У книзі Петра Наніїва «Тричі продана» йдеться про справжню історію життя Софії Потоцької — жінки, яка стала символом краси, пристрасті та трагічної жіночої долі.
Її ім’я тісно пов’язане з уманським парком Софіївка, адже саме на її честь цей парк було створено її чоловіком — графом Станіславом Потоцьким.
Софіївка — це не тільки про любов. Це ще й про ціну краси. Бо коли говоримо: «вручну будували парк», — ми маємо на увазі не просто фізичну працю, а титанічну трансформацію дикої місцевості в ідеальну античну утопію.
Я єсть народ,
якого Правди сила!
Ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила!
— а сила знову розцвіла.
Щоб жить — ні в кого права не питаюсь.
Щоб жить — я всі кайдани розірву.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.
Коли Василя Симоненка затримали міліціонери на станції імені Тараса Шевченка — це не було випадковістю.
Тоді він уже був “незручним”. Писав правду, говорив уголос те, про що інші мовчали. Разом з друзями шукав місця таємних поховань розстріляних у Биківні — і не боявся про це говорити.
Його не судили. Не виносили вироків. Його просто покарали — тихо, без свідків, без протоколів.
Побиття було жорстоким. Удари прийшлися по нирках. Після цього він уже не одужав.
Йому було лише 28.
Але є речі, які не зламати навіть болем. Його слово — вистояло.
Він говорив про гідність тоді, коли це було небезпечно.
І залишив після себе не страх — а силу. Світлу, тиху, але незламну — у своїх віршах, листах і сміливих вчинках.
Картина Шевченка, яку вважали втраченою, повернулась в Україну!
«Михайлівський Золотоверхий монастир у Києві» — акварель Тараса Шевченка, що вважалась втраченою.
Роботу повернув в Україну київський колекціонер Федір Зернецький, який придбав її у 2018 році на аукціоні Sotheby's. Лот був підписаний як робота «невідомого майстра», однак колекціонер запідозрив авторство Шевченка за характерними деталями.
Після покупки провели комплексну експертизу, яка підтвердила: акварель створена у 1840-х роках і належить пензлю Кобзаря.
Як робота опинилась на аукціоні?
Федір Зернецький розповів, що вдячний Кобзар дарував найкращі акварелі Демидову. Після його смерті дарунок відійшов до його племінника Павла. А потім, у 20 столітті, у 1967 році, нащадки Павла акварель Шевченка «Свято-Михайлівський Золотоверхий монастир у Києві» разом із іншими картинами вперше виставили на Sotheby's.