У Маріуполі до річниці звільнення від "ДНР" перейменували центральну площу Субота, 13 червня 2015, 17:58
У Маріуполі центральну площу міста, "яка носила ім'я більшовицького тирана" - ім.Леніна - перейменували на площу Свободи.

Про це у ході візиту до Маріуполя заявив секретар РНБО Олександр Турчинов, повідомляє прес-служба РНБО. 

На мітингу до Дня визволення Маріуполя Турчинов наголосив, що головним завданням, поставленим військовим під час  звільнення міста 13 червня 2014 року,  "було не допустити, щоб жодна цивільна особа постраждала під час операції".

"Ризикуючи життям, наші герої гідно виконали це завдання. Сьогодні Маріуполь є прикладом стійкості та незламності, і надихає на звільнення від окупантів усієї нашої землі", - заявив секретар РНБО. 

Турчинов зазначив: символічним є те, що сьогодні центральну площу міста, яка носила ім'я "більшовицького тирана, перейменували на площу Свободи".

У свою чергу мер Маріуполя уточнив, що нова назва площі була узгоджена та підтримана на віче місцевих мешканців, повідомляє 0629.com.ua.

Фото з сайту 0629.com.ua

Після урочистого мітингу та спілкування з жителями міста, секретар РНБО поїхав на передній край сектору, де найбільш активно відбувається військове протистояння.

Аваков і Турчинов відвідали Маріуполь з інспекційним візитом, де 13 червня відзначають річницю звільнення від "ДНР". Фото з сайту 0629.com.ua

Як відомо, 13 червня глава МВС Арсен Аваков спільно з секретарем РНБО Олександром Турчиновим здійснюють інспекційну поїздку до Маріуполя.

У ході святкових заходів у місті з нагоди річниці визволення міста  за ініціативи громадських організацій встановлено  пам'ятний знак українським військовослужбовцям і бійцям Нацгвардії, які 16 квітня 2014 захистили військову частину № 3057 від збройного захоплення.

Українська правда

Коли війна поруч: переселенці та волонтери Донбасу

Донецьк. Репортаж з паралельної реальності Версія для друку Коментарі 34

Життя на території ДНР - особлива. Це бачиш відразу, коли в'їжджаєш в Донецьк. І Донецьк дивиться на тебе по-особливому.

"У черзі в" Амсторі ".. Свіжих приїжджих у Донецьк видно здалеку Справа не в тому, що вони плутають рублеві і гривневі каси Просто, вони поспішають" - розповідає мені моя подруга, практикуючий психолог з Донецька.

Донецьких, тих, що не виїжджали з міста, видно відразу - вони не реагують на черзі. Вони пережили купу обстрілів, вибитих вікон і поранених родичів. Вони цінують кожну секунду життя і не метушаться.

І коли в такій черзі чуєш: ".?! Хто крайній Я зараз ще борошна візьму і повернуся", - Навколо всі починають посміхатися "? Може, почали повертатися, може, буде мир", - Пояснював мій приятель, стоячи зі мною в черзі ,

При цьому ця ж людина п'ять днів по тому став пророкувати нинішнє загострення. ". Не можу вивезти рідню з Докучаєвська Будуть бої!", - Голосить він.

На питання: "Чому він зробив такий висновок?". Він розповів, що три незнайомих між собою людей, яких він особисто знав, виїхали.

"Дві повії і один заправник на бензоколонці Всі троє, в силу специфіки своїх занять, спілкуються з." Грошовим проходняк "А гроші нині в місті тільки у військових і верхівки ДНР Якщо побігли ці - .. Значить у верхівки страх перед близькою можливої катастрофою. А рідня мене не чує і не їде! ".

Місто живе своїм життям. Комунальники працюють як годинник. Може, народу стало менше або працюють більше, але місто виглядає чистіше звичайного. Третього червня почалися бої в Мар'їнці, закриті всі в'їзди і виїзди, а в центрі все так само ретельно малюється дорожня розмітка. У цьому є якийсь особливий донецький фаталізм.

. "!!! Ми живі І будемо жити І все добре І будемо гуляти незважаючи ні на що" Особливо він виражений у матусь, - Звичайне висловлювання на бульварі Пушкіна.

Народ щосили чіпляється за мирне життя. Працюють гуртки для дітей, проходять змагання, заняття з танців, першість для юнаків з футболу.

Кому по кишені, захоплений фітнесом, контакти повертаються тренерів з йоги передають як цінну валюту. Їдуть на дачі, навіть під Ясинуватої.

"Ти бачив, скільки коштує м'ясо - Питає мене ще один мій друг пенсійного віку з минулого життя - ?! А знаєш, скільки моїх знайомих повернулися до городництва Вирощують бройлерів Це дуже вдячна справа Їх на третій тиждень можна на стіл Я у себе на дачі теж думаю зайнятися. Тільки останній тиждень від дач САУ б'ють. постріляти раз десять поспіль і виїжджають. А в пресі нічого. Ти нічого не знаєш? ".

Думаю, що ці "САУ від дач" пуляли якраз по Авдіївського коксохіму, але про це в Донецьку говорити не прийнято.

Окрема тема дошки оголошень черги. Оголошення про все - про безпечне і гарантованому виїзді в Москву, Ростов-на-Дону, Воронеж і Курськ. Або про оренду житла. Його активно пропонують, в "сталінках", в районі площі Леніна - центріше не буває!

"Однушки" - від 1000 до 1500 гривень на місяць. Вражає як ціна, так і те, що ніде ця сама ціна не виписана в рублях.

Дошка оголошень. Всі фото автора

Черги - теж окрема історія. Вони є, вони великі і терплячі. У відділеннях "Республіканського банку", під який зайняті всілякі приміщення українських комерційних банків, видають пенсію. І ще черги там, де гарантовано дешево.

Старики з пів на другу ночі відзначаються біля заздалегідь обумовлених точок. В точки привозять в бочках молоко по 10 гривень за літр. Є точки хороші і не дуже.

В "хороші" молоко везуть з територій підконтрольних ДНР, наприклад з Старобешеве. В "погані" бочка їде з ненадійною Мар'їнки та її околиць.

У чергах особливі бесіди, зміст яких від мене місцями вислизає. Я ще розумію "про нашу Поліну" і її друге місце на Євробаченні, але масив російських серіалів і шоу мені просто недоступний і незрозумілий.

Російське телебачення - це ж не тільки новини, але й море розливання розважального ефіру. У ньому тепер живуть наші бабусі.

По-різному заповнені вулиці і ринки. Критий ринок - центральний і дорогою - порожній ще й тому, що найбільше людей з грошима і можливостями жили в центрі.

Там в будинках відсотків сімдесят вікон не світяться - залишилися тільки старі. І якщо в центрі ресторани працюють щосили, то трохи нижче, на вулиці 50-річчя СРСР, - порожньо. Ні клієнтів.

"?!. Ви що не знаєте, почому нині свинина Там нас задушити хочуть голодом Чи не вийде!": Продавці на ринку зухвало агресивні Асортимент звичайний - маринована телятина, кінська ковбаса, сало в асортименті, домашні ковбаси ... Покупців обмаль ..

Критий ринок у вихідний день

"У Донецьку кожен бачить своє"

1 червня парк Щербакова наповнений гуляють. На бульварі Пушкіна - теж людно: відкрито Будинок творчості, люди водять дітей на гуртки. Для тих, хто не виїжджав з Донецька, здається, настав мир Люди навчилися жити в стані -. "Світ на один день".

На цю картинку працює пропагандистський блок ДНР. Але реальність сувора.

Якщо ти не визнаєш цю "картинку" обурюєшся, критикуєш, ти просто не вбудовувати в систему. Чим це загрожує? Затримання людей збройними бійцями без розпізнавальних знаків - звичайна справа.

Зникають цілком серйозні за місцевими мірками персонажі - командири підрозділів, професори, колишні чиновники ДНР, наприклад, в ранзі "заступника міністра закордонних справ".

Останній арешт міністра освіти - не в рахунок. Тут були прокуратура, СІЗО та хоч якась виразна "юридична" історія.

А так, арешти міністрів - національний вид спорту в ДНР. Першим резонансно заарештували віце-прем'єра калюських і міністра ПЕК Грановського.

Обидва досвідчені апаратники обласного рівня Партії регіонів. Грановський часто виступав на ток-шоу в Москві і виглядав набагато розумнішими і презентабельнєє Захарченко. Від чого, швидше за все, і постраждав.

Обидва функціонера були заарештовані ще в листопаді 2014-го за "зловживання і перевищення повноважень". Грановського через чотири або п'ять місяців відсидки в СІЗО випустили і він, як ні в чому не бувало, працює "радником глави держави".

"За крадіжку автомобілів донецьких театрів" сів попередній міністр культури ДНР. Біг від арешту міністр АПК, в березні зникла міністр юстіціі.Теперь ось посадили міністра освіти.

Начебто були суди, але ні про один вироку досі не чути ...

У ДНР все віддає імітацією. Але коли зовсім без імітації люди звані "міністрами" сідають в реальні камери СІЗО, все керівництво ДНР це якось сильно струшує.

Ну, а історії з безслідне зникнення набагато суворіше. Недавній ж розгром донецького козацтва і зовсім виглядав як типова військова операція.

Тому у людей - будь-то управлінці ДНР, військові, просто цивільні - немає впевненості в тому, що завтрашній день буде.

Всі ревно славлять ДНР і не висовуються.

Українцям це пояснити складно - вони грунтовно забули реалії 1937 року.

А так .... У ДНР всі намагаються підробити якихось грошей, поторгувати гуманітарною допомогою ", сісти на вугілля" або попросити у ще живого бізнесу матеріальну допомогу "на потреби республіки".

Рильце в пушку у всіх, і всі знають, що недоторканних тут немає. Так досягається унікальна керованість і дисципліна - в держуправлінні.

І так само намагаються побудувати "армію". Найбільш одіозні польові командири втекли або раптово загинули. Мало хто згадує людей з позивними "Абвер", "Керч" або "Похмурий".

Вивіска на будівлі Донецької міськради

У них різна доля. Про Абвер, кажуть, в Росії подбав впливовий тесть, "Керч" ховається від серйозних і скривджених людей в Криму, а "Похмурий" завис в Ростові-на-Дону. Йому навіть до Криму можна. Бєспрєдєльщиков постаралися прибрати з Донецька.

Тепер не вулицях немає "пустопорожніх" озброєних людей. Тепер зі зброєю тільки люди "при виконанні". А Захарченко за пристрасть до ліквідації всіх тих, хто пам'ятає його як не надто впевненого в собі колишнього продавця курятини, або має занадто багато заслуг перед "рухом" стали звати "наш маленький Сталін".

Кут Університетської та проспекту Комсомольський, де знаходиться офіс "глави республіки" тепер зветься Алтай. Боюся, зміна топоніміки Донецька і внесення в кожну квартиру і голову частинки ДНР і є головне завдання російських політтехнологів.

Їх тут, "москвичів" з широкими повноваженнями, працює пара людей - Дмитро Чайка та Олександр Казаков.

В "республіці" толком не працює жодне підприємство, ріжуться на брухт мідні дроти над залізницями, катастрофічне становище з постачанням лікарень і аптек ліками.

Хоча з асортиментом для лікування поранених якраз усе гаразд - налагоджені прямі поставки зі складів міноборони Росії.

"Топаз" перетворився на казарми - спроби налагодити "військове виробництво" зазнали краху. Максимум - ремонт транспорту і бронетехніки.

Єдина сфера, крім військової, де ведеться явна і ефективна робота - це ідеологія і пропаганда.

Місцеві телеканали промивають мізки без перебоїв

Телекартинка місцевих каналів набагато професійніше української: за будь-яких обстрілі завжди показують місце вибуху, потерпілих, військових експертів, свідків з сусідніх будинків - весь набір потрібних "маркерів об'єктивності". Не кажучи вже про те, що про деякі обстрілі телевізійники знають заздалегідь.

Ще в Донецьку є достатня кількість нових місцевих газет типу "Донецької республіки", "Новоросії" або "Мирного Донбасу" з тиражами, що стартують з 50 тисяч примірників. І дуже багато якісної сувенірної продукції.

Лотки повні виконаними на відмінному рівні брелоками, магнітами, прапорцями, попільничками та іншими атрибутами ДНР.

Ще московська рука видна зі стартувала з осені кампанії нагороджень. "Георгіївські хрести" ордена "Російської слави" чотирьох ступенів, знаки "Героїв ДНР" медалі "За відвагу!" та інші відзнаки аж до медалей, які вішають на груди відзначилися комунальникам ... "Героїв" повинно бути багато.

Один з нагороджених орденом ревно запевняв мене, що тепер він, як "кавалер" може рекомендувати до нагородження необмежену кількість гідних, і я йому охоче вірю. Тут успішно вбивають у голови міфи, які ще довго будуть жити і самовідтворюватися.

У березні всі вірили, що Маріуполь стане містом ДНР абсолютно мирним шляхом в результаті політичних домовленостей. А з приводу провалилася "Російської весни" один з "компетентних" товаришів сказав мені буквально наступне: ".?! Все вийшло з-під контролю 11 травня 2014, коли референдум пройшов всього лише в двох областях Чому не вийшло в інших Розікрали бюджети" ,

Коли бачиш, як ламають через коліно рідне місто, іноді відчуваєш чисто фізичний біль. З людьми і територією грають цинічно і безкарно.

Колишній дворазовий Псковський губернатор від ЛДПР і "Єдиної Росії" Євген Михайлов примудряється рулити економікою ДНР абсолютно непублічно, і я навіть не знаю, чи включений він в санкційні списки.

Чиновник федерального рівня, який виїхав керувати в ДНР з поста радника Володимира Путіна! Колишньому віце-прем'єру Придністров'я і нинішньому ДНР Олександру Караманов приписують слова: «Нам можна все Ми адже" ідіоти-терористи ", з нас нічого не візьмеш!".

Донецьк підприємницький

Мій знайомий бізнесмен з подивом показував мені пачку сигарет "Донський тютюн". У Донецьку вони коштують 12 гривень або 24 російських рубля. А в Ростові-на-Дону, за його словами, 56 рублів.

Ще він стверджував, що дизайн пачки якийсь "не такий". Це можливо говорить про те, що Донецька тютюнова фабрика перестала робити "звичайне" "Мальборо", а перейшла на підробку російських марок.

Цілком припускаю, що в Росії скоро багато зловлять такого »не такого" від донецьких табачників, водочников та інших умільців. У всякому разі, я розумію, навіщо вони зміцнюють спільний кордон з "соціально близькими" ДНР і ЛНР.

Інший мій знайомий розповідав, що весь бізнес тут кришує "Оплот" і "Схід". Є ще, правда, "заступництво" міського адміністратора Ігоря Мартинова, але на нього сподіватися нерозумно - ця "дах" часто тече.

А ось бензин повністю підім'яв під себе "Оплот" (читай Захарченко) і головна база контрабанди його ніби як знаходиться в Торезі.

Економічні терки жорсткі. М'ясо по 130 гривень і захмарні ціни на ліки комусь дуже вигідні - на ці "поля" не пускають чужих набагато міцніше української економічної блокади.

Вона в Донецьку виглядає, до речі, відверто нерозумно. Коли Фонд "Розвитку України" Ахметова рапортує про виданий за півроку активної роботи трьохмільйонні продуктовому пакеті гуманітарної допомоги, а це не мало не багато більше 30 тисяч тонн продовольства, безперешкодно зайшли через українські блокпости, не бачиш сенсу в такій блокаді.

Як живуть у Донецьку люди? Дуже по-різному

Будь дорога до Донецька починається з людей, припрошує пасажирів взяти з собою сумку-другу їжі. Водії передачі не беруть навідріз. Пасажири - вкрай рідко. Сало, курятина, яйця лотками ...

Практично кожного на Південному автовокзалі Донецька хтось зустрічає - з "великої землі" їдуть гроші, пропуску, документи.

Особисто я не бачив, як щось не пропускали або відбирали на українських блокпостах, але оповідань про це вистачає. На стороні ДНР найчастіше контроль формальний.

Єдина перешкода - транспортний податок. Його призначають в євро, а беруть у гривні. З автобуса невеликого - 2 євро, з більш ніж в 40 місць - 5 євро, великі рейси типу "Донецьк-Одеса", де бувають автобуси і по 50 місць, платять 10 євро з ходки. Сьогоднішній "курс" і суму повідомляють у диспетчерському пункті - на маріупольської трасі він, наприклад, в селищі Доля.

У Донецьку, як і раніше не працюють банки, немає легальних нотаріусів та продукти в середньому в два рази дорожче, ніж в Маріуполі і Костянтинівці.

Ціни на Критому ринку в цю неділю виглядали так - сало 150 гривень, ковбаса домашня - 250, свинина починалася зі 120. Фрукти та овочі доставляти, мабуть, складніше, ціни сміливо можна множити на три порівняно з українськими.

Продавців не багато, але черг все одно немає. На зарплату держслужбовця не розгуляєшся. У міністерствах ДНР провідні фахівці отримують трохи більше ніж держслужбовці в Україні, 4000 гривень або в середньому до 8000 рублів.

Чиновник в ранзі міністра. - 24 тисячі рублів Злі язики стверджують, що фахівець в ранзі глави служби інформації при уряді може отримувати і 70 тисяч, у гривні. Але тут якось не віриться. Зарплата в 6000 гривень для "держслужбовців" - це круто.

На напівживих виробництвах заробляють набагато менше. Бюджетникам платять по-різному. Лікарям, наприклад, у травні урочисто видали підвищений аванс в рублях, але при цьому "заморозили" зарплати за березень і квітень. Пенсіонерам українську пенсію просто помножили на два і видають в рублях.

З цими рублями та ще історія. Наприклад, на ринку їх найчастіше приймають, але в рублях, на відміну від гривні, не дають знижки. Чому? Курс рубля встановлений наказом влади в 5 гривень за 10 рублів. При цьому заборонено і заробляти на обміні. На всіх обмінних пунктах таблички мають однакові цифри навпроти рубля, як у віконці "покупка" так і "продаж".

До чого це призводить? До щирих посмішок операторів у відповідь на прохання поміняти рублі на гривню. Зворотно ж змінюють охоче. Не дивно - у півсотні кілометрів за 4 гривні можна купити 10 рублів.

До слова, гроші, видані в ДНР, виглядають цілком презентабельно, в банківських пачках з часто йдуть підряд номерами. Але рік випуску скрізь один і той же - перший після деномінації рубля - 1997.

Люди лаються і виживають. Старики сумують, молодь сміється. Пам'ятайте дев'яності? Тоді було гірше, та й навички виживання нікуди не поділися.

Ні в магазинах чіпсів? Зробимо самі з порізаного на квадратики вірменського лаваша. Якщо його обсипати сіллю і спеціями, посмажити трохи на сковороді, а потім "засушити" в духовці, він хрумтить не гірше чіпсів.

Ні імпортного алкоголю? Зате багато місцевої дешевої горілки! Ось вам рецепт донецького лікеру «Бейліс»: 3 жовтки, 2 пакети ванільного цукру, банку згущуванні, столова ложка кави розчинної, 10% вершки і 0,5 літра горілки.

У Донецьку мало пива - несмачне російське "Жигулівське" в максі упаковці в 2,25 літра коштує 75 гривень. А ось горілка - близько 40 гривень за пляшку. І ще її багато - і місцевої та російської.

У магазинчику поруч з моїм будинком я раптом побачив асортимент української "артемівської". Запитав у господині і отримав несподівану порцію відвертості: "Так, українська, із залишків Була днями в Маріуполі, пенсію отримувала, глянула на полиці магазинів, на" Medoff "," Немирів ". І заплакала раптом Коли ж ми" доденеерімся "нарешті ?! ".

Це третій продавець в моїй колекції за останній місяць, який при незнайомій людині кляне ДНР.

Українські патріоти в місті в основному мовчать, їх і обчислюється за мовчання - серед таксистів, сусідів по черзі і іншого люду. А ось народ, далекий від політики, який прийняв нову владу, не боїться обурюватися.

Цар несправжній, Путін кинув, Росія не прийшла! Обивателів досить важко контролювати.

Це в Україні здається, що Путін робить для військової потужності ДНР і ЛНР все можливе і навіть більше. А один ополченець зло заявив мені, що Путін кинув усіх, тому що він цілком міг " розбомбити цей Київ парою десятків ескадрилій, а замість цього відправляє нас помирати в безглуздих атаках на допотопних залозках ".

Але я б не переоцінював це невдоволення, як і ненависть до всього українського, хоча її теж вистачає.

Я б не переоцінював ентузіазм симпатизують ДНР і кожен день викладають фото гуляють з мамами дітей на бульварі Пушкіна і працюючих комунальників.

Так само як і україномовними афіші на ще працюють кінотеатрі "Зірочка" або кінотеатрі імені Шевченка, покажчики з українським прапором і тризубом, що збереглися на будівлі Донецької міськради, червоні маки на стінгазетах в українських школах ...

Я з скоріше схильний погодитися Оленою Стяжкіна , яка описує те, що відбувається, зрозумілими категоріями окупації. Вона якось сказала, що в Херсоні, в разі біди, було б так само. Як і в Донецьку. Просто туди росіян не пустили.

У цьому, я думаю, є велика частка правди.

http://life.pravda.com.ua/society/2015/06/4/195034/

Блог Арсена Авакова

Гіркін: Бойовикам залишилося недовго Фото: theinsider.ua

Екс-ватажок терористів "ДНР" Ігор Гіркін заявив, що на Донбасі панує безлад, українська армія зміцнюється і буде здатна вистояти у повноцінній війні проти Росії.

"Добровольці приїжджають (із Росії - ред.) воювати на Донбас, але через короткий час повертаються і більше не приїжджають туди. Тому, що вони бачать реальний бардак, який там відбувається. І вони вже не хочуть туди їхати, а ті, які там є - просто тікають в РФ" , - заявив Гіркін.

За словами бойовика, у "ДНР" та "ЛНР" процвітає "офіційна" махновщина.

"Ці махновці, наближені до керівництва "республік", займаються мародерством і розбоєм. І ніхто не збирається це припиняти. А Україна випереджає у всьому. І, насамперед, у створенні боєздатної армії. І незабаром вона буде здатна воювати проти Росії. А якщо говорити про рівні дисципліни, у "Новоросії" - то це просто кошмар. Суцільна наркоманія та пияцтво. І Україна скоро виб'є цих "ополченців", - заявив Гіркін.

Юрій ШВЕЦЬ

Якщо судити за останніми публікаціями ряду впливових американських ЗМІ, конфлікт під умовною назвою "Новоросія" нібито близький до завершення. З іншого боку, виступаючи перед представниками бізнесу на форумі "Ділова Росія", президент РФ Путін висловив надію, що скоро західні санкції з Росії будуть зняті. Одночасно в ЄС питання про агресію проти України потихеньку засувається на задній план і все голосніше звучить тема зростаючої "втоми" від України. Тим часом головною метою своїх зовнішньополітичних зусиль адміністрація Обами обрала проблему ядерної програми Ірану. Рішення цього питання Обама намагається зробити вінцем свого президентства. Його противники підозрюють, що, навпаки, Обама віддасть Ірану ядерну бомбу і таким чином зруйнує режим нерозповсюдження ядерної зброї.

У всій цій метушні якось забувається одна важлива річ: агресія РФ проти України уже фактично зруйнувала режим нерозповсюдження ядерної зброї. Це не просто вторгнення однієї держави на територію іншої. Це насамперед смертельний удар по режиму нерозповсюдження, в результаті якого Україна стала тепер самим яскравим прикладом для Ірану та інших порогових держав того, що може з ними статися, якщо вони відмовляться від ядерної зброї в обмін на гарантії безпеки "великих держав".

Розтоптаний Будапештський меморандум ставить під сумнів сам фундамент режиму нерозповсюдження – здатність "великих держав" виконувати гарантії безпеки для інших в обмін на відмову від ядерної зброї. А якщо у них такої здатності немає, потрібно терміново робити атомну бомбу, цей вищий гарант суверенітету і територіальної цілісності малих держав.

Тегерану є про що задуматися напередодні підписання угоди з "шісткою" про обмеження своєї ядерної програми. Хто тепер дасть гарантію, що років через десять "зелені чоловічки" не висадяться в Тегерані, тому що кремлівський Нац(л)л ідер раптом згадає, що в XIX столітті там по-звірячому вбили російського посла Грибоєдова, а тому ця земля священна для всіх росіян? Не буде "п'ятірка", як тепер США і Великобританія, судорожно шукати між рядків договору причину, по якій вони тут ні при чому і робити нічого не зобов'язані? І не треба називати таке припущення божевільним, коли безумство вже давно стало одним з інструментів зовнішньої політики Кремля. Як інакше можна назвати заяву Нац(л)фідера про те, що Будапештський меморандум не має до Росії відносини, оскільки "ми не підписували"?

Можна довго сперечатися щодо юридичних особливостей Будапештського меморандуму, але не викликає сумнівів наступне: у випадку з Україною "гаранти" не змогли на практиці забезпечити її безпеку в обмін на відмову від ядерної зброї. Тепер це їхня проблема, і проблема серйозна. Вони втратили те, що на Заході в бізнесі, політиці, так і взагалі в житті, цінується на вагу золота — credibility (здатність викликати довіру). І це, за великим рахунком, може виявитися смертельним ударом по режиму нерозповсюдження. І не треба чекати фіаско з Іраном або з іншими пороховими державами, які вирішать, що настав час робити свою БОМБУ. Режим вже зруйнований агресію РФ проти України, і тепер потрібно думати, що з цим робити.

Для відновлення режиму нерозповсюдження ядерної зброї необхідно, насамперед, відновити суверенітет України над її територією, включаючи Крим. Ніякі половинчасті відновлення та врегулювання тут не працюють. Режим не може бути відновлено частково. Він або є, або його немає.

Що стосується країни, завдала по цьому режиму удар, тобто Росії, то юристам добре відома формула: найкращою гарантією запобігання майбутніх злочинів є невідворотність покарання. Агресор повинен бути покараний так, щоб іншим неповадно було.

Тільки ці дві умови відновлять режим нерозповсюдження і зроблять його прийнятним для околоядерных держав.

Мені добре відомі розмови про "хорватському варіанті" повернення окупованих територій. Дружними танковими колонами, стрункими рядами через два роки масований удар по окупантам і – перемога. Особисто мені він подобається: красивий, зухвалий, захоплюючий дух і уяву. На жаль, є кілька нюансів, які роблять його практично нездійсненним.

Перш за все, для здійснення такого плану необхідно поміняти український держапарат, включаючи військову верхівку, на хорватська. Цей план вимагає професійної роботи в аварійному режимі всієї цивільної та військової чиновницької раті країни. На жаль, український держапарат за останні 25 років добре відпрацював лише одну операцію — ТРОЯНД (розпил, відкат, занос). На більше він, на жаль, не здатний. І не треба тішити себе нездійсненними ілюзіями. Якщо всерйоз говорити про "хорватському варіанті", то спочатку потрібно провести докорінну реформу держапарату України, і починати це потрібно було рік тому. Давайте подивимося правді в очі: Ізраїль здатний на таку операцію, Хорватія здатна, а Україна в її нинішньому стані – ні, тому що немає у неї професійного держапарату.

Інша проблема полягає в тому, що Росія володіє величезними резервами генетичного сміття, і в разі необхідності зможе завалити трупами своїх наркоманів, кримінальних та інших декласованих елементів всю кордон з Україною. Що стосується України, то в ході "хорватської операції" з її боку загине колір і майбутнє нації. Його потрібно берегти.

Нарешті, Україна не знайде союзників, які практично підтримають її в операції з хорватському сценарієм. Велика війна нікому не потрібна ні в Європі, ні в США.

На щастя, є й інші ефективні заходи покарання агресора, відновлення режиму нерозповсюдження і суверенітету України над усією своєю територією. Наприклад, США ніколи не визнавали приєднання республік Прибалтики до СРСР. В 70-е і 80-і роки в Москві над цим невизнанням потішалися. Минуло трохи за історичними мірками часу... І де тепер Радянський Союз? А прибалтійські держави є і прекрасно себе почувають. Щось подібне має статися і щодо українських територій, окупованих агресором. Зробити це не просто, але реально. Потрібно тільки правильне розуміння Заходом ситуації і почуття самозбереження.

Як відомо, у сучасної Росії найважливіші рішення приймає одна людина – Путін. Я вже розповідав в одному з інтерв'ю, що у свій час його не взяли на роботу в розвідку, і пояснив значення цього факту для адекватного розуміння того, що з себе представляє нинішній президент РФ. Щоб це було зрозуміло максимально широкої аудиторії, сформулюю проблему максимально просто.

Путіну відмовили в прийомі на роботу в розвідслужбу КДБ, оскільки він відчував труднощі при прийнятті адекватних рішень в складних ситуаціях. Це західні лідери повинні засвоїти як аксіому, як важливу розвідувальну інформацію, "подаровану" нинішньому поколінню західних політиків зовнішньої розвідки КДБ, де професійні та особисті якості Путіна вивчалися десятками кваліфікованих фахівців протягом не менше дев'яти місяців, 7 днів в тиждень, 24 години в добу. Більш глибоке і якісне вивчення важко собі уявити.

Найважливіші рішення Путін приймає на рівні інстинктів, головний з яких – інстинкт самозбереження – диктує йому життєву необхідність утриматися на "троні" до кінця. Він одержимий проблемою особистої безпеки майже на тваринному рівні. На цьому ж рівні Путін цінує своє життя. Загрози йому, коханому (найчастіше уявні), Путін сприймає екзальтовано, до істерики. Але він не самогубець, готовий пожертвувати життям в ім'я якихось геополітичних цілей (це до питання про можливості термоядерної війни з РФ).

При прийнятті рішень Путін нерідко піддається миттєвими імпульсами підсвідомості. Потім тотальна кремлівська пропаганда перетворює це продукт геніальності ("Путін знову всіх переграв"). Приблизно так барон Мюнхгаузен "перегравав" Англію, оголошуючи їй війну, про яку Англія, природно, навіть не підозрювала. Так само Еллочка-людоїдка "перемагала" свою суперницю, дочка мільярдера Вандербільта. Остання набувала соболиное манто, на що Элллочка відповідала смертельним контрударом – купівлею чайного ситечка або шкурки подертою кішки.

Більшу частину свого свідомого життя Путін страждав від "несправедливості", з якої навколишній світ, в його уявленні, ставився до нього. У КДБ його називали (і вважали) Недопалком. Потім до 45 років (цілком зрілий вік для формування людини) він тягав валізи свого шефа, Анатолія Собчака, і бігав йому і його гостям за бутербродами. У проміжках крав і, за словами свідків, вимагав хабарі.

Своє перше важливе політичне завдання (начальник передвиборчого штабу мера Собчака) він з тріском провалив. Це було в 1996 році. А всього через чотири роки його роблять президентом РФ. При цьому, на відміну від своїх попередників, які боролися за свою кар'єру, Путін палець об палець не вдарив для такого стрімкого кар'єрного злету. Він просто плив за течією.

Майже блискавичне за історичними мірками трансформація з "нічого" під "все" з примхливої волі долі в особі Сім'ї Єльцина, який шукав надійного захисника своїх капіталів, не могла не завдати жорстокого удару по і так проблемної психіці майбутнього "нацлідера". Він ліг спати ще Блідою Міллю, а вранці послужлива челядь вже називала його Двоголовим Орлом. Тут у будь дах поїде.

Все, що він робить зараз, це його розплата з навколишнім світом за ті "несправедливості", які йому довелося терпіти велику частину життя. Людина вистрибує з штанів, щоб довести насамперед самому собі, що він "не" тварь тремтяча", а "право має". Звідси ці його польоти за білими журавлями і пірнання з аквалангом на глибину аж у три метри, шайби, нібито забиті їм зірок світового хокею, гра одним пальцем на фортепіано та інші забави, характерні для підлітка в пубертатний період, але які викликають здивування, коли ними займається вища посадова особа держави. Поступово в рамках РФ можливості для самоствердження Путіна підійшли до кінця, і в минулому році він вирішив зіграти в геополітику, і зіграти по-крупному, la Олександр Македонський, Ганнібал, Наполеон або, на худий кінець, Іван Грозний.

Якщо деякі західні лідери все ще сподіваються якось його перевиховати, хай перечитають "Собаче серце" Булгакова чи "Казку про рибака і рибку" Пушкіна. Путін безнадійний, як був невиправний Кульок; і його, як безглузду пушкінську стару, може зупинити тільки розбите корито або, як Шарикова, повернення в первісний стан.

Єдина прагматична політика щодо Путіна полягає в тому, щоб поставити його в таке положення, коли його можливості зробити фатальну дурість зведені до мінімуму. А оскільки це єдина людина, яка в РФ приймає найважливіші рішення, то така ж політика є єдино розумною по відношенню до Росії. Принаймні, поки там рулить Путін.

Не можна спокушати Путіна високими цінами на нафту і мільярдами дешевих кредитів російській економіці, як не можна спокушати наркомана пропозицією понюхати "кокс" для розслаблення. Зайві гроші викликають у Путіна не прагнення до економічного прогресу країни, а бажання поколобродити і показати себе світу у всій можливій красі. Його не можна "олюднити" хорошим ставленням і умовляннями. Хворому може допомогти тільки сувора "економічна дієта", інакше він тут же піде в рознос.

З усього цього ми можемо зробити висновки про те, що робити далі. Для покарання агресора і відновлення територіальної цілісності Україні не потрібна велика війна між Україною і РФ, що переходить у війну між РФ і НАТО. Про небезпеку такої війни на Заході в ці дні щосили сурмить кремлівська пропаганда, і до цього треба ставитися як до чергового блефу.

Ні на яку велику війну з НАТО в даний час Росія не здатна. В її нинішньому стані російська армія дійшла до межі своїх можливостей у Лугандонии, де їй протистоїть, за великим рахунком, українське ополчення. Вона продемонструвала високу ефективність у Криму, при повній відсутності будь-якого опору. Але на сході України, на думку серйозних військових аналітиків, її перформанс був досить жалюгідним. Як тільки пішов назад "вантаж 200" і інформація про нього просочилася в соціальні мережі, Бобик здувся.

Путін розколов російське суспільство ксенофобською пропагандою. В результаті виявився розколотим і особовий склад збройних сил. Кремль не має великої і надійної армії, готової світовій війні померти через Недопалок і кооператив "Озеро". Досі з великим трудом вдалося набрати 15-20 тисяч бійців, готових за гроші участь в операції, що нагадують операції ИГИЛ. Але і тут, з урахуванням наростаючої економічної кризи, виникають серйозні проблеми.

Це не армія, якщо її бійців затягують на територію України обманом або грошима, які потім не платять. Країна, яка ховає своїх загиблих синів під табличками "Солдат №1", "Солдат №2" і так далі, не може мати потужні збройні сили, здатні перемогти у третій світовій війні. Країна, яка відмовляється від своїх військовослужбовців, перетворюючи їх у терористів, не може мати потужну професійну армію. Це розуміють навіть у Кремлі.

Не випадково віце-прем'єром уряду РФ, який курирує ВПК, є Дмитро Рогозін. Він хороший шоумен, майстер гарного слівця і тріскучою фрази. Але в сфері управління ВПК він нуль. Його призначення – це важливий разведпризнак, який вказує на стратегічні пріоритети розвитку ЗС РФ принаймні на найближчі роки. Поки він сидить в цьому кріслі, головною "зброєю" ВС РФ буде блеф (бутафорські танки, винищувачі, ракети і т. д.), що супроводжується розповідями про фантастичні досягнення в далекому майбутньому (колонізація Марса, будівництво вітчизняних авіаносців і інші фантазії), коли або віслюк здохне, або падишах помре.

Однак це не означає, що Москва в принципі не може створити потужні збройні сили. За великим рахунком, Путін зробив фальстарт, розв'язавши агресію проти України в минулому році. Справа в тому, що в 2015 році в РФ повинен був початися завершальний етап безпрецедентного плану переозброєння на суму в півтрильйона євро на термін до 2020 року. Не напади РФ на Україну, США і НАТО продовжували б спати, а російська армія через п'ять років могла б стати зовсім іншою. Ось тоді був би зовсім інша розмова і зовсім інші загрози.

Тепер Захід повинен зробити все, щоб Кремль цей план не виконав. Будь-який прояв м'якотілості або відвертої дурості з боку Заходу сьогодні призведе до того, що в наступні п'ять років РФ перетвориться в найбільшу геополітичну проблему XXI століття.

Щоб цього не сталося, необхідно надовго перекрити потоки дешевих комерційних західних кредитів в РФ. Санкції проти РФ повинні зберегтися до повного відновлення територіальної цілісності України, що рівнозначно повному відновленню режиму нерозповсюдження ядерної зброї.

Крім того, РФ повинна втратити можливість імпортувати з Заходу новітні розробки. Враховуючи, що близько 80 відсотків електроніки в новітніх російських системах озброєння імпортується з Заходу, цей канал повинен бути наглухо закритий, як у роки холодної війни був перекритий експорт новітніх технологій у СРСР за допомогою КОКОМ. Пора відродити цю організацію. Було б верхом ідіотизму з боку Заходу продовжувати продаж РФ новітніх технологій, коли Путін і його ЗМІ прямим текстом загрожують ядерним конфліктом. Ще Ленін відверто попереджав, що капіталісти Заходу "самі продадуть нам мотузку, на якій ми їх повісимо". Ці слова кожен чиновник ЄС повинен пам'ятати, як текст ранкової молитви, тому що в Кремлі їх не просто пам'ятають, але і враховують у плануванні зовнішньополітичних акцій.

Зазначені заходи, а також божевілля Кремля у вигляді нескінченних військових навчань та чемпіонату світу з футболу допоможуть швидкого приходу економічного протверезіння. Пам'ятаю, у 1987 році СРСР ще трусив ракетами і сперечався з США на переговорах з військово-стратегічними питань, а в 1989 році вже пішов по світу з простягнутою рукою і готовий був ці ракети в односторонньому порядку пустити на металобрухт. Так що історичний приклад – причому цілком реальний – є.

Тепер що стосується захоплених агресором земель в Донецькій і Луганській областях. В їх нинішньому вигляді це троянський кінь або сектор Газа, кому як більше подобається. Путін його породив, нехай тепер його і годує. Впустити цього "коня" до складу України буде рівносильно самогубству і в політичному, і в економічному сенсі. Такого "Болівара" Україна не витримає.

Лугандонию потрібно оголосити тимчасово окупованою територією і наглухо відгородити від решти України. А західним партнерам нарешті потрібно детально і наочно роз'яснити, що в Україні немає громадянської війни, а тимчасово окуповані землі – це кримінально-терористичний анклав на українській території, створений за допомогою сусідньої держави.

Може, в Україні це всім добре відомо, але цього тижня я прослухав черговий брифінг в держдепартаменті США і можу з упевненістю повідомити, що тут це буде великою новиною. І це проблема не держдепартаменту США чи ЄС, а української дипломатії та ЗМІ України, які, на жаль, все ще не роз'яснили західним партнерам, що ж насправді відбувається в Україні і звідки ростуть ноги у сьогоднішніх подій.

По інтернету давно гуляє документальний фільм про події на Донбасі на початку 90-х років. Візьміть його за основу, доповніть новими матеріалами, влаштуйте офіційну презентацію у Вашингтоні і Брюсселі і розповсюдьте як офіційний документ. Після цього їм важко буде стверджувати, ніби вони не знають, що на початку 90-х влада в Донецькому регіоні захопила організоване злочинне угруповання. Вона поставила під контроль регіональні органи влади та правопорядку, суди і прокуратуру. Вся економіка регіону опинилася під її контролем. Один з ватажків цієї ОЗГ став губернатором.

Все це відбувалося за активної участі російських спецслужб. Нагадаю, що напередодні розпаду СРСР тодішній шеф КДБ України Микола Голушко вивіз з України в Москву кілька вагонів оперативних справ на агентуру КДБ в Україні. За це у вересні 1993 року він був призначений директором ФСБ, а потім отримав "золотий парашут" у раді директорів банку "Гарант-Інвест".

Ці агентурні справи стали потужним інструментом для маніпулювання ситуацією в Україні з поступовим підпорядкуванням Москві. Досить згадати агента КДБ/ФСБ під оперативним псевдонімом "Соколовський", якого Кремль до останнього часу намагався зробити своїм "смотрящим" по Україні. А кримінальний світ Донбасу традиційно був середовищем для вербування агентури КДБ/ФСБ. Не дарма Кремль ще з 2003 року старанно впроваджував на пост президента України "двічі несудимого" Януковича.

У результаті виникло унікальне утворення. Щось подібне у США називають gangster's paradise (рай для гангстерів), але Чикаго 30-х років не йде ні в яке порівняння з Донбасом 90-х років, коли цілий регіон перетворився в кримінально-эфэсбешный анклав у складі України, куди вже при президенті Кучмі київська влада носа сунути не сміли. Хто там їх утискав з Києва?! Про це смішно було навіть думати. Навпаки, однією загрози надіслати поїзд братків з Донбасу було достатньо, щоб привести в стан жаху жителів столиці.

При президенті Януковичі цей анклав був надійно поставлений під контроль російських спецслужб. Янукович розширив вплив цього анклаву на всю Україну, фактично підмінюючи державну владу кримінальної вертикаллю, де "смотрящий" за областю був важливішим, ніж офіційний губернатор, а колишній кілер став відповідальним за створення бізнес-імперії Родини Януковича.

Додайте сюди інтерв'ю Гиркина/Стрєлкова письменнику Проханова, в якому відверто розповідається, як почалася операція по захопленню регіону під керівництвом офіцера з резерву ФСБ і що без цієї операції там би не було ніякого повстання проти "кривавої київської хунти".

З тих пір велика частина жителів покинула Лугандонию, а решту меншість під загрозою фізичної або за шматок хліба було включено до складу терористичної армії, яка розміщена в житлових кварталах Донецька та інших населених пунктах окупованих територій і звідти веде вогонь по позиціях української армії (а по суті справи – ополчення). Це практично ИГИЛ на українській території під керівництвом сусідньої держави.

Анексія Криму і окупація частини Донецької та Луганської областей – це українське "11 вересня". В той день в результаті терактів в США загинуло 2,996 людина. За найбільш консервативними оцінками, Україна втратила в два рази більше.

Українська дипломатія та ЗМІ повинні детально пояснити все це ЄС і США; причому роз'яснювати потрібно не тільки політикам, які приходять і йдуть, а виборцю, від якого ці політики залежать. Це питання не вирішити епізодичними закордонними візитами президента України, міністра закордонних справ, зустрічі з держсекретарем США і його заступниками. Інформаційним забезпеченням зовнішньої політики України необхідно займатися щодня, професійно, безпосередньо звертаючись до виборців США і ЄС. Для цього в України є хороші можливості, але поки я не бачу особливих зусиль в цій області. Складається враження, що в Києві наївно сподіваються, що політики і чиновники у Вашингтоні і Брюсселі самі все зрозуміють і самі все правильно зроблять. Це небезпечні очікування в ситуації, коли поставлено на карту доля всієї країни.

На мою скромну думку, є тільки два способи вирішення статусу тимчасово окупованих територій. Варіант перший: РФ виводить звідти свої терористичні та кримінальні формування, СБУ проводить фільтрацію населення, що залишилося, після чого проводяться місцеві вибори за українськими законами. Якщо цього не відбувається, тимчасово окуповані території наглухо ізолюються від України, і нехай Москва їх годує до тих пір, поки не опиниться перед розбитим коритом. Після цього Україна відновлює свій суверенітет і територіальну цілісність в повному обсязі, як це зробили республіки Прибалтики після розпаду СРСР.

В кінці 80-х я спостерігав зсередини процес розпаду СРСР. Сьогоднішня Росія повторює цей шлях майже один до одного. Зараз РФ знаходиться приблизно там, де СРСР був у 1988 році. Якщо нинішній рівень цін на нафту збережеться (а це, швидше за все, так і буде), а наявні санкції триватимуть, в її нинішньому вигляді РФ залишилося існувати роки два-три. При цьому треба мати на увазі, що, на відміну від сьогоднішньої Росії, тоді в керівництві СРСР не було явно неадекватних людей. У керівництві РФ вони відіграють вирішальну роль. Крім того, радянський народ звик до труднощів і економічні позбавлення міг терпіти довго. За останні 15 років в РФ увійшло в активне життя ціле покоління, вирощене на нафтовій халяви. Ці довго терпіти не будуть. З урахуванням цих (а також ряду інших) чинників, колапс РФ може відбутися ще швидше.

Виникає питання: що робити з економікою? Втрата Донбасу, хоча б тимчасова, це відчутний удар по українській економіці. З іншого боку, в кожній кризі міститься елемент прогресу. Потрібно тільки його побачити та правильно використовувати. Економіка Донбасу – це економіка минулого століття. Нинішня криза має бути використана для переходу до економіки XXI століття. Прикладом може послужити... Коста - Ріка.

Це маленьке центрально-американську державу можна проїхати на автомобілі за три-п'ять годин вздовж і впоперек. У ньому зовсім немає ніяких корисних копалин. Є тільки унікальна природа і чудово освічена молодь. У середині 90-х група молодих ентузіастів провела через парламент закон про особливі економічні зони. У них побудували сучасні технопарки. Потім зробили гарну презентацію, відкрили офіс у Нью-Йорку і пройшлися по ряду великих американських компаній. Все це робила маленька приватна компанія з пари десятків молодих костариканців.

Протягом року в країну було залучено корпорація "Інтел", яка побудувала в одному з технопарків підприємство з виробництва знаменитих мікропроцесорів. Кожен рік від експорту цих процесорів у бюджет Коста-Ріки надходило близько 6 млрд доларів (населення країни складає приблизно 4,5 мільйона чоловік). Потім в Коста-Ріку перевела свою службу підтримки корпорація "Майкрософт". І процес пішов. І все це було зроблено спокійно, без нескінченних дебатів у ЗМІ, без мордобою у парламенті і потоку взаємних звинувачень в корупції, продажності та держзраду. Люди просто сіли, подумали, прийняли рішення і почали професійно працювати. Ви не повірите, але це і є чарівна формула успіху!

Зараз "податковий рай" для "Интела" підходить до кінця і компанія йде з Коста-Ріки. Але натомість в її технопарках працює вже близько трьохсот іноземних корпорацій; завершуються переговори з китайцями про виробництво тут сонячних панелей і іншого "хай-теку". В результаті маленька країна виробляє на експорт більше високотехнологічної продукції, що РФ і Україна разом узяті. І все це було зроблено без астрономічних початкових інвестицій. Головне – власне держава не заважало. У Росії такий проект не має шансів. Але я не хочу вірити, що його не можна повторити в Україні і перейти від економіки "копанок" до економіки високих технологій. Для цього у країни є всі. Потрібна лише політична воля.

Залучаючи стратегічних партнерів, Коста-Ріка також вирішує питання своєї безпеки. За Конституцією ця країна не має збройних сил. Її безпека забезпечується відповідним договором з США, а також присутністю найбільших міжнародних корпорацій на її території. Дуже підозрюю, що Кремль добре б подумав, перш ніж втручатися в Східну Україну, якби там були не "свічкові заводики" місцевих олігархів, а підприємства "Інтел" та "Майкрософт".

Є в України і ще один "золотий фонд" – її айтішники, які вважаються одними з кращих у світі. У середині 90-х, коли аутсорсинг тільки набирав обертів, це стало одним із пріоритетів Індії. У результаті до кінця 90-х бюджет країни отримував від аутсорсингу по лінії програмного забезпечення близько 7 мільярдів доларів в рік. Українські програмісти вже давно активно працюють на аутсорсингу, але якщо б держава підійшла до цієї справи з розумом і створило додаткові стимули, країна цілком могла б стати одним зі світових лідерів з розробки програмного забезпечення.

Отже, в сухому залишку ми маємо наступне:

– агресія РФ проти України має розглядатися в контексті руйнування режиму нерозповсюдження ядерної зброї. Відновлення цього режиму вимагає повного відновлення суверенітету України над усіма своїми територіями, включаючи Крим. Це те, що Захід повинен зробити не для України, а в ім'я власної безпеки і ту важливість, яку має для цієї безпеки режим нерозповсюдження ядерної зброї;

– для забезпечення вищевказаного санкції США і ЄС повинні бути збережені, а при необхідності посилені, аж до повного звільнення окупованих територій;

– у відповідь на ядерний шантаж Кремля Захід повинен запровадити суворі обмеження на експорт новітніх технологій в РФ;

– РФ повинна вивести всі кримінально-терористичні формування з Лугандонии. Потім СБУ проводить фільтрацію населення, що залишилося, після чого проводяться місцеві вибори за законами України. Якщо РФ не робить цього, Лугандония ізолюється від України за прикладом сектора Газу аж до економічного "протверезіння" РФ, за яким має бути повернення Україні всіх окупованих територій;

– Україна може і повинна використовувати поточний криза для переходу до економіки XXI століття. Для цього, насамперед, необхідно зняти всі бюрократичні перепони для розвитку бізнесу;

– путінська Росія може стати адекватним гравцем на міжнародній арені тільки в умовах, коли її економіка знаходиться на "суворої економічної дієті". У зв'язку з цим Захід повинен поставити під контроль доступ РФ до ринків капіталів, а також обмежити доходи РФ від експорту вуглеводнів. Стратегія Заходу повинна полягати не в економічному колапсі і повному розпаді РФ, що може мати непередбачувані наслідки з точки зору розповзання ядерної зброї, а в змісті РФ в стані "легкого економічного голоду", який позбавить Кремль ресурсів і можливостей для зовнішньополітичних авантюр. Поки Путін перебуває при владі, хороша Росія – це Росія без зайвих грошей.

В принципі, існує два підходи до вирішення будь-якої проблеми. Можна знайти тисячу і одну причину, по якій вищевказані цілі здадуться важко досяжними, а тому і робити нічого не треба. А можна знайти один шанс, міцно його схопити і розкрутити до повної перемоги. Мені здається, що в нинішній ситуації в України немає виходу, окрім як піти по другому шляху.

До того ж, наближаються вибори президента США та частини Конгресу. Багато хто вже, напевно, не пам'ятають, що Україна стала однією з причин того, що президент Буш-старший програв президентські вибори в 1993 році Біллу Клінтону. Справа в тому, що в серпні 1991 року президент Буш відвідав Київ, де закликав Україну залишатися в складі СРСР. Потім цю промову у Вашингтоні назвали Chicken Kiev (або "котлета по-київськи"), і саме вона призвела до того, що на президентських виборах 1993 року українська діаспора США дружно проголосувала за Клінтона, хоча традиційно підтримує республіканців. Як мені розповідав один з керівників передвиборної кампанії Клінтона, саме ці голоси зіграли надзвичайно важливу роль у поразці Буша. Так що президентська гонка в США – гарний час для роз'яснення позиції України щодо життєво важливих для неї питань. Потрібно просто діяти, не чекаючи "милості від природи".

В Україні був встановлений незвичайний рекорд, у здійсненні якого взяли участь 30 українців: по 15 чоловік з Харкова і закарпатського Міжгір'я. Українці 1-го червня 2015 р.виклали своїми тілами на вершині гори Говерла герб України. Тризуб з тридцяти чоловік зайняв майже дев'яносто квадратних метрів.

"Ідея прийшла мені місяця півтора тому. Вирішили, що будуть підніматися на гору дві групи: одна від Сходу, а друга - від Заходу, а на вершині вони об'єднаються і викладуть тризуб. Ми поцікавилися, і виявилося, що такий рекорд раніше не був зареєстрований, от ми і вирішили на нього піти", - розповів ініціатор проекту харків'янин Роман Веприцький.

За словам Веприцького, крім нього, в рекорді брали участь також його друзі та однодумці, а дорога, яку вони обрали на вершину, виявилася не з легких.

Також харків'яни встановили на найвищій точці України флагштоки і закріпили на них прапори України і Харкова. Для цього вони на власних плечах несли всю дорого близько 130 кілограмів будівельних матеріалів.

Раніше повідомлялося, що українці встановили масовий рекорд виконання гімну Києва.
Більше читайте тут: http://dt.ua/CULTURE/rekord-ukrayini-na-goverli-ukrayinci-viklali-naybilshiy-trizub-174600_.html

С помощью СМС-голосования на Евровидении за Полину Гагарину, НАТО обновила свою телефонную базу и дислокацию: российских шпионов, зеленых человечков, агентов Кремля, сепаратистов, заблудившихся русских солдат... и других поклонников "русского мира".

Выводы комиссии. Если авария с ракетоносителем «Протон» в 2013 г. году произошла, потому что датчики скорости установили «вверх ногами», то авария с «Протоном» в 2015 произошла потому, что датчики скорости установили «вниз головой».

Исследования учёных показали, что 86% россиян без ума от Путина... Дополнительные исследования показали, что они были без ума и до Путина!!!

Запад безнадежно отстал от России: в лаптеплетении - на 150 лет , в грабленаступании - на 200, а в губошлёпстве - навсегда.

Путин нашёл способ, как остановить утечку мозгов из России.
Чтобы мозги утратили текучесть - их нужно перемешать с большим количеством ваты...

- Одесса! Почему Путин до сих пор не пришел вас защищать от фашистов?
- Не делайте мне нервы. И шо вы себе думаете, таки да, наверно мы иметь свой язык немного совсем не похожий на русский... и слава Богу.

Россия занимает первое место в мире по количеству убийств и по численности полиции...
Совпадение? Не думаю - множество убийств там совершают именно полицейские...



Чтобы скрыть, что новый танк полное "Г" из названия "ГАРМАТА" букву убрали, но суть-то полного "Г" осталась!!!

Вице-премьер РФ Д. Рогозин заявил, что "танкам визы не нужны!"
И он, пожалуй, прав: зачем визы танкам, которые не ездят?

Вооружение РФ называют «Пион», «Тюльпан», «Гвоздика», «Василек» потому что Министерство обороны РФ по документам оформлено как «Доставка цветов».

Шойгу спрашивает Путина:
- Если бы я попал в плен на Донбассе, вы бы от меня тоже отказались?
- А хрен его знает, Кожугетович. Я ведь, когда водочки не выпью, такое х*йло...
- Так вы же водку и не пъёте...
- Вот то-то и оно!

"Ах, Конни, Конни. Как все с ней было легко и просто. Сегодня Алина просила бросить ей палку. Бросил. Крикнул: «Апорт!» А эта дура взяла и разрыдалась. Ох, уж, эти бабы: сами не знают чего хотят ". Великий Путин (записки)

Путин - уникальный президент. Ведь далеко не каждый  человек сможет озвучивать ртом решения, принятые его задницей.

До такой аферы не додумался бы и Остап Бендер:
1. Янукович берет кредит у Путина.
2. С этими деньгами сбегает к Путину.
3. Путин требует от новых киевских властей вернуть взятые Януковичем деньги

В РФ "Солдатские матери" требуют от властей объяснить, как спецназовцы Ерофеев и Александров попали на Донбасс.
- Чего шум поднимаете. Мои дети вон, тоже за границей. Я же не жалуюсь, - ответил возмущенный Путин.

Скажи-ка Вова, ведь не даром
Сибирь, спалённая пожаром,
Китайцам отдана?

Западные СМИ пытаются дискредитировать Путина!
Но это им не удаётся - грязь к дерьму не пристаёт!

Жители Донбасса начали изготавливать табличку на могилку Мозгового с надписью: "Сам не жилец и другим жизнь испортил".

Памятка для российских "отпускников" в Донбассе: хочешь жить - умей сдаваться.

Наконец то найден ответ на мучивший весь мир многие годы:
Ху из - мистер Путин?
Мистер Путин - из Ху...

Уважаемая Британия! Позвольте напомнить старую истину: "Когда львы добреют, шакалы наглеют".

Україна й українці завше пам'ятатимуть ім'я генерала Кульчицького – Парубій. ФОТО