«Кохання –
це не пристрасть, кохання – це не емоція. Це надзвичайно глибоке розуміння
того, що хтось доповнює тебе, робить тебе цілісним.
Присутність
іншої людини звеличує твою власну присутність.
Кохання
допомагає тобі бути собою; це відчуття повної гармонії та повноти буття.
Тому будь
уважним: ніколи не плутай секс із любов'ю, інакше зазнаєш розчарування.
Будь
пильним, і коли ти відчуєш поруч із кимось, що самої лише його присутності —
чистої присутності, і нічого більше — достатньо, аби зробити тебе щасливим...
Коли ти нічого не просиш, крім того, щоб інша людина просто була поруч...
Тоді щось у
тобі розквітає, розпускається тисяча й один лотос — і це означає, що ти кохаєш.
Ніколи не
приймай за кохання щось інше, адже кохання – це вічність.
Сама лише
присутність іншого сповнює щось глибоко у твоєму серці, у ньому щось починає
співати.
Вона
допомагає тобі стати ціліснішим, ти здобуваєш свою індивідуальність і знаходиш
внутрішню рівновагу.
І тоді ти
здатний пройти крізь усі випробування, які готує реальність.
Попереду
може бути багато болю й тривог, але ти зможеш здолати їх, і твоє кохання
розквітатиме все дужче, бо всі ці труднощі стануть для нього викликами. Долаючи
їх, воно ставатиме лише сильнішим.
Якщо кохання
справжнє, воно продовжує рости й рости.
У кохання є
початок, але немає кінця…»
ОШО
* * *
Ми ж просто
хочемо, щоб нас розуміли — те, про що ми говоримо, пишемо, думаємо і навіть
мріємо.
Щоб розуміли
наше мовчання, розділяли його і порушували, коли це необхідно.
Бережіть людей,
які приймають вас з усіма вашими особливостями, настроями та дивацтвами.
Бережіть
бодай тому, що саме ці люди знають вас краще за інших і залишаються поруч попри
все.
