Перше що виникає після прочитання заголовка – думка про інформаційний вкид. Так заголовок можливо дещо виглядає провокаційно, але все ж дочитайте до кінця, а потім робіть висновки.

1147 – 988 = 159. На момент коли в лісових чигирях поселення Москва доросло до писемних згадок, в Києві 159 років християнство було вже офіційною релігією. Що таке 159 років? Це час, який минув від 1860 року до тепер.  Передає spravzhni.

Віталій Гайдукевич

Уявіть, що Томос Україна отримала в 1860 році? 1860 рік – Авраам Лінкольн обраний 16 президентом США. Через рік почнеться війна Півночі і Півдня. Гарібальді висаджується на Сицилії – обєднання Італії йде повним ходом.

Скільки людство пройшло від 1860 року до тепер? І уявіть, що 159 років тому вже відома і потужна українська держава – Русь просто запровадила офіційну релігію, а про те, що існують висілки «Москва» стало відомо в 2019му. Це про масштаб і істинне місце в історії.

Русь можна вважати дочкою Візантії, після того, як Ольга хрестилася, а хресним був імператор Костянтин. І це ж теж було куди більше про політику, аніж про віру. До Володимира в Києві вже були церкви і взагалі храмові споруди різних релігій – типова ситуація великого торгового міста. А потім геополітичний вибір.

12 травня 996 — освячена перша кам’яна церква Києва на честь Богородиці – Десятинна. Володимир Святославич виділив на неї десяту частину своїх доходів. Княжа казна, це по суті державний бюджет. 10% від державного бюджету? На 2019 бюджет України більше трильйона. Порахуйте 10% від 1.026.131.809,2 тис. гривень. І це на один храм. Нагадую, на території майбутньої Москви жаби кумкають.

І взагалі, Ольга керувала Київською державою 17 років. З 945 по 962 рік. 17 років, це більше ніж три президентські каденції. За часів Святослава Хороброго наша держава мала площу під 800 тис. км.

В нинішніх кордонах Україна — 603 628 км. За Володимира християнство дозволяє укріпити геополітичне становище країни і укріпити авторитет у сусідів – Німеччина, Польща, Чехія, Угорщина. За площею Русь одна з найбільших держав Європи. Тодішній Київ, це 400 церков, 8 чималих ринків, карбування і обіг власної золотої і срібної монети. На території майбутньої Москви досі кумкають жаби.

Відновленій незалежності лише 28 рік пішов. Це лишень на 10 років більше, ніж правління княгині Ольги. Володимир Святославич правив 36 років. Лише одне правління Володимира Хрестителя триваліше, ніж потуги нашого покоління розбудовувати державу! Це до усвідомлення масштабів події «відновлення незалежності церкви».

Ясна річ, нам ще впахувати і впахувати, щоб не було соромно перед образами князів і гетьманів, але давайте віддавати належне тим здобуткам, яки ми спромоглися записати на свій рахунок. І ще…

Наступний момент до багатьох туго доходить, але крапля камінь точить – забудьте формулу «Київська Русь». Не існувало такої держави. Була просто — Русь. Одна і єдина зі столицею в Києві. І коли новгородці казали, що вони на київський базар їдуть, то казали «на Русь». Геотег «київська» вже московити придумали, бо намутили ще жменю «русей» — примазувалися. Ніт – дзуськи.

Правильною формулою є «Русь-Україна». А Московія, вона і є – Московія до 1721 року (18 століття!) на усіх мапах і в усіх документах – жодної Росії. А вже після 1721, із запровадження КРАДЕНОЇ назви із закосом під Русь, це вже почалося тотальне переписування історії і мімікрія відсталої Московії під велич Русі-України. Повернення церкви, правильних назв, артикуляція наших витоків – все це віднайдення себе. А для Московії – крах імперської манії величі.

Демонтаж триває. Наступна зупика – NATO. Як захочеться потеревеніти «то всьо не скоро» — пригадайте про 159 років, 17 років, 36 років. Часові паралелі – корисна штука.

Три міжнародні організації у співпраці з Російською радою з міжнародних справ оприлюднили свій план припинення війни в Україні.

Документ був поширений 14 лютого у Мюнхені на Мюнхенський безпековій конференції, повідомляє кореспондент "Європейської правди".

До участі у розробці документа, як стверджується, залучали також окремих українських експертів, але формуванням пропозиції не займалися українські організації – на відміну від російської РРМC.

Документ уникає згадок про напад Росії на Україну і стверджує, що "конфлікт в та навколо України" став наслідком "катастрофічних прорахунків", і у якості реакції на нього пропонують кроки для "завершення конфлікту на Донбасі та створення перспектив для конструктивного діалогу, в тому числі щодо Криму". Щоправда, основною ідеєю плану є відновлення співпраці з Росією без відновлення Україною суверенітету над Кримом.

Оприлюднена пропозиція містить кілька гуманітарних кроків, які підтримуються всіма сторонами, однак у ній відсутні будь-які ключові вимоги, що звучали досі від України.

Організатори пропонують такі 12 кроків:

1. Відновлення роботи Спільного центру з контролю та координації питань припинення вогню на Донбасі за участі українських та російських військових
2. Створення "нормандського формату" на рівні військових
3. Відкриття доступу для СММ до всієї території Східної України (про Крим не згадується) та нових пунктів пропуску через лінію дотику
4. Вирішення питання безвісти зниклих
5. Запуск програми розмінування
6. Запуск програми відновлення Донбасу із залученням міжнародних донорів, при цьому Росія може стати однією зі сторін, що з доброї волі інвестують у відбудову регіону.  
7. Відновлення торгівлі між Україною та Росією на принципах ЗВТ.
8. Поступове зняття санкцій з Росії (у документі має назву "зміна санкційного режиму") із розробкою відповідного плану (зараз, як відомо, передбачається що санкції мають бути зняті лише в разі повного виконання "Мінська"); із контексту випливає, що йдеться про послаблення тиску на РФ щодо деокупації Донбасу
9. Пошук та деактивація небезпечних джерел радіації у зоні конфлікту на Донбас
10. Діалог у державах НАТО щодо взаємної безпеки, "для подолання речей, які розділяють" (у документі прямо не уточнюється, про що йдеться і чи має Росія бути частиною такого діалогу)
11. Визначення пріоритетних сфер зближення між ЄС та Росією із розвитком людських та економічних зв’язків.
12. Запуск всеукраїнського загальнонаціонального діалогу щодо визначення нової ідентичності України, який врахує погляд сусідів України, включаючи Росію. Зазначається, що предметами цього діалогу мають стати питання історії, національної пам’яті, мови, ідентичності та меншин.

У документі зазначається, що у його розробці брали участь троє українських експертів: Василь Філіпчук, Олександр Чалий та Олексій Семеній. Їхня роль у даній роботі в документі не уточнюється.

Як відомо, Василь Філіпчук у 2017 році вже пропонував контроверсійний план, який передбачав відмову України від прагнення членства у НАТО, офіційну відмову на тривалий період від мети членства в ЄС, визнання Криму "спірною територією" тощо.

Один з ініціаторів мюнхенського “плану миру в Україні” відреагував на критику документу

КИЇВ. 16 лютого. УНН. Генеральний директор Російської ради з міжнародних справ (РРМС) Андрій Кортунов, який є одним з ініціаторів скандального документу “Дванадцять кроків до посилення безпеки в Україні та євроатлантичному регіоні”, вважає, що не варто вбачати у цьому документі “мюнхенську змову”. Про це Кортунов розповів у коментарі DW, передає УНН.

Відповідний документ був розповсюджений на Мюнхенській конференції та викликав негативну реакцію Києва.

Кортунов розповів, що ініціаторами цього документу були Російська рада з міжнародних справ, європейський аналітичний центр European Leadership Network та американська організація Nuclear Threat Initiative, що опікується питанням запобігання ядерній загрозі.

“Зрозуміло, що цей документ подобається не всім, але мені здається, невірно вбачати в ньому якісь зловісні політичні задуми, як це визначили в апараті (п’ятого президента України Петра) Порошенка — як мюнхенську змову. Я хочу підкреслити, що політика — це мистецтво можливого, як казав Бісмарк, і автори цього документу виходили з того, що можливо на сьогодні”, — зазначив Кортунов.

Щодо пункту цього документу відносно початку національного діалогу про українську ідентичність, у тому числі з Росією, він додав, що це було б корисним для України. “Україна є дуже плюралістичним суспільством і для неї такий діалог був би корисним. Щодо участі інших країн-сусідів — це питання до українського керівництва, наскільки воно готове до такого діалогу”, — сказав гендиректор РРМС.

Серед “12 кроків до посилення безпеки в Україні та євроатлантичному регіоні”, зокрема, було запропоновано відновлення роботи Спільної центру з контролю та координації з питань припинення вогню на Донбасі, створення в рамках “нормандського формату” групи з діалогу у військовій сфері, розробка нових заходів довіри і підвищення рівня безпеки для населення в районі пунктів пропуску, розв’язання проблеми безвісти зниклих і початок процесу розмінування тощо. Документ також закликає до скасування санкцій проти Росії залежно від реалізації мінських домовленостей.

Ввечері 14 лютого, після критики як зі сторони України, так і зі сторони міжнародних експертів, документ приховали на сайті зробивши його недоступним. Проте вже наступного дня 12-кроковий “план миру в Україні” повторно з’явився на сайті Мюнхенської конференції.

Міністерство закордонних справ України наголосило, що заява “Дванадцять кроків до посилення безпеки в Україні та євроатлантичному регіоні” не є офіційною позицією держав. Пізніше на сайті американського аналітичного центру Atlantic council з’явилася заява з критикою ініціативи від 26 американських експертів, дипломатів та аналітиків.

Володимир Зеленський розкритикував цей документ, зазначивши, що без України не можна обговорювати будь-які плани щодо припинення війни на Донбасі і повернення окупованих територій. Критиці документ піддав і п’ятий президент України Петро Порошенко.

Захисники підозрюваних у вбивстві журналіста Павла Шеремета озвучили перелік неточностей і маніпуляцій у наданих стороною звинувачення доказах причетності до цього злочину Андрія Антоненка, Юлії Кузьменко та Яни Дугарь. Про це вони розповіли на прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі.

Леонід Маслов, речник від захисників Андрія Антоненка, розвідник 92 ОМБР у 2014-2015 роках, нагадав, що підозрюваними у справі є троє осіб: Андрій Антоненко, Юлія Кузьменко та Яна Дугарь – подружжю Грищенків підозру не оголошували. Ніхто з трьох них не був особисто знайомий з Грищенками. Вибухові пристрої, використані убивцями Павла Шеремета та для злочину у Косові, не мають нічого спільного, окрім типу кріплення магнітів.

Слідство стверджує, що підозрювані спільно організовували убивство Павла Шеремета, але на той час вони не були особисто знайомі. «Нам демонстрували телефонні розмови, у яких вони брали участь, але розмовляють вони не між собою. Кожного разу співрозмовник – це стороння особа», – каже Леонід Маслов.

На прес-конференції МВС демонстрували фото з підірваними електроопорами на Херсонщині у Чаплинці разом з фото Антоненка та Сергія Тищенка. Стверджується, що вони причетні до підриву електроопор. «Правда полягає в тому, що ані Антоненко – він взагалі ніколи не був на Херсонщині, ані Сергій Тищенко жодним чином не були причетні до підриву електроопор у 2015 році. Між собою вони познайомилися у 2016 році», – зазначає Леонід Маслов.

Андрій Антоненко раніше справді жив на вулиці Олеся Гончара 28Б, поруч з місцем злочину, але на момент трагедії і до арешту проживав на вулиці Старовокзальній. Там він знаходився і в ніч, коли вбивці закладали вибухівку. Це підтверджують дані трекінгу телефону та Google. Крім того, вихід з будинку 28Б на вул. Гончара веде в арку будинку №30, а не №26, звідки вийшли злочинці.

Зображення на спині вбивці Шеремета, зафіксованого камерами, не збігається з принтами на одязі Антоненка. Також дані трекінгу підтверджують що Антоненко на цей момент розмовляв по телефону, і поліція це алібі не оспорює.

Зріст Антоненка, виміряний вже під час ув’язнення  – 180 см. За висновками експертизи, зріст імовірного вбивці на відео – 170 см, з можливою похибкою 5 см. Деталі цієї експертизи стороні захисту і суду не надають.

Одним з доказів проти Андрія Антоненка вважають знайдений у нього корпус від міни МОН-50, проте авто Павла Шеремета було підірване не за допомогою гексогену, який використовується у МОН-50.

За словами сторони захисту, є запитання до експертиз, висновки яких використовують для підтвердження звинувачення. «Єдина експертиза, яка дала категоричні висновки – так звана психологічна, хоча досліджувалася лише хода. Психологи досліджували ходу, назвавши її невербальною поведінкою…Головна маніпуляція, яка зроблена в висновках психологічної експертизи – те, що експерти-психологи перебрали на себе повноваження робити висновки з біомеханіки. Експерти-психологи назвали невербальною поведінкою ходу і так встановили, Антоненко і Кузьменко співпадають з особами на відео. Я не хочу сказати, що експерт-психолог не може дійти до правильного висновку, але це пересічна думка, не думка сертифікованого експерта. Їхні сертифікати психолога були використані щоб легалізувати пересічну думку, звичайну думку неспеціалістів… Усі психологи кажуть, що не компетентні в цих питаннях», – зазначив Андрій Маслов.

За його словами, голова експертної комісії Юрій Ірхін раніше був помічений у фальсифікаціях, зокрема в експертизі на поліграфі у справі «Ендрю». Також Юрій Ірхін проводив психологічне дослідження у рамках позову Андрія Портнова щодо завдання останньому моральної шкоди, за яким Андрій Портнов відсудив у України компенсацію обсягом 1 мільйон 800 тисяч гривень.

Портретний аналіз ідентифікував лише Яну Дугарь. Андрія Антоненка і Юлію Кузьменко портретна експертиза не впізнала.

Оксана Корчинська , депутат VIII скликання Верховної Ради, розповіла, що особисто бачила Яну Дугарь у 66-му медичному шпиталі у зоні АТО у період 15-20 липня 2016 року.

В експертизі ходи від британського експерта Айвена Бірча досі не надається  англомовний текст висновків та замовчано серйозні застереження, на які він вказує посиланням на британський підручник для суддів. Переклад тексту, на який посилається експерт, не надається. «У підручнику йдеться, що хода особи не є унікальною і не існує наукових теорій за якими можна відрізнити одну особу від іншої на підставі ходи. Це не було прямо зазначено у висновках експертизи…  Таким чином у суді ці застереження не фігурують», – зазначає Андрій Маслов.

У своїй монографії Айвен Бірч зазначає що потенційна унікальність ходи ще не доведена, тому вважається, що хода може бути фактором, що сприяє ідентифікації, а не методом ідентифікації, каже Андрій Кузьменко, представник Всеукраїнської асоціації психологів. Відтак хода може враховуватися для ідентифікації особи лише у сукупності з іншими факторами. Експерименти, проведені самим Бірчем, продемонстрували, що експерти та звичайні люди без експертної підготовки приблизно в однаковій кількості вгадували і помилялися, аналізуючи ходу людей на відео.

Андрій Маслов каже, що британський експерт отримував усі матеріали безпосередньо від поліції та передавав свої напрацювання поліції, а не через Київський науково-дослідний інститут судових експертиз, як мало відбуватися відповідно до закону. Передавав матеріали полковник Рибачук Максим Васильович, начальник відділу міжнародного розшуку осіб департаменту міжнародного поліцейського співробітництва, він же інструктував Бірча. На українському тексті висновку експертизи стоїть підпис Бірча, хоча він не володіє українською.

Ганна Гопко, депутат VIII скликання Верховної Ради, закликала міжнародні правозахисні організації та дипломатів стежити за справою та дотриманням у ній стандартів правосуддя. «Ця справа є маркером, чи рухається Україна до міжнародних стандартів… Ми не хотіли би, щоб ця справа призвела до дискредитації волонтерського і ветеранського руху, завдала шкоди іміджу державі через недотримання стандартів розслідування. Важливо, щоб були дотримані права громадян і не було політизації, яку ми бачимо. Дуже прикро, що Президента України свідомо чи несвідомо втягнуто – через певні політичні амбіції конкретної особи, яка ще досі не відповіла за справу Гандзюк – у прес-конференцію, на якій замість того, щоб представити залізобетонні докази, ми побачили і порушення Конституції, і міжнародних зобов’язань. Мій заклик до представників дипломатичних установ – знаходити час зустрічатися з адвокатами усіх трьох підозрюваних, щоб почути їхню думку», – зазначила Ганна Гопко.

«Ми є друзями обвинувачуваних, але це не заважає нам об’єктивно дивитися на речі і визнати, що вони винні – якщо будуть надані переконливі докази. Втім, ми бачимо тільки те, що відбувається наклеп. Чомусь для цього обрали саме ветеранську і волонтерську спільноту. Важливо, щоб суспільство тримало цю справу у фокусі уваги. Бездіяльність може призвести до того, що одного дня можуть прийти за нами», – підсумував Олександр Гагаєв, віце-президент «MedStar Медевак».

Сьогодні, 11 лютого, під час сесії Львівської обласної ради відзначили лауреатів Обласної премії імені Героя України Степана Бандери. Премії вручили голова Львівської ОДА Максим Козицький та голова Львівської обласної ради Олександр Ганущин.

Зокрема, Премію у номінації «Громадська діяльність» вручили доктору історичних наук,  поету, прозаїку, літературознавцю, члену НТШ, старшому науковому співробітнику Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича Петру Шкраб’юку та Самбірському об’єднанню всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка.

У номінації «Політична діяльність» премію отримав дослідник воєнної історії, заступник головного редактора Львівського мілітарного альманаху «Цитаделя», науковий співробітник Центру українських військових традицій і патріотичного виховання МОН України Олександр Дєдик.

У номінації «Науково-навчальна національна державотворча діяльність» премію отримав кандидат історичних наук, доцент кафедри олімпійської освіти Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського Андрій Сова.  

Грошова винагорода в кожній номінації становить 20 тис грн. 

3 лютого 2020 року, в першу річницю інтронізації, Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній звершив молебень у тисячолітній святині Православної Церкви – Соборі святої Софії Київської.

Предстоятелю помісної Української Православної Церкви співслужили архієреї і духовенство зі всієї України, а також представники Вселенської Патріархії, Олександрійського Патріархату, Елладської Православної Церкви та монастирів Святої Гори Афон.
Від повноти Православної Церкви України вітання на адресу Предстоятеля висловив митрополит Львівський Макарій.
Його Блаженство подякував за привітання та звернувся до присутніх зі словом.
«Сьогодні тут, в цьому прекрасному історичному древньому храмі, митрополичому осідку, ми дякуємо Богові за всі ті благодіяння, яких він нас сподобив протягом минулого року. Всі наші новітні події, які лягли в основу створення єдиної Церкви, пов’язані саме з цим визначним історичним місцем – Собором Святої Софії Премудрості Божої. Бо завдяки Об’єднавчому Собору, який відбувся саме в цих історичних стінах, 15-го грудня 2018 року відкрився шлях до отримання Томосу, в якому чітко прописано, що ми з цього часу посідаємо належне 15 місце в Диптиху серед інших помісних Православних Церков» – сказав блаженнійший владика.
«Бог спитає у кожного із нас, що ти міг зробити і не зробив. Не спитає того, чого ми не могли зробити чи втілити у нашому житті, отож робімо все від нас залежне. Сьогодні я ще раз висловлюю щиру подяку всім вам: нашим архієреям вже визнаної помісної Православної Церкви України і всім гостям, які вшанували нас. Вчора ми спільно звершили Божественну літургію у нашому кафедральному Михайлівському Золотоверхому Монастирі. Ми об’єдналися навколо єдиної чаші, бо ми прагнемо, щоб надалі всі православні українці гуртувалися в Церкві навколо Христа і навколо єдиної Пресвятої Євхаристії. Також висловлюю нашу подяку і духовенству, яке наполегливо трудиться на своєму місці і всім вірним нашої помісної Української Православної Церкви. Всі ті сили зла, які збираються і прагнуть нашого розділення та прагнуть нашого знищення, зазнають поразки. Тому нехай Боже благословення і надалі завжди перебуває між нами», – підсумував Предстоятель.
Після молебню Митрополит Епіфаній поспілкувався з представниками українських та міжнародних ЗМІ.