Світло в долонях
- 03.08.26, 06:00
Важливі замітки
Останні статті
- Enigma Inspired 2026
25.09.2026, 08:25 - Закрити гештальт...
25.09.2026, 08:00 - ...я б записала....
20.09.2026, 21:50
Свіжі фотографії
Про важливе - просто
- 02.08.26, 06:30
Ображені - кривдять...
Щасливі діляться своїм щастям.
Кожен ділиться тим, що має всередині. Не можна подарувати те, чого в тобі немає.
Щасливі діляться своїм щастям.
Кожен ділиться тим, що має всередині. Не можна подарувати те, чого в тобі немає.
[ Читати далі ]
Ті, хто поруч...
- 01.08.26, 06:00
Насправді так рідко можна зустріти людину, з якою буде добре у всіх сенсах. Слухати, дивитись, навіть просто мовчати.
До якої не страшно повернутись спиною, бо розумієш – удару не буде.
[ Читати далі ]З якою легко і просто, й не потрібно зображати з себе незрозуміло що.
Коли можна бути самим собою та відчувати, що це почуття взаємне.
Тиша
- 31.07.26, 05:00
Згодом ми починаємо краще розуміти мовчання, читати між рядками і заглядати людям у душі.
Це приходить із досвідом до кожного, хто відкритий життю, довіряє йому і не боїться його уроків.
[ Читати далі ]
Відчути себе...
- 30.07.26, 05:00
Кохання швидше аромат, ніж квітка... Квітка має форму, а форма передбачає межі.
Кохання ж безмежне, воно не може мати форму.
[ Читати далі ]
Керівництво до дії чоловікам/ уроки пікапу...
- 29.07.26, 20:44
Усміхатися веселці)
Беремо жінку, яка подобається, беремо наприкінці робочого тижня, беремо в прямому розумінні слова – ловимо на виході з роботи. Теплу та втомлену...
Ні, звичайно, вона буде упиратися, вередувати, норовити втекти - не слухаємо! Нікому це не потрібно.
Застосовуємо грубу чоловічу силу, ніжно під лікоть, саджаємо в машину, тицяємо в ніс букет квітів, рот затикаємо шоколадкою... У щоку - поцілунок. І ременем безпеки фіксуємо міцно, щоб не вискочила. Хвилин десять вона буде жувати шоколад і усвідомлювати те, що відбувається. За цей час вона заспокоїться і перестане навіть пирхати... Можливо. І, можливо, навіть почне сміятися та кокетувати...
Хвилі океану
- 27.07.26, 02:20
Чим більше маєш — тим більше треба,
Чим вищий статус — тим далі небо.
Чим більше грошей — тим совість тихша,
Чим більше тексту — тим менше змісту.
Чим більше втратиш — збагнеш тим більше,
Чим більше болю — тим ти добріший.
Чим ширші двері — тим більше осуд,
Чим ти щиріший — сильніший осад.
Чим більше знаєш — гучніше тиша,
Чим більше любиш — болить сильніше.
Чим більш прощаєш — тим більш нахабства,
Чим більше терпиш — тим важче рабство.
Чим вищі гори — вітер сильніший,
Чим більше горе — тим друг видніше.
Чим більше серце — тим менше гніву,
Чим менше масок — тим більш красивий.
І все потрібно пройти, прожити,
Не раз упасти, синця набити,
Латати рани, що не зникають,
І знову встати, і йти по краю.
Не біль минає — минає юність.
Живеш чим довше — тим більш цінуєш.
Алла Василишин
Пахне осінь....
- 27.07.26, 02:10
Пахне осінь....
Ну то й що, що липень?
Горобина вже руда, як хна.
Хтось рудого у колосся всипав,
вимішав із золотом до дна.
Пахне осінь...
Ранкам мерзнуть ноги,
кутаються, босі, у туман.
Хлюпнув хтось рудим коло порога
і розбив із медом повний дзбан.
Пахне осінь...
Тонко. Ледь відчутно.
Заглядає в очі до жоржин.
Грає зяблик на старенькій лютні
ще безжурно. І гірчить полин...
Пахне осінь....
Сіно коле п'яти.
Липень постарів, відцвів, як мак.
Заходився чоботи латати.
Скоро осінь... Скоро. О, так-так...
Людмила Галінська
Є люди...
- 26.07.26, 00:30
Є люди, мов серце, — без них неможливо.
Є люди-актори, що брешуть красиво.
Є люди, мов сонце, і люди-крижини,
Є ті, що не гідні назватись «людина».
Є люди, що всіх і завжди критикують,
І люди, що душу від смутку лікують.
Є люди-ромашки і люди-нарциси,
Як двері — прості, і підступні, як лиси.
Є люди, як небо, — глибокі, безкраї,
І є, як болото, — в якім загрузаєш.
Є люди, як флюгер, — без власної волі,
Є люди, мов скеля, — незнаючі болю.
Є люди-піщинки і люди-планети,
Є люди-поеми і люди-сюжети…
Є люди, що ладні весь світ обійняти,
І люди скупі зайве слово сказати.
Є люди — раби, їх експлуатують,
І є незалежні, що волю цінують.
Є люди-обгортки — лиш ззовні красиві,
Є люди нещасні, і люди щасливі.
І кожен за себе сам відповідає,
І шлях свій завжди власноруч обирає.
Я дякую всім, кого зустрічаю…
Бо добрі — рятують, а погані — навчають.
Алла Василишин
