14.11.14 18:06
ВОНИ ЗРАДИЛИ КРИМ: СПИСОК КОМАНДИРІВ КРИМСЬКИХ ВІЙСЬКОВИХ ЧАСТИН, ЗАВЕРБОВАНИХ НА СЛУЖБУ В РОСІЮ



Військовий прокурор Одеського гарнізону відкрив кримінальні провадження за ознаками статті 408 КК України (дезертирство) щодо кількох сотень військовослужбовців ВМС України, які змінили присяги на вірність українському народові під час анексії Криму Російською Федерацією.

Про це "Думській" повідомили у командуванні Військово-морських сил.

У справах фігурують матроси, старшини, мічмани і офіцери ВМСУ практично з усіх військових частин, які дислокувалися на півострові. Є там і штабісти, і екіпажі військових кораблів. Чимало серед фігурантів та громадян, які досі вважалися героями.

Зокрема, дезертирами наглядове відомство вважає командирів всіх ударних кораблів українського флоту: корветів "Тернопіль" (капітан 3-го рангу Максим Ємельяненко - той самий, який гордо говорив командувачу ЧФ: "Росіяни не здаються!", - зараз він служить помічником командира російського ВПК "Допитливий), "Придніпров'я" (капітан 3-го рангу Олександр Журкин), "Вінниця" (капітан 3-го рангу Сергій Заугольніков), "Луцьк" (капітан 3-го рангу Сергій Макєєв), ракетного катера "Прилуки" (капітан третього рангу Дмитро Сухар) та інших.

Не дуже зрозуміло, чому всім перерахованим фігурантам інкримінують тільки дезертирство, хоча більшість ще й змінило Батьківщині - вони пішли на службу до ворога.

Як би те ні було, оприлюднений список дезертирів страждає неповнотою. Наприклад, військова прокуратура чомусь не має жодних претензій до командирам екіпажів підводного човна "Запоріжжя" капітанам 2-го рангу Роберту Шагееву і Денису Клочану. Російські ЗМІ, між тим, повідомляють, що Шагеев зараз проходить перепідготовку в Санкт-Петербурзі і може бути призначений командиром нової російської субмарини проекту 636 "Великий Новгород".

За даними "Думської", всього за станом на кінець квітня російське громадянство отримали понад 6 тисяч військовослужбовців ВМСУ. У нашому розпорядженні є зразковий перелік командирів і начальників, які зараз служать Росії. Подаємо його мовою оригіналу. Країна повинна знати не лише своїх героїв, але і зрадників. Видання готове дати можливість порозумітися кожному з перерахованих офіцерів.

Перелік осіб керівного складу Військово-морських сил Збройних сил України, що прийняли російське громадянство та поповнили лави ВМФ Російської Федерації:

Контр-адмірал Березовський Д. В., командуючий ВМС України (прим ред. - зараз заступником командуючого Чорноморським флотом, кримінальне провадження відкрито раніше, адмірал оголошено в розшук);

Полковник Стешенко С. М., начальник центру оперативного (бойового) забезпечення ВМС України;

Полковник Стороженко С. І., командир 36 окремої бригади берегової оборони Військ берегової і територіальної оборони ВМС України;

Полковник Козаченко Д. Р., командир 406 Сімферопольської окремої берегової артилерійської групи Військ берегової і територіальної оборони ВМС України;

Капітан 1 рангу Кацай Д. О., командир 37 окремого полку зв'язку;

Підполковник Саєнко О. О., командир 501 Окремого батальйону морської піхоти ВМС України (Керч);

Капітан 2 рангу Васін Є.Є., начальник центру радіоелектронної розвідки ВМС України;

Капітан 1 рангу Касторов І. І., начальник центру навігації, гідрографії та гідрометеорології ВМС України;

Підполковник Лисенко А. В., начальник центру забезпечення пальним ВМС України;

Капітан 2 рангу Карпов Е. В., начальник 174 бази озброєння ВМС України (1 розряду);

Капітан 2 рангу Єлікєєв О. В., начальник центру криптографічного та технічного захисту інформації;

Капітан 2 рангу Римарь Р. О., командир Севастопольської військово-морської бази;

Капітан 2 рангу Звягінцев В. П., командир 5 бригади надводних кораблів ВМС України;

Капітан 2 рангу Кривко М. Ф., командир 18 дивізіону суден забезпечення ВМС України;

Капітан-лейтенант Голубєв В. О., командир 8 дивізіону суден забезпечення;

Капітан 2 рангу Афанасенко Є.М., командир 28 дивізіону пошуково-рятувальних суден;

Капітан 3 рангу Палій Б. Л., командир морського тральщика "Чернігів";

Капітан 3 рангу Журкін О. В., командир ракетного корвета "придніпров'я";

Капітан 1 рангу Шагєєв Р. М., командир підводного човна "Запоріжжя" (прим. редакції - зараз переучивается в Пітері, буде командиром субмарини "Великий Новгород");

Капітан 2 рангу Клочан Д. В., командир іншого екіпажу підводного човна "Запоріжжя";

Капітан 3 рангу Барєєв А. М., командир корабля управління "Донбас";

Капітан 3 рангу Заугольніков С. В., командир навчального корвета "Вінниця";

Капітан 3 рангу Сухар Д. О., командир ракетного катера "Прилуки";

Капітан 3 рангу Макєєв С. В., командир протичовнового кор-вета "Луцьк";

Капітан 3 рангу Ємельяненков М. О., командира протичовнового корвета "Тернопіль" ("росіянин, який не здається);

Капітан 3 рангу Хромченков В. О., командир середнього десантного корабля "Кіровоград";

Старший лейтенант Зіновьєв С. Є., командир артилерійського катера "Херсон";

Капітан 3 рангу Білий О. Р., командир протидиверсійного катера "Феодосія";

Майор Тарасенко М. О., командир судна контролю фізичних полів "Сєвєродонецьк";

Капітан 2 рангу Кочерга О. М., командир ракетно-технічної бази ВМС України;

Капітан 1 рангу Миколайчук О. П., начальник контактного пункту з країнами НАТО командування ВМС. України;

Капітан 2 рангу Жук В. С., начальник 186 навчально-тренувального центру морських операцій;

Підполковник Симонов К. В., командир 85 окремого берегового ракетного дивізіону;

Капітан 3 рангу Швець О. В., командир 801 окремого загону боротьби з підводно-диверсійними силами та засобами;

Капітан 1 рангу Лєкарєв Д. В., начальник Об'єднання об'єднаного інформаційно-телекомунікаційного вузла ВМС України;

Капітан 1 рангу Шевченка Т. І., начальник Військово-морського коледжу старшинського складу ВМС України;

Капітан 1 рангу Гончар Р. М., начальник 191 Навчального центру ВМС України;

Полковник медичної служби Гриненко О. В., начальник 10 поліклініки ВМКЦ Кримського регіону;

Капітан 2 рангу Щербань Д. Б., начальник 104 окремого передаючого радіоцентру;

Капітан 2 рангу Невмержицький Ю. В., начальник 21 району спостереження;

Підполковник Садівник Ст. Ст., командир 222 окремого автомобільного батальйону;

Підполковник Колесніков Ст. Ст., начальник 277 Об'єднання об'єднаного складу (МІС, 4 розряду);

Капітан 2 рангу Захватихата М. К., начальник 29 морського розвідувального пункту ВМС;

Капітан 2 рангу Коваль О. В., начальник 30 Командно-розвідувального центру ВМС України;

Підполковник Кулаков А. І., начальник 38 управління експлуатації спеціальних об'єктів;

Підполковник Буряк І.Про., начальник 51 об'єднання об'єднаного складу озброєння і майна (1 розряду);

Майор Яковенко О. Р., начальник 531 бази зберігання і ремонту засобів зв'язку (2 розряду);

Підполковник Миронов О. В., начальник 537 вузла фельд'єгерсько - поштового зв'язку;

Підполковник Репік В. М., начальник 56 комендатури охорони і обслуговування ВМС;

Підполковник Прилуцький С. В., начальник вузла 71 фельд'єгерсько-поштового зв'язку;

Підполковник Чучин Є.В., начальник 79 інформаційно-телекомунікаційного вузла.


До речі, до недавніх пір всі вони могли спокійно відвідувати материкову частину України.


Источник: http://censor.net.ua/r311995

Звичайно є таємниця голосування, але я заради цікавості люблю наперед оприлюднити свій вибір, щоб потім порівняти точність своїх прогнозів.

Отже я однозначно голосую за Блок Петра Порошенка та мажоритарника по нашому 116-му округу Володимира Маліновського

Також мені б хотілось, щоб до Верховної Ради України пройшли чим більше від партій "Народний фронт", ВО "Свобода" та "Самопоміч", у тому числі і мажоритарники. На жаль, є досить мажоритарних кандидатів, які начебто йдуть від Блоку Порошенка, але яких не дуже бажано, як на мене, бачити у ВРУ. Зокрема я досить критично ставлюсь до кандидатур Дмирта Добродомова та Тараса Возняка від Львівщини. Чому? Дуже просто: ці люди з давен-давен ошиваються при владних структурах, а це випадковим не буває. Загалом вибір є і критично поганих в ньому немає, тому я більш-менш спокійний, що хто пройде - той і заслужив на те. Найголовніше - чесність підрахунків. Ми маємо звикнути, що вибори є чесними і від нас справді залежить їх результат.
Я особисто підтримую думку, що треба голосувати за того, кого насправді вважаєш вартим за власним уподобанням не приглядаючись на тему "прохідний" чи "не прохідний". Якщо хтось однозначно "прохідний", то обійдеться і без вашого голосу, а ось якщо ви віддасте свій голос тому, хто вам дійсно подобається, то це дасть стимул на майбутнє балотуватись цьому кандидату. Тому раджу: обирайте власним інтересом і голосуйте за найкращого за вашим особистим визначенням.
Ще мені дуже хочеться, щоб Ляшко повторив долю Королевської, щоб Тимошенко та інші опозиціонери не пройшли до ВРУ і не робили там зайвого безладу, бо ота "боротьба за знедолених" чомусь обертається завжди проти тих же знедолених, а не на суспільну користь. То є справді погана демократія, коли опозиція йде до влади через принцип "чим гірше - тим краще". Давайте говорити серйозно: якщо опозиція добилась від правлячої влади зробити щось корисне, то всі плюси йдуть владі, тому опозиція резонно зацікавлена вимагати від влади такого, чого вона не може жодним чином виконати, бо інакше настане руйнація економіки чи інша криза і опозиціонери стануть кричати, що ось бачите, яка нездала ця влада - обирайте нас! А не буде робити на їх вимоги - тим більше галасу включно до бійок вчинять опозіціонери. Що в тому доброго? Нічого.
Моя особиста думка, що правдива опозиція є контролером і резервом для правлячої влади, десь як футболісти на лавці запасних: ніхто з них не зацікавлений, щоб їх команда програла, а водночас вони хочуть, щоб гра стала кращою, якщо б їх випустили на поле. Оце, як на мене, є зміст опозиційних сил. Не обгаджувати владу і не творити їй капостей, а значить і людям-виборцям, щоб набрати собі балів яко "білі і пухнасті", а якраз працювати в діловій конкуренції: жорстко контролювати і критикувати помилки влади, як і допомагати у випадку кризових ситуацій. Якщо так буде, то опозиція, коли прийде до влади, буде продовжувати напрацювання попередників, а не руйнувати геть чисто конкурентів і все починати заново по-своєму. Типу: одні приватизували, інші - реприватизували, а ще наступні - націоналізували тощо. Тоді нам грозить перебувати вічно за китайським прокляттям: "Щоб ти жив у часи перемін"
Щодо загроз узурпації влади, то я даю особисту гарантію неможливості цього в Україні - відтепер Майдан жевріє в серці кожного правдивого громадянина України. Ніхто ніколи не зможе узурпувати владу в Україні! Януковичем і його кодлом клянусь! Вже неіснуючим і ще зовсім недавно всемогутнім "Беркутом" клянусь! Народ є влада в Україні! Найвища і незнищенна! Крапка.
Також мені подобається Арсеній Яценюк на посаді прем'єр-міністра Україні, бо він цілком спокійно на рівних співпрацює з Президентом України Петром Порошенком, а не ворогує за повноваження, як це робили інші. Водночас він не є слухняною маріонеткою, якою був його "попєрєднік". Гарний тандем двох особистостей, який варто зберегти і я за це та закликаю інших підтримати подібний позитивний стан речей.
Далі дещо з рівня неймовірного, але я б хотів, щоб головою Верховної Ради України став Олег Тягнибок, а його першим заступником - Андрій Садовий, як головний опозиціонер. Так, я волів би побачити "Самопоміч" у майбутній ВРУ в якості опозиції, тому що новичкам і не годиться одразу до влади попадати, а треба досвіду парламентаризму набратись, як знову ж звернусь до аналогій з футболу: команди з першої ліги не один рік обживаються у прем'єр-лізі, а чемпіонами взагалі за роки стають, якщо стають.
Що з того, про що я вище виклав, стане реальністю - покаже час. Мені подобається, що відтепер вибори в Україні є справді ВИБОРИ ! Тобто ніхто не знає наперед результату і це дуже гарно.
Всі на вибори! Голосуй! Голосуй! Бюлетені в урни суй! Голосуй!

Богдан Гордасевич
14:51 23.10.2014
м. Львів, 116-й виборчий округ




Маліновський Володимир Степанович, народився 28 сiчня 1967 року в місті Львові, громадянин України, протягом останніх п’яти років проживає на території України, освіта вища, президент, громадське телебачення Львівщини «Разом ТВ», член політичної партії «УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка», проживає в місті Львові, судимість відсутня, самовисування.
http://nbnews.com.ua/ua/rada2014/candidat/6646/

За даними з сайту ЦВК дізнався, що Іван Заєць вийшов з виборчого списку радиКала Олега Ляшка, чим щиро втішився, тому що поважаю цю людину і був дуже здивований його появою у команді якогось блазня-гоміка і явного провокатора.
Як я вже зазначав: вибори є люстрація народу щодо влади, яка ним керує. За тим: який народ - така і влада.
Один мій знайомий заявив, що буде голосувати за партію Ляшка тільки тому, що його всі критикують, на що я відповів: - Вибори тим і вибори, що кожен обирає СВОЮ ВЛАДУ! Хочеш жити в цирку - твоє право, але щоб тоді я від тебе не чув нарікань на погане життя і на дурну владу: сам обрав - те і маєш.
 
Для мене феномен популізму радиКала Олега Ляшка тим огидний, що він своїм фальшим ультра-патріотизмом і  псевдо-українським популізмом обкрадає правдивий український електорат, а наша ситуація не дозволяє просто бавитись в демократію і давати можливість різним авантюристам влаштовувати на догоду стороннім силам бардак і деструкцію у діяльності вищого законодавчого органу України - Верховній Раді. Досить - набавились і з "Партією Зелених", яка ніколи не захищала екології, бо фінансувалась техногенним бізнесом, як і з іншими подібними проектами хитрих політтехнологів.
Не дамося, щоб нас одурили! Геть Олега Ляшка з українського політикуму! Вихід Івана Зайця тому чудове підтвердження, що він розібрався в реальному стані речей і сказав своє однозначне "НІ!" Олегу Ляшку, а таких заяв більше жодної серед тих, хто відмовився балотуватись у партійного списку з прохідного місця!



Я не збираюсь глибоко аналізувати всі підлоти Олега Ляшка, а просто акцентую увагу на тому, де він бере такі шалені кошти на себе, свій виборчий апарат і надшалену за вартістю рекламу - хто його фінансує, якщо власних коштів у Олега Ляшка в таких об'ємах фізично бути не може. Від олігархів України Олег Ляшко відхрещується, як і вони від нього, отже стає зрозумілим, що його фінансує інша держава, яка зацікавлена в дестабілізації в Україні і не треба багато думати, що це за держава. Тому і саме тому я не можу спокійно терпіти і бути яко толерантним щодо провокаторсько-політичного проекту "Радикальна партія Олега Ляшка" і закликаю всіх долучитись до цього ніким не санкційованого руху "Ляшко-ге, забирайся геть!"

Богдан Гордасевич, м. Львів



Прізвище, ім’я, та по батькові    
Відомості про висування    
Дата та номер постанови    
Підстава вибуття

Заєць Іван Олександрович    
Радикальна Партія Олега Ляшка,
№ 14 у виборчому списку    
14.10.2014 1776    
звернення партії про скасування реєстрації



Заєць Іван Олександрович

Народний депутат України VI скликання, перший заступник голови "Українська народна партія" (УНП)

Дата народження: 05.07.1952

Місце народження, освіта. Народився в селі Лозниця Народицького району Житомирської області. У 1974 році закінчив Українську сільськогосподарську Академію в Києві за спеціальністю економічна кібернетика в сільському господарстві, економіст-математик. В 1979-1982 рр. навчався в аспірантурі Інституту економіки АН УРСР.

Кар'єра. Працював головним економістом колгоспу в селі горошку на Київщині. В 1975-1978 рр. - В Київській філії Центрального інституту агрохімічного обслуговування на посадах старшого економіста, старшого наукового співробітника. У 1978-1979 і 1982-1990 рр. - В Інституті економіки інженером, молодшим науковим співробітником.

1990-1994 рр. - Народний депутат України I скликання. Член фракції Народного Руху України, потім - фракції безпартійних. Член Конституційної комісії України, Державної комісії з проведення в Україні адміністративної реформи, Державної міжвідомчої комісії з питань співробітництва України з НАТО, Ради національної безпеки і оборони.

1994-1998 рр. - Народний депутат України II скликання. Працював в комітеті Верховної Ради з питань економічних реформ та управління народним господарством.

1998-2000 рр. - Народний депутат України III скликання. Заступник глави комітету ВР у закордонних справах і зв'язках з СНД.

2000-2001 рр. - Міністр екології та природних ресурсів України в уряді Віктора Ющенка.

2002-2004 рр. - Народний депутат України IV скликання від блоку Ющенка Наша Україна (№8 у виборчому списку). Перший заступник глави комітету ВР з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

2007-2012 рр. - Народний депутат України VI скликання від блоку Наша Україна - Народна самооборона (№30 у списку). Заступник глави комітету ВР з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

На парламентських виборах восени 2012 року балотувався від УНП по одномандатному округу №153 в Рівненській області, однак програв представнику Батьківщини Юрію Вознюку.

В минулому - член Народного Руху України, один з його засновників. З 1999-го - перший заступник голови Українського Народного Руху, в 2003-му перейменованого в Українську народну партію (лідер - Юрій Костенко). Член Центрального проводу та правління УНП.

Громадська діяльність. Член президії Української всесвітньої координаційної ради та президії товариства "Україна-Світ", член національної ради Конгресу української інтелігенції і головної ради всеукраїнського товариства Просвіта. Глава Українського благодійного фонду "Трипілля". Один із засновників і керівників українознавчого клубу "Спадщина" (1977), Товариства української мови ім.Шевченка.

Сім'я. Дружина Світлана (1965 р.н.) - тренер. Дочки Олеся (1978 р.н.) та Ярослава (1985 р.н.), син Остап (1991 р.н.).

http://file.liga.net/person/970-ivan-zaec.html

 Відгуки про політика

Нардепа Івана Зайця колеги назвали «левом, тигром, слоном і ведмедем», а він їх усіх - зоопарком Депутати продовжують провалювати поправки до закону про вибори президента. В ході так званого голосування між депутатами сталася невеличка перепалка. Як повідомляє «Українська правда», нардеп-бютівець Олег Ляшко закликав опонентів з повагою ставитися до «лева української політики Івана Зайця» і проголосувати його поправку. У відповідь регіонал Михайло Чечетов заявив, що регіонали шанують Зайця як «тигра, слона і ведмедя української політики», але голосувати не будуть, тому що в залі відсутня коаліція. «А до Івану Олександровичу ми ставимося з великою повагою, так. Це справжній тигр української політики», - заявив Чечетов. У свою чергу сам Заєць заявив, що у нього відчуття, що він перебуває в зоопарку. «Тут такі відносини, що не дають нормально працювати. Вас не турбує доля виборців, доля народу, майбутнє України. Вас турбує тільки, як скоріше захопити владу, присмоктатися до неї, використовувати її, щоб набити свої кишені», - обурився депутат. Зараз депутати вже завалили 180 поправок в закон про вибори. Голова комітету Сергій Подгорний запитав у регіоналів, чи є у них якісь думки з чергової правці, йде «тупе заваливанию закону».
Рейтинг політика
Член президії Української всесвітньої координаційної ради та президії товариства "Україна-Світ", член Національної ради Конгресу української інтелігенції та Головної ради Всеукраїнського товариства "Просвіта". Голова Українського благодійного фонду "Трипілля". Один із засновників і керівників українознавчого клубу "Спадщина" (1977), Товариства української мови ім.т.шевченка.

Обіцянки і цитати
18 червня 2012

"Цей закон наповнений нормами, які стимулюють сепаратизм в Україні. Зміна державного устрою України на федерацію давно є пріоритетом Президента Віктора Януковича і політичних сил, які голосували за законопроект - Партії регіонів, Комуністичної партії. Закон про мовну політику розпалює міжнаціональну ворожнечу всередині країни і може призвести до розколу України. Партія регіонів ініціюванням відповідних змін підриває власну владу, оскільки будь-яка місцева рада, за словами депутата, згідно з законопроектом, зможе власним рішенням встановити офіційне використання регіональної мови на своїй території."
http://politrada.com/dossier/persone/id/2781

З нагоди 55-ї річниці вбивства Степана Бандери, сина вбитого в застінках київського НКВД священника східного обряду-уніата о. Андрія Бандери



Відкритий лист до редакції та власнику ЗМІ "Ера" Андрію Деркачу

Дорога редакція радіо Ера, прощаюсь з вами, тому що цитування навіть в новинах представників партії Ляшка, не кажучи вже про той непомірний час, який займає означена партія у ефірі вашого мовлення, - змушує мене більше не вмикати канал радіо "Ера"
Оскільки я дуже поважаю переважну більшість вашого колективу за розум, тому і не роблю пояснення хто і що є проект "Радикальна Партія Олега Ляшка", а скажу просто: мені осточортіло до нестями оті всі "політичні ігрища" довбаних закулісних лялькарів, бо вже життя скінчилося, а пожити в нормальній країні так і не довелось власне з цієї підступної причини. Ми не раби і не маріонетки - ми живі люди! Засуньте собі тих довбаних політтехнологів їх довбані власники-лялькарі туди, куди ви постійно хочете запхати народ України!

Якщо комусь мало революцій і гільйотин - дочекається, за тим не стане!

Єдине, що мені, Богдану Гордасевичу, сину письменниці-дисидентки Галини Гордасевич, дуже прикро бачити в таборі підтримки блазня-гоміка Ляшка власника "Ери" пана Андрія Деркача, сина Леоніда Деркача. Знову ж не маю бажання розписувати чому, а просто мені було цікаво як в книзі Аміраджибі "Дато Туташхія" мати Андрія Деркача за своєрідного заочного опонента по життю та боротьбі. Жаль, дуже жаль, що мною втрачено мій антипод (але не ворог!) по життю, бо хто з Ляшком - той для мене викликає тільки співчуття, як Іван Заяць чи Юрій Шухевич, а тепер - і Андрій Деркач. За таких обставин наше подальше тривале тривіальне заочне змагання в стилі "контрверсій" стає неможливе і я прощаюсь.

Час, люди і Бог розсудять кожного.

Поскриптум: добрі правила потребують винятків, тому я все одно буду включати радіо "Ера" вранці, як це і роблю багато років, - рівно о 5.55, але виключатиму після 6.02 - святе не може бути переможено поганим.

Богдан Гордасевич
11:54 15.10.2014

Читайте основне по темі Степана Бандери в сучасності тут -  дуже вартісний матеріал:
http://blog.i.ua/community/5846/1541379/

Нещодавно я був просто шокований, коли на повному самоповазі тонах і півтонах один політтехнолог по радіо урочисто заявив, що результати виборів до Верховної Ради України 26 жовтня багатьох здивують. Молодець! Ото розумник! А ми ось всі не можемо зрозуміти, навіщо ті вибори проводяться, коли їх результати добре відомі наперед…
Я навмисно так жартую, бо просто набридли оті про-плачені плачевні пустодзвони-політтехнологи, які базікають будь-що, бо реально ні за що не відповідають – взагалі ні за що! Ну збрехав чи просто не вгадав – що з того? Можливо наступного разу ліпше збреше чи вгадає, але ж отримані вже гроші не віддасть назад ніколи нікому…
Власне я б хотів визначити одну найголовнішу тему для роздумів над політичними партіями і людьми, а саме – відповідальність. Всі ми знаємо, що існує принцип «слово і діло», а з того і постає поняття «відповідальність», коли слово підтверджено чи не підтверджено ділом. Або коли діло далеко не тотожне даному слову, що найкраще демонструють вже майже вік всім відомі комуністи: ну така солодка брехня, що дотепер на неї западають люди без належного розуму і аналізу (чи аналізів?). І знаєте, я в тому за комуністів! Ну як є дурні, що в їх брехню вірять, то вибачте мене на слові, але сам Бог велить обманювати таких легковірів. Як не хочеш думати, але хочеш «щоб в тебе все було і тобі за це нічого не було» – то не будеш мати нічого! В розумінні доброго, бо щодо біди – тут навпаки буде багато і різної. Перевірено не раз, -  і Донбас та Крим он зараз мають той комуністичний сказ...
Також тому, що я багато раз переконався у правдивості тези «кожен народ вартий своєї влади», – я і стверджую, що наскільки виборці відповідально поставляться до обрання депутатів – настільки і майбутні депутати будуть відповідально ставитись до своїх обов’язків в подальшому. Іншого не буває. Якщо виборець зневажає своє право на делегування влади і продає його за кількасот гривень чи якусь іншу «гречку» – ну то най не нарікає потім, що влада жирує і народ зневажає, бо дійсно тільки зневаги і наруги варті продажні виборці. Або ще безглуздіше: коли виборці продаються на підступну і наглу брехню. Потім їх же обранці з них і насміхаються, кажучи: – А ви чим думали, коли тому вірили і не перевірили, чи то є можливо, що ми приобіцяли перед виборами?!
За минулі 23-и  роки в незалежній Україні пройшло чимало виборів і аж два революційні Майдани, а тому політична культура в наших людей доросла значного рівня, про що засвідчили останні вибори Президента України в першому турі. І ось ці нові вибори до ВРУ стануть або підтвердженням, або навпаки спростують цю тенденцію нашого високо народного рівня відповідальності щодо виборів. Фактично кожні всеукраїнські вибори можна визначити як люстрацію народу України. Люстрацію на честь і гідність, на розум і відповідальність.
Якщо український народ пройде цю люстрацію виборами належно – тоді він буде мати повне право люструвати владу повсякчас і скільки захоче. А ні – тоді вибачайте і добро втрачайте… Вам дано було право обирати і маєте те, чого вартуєте.
Той же «велемудрий» політолог з радіо  спрогнозував, що новий майдан обов’язково буде за каденції теперішнього президента… Ну супер-прогноз! А я ось не прогнозую, а стверджую, що новий Майдан постане тоді і тільки тоді, коли український народ визнає цей революційний чин потрібним і на часі. Тільки так! І відбутись це дійство може у будь-який момент, що ми однозначно і довели собі та цілому Світу.
Власне тому я не вірю у можливість якоїсь нової узурпації влади, як це спробували зробити Янукович і його банда з коаліції  регіоналів та комуністів у ВРУ – не вийшло їм і не вийде нікому! В України вся влада належить народу. Готовий побитись об заклад на друге око Шуфрича, що так воно і буде.
Як вже зрозуміли: переходжу від теорії до практики, а значить визначаю ту відповідальність, яку вважаю за потрібну для наступних виборів.
Однозначно потрібно обрати побільше депутатів до Верховної Ради від Блоку Петра Порошенка, а затим – від «Народного фронту», ВО «Свобода» та «Самопомочі». Якщо ми хочемо мати дійсно конструктивну роботу парламенту, а не пустопорожню говорильню або взагалі майже непрацюючий, як зараз.
Проходження до ВРУ партії ВО «Батьківщина» можливе, але користі в тому буде небагато, бо це вже ретроградна політична сила, як і її лідер потребує пенсії і спокою для себе, як і для нас від неї. Таки Ющенко вже зачекався за подружкою…
Дуже сумнівним є потреба наявності у ВРУ «Опозиційного блоку», як і «Сильна Україна» не підсилить її діяльність, бо їх претензії на представлення упосліджених промислових регіонів легко спростовуються і наявністю значної кількості представників  звідти у списку Блоку Порошенка, як і мажоритарники, обрані на Сході і Півдні від цього блоку, зможуть захищати інтереси своїх виборців значно краще за тих, хто одразу декларує і преться в опозицію до влади. Так смішно слухати обіцянки задекларованих опозиціонерів типу «Ми захистимо, ми дамо і ми зробимо», коли і дитині ясно, що то є звична брехня від тих, хто навіть не планує стати владою, тоді як зробити приобіцяне ними може виключно влада. Дивна позиція: одразу опозиція.
Нарешті дуже шкідливою справою я вважаю можливу наявність у ВРУ «Радикальної парті» та «Громадянської платформи» – це ще ті клоуни, яких треба найбільше обминати, бо слів від них багато, а справ – кицька більше наплаче. Якщо я кажу неправду, то спростуйте, але конкретикою: ділами, вчинками, досягненнями і ще там якимись вагомими фактами. Але не піаром пана Ляшка, що він десь там з вилами вискочив на танка і всі лугадони розбіглися в паніці. Мені ось цікаво, де він стільки грошенят назбирав, що таку рекламу собі дозволяє. Або броньовики купувати і дарувати яким чином вдається? Щось тут не ясно, а досить-таки темно. Взагалі, хто дещо знається на російській політиці, той не може не помітити повної аналогії-матриці РПУ Ляшка з ЛДПР Жириновського за методологією і в промовах, і навіть в жестах. До чого б це?
Про пана Гриценка взагалі розмова коротка: птаха-говорун, а як до діла – то геть від тіла. Що і коли ним зроблено реально? Ніде нічого – це реально. Міністр оборони був лажовий, а потім і взагалі тільки як вазилін моржовий в політиці ошивався, по телешоу шлявся і побрехеньки розповідав, як треба героями ставати. Щось по перебуванню в зоні АТО навіть Ляшко обігнав Гриценка, а не навпаки. Повторюю, що я за основу своїх висновків про людей і політсили ставлю їх діла і результат, а вже потім – слова, як підтвердження одне-одного.
Власне всі інші партії, як учасники виборів, це або ще як нерозумні діти, або як здеградовані старигани совкової генези. Таким нічого робити у ВРУ – однозначно. При тому, що я не є прихильником обмеження кількості партій – я є твердим у переконанні, що вплив партії творить її повсякденна робота серед людей, а не суто участь у політичних ігрищах та виборах. Як у всіляких змаганнях масовість добра на початках, а у фіналі потрібні профі, що був добрий результат. А він, результат, нам як ніколи потрібний добрий і обнадійливий.
В котре висловлюю свою думку виключно для друзів і не претендую на пророцтво, але пропоную як побажання.

З повагою, Богдан Гордасевич
12 жовтня 2014 р.

Доброволець з Чернівців Сергій Козак вже довгий час перебуває в госпіталі. Чи приживеться його ліва нога, яку київські хірурги пришили, покаже тільки час.



Я не міг залишатися байдужим - тому і пішов воювати.

У мене як раз дружина народжувала другу дитину 23-го березня. Прийняв пологи в лікарні, побачив, що все нормально. А 25-го березня я поїхав на полігон.

В армії нас колись вчили, що все, чого не вистачає, солдат повинен знайти собі сам. Хоча це було давно, але можу сказати, що там нас раз і на все життя підготували.

Може бути, тому, коли побачив війну, сприйняв її нормально. А, може бути, я просто така людина.

Мене відправили у 95-ю бригаду, у другий батальйон. Ми воювали в групі оперативного реагування. Нашим завданням було конвої. Іноді потрібно було виводити якусь групу розвідки, яка потрапила в оточення. Перші жертви у зоні АТО були з нашої роти і мінометної батареї.

Поранення отримав, коли потрапили в засідку, повертаючись зі Слов'янська. У селі Долина. Засідка була досить професійна, продумана. Але так вже вийшло, що ми теж вміємо все продумати. Коли я помітив, що ціляться в нас, почав стріляти. Кулемет у нас був направлений в іншу сторону, а часу його розгортати не було. Першим точним і вдалим пострілом противника з РПГ-26 пробив броню і відірвало ногу мені і водієві. Після чого ми ще 20 хвилин продовжували вести бій. Я стояв на сидіння обличчям у бік пострілів, спирався більшою мірою на праву ногу і думав, що вона обпалена. Ліву просто не відчував. Присів, щоб дістати черговий магазин. Коли піднімався, зрозумів що з лівою ногою щось не так, тому що не можу на неї стати. Але встав і продовжив бій. Коли закінчили, посвітив на ногу, побачив, що вона вже зажгутована кимось із хлопців, а нижня частина лежить збоку, тримається тільки на шматку шкіри. Подумав : "слава Богу, що не праву".

Попросив хлопців, щоб вони знайшли мій рюкзачок. Засунув ногу туди і прив'язав до другої частини вище коліна.

Чисто інстинктивно подумав, що кину в рюкзак, а там розберуться, що з нею зробити. Мене накололи буторфанолом. Потім передзвонив командиру роти, повідомив про те, що ми потрапили в засідку. Повідомив про місце дислокації і про те, що нам вдалося відбитися.

Пришивали мені ногу в Харкові лікарі з київського госпіталю. Вони-то і вирішили, що нога має право на життя. Ось поки і живе. Коли привезли в Київ, думали, що доведеться все ж відрізати. Незважаючи на те, що операції були кожен день, хірурги - молодці, боролися, щоб її врятувати. Сміюся тепер, що вони пришивають непришиваемое... Хоча прогнозів і зараз немає ніяких, тому що там тільки один робочий посудину. Ще чекають операції, і ніхто не знає, як вона відреагує.

Ніжка тепер у мене - сепаратистка, хоча за кермом їжджу. Ось в Житомир їздив проводити нашу 95-шу бригаду, і на могилу до старшому лейтенанту Віталіку. Він загинув одним з перших.

На війні ніколи ловити враження. Вражень отримую набагато більше в госпіталі, коли бачу двадцятирічних покалічених хлопців.

За них мені страшно, а за себе боятися не виходить. Важко, коли їх, молодих пацанів, вбивають, або коли вони залишаються каліками. Адже там, на сході, їх ще дуже багато залишилося. Переживаю. Хочу, щоб вони всі звідти повернулися швидше і цілими.

Солдати - всі різні. Є такі, кому дійсно страшно, а є й такі, які під час перестрілки анекдоти розповідали. Коли Я це побачив, спочатку подумав, що у людей істерика, тому що катаються по землі, а це вони від сміху.

Текст і фото: Віка Ясінська, Цензор.НЕТ

http://censor.net.ua/resonance/305131/ya_slojil_svoyu_nogu_v_ryukzak_i_prodoljil_boyi

Його величність Твітер може підтвердити, що вчора 27 вересня мій останній запис у ньому був наступного змісту: "Все - йду спати: зробив Україні статус ядерної держави, отже начебто день не змарнував."

Мій друг Жорж Дикий любить повторювати: - В кожному жарті є доля правди, але і в кожній правді є доля жарту.

Тому можете сприймати хто як хоче всі мої правдиві побрехеньки, але знаєте, коли сповна уповноважені люди починають корчити дурників, що навіть звичайні не надто утаємничені у світову дипломатію люди бачать брехню і фальш, то де інші фахівці? Чим вони займаються? Маю на увазі Міністерство закордонних справ України, як і політологів та інших ідеологів, що базікають про всяку дурню і не бачать простих очевидних речей.

Для прикладу, де заява від будь-кого з наших державних структур на звинувачення у відповідальності України за збитого російськими фахівцями-військовими з надсучасного Зенітно-ракетного комплексу "Бук" малоазійського авіалайнера? Чітка офіційна юридично і фахово обгрунтована заява - де? Немає. Чому?!

Те, що українські військові не могли цього злочину зробити навіть помилково, говорить той факт, що під час Антитерористичної операції взагалі жодного разу (жодного разу!) не застосовувалися будь-які ЗРК з боку українських державних сил, тому що не було цілей для того. В небі літали виключно літаки АТО! Потреб у ЗРК не було, тим паче такого класу, як "Бук".  Тільки терористи і то не з місцевих, а виключно з підготовлених і досвідчених воєнспеців зі збройних сил Російської Федерації мали і використовували подібне озброєння. Про ЗРК "Бук" взагалі навіть можна визначити поіменно, хто це був - настільки то є унікальні фахівці. То в чому питання? Де? Де документи УКРАЇНСЬКОГО СЛІДСТВА по цій катастрофі? Немає.

Дивним чином всі зайняті не конкретикою, а якимись абстракціями включно до того, що за будь-яких варіантів винувата тільки Україна, бо це її повітняний простір і вона за нього відповідає. Перепрошую, але коли лівійські терористи підірвали авіалайнер в небі Великобританнії, ніхто навіть не заікнувся про відповідальність англічан в цій авіакатастрофі. Чому наші дипломати, політики і політологи мовчать про подібні світові преценденти? На якого біса ця свора паразитів? Десь хтось з простих користувачів Інтернету починає рокривати всю правдиву картину подій та варіанти наслідків для України, а з державних і вищих політичних кіл - ні мур-мур, загальні фрази і сором'язливі образи: - Ах, як таке можна було подумати про нас, щоб ми щось десь чогось...

Приблизно так само я і став тим, хто зробив Україну державою з ядерним статусом, тому що жодного розумного прояву ініціатив та заяв з боку державників України не чув і напевно що не почую. Але ж це як кажуть і коню зрозуміло, що коли договір розірвано і не укладено іншого, то автоматично (автоматично!) відновлюється ситуація "статус кво" на момент укладання договору. Такою є загальна правова норма! Не може такого бути, що одна сторона розірвала угоду, а інша і далі її виконує, бо вважає угоду чинною і все. Якщо будь-яка зі сторін відмовляється офіційно чи просто за фактом її порушення від угоди - значить угода припиняє свою дію! Все, іншого не дано. І сторони набувають статусу, який мали на момент укладання угоди, а далі вже можуть судитись і передомовлятись.

В Будапешті була угода поміж Україною і Російською Федерацією про те, що держава України відмовляється від статуса ядерної та віддає всю, абсолютно всю наявну на її території ядерну зброю РФ в обмін на гарантіїї повного захисту державного суверенітету України та цілісності її кордонів, убезпечення від будь-яких агресивних посягань як політичними впливами, так і військовим чином. Дві сторони домовлялись, а гарантами домовленості виступили США та Великобританія, як дві світові ядерні держави - наголошую, що це не учасники угоди, а її гаранти і свідки. З ними Україна не домовлялась про свою територіальну та державну безпеку - договір про це був виключно з РФ. Кому передавалась вся зброя - той і відповідає. Все правильно. Як і правильно, я вважаю, що Україна майже демілітаризувалась, тому що для чого утримувати армію маючи поряд такого могутнього гаранта безпеки? Погодьтесь, що ніхто навіть уявити не міг, що агресором стане саме гарант безпеки. Проте так сталося.

Тепер маємо те що маємо: угоди немає. Її знищено і прямими заявами, і діями РФ, а значить Україна так само позбавляється всіх зобов'язань по цій угоді і має повне право повернути собі статус ядерної держави. Самої ядерної зброї вже, ясна річ, не повернути, але погодьтесь, що і сам-по-собі статус ядерної держави є досить знаковою величиною, тому що він надає нам право у будь-який момент виробляти і мати ядерну зброю! А це вже не хухри-мухри в світовому міждержавному процесі: статус ядерної держави.

Таким чином вітаю всіх: Україна є ядерна держава!

Богдан Гордасевич

Опубліковано 28 вер. 2014

ВИДЕО самого падения! Только что записал! 28.09.2014! Ленинопад, В Харькове снесли! Сори что без звука. Я только предоставляю информацию. Если благодарны за информирование - ставьте лайк, буду писать дальше. ПРАВДИВОЕ ОНЛАЙН ТЕЛЕВДЕНИЕ!

На Старосамбірщині, що у Львівській області, односельці на колінах вшанували загиблого бійця в АТО

В с.Сушиця Старосамбірського району Львівської області на колінах вшанували пам'ять загиблого бійця одеського спецбатальйону «Шторм» Степана Петровського, якого саме ввозили в його рідне село.

Все це відбувалося під "Плине кача...". Хлопець загинув на Луганщині. Тіло перевезли в рідне село Сушиця у Львівській області. Кожен житель вийшов назустріч бійцю і став на коліна.



«Суцільні гідність і повага, до живих і до мертвих. Прекрасні, гідні люди, біля кожної хати ідеальний порядок. Людям, які привезли "нашого Стьопку" вони з такою ж гідністю без істерики говорять "якщо ви нам привезете ще десятьох, ми все поїдемо в Київ», - пише на своїй сторінці у Фейсбуці одеський журналіст Віра Запорожець.

Друзі хлопця пишуть, що він кілька тижнів тому поступив на шостий курс ЛНУ. Він мріяв про диплом і власну родину.


Відео знято з автомобіля показує, як на протязі більше трьох кілометрів стоять жінки, чоловіки, люди літні та діти, молодь на колінах, з українською символікою і зі сльозами на очах.

Цей вияв солідарності показує велику пошану до бійця, який пішов захищати рідну землю, рідну сім*ю, нашу Україну.

Слава герою, Степану! Слава йому за те, що оберігав нас і слава батькам, що народили і виховали ЛЮДИНУ



http://myzhovkva.com/news/1957

Читаючи спогади академіка Георгія Арбатова, що був одним з розумних кремлівських царедворців за Хрущова та Брежнєва, натрапив у його "Свидетельство современника"  на повне дежавю сучасності, тому подаю просто сторінки з книги без особистого коментування за принципом латинського прислів'я, що "для розумного сказано досить"

Текст (якість не дуже, але то не ружжо, щоб все блищало, - прочитати можна, хто забажає)



А тепер контекст