Enigma Inspired 2026



Прокинутися у себе вдома – на щастя.
Втім, прокинутися не вдома - теж на щастя.
Взагалі прокинутися – на щастя.
І якщо вже все так чудово склалося, що ви примудрилися якось сьогодні прокинутися – вам тепер нічого не страшно. Все буде добре.
А якщо раптом щось знову піде не так, майте на увазі, це теж – на щастя.
Прикмета така, ага.

Макс Фрай.

...я б записала....


...найліпша музика у світі - стукіт твого серця.
якби  я могла, то зберегла б цей звук у пам'яті плеєра,
щоб слухати його без упину щодня,
поки тебе немає поруч... (с)

[ Читати далі ]

...я віднайду кожен день у своїй голові, збережу кожну мить - там, де ти...

я тут запитала ШІ...

...бо, можливо, помиляюся у власній думці і світосприйнятті...

мені просто цікаво, вся світова поезія про нещасливе кохання, про кохання в розлуці, про тугу за коханими, пошук сенсу життя і намагання зрозуміти власні почуття - це скиглення? потрібно бути сильним, стійким, вольовим, долаючим перешкоди?


Істина

*   *   *

Ти є добро і співчуття, і милосердя, і розуміння. 
Ти є мир, і радість, і світло. 
Ти є прощення і терпіння, і сила, і відвага, ти помічник у годину нужди, втішник у годину скорботи, цілитель у годину поранення, вчитель у годину збентеження. 
Ти є найглибша мудрість і вища істина, найбільший мир і найчудовіша любов. 
Ти — все це. 
І були моменти у твоєму житті, коли ти знав такого Себе. 

Вибери тепер знати себе таким завжди.

Ніл Доналд Волш. Бесіди з Богом

*   *   *

Життя...

https://blog.i.ua/user/12928833/2436908/
Осінній вечір опускався на місто занадто швидко, приносячи з собою липку, тривожну прохолоду. Вона сиділа біля вікна, завішеного щільною тканиною світломаскування, і дивилася на екран телефона. У кутку кімнати стояв розкритий рюкзак — вічний супутник останніх років, який так і не став символом подорожей, а залишився лише тривожною валізою.
[ Читати далі ]

Як тебе не любити, Києве мій?

Моє місто.... люблю його сильно і віддано..... Не проміняю ні на що, ні на які скарби світу....
Скільки доріг тут пройдено... лівий берег, правий... Воно дуже змінилося з плином часу. Змінилися люди...
Тих, що тут від народження, стало набагато менше.... Нові хвилі людей принесли з собою нові зміни. І не завжди в кращу сторону, на жаль...
Зачепило... бо рідне ріднесеньке. Найкраще для мене. Кожен куточок.
Моє місто. Люблю його.


За роки мого життя в місті побільшало метушні, людей, машин....І справа не в війні.
Я ще пам'ятаю вулиці Хрещатика, ..коли вечорами він ставав повністю пішохідним, і цим широким асфальтом можна було гуляти без поспіху, просто слухаючи шум листя. Пам'ятаю Хрещатик, де повітря пахло свіжістю після поливальних машин, а не вихлопними газами, і де з-під густої зелені ледь проглядалися фасади будинків. Тоді місто мало інший темпоритм — затишніший, розміреніший, де люди ходили «на променад», а не бігли у справах серед нескінченного потоку автівок.


[ Читати далі ]


...



...ще напишу щось... можливо... потім.
зачепило.... зберусь з думками.

Осінь...

Сьогодні під час прогулянки я побачила каштан, що зацвів..... 
Це так дивно - бачити квіти і плоди одночасно. 
Осінь це ще не кінець життя!

*   *   *

[ Читати далі ]


Доброго ранку!

Є те, що ми просто не в силах змінити,
потрібно навчитися приймати ці речі:

Час ніколи не навчиться чекати...
Слабкість ніколи не стане сильнішою...
Смерть ніколи не зможе дати ще один шанс...
Щастя ніколи не буде постійним...
Злість не буде добрішою...
А кохання не зможе бути тільки взаємним...
Сльози не стануть солодкими...
Біль не зможе бути приємним...
Сонце завжди буде змінюватися з місяцем місцями...

ЛЮДИ НІКОЛИ НЕ СТАНУТЬ ІНШИМИ.