Коли ви прокидаєтеся вранці, подумайте про те,
що ви знову отримали дорогоцінний привілей бути живим -
дихати, думати, щоб насолоджуватися і любити.
Посеред цього злого часу ми любимо дужче.
Пісня «Чарівно» про безмірні почуття.
Про те, як людина може лікувати словом,
поглядом і всім своїм серцем.
Любіть.
Сіяла добром, та не завше сходило...
Гаптувала білим - чорне приплелось.
Мріяла, як всі. Часом вежі зводила...
І блукала осліпцем. Ще ж не все збулось...
Ще не нажилась. Літом не надихалась.
Ще не насушила яблук на узвар...
На пороги вимиті старості не кликала,
чистила від кіптяви золотий ліхтар.
Ще не надивилася, як онуки бігають,
як у жовтні падає листя у траву.
Як ранети мамині попід вечір кидають
долу ябка стомлені. Я ще осінь жду...
Квітів не насіяла... Не пора. Очікую
весен. Сонця. Миру. Радощів. Добра...
Вірю та молюся. З Божою опікою,
шию дні, як клаптики, з сонця і тепла...
Людмила Галінська
Коментарі