Від серця до серця...

Терпіння тим, хто чекає.
Тепла тим, хто дарує його іншим.
Щасливої дороги тим, хто вирушає в путь.
Міцних обіймів тим, хто сумує.

Нехай кожен новий день
приносить добрі новини,
щирі зустрічі,
натхнення і спокій.

Посміхайтеся життю,
вірте у краще
і пам'ятайте:

ПІСЛЯ КОЖНОЇ НОЧІ ОБОВ'ЯЗКОВО ПРИХОДИТЬ СВІТАНОК!

https://cards.i.ua/user/12928833/4/316535/
(світлина - Міла Гарбар)

Думки вголос

*   *   *
Не поспішайте рахувати роки.
Нехай вони додають мудрості,
а не забирають радість.

Посміхайтеся частіше,
бережіть блиск в очах,
любіть життя таким, яким воно є.

Нехай серце завжди 
залишається молодим,
душа - відкритою для добра, 
а кожен новий день
дарує привід усміхнутися.

Бо справжній вік - 
це не цифри в паспорті,
а бажання жити, любити
і радіти кожній миті.

*   *   *


Про важливе...

Поговоримо про важливе. Для всіх людей.
Для всіх дорослих, зрілих, адекватних людей.
Хто замислюється про причини
і хоче уникнути небажаного....

*   *   *

День жалоби...

Сьогодні черговий... на жаль...
Натрапила в мережі  на допис....
Цікавий і правдивий, як на мою думку.
Згодна з кожною літерою.
Пропоную до уваги...

Це просто неймовірно - жити у двох паралельних реальностях.

[ Читати далі ]

Про всіх нас....

Це про всіх нас.

Життя обнулилося, хтось поїхав і ще сам не знає, що назавжди.
Хтось залишився і чекає на диво, не знаючи, що все буде не так, як він малює собі в картинках.
Хтось повернеться і почне все спочатку.
[ Читати далі ]

Про людей....

В світлі останніх подій зовсім не хочеться ні про що писати, думати.. Все всередині ніби застигло....
Та хто мене питав?
Думка прилетіла й постукала, нагадала давні асоціації.... вони виникли з небуття завдяки останньому діалогу...

Отже, через наполегливість моєї гості, мушу покласти ТІ спогади тут і зараз....

[ Читати далі ]

Війна. Маріуполь

Війна це страшенне лихо....
Свідчення цивільних українців про російський напад 
на Україну та її мирні міста 
фіксуються в історії 
і будуть в нашій пам'яті завжди.

«Щоденник Катерини Савенко» — документальне видання, створене на основі особистих записів мешканки Маріуполя, які вона вела під час російської облоги міста навесні 2022 року.
Для мене це не просто ще одна книга. Це голос цивільної мешканки Маріуполя, який вдалося зберегти.
Катерина записувала не для публікації. Вона просто фіксувала своє життя, життя родини та міста, не знаючи, чи колись ці слова будуть прочитані. Перед смертю вона попросила доньку лише про одне — врятувати її щоденник. Мене це вразило.
Сьогодні ця історія стала книгою.

[ Читати далі ]