Все, що одного разу з'являється в мережі,
залишається там назавжди!
...навіть після видалення... залишається на серверах. Якщо хтось цього не знав.
Сумно... мені інколи стає дуже сумно, коли бачу, що з розвитком технологій люди не стають добрішими, щедрішими, відкритішими... Звичайно, не можна так казати про всіх. Бо немає такої статистики у мене.
Та маю певний досить великий досвід перебування на різних ресурсах на протязі дуже тривалого часу, майже одразу з появою комп'ютерів.... Тож є з чим порівновати.
Безумовно, час і події теж впливають на людські долі. Але чому, маючи безліч варіантів розвитку, розмаїття вибору своєї дороги, люди зупиняються на найгіршому? Слабкі волею? Зневірені у власних силах чи розчаровані у безвиході? Чому агресія стає єдиним вибором, змітаючи на своєму шляху все - і добре, і погане, сіючи зневіру, розпач, вбиваючи віру.... знищуючи людяність?
Не розумію....
Не розумію, коли дорослі люди влаштовують дитячі "розбірки" тоді, коли варто згуртуватися в єдиній меті... В складні часи живемо. І єдність у свої переконаннях, намірах, діях як ніколи є головним джерелом досягнення успіху....
Я умисно уникаю цих конкретних термінів, назв... відомих кожному в нашому сьогоденні...
Чому ми, люди, стали такими???
Риторичне питання?
І моя дурна голова й хворе серце не дають мені спати ночами, не маючи змоги отримати відповіді на ці питання....
Хочу нагадати те, з чого почала...
Все, що одного разу з'являється в мережі, залишається там назавжди!
В мережі залишаються сліди нашого тут перебування. Назавжди!....
Вони створюють уявлення про нас, дають нам певну характеристику.
Не можна заперечити - я білий і пухнастий насправді, а в мережі так себе поводжу, бо хочу, бо можу....бо є у мене на те сотні причин... бути таким, так себе поводити.
Звичайно, ми всі дорослі. Дорослих не змінити, та й марна ця потуга.
Психологи кажуть, що довго перебуваючи в стані агресії, чи знаходячись в агресивному середовищі, будь-яка адекватна людина з часом сама перетворюється на подобу оточення, в якому перебуває...
Перетворюється! на агресивну особистість! сама! не помічаючи цього. І починає себе поводити як агресор.....
Сумно... Мені сумно. Мені боляче. Я не можу нічого змінити в цьому світі..... сама не можу.
Разом - ми сила. Одна - я самотня квітка у Всесвіті.... Сонячний промінчик у безмежному Океані буття.....
Люди! АУ!!! Почуйте мене....