
Розлогі лани колосяться хлібами,
Вишневі садочки, лелеки на хаті.
Купають ставочки хмарки пелехаті.
Моя Україна – то мамина ласка,
Червона калина, бабусина казка.
Це соняхи в цвіті, горобчиків зграя…
Я кращої в світі країни не знаю.
(Л. Савчук)

РІДНИЙ КРАЙ
Красивий, щедрий рідний край
І мова наша солов’їна.
Люби, шануй, оберігай
Усе, що зветься Україна.
(І. Січовик)

БАТЬКІВЩИНА 
Моя рідна Батьківщина
Має назву Україна.
В мене й нація своя –
Українець в мами я.
Є у мене й рідна мова,
Де вкраїнське кожне слово.
(О. Довгий)

Ваші Високоповажності,

Шановний пане Спікере, Шановний пане Прем’єр-міністре,  

Ваше Блаженство,

Пані та панове, 

Дорогі друзі,

Прийміть мої щирі привітання з Новим роком!

Нехай цей рік принесе всім нам те, чого всі люди на нашій планеті найбільше прагнуть, і за що ми, українці, молимось ось уже майже п’ять років - мир.

Лише ті, хто пізнав, що таке війна, розуміють справжню ціну миру.

Але мир – це не просто відсутність війни.

Мир - це ще й свобода, це можливість бути господарем на своїй землі.

Це - право вільно обирати і визначати своє власне майбутнє.

А тому мир і свобода для нас нероздільні.

Для нас, українців, це зовсім не абстрактні, а гранично конкретні цінності.

Ми точно знаємо, за що ми боремося.

І в цьому наша сила. На відміну від тих, хто хоче нас позбавити нашої свободи і миру.

Ваші Високоповажності,

Майбутнє світоустрою твориться у нас на очах.

І саме Україні випало бути на вістрі сутички цивілізацій, на передовій захисту наших спільних цінностей, боротьби добра і зла.

Лише повернувши Україні її територіальну цілісність в міжнародно визнаних кордонах, ми відновимо віру у верховенство міжнародного права.

Лише припинивши російську агресію, ми врятуємо світ від виплеканого в Кремлі вірусу реваншизму, вірусу неоімперіалізму.

Я хочу, щоб світ про це знав.

Я хочу, щоб світ почув, що 1 січня, у день, коли всі відзначали свято Нового Року, на Донбасі від обстрілу російських агресорів загинув український воїн – Микола Голубєв.

У грудні йому виповнилося 20 років.

У нього все життя ще було попереду. Але російський агресор, який прийшов на українську землю, забрав його.

Я кажу вам про це тому, що це – сьогоднішні реалії України.

Це те, з чим пов'язаний кожен мій день як Президента України та як Верховного Головнокомандувача українських Збройних Сил уже майже чотири з половиною роки.

Це те, за що щодня болить моя душа і з чим я ніколи не зможу змиритися і прийняти.

А тому я прошу, щоб ви, інформуючи свої столиці, незалежно від того як ваші уряди голосують за резолюції по Україні в міжнародних організаціях – доносили правду про неоголошену війну Росії проти України.

Про те, що своєю самопожертвою українці захищають мир в Європі.

Що зупинятися лише на Україні в Кремлі не планують.

Що в Україні Росія випробовує свої новітні технології гібридної війни. І лише питання часу, де Кремль їх застосує завтра.

В Москві добре розуміють стратегічну цінність України з точки зору реалізації своїх імперіалістичних фантазій.

Розрахунок простий: що Україна впаде, що Україна не втримається.

Якщо не втримається Україна – це лише підживить російські апетити в інших куточках Європи і світу.

Методи російської агресії міняються. Незмінно стабільним залишається одне – відсутність прагнення до миру.

Вже чотири роки Кремль відмовляється виконувати свої зобов’язання у рамках Мінських домовленостей, під якими сам підписався.

Останнє оголошення про припинення вогню – загалом вісімнадцяте – знов було порушене російською стороною.

Кремль і надалі тримає у своїх тюрмах українських заручників – як в самій Росії, так і на окупованих нею українських територіях.

Серед них – 24 українських моряки – військовополонені. Жодний судовий фарс не допоможе Росії приховати акт відкритої агресії проти України на морі, в нейтральних водах Чорного моря.

Серед них – лауреат премії імені Сахарова Олег Сенцов та український патріот Володимир Балух, який здійняв над своїм будинком в Криму прапор України.

Серед них – кримські татари – представники народу, який через російську окупацію Криму переживає сьогодні другий геноцид, другу депортацію.

Водночас, розуміючи, що українська армія протягом останніх років якісно зміцнилася, і усвідомлюючи, що будь-яка подальша спроба військового вторгнення закінчиться для окупантів плачевно, в Кремлі основну ставку сьогодні роблять на підрив України зсередини.

2019 рік з цієї точки зору буде визначальним. В Кремлі до цього готувалися ретельно і довго.

Не є секретом що планують у Москві. Керівництво Росії цього особливо й не приховує – провести на президентських і парламентських виборах в Україні підконтрольну собі владу в цьому році.

Мета також цілком зрозуміла – зупинити демократичний розвиток України, її рух у напрямку європейської та євроатлантичної інтеграції, повернути її у так звану «російську сферу впливу».

І це не просто наші прогнози.

Операція з впливу на українські вибори Росією вже ведеться повним ходом.

У цьому зв’язку я б хотів запевнити у тому, що як Президент, зроблю все від мене залежне, щоб по-перше, російський вплив на наші вибори мінімізувати.

А по-друге – створити всі умови для проведення в Україні вільних і чесних виборів, відповідно до найвищих міжнародних стандартів.

З цією метою ми запросили для спостереження за президентськими виборами спостерігачів від авторитетних міжнародних організацій та окремих держав.

Дорогі друзі,

До 2019 року готувалися не лише у Кремлі.

Готувалися до цього особливого року і ми в Україні.

Незважаючи на тривалу війну, ми запустили і успішно втілюємо найбільш масштабні та найбільш глибокі зміни і реформи у нашій історії.

Ми досягли вагомого прогресу в модернізації економіки  і це було визнано всіма. Я хочу подякувати вам за це. В модернізації інфраструктури.

Ми запустили широкомасштабні реформи у бюджетній сфері, сфері приватизації, освіти, охорони здоров’я, пенсійної системи, децентралізації та багатьох інших.

Дуже важко знайти сферу, яку ми не реформуємо.

Ми дали перший рішучий бій епідемічній корупції в Україні – створили надійний фронт незалежних антикорупційних органів, включно з Вищим антикорупційним судом.

Ми очистили "стійло" корупційних схем і в енергетиці, і в державних закупівлях.

Ми приборкали інфляцію, зменшили бюджетний дефіцит та забезпечили стійку макрофінансову стабільність.

Ми впевнено виходимо на траєкторію економічного зростання. Дали старт цифровій економіці. І сміливо та впевнено розраховуємо на прихід потужних іноземних інвесторів в Україну.

Звісно, що досягти цього за короткий проміжок часу було б надзвичайно складно якби не допомога наших партнерів, у першу чергу країн Великої сімки.

Висловлюю вам щиру вдячність за підтримку, передусім на рівні головування.

Допомагаючи Україні, ви взяли на себе велику відповідальність – допомогти Україні вирватись з капкану колишнього радянського, а нині «русского мира» і перетворити нашу державу на простір свободи і процвітання.

І ми впевнено йдемо цим – своїм – шляхом.

Це шлях побудови демократичної, правової, європейської держави, яка чітко і цілеспрямовано прямує до членства в Європейському Союзі і НАТО.

Це шлях нашого національного консенсусу, національної ідеї.

Я впевнений, з цього шляху ми вже не звернемо.

Поглиблена та всеохоплююча зона вільної торгівлі з ЄС є нашим дороговказом повномасштабної економічної інтеграції до спільного європейського ринку.

Україна успішно впроваджує докорінні зміни у сфері безпеки і оборони держави.

Українська армія вже увійшла у десятку найпотужніших армій Європи.

Прийнятий у минулому році закон про національну безпеку ще більш швидкими темпами наближатиме нас до стандартів НАТО.

Тим більш, що тепер пріоритет майбутнього членства в ЄС і НАТО буде зафіксований безпосередньо в Конституції.

Сподіваюся, що цю мою ініціативу ближчим часом у другому читанні підтримає український Парламент.

Це стане нашим додатковим запобіжником проти будь-яких спроб реваншу.

Хотів би адресувати особливі слова вдячності Сполученим Штатам – нашим стратегічним партнерам. В Україні ми високо цінуємо трансатлантичне лідерство Вашингтону у питанні протидії російській агресії та підтримки України.

Без перебільшення історичним стало рішення надати Україні «Джавеліни». Психологічний ефект захистив, врятував десятки життів українців.

Це надало довгоочікуваний сигнал і для наших партнерів.

Минулий рік не дав російському агресору шансу зіскочити з гачка санкцій, які, попри браваду Кремля, боляче б’ють по його амбіціях і апетитах.

Вони не лише послабили машинерію російської агресії, але й дали Україні дорогоцінний час для того, щоб зміцніти – як політично, так і економічно та військово.

Цьому сприяла й наша тісна координація з Берліном і Парижем – надійними партнерами України по Нормандському формату.

Слова моєї особливої вдячності належать Канцлеру Ангелі Меркель.

Важко переоцінити те, що було зроблено нею, аби уникнути катастрофічних, як для України, так і для Європи сценаріїв.

Холодним душем для Москви стала єдність і солідарність світу з Україною у відповідь на «азовську атаку» Росії.

Я вдячний всім, хто підтримав нас у цей складний момент. Передусім тим державам, які стали співавторами і проголосували за дві важливі резолюції на Генеральній Асамблеї ООН – про права людини в Криму і проблему мілітаризації Криму і частин Чорного і Азовського морів.

Ваша позиція ще раз засвідчила, що за агресію Кремль платитиме високу ціну.

І настане день, коли ця ціна виявиться непідйомною для Кремля.

І тоді ми повернемо і тимчасово окупований Крим, і окуповану частину Донбасу.

Те, що це неодмінно станеться, підтверджує шлях України до відновлення історичної справедливості – встановлення автокефальної Православної Церкви України. І майже всі з вас привітали український народ з цією важливою подією. Дякую всім вам за вітання.

Дорога до Томосу була тривалою, непростою, ця дорога була тернистою. Але ми її пройшли з гідністю.

Глибоко і щиросердечно вдячний всім залученим у цей непростий процес – від влади церковної, до влади світської.

Лише з часом можна буде зрозуміти історичний масштаб цієї події.

Це другий акт незалежності України, нашої духовної незалежності.

Ваші Високоповажності,

Рік, що настав, буде доленосним не лише для України.

На жаль, кількість «гарячих точок» на планеті продовжує зростати.

Не випадково, що значна їх кількість знаходиться в межах або ж по сусідству з Європою.

Важко не помітити в низці подій, за допомогою яких останнім часом здійснюються спроби розхитати єдність Європейського Союзу, руку одного автора.

Цілком очевидними є спроби цього автора «перезапустити» заготовлені раніше, або ж створити нові конфлікти по периметру ЄС – починаючи від України та Молдови, Кавказу, Західних Балкан, Близького Сходу та Африки, і закінчуючи безпосередньо деякими країнами ЄС.

Як очевидним є й те, що цей режисер сидить у Кремлі.

Тому для всіх нас надзвичайно важливо не лише усвідомити це, але й перестати розглядати виклики, які стоять перед світом, у відриві один від одного.

Світ та його безпека сьогодні взаємопов’язані між собою як ніколи раніше.

Тому те, що відбувається сьогодні в Україні, прямо стосується країн, які знаходяться за тисячі кілометрів від неї. І навпаки.

А тому допомагаючи Україні вистояти, ви, наші партнери, інвестуєте у власну майбутню безпеку, у власне мирне майбутнє.

Переконаний, що ті, хто вирішив кинути виклик сучасному світовому порядку, безсилі проти нашої єдності та солідарності.

В них – наша сила і запорука перемоги.

Хотів би подякувати усім вам за вашу важливу підтримку України.

Дякую вам, що ви разом з нами проживаєте і радісні, і трагічні дні. Що ви з нами і в час успіхів, і в час невдач.

Зі свого боку бажаю всім країнам, які ви представляєте, миру, добробуту і процвітання.

Слава Україні!