Л. Кравчук: "Знаєте, в чому трагедія нашої влади, в чому трагедія України? Я цього ніколи не говорив, а вам скажу. Так ось, трагедія в тому, що 15 або 16 років владу для України обирають фактично пенсіонери — люди з минулого. А їх у нас 15 мільйонів. Я не кажу, що всі вони, так би мовити, заангажовані. Ні. Але я знаю, я ж ходив на вибори, я зустрічався з ними... Повірте, у них немає ніякого розуміння того, що Україна повинна змінити свій курс, що Україна повинна йти цивілізованим шляхом до Європи, що Україна повинна жити й діяти за новими законами, що повинен змінитися спосіб життя. Ніхто не хоче слухати! У них є вироблені за десятки років своє бачення і своя філософія".
http://www.day.kiev.ua/201410/

Вперше погоджуюся з Кравчуком. А що думаєте Ви з цього приводу?

Донецький міський голова Олександр Лук’янченко призупинив дію рішення сесії міської ради від 20 травня 2008 року про недопущення подальшого розширення мережі україномовних шкіл та дитсадків.

Про це повідомляє управління у зв'язках із громадськістю міськради, пише "Газета по-київськи".

Як повідомляється, рішення "Про хід виконання Комплексної програми розвитку освіти в м. Донецьку на 2006-2010 рр." буде винесено на повторний розгляд сесії Донецької міської ради.

Як відомо, раніше Донецька міськрада вирішила обмежити використання української мови у школах. За таке рішення у вівторок проголосували майже одностайно: 55 із 58-ми депутатів, присутніх тоді на засіданні.

Обмеження поширювалося не лише на школи, але й на дитячі садки. Зокрема, цим рішенням заборонялося відкривати нові україномовні дошкільні заклади та групи, а також збільшувати кількість учнів, котрі вже навчаються українською.

Водночас, Донецька міськрада визначила 10 "базових шкіл" із поглибленням вивчення російської мови і літератури.

Українська правда

Початок цієї ганебної історії тут: http://blog.i.ua/community/662/120932/

На Полтавщині Службою безпеки України спільно з Державною податковою адміністрацією припинено злочинну діяльність ряду комерційних структур, які здійснювали незаконні фінансові оборудки через створений ними конвертаційний центр, внаслідок чого ухилилися від сплати ПДВ на суму понад 4 мільйони 200 тисяч гривень.

Встановлено, що протягом 2006-2008 років учасники злочинної групи через створені ними фіктивні комерційні структури начебто постачали сільськогосподарську продукцію на адресу приватних підприємств. При цьому безготівкові кошти перераховувалися на рахунки інших фіктивних структур і в подальшому переводилися у готівку для закупівлі зерна. Таким чином зловмисниками було безпідставно завищено податковий кредит на суму податку на додану вартість за отриманими послугами, не пов’язаними з веденням господарської діяльності підприємств.

Затримано трьох осіб, які однржали 460 тисяч гривень в одній із місцевих філій комерційного банку на замовлення вказаних комерційних структур.

Державною податковою адміністрацією в Полтавській області порушено 2 кримінальні справи за ч.3 ст. 212 ( ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів) Кримінального кодексу України.

Прес-центр СБ України.

Президент Віктор Ющенко доручив Кабінету міністрів до 20 липня підготувати законопроект про припинення з 2017 року дії міжнародних договорів про тимчасове перебування на території України Чорноморського флоту Росії.

Про це сказано в указі №463/2008 від 20 травня.

Цим указом Ющенко ввів у дію рішення Ради національної безпеки й оборони від 16 травня.

Також Президент доручив уряду у двомісячний строк ужити заходів з комплексної оцінки наслідків тимчасового перебування цього флоту в Україні.

Кабміну також доручено вжити заходів щодо завершення договірно-правового оформлення морської ділянки державного кордону між Україною й Росією в Азовському й Чорному морях і Керченській протоці.

Уряд повинен розробити й затвердити до 1 жовтня комплекс заходів, спрямованих на забезпечення адекватного реагування на сучасні загрози національній безпеці України з моря.

Як повідомлялось, посол Росії в Україні Віктор Черномирдін сумнівається, що Україна може розірвати договір про перебування Чорноморського флоту Росії в Криму.

Ющенко гарантує, що Україна буде дотримуватися положень угоди про статус і умови перебування Чорноморського флоту Росії на території України, що діє до 2017 року.

Українські новини.

Донецька міськрада вирішила обмежити використання української мови у школах.

За таке рішення у вівторок проголосували майже одностайно: 55 із 58-ми депутатів, присутніх на засіданні.

Вони переконані, що таке рішення "вдосконалить" освітню галузь Донецька, передає Радіо "Свобода".

Обмеження поширюється не лише на школи, але й на дитячі садки.

Зокрема, відтепер заборонили відкривати нові україномовні дошкільні заклади та групи, а також збільшувати кількість учнів, котрі вже навчаються українською.

А в рамках програми розвитку російської мови Донецька міськрада визначила 10 "базових шкіл" із поглибленням вивчення російської мови і літератури.

На даний момент в Донецьку 34 україномовні школи і 649 класів з українською мовою навчання. У цих школах навчається 15141 школяр (це 21% від загальної кількості).

Українська правда

Рекомендую Вам подивитися прогноз погоди у Полтаві та відкрити при потребі мапу Полтави. Як людина яка проживає у Полтаві можу сказати, що прогноз погоди, який показує I.UA, є дуже точним, а мапа Полтави - сама свіжа. На ній нанесені вулиці з сучасними назвами.

Обидва ці сервіси допоможуть Вам при відвідуванні нашого славного міста. Ласкаво просимо до Полтави!

День другий та третій

Початок тут

Наступний день видався напрочуд сонячним. Його ми присвятили Ужгородському замку, музею архітектури та самому центру міста над Ужем.

Від площі Кирила і Мефодія, де розташований Інтурист, по одній з найстаріших вулиць Ужгорода Швабській дійшли до площі Петефі. Далі через пішохідний міст перейшли на правий берег. Тут кілька старих кварталів з пішохідними вулицями, що дуже зручно для ось таких прогулянок. На центральні Театральній площі стоять кілька атракціонів для малечі. Але нас передусім цікавила дитяча залізниця, яка тягнеться з центру понад Ужем до Підзамкового парку. Але нажаль нам вкотре не повезло...  Ще в жодному місті (крім Франкфурта на Майні) мені не вдавалося проїхатися в дитячому вагончику... Тому план подорожі прийшлось змінювати... Пішли пішки по Капітульній вулиці, де у древні часи ходити мали право лише феодали. Знайшли ще один гарний двобашенний собор, що часто зустрічається на листівках з краєвидами Ужгорода. ...Замок... Квитки коштують 8 грн + ми, будучи чесними взяли дозвіл на фотографування за 10 грн. Але особливого враження він не справив... Я чекав більшого. Навіть Мукачівський замок цікавіший і у кращому стані. Хоча ми і тут знайшли цікаві речі. Мені, наприклад, сподобався колодязь у внутрішньому дворику. Хоча він менший ніж в Мукачево, але він живий! Тобто там досі б’є вода, а по стінкам папороті ростуть! І ще гарний бронзовий орел (хоча він більше на сича схожий) в центрі двору, що ніби за легендою приніс графу меч для оборони міста. У приміщенні замку знаходяться кілька музеїв: музей природи, музей музичних інструментів та музей одягу Закарпаття. Більшість експонатів мають вже не дуже привабливий вигляд. Хоча деякі були дуже цікаві. Найголовніше, це трембіта! Я ніколи їх не бачив “вживу”. Тут, їх хоч і не можна вже назвати “живими”, але вони в повній мірі дають уяву про цей сигнально-музичний 3-4 метровий інструмент.

Зразу за замком знаходиться музей Архітектури та побуту Закарпаття. Квитки сюди теж по 8 грн. А от вражень від відвідування цього музею набагато більше. Це таке невеличку село в центрі Ужгорода з квітучими садами. Тут зібрані національні українські, угорські, словацькі, гуцульські хати з Закарпаття. Є своя церква (дерев’яна Михайлівська церква – перлина цього музею), школа, корчма, млин. На схилах пасуться справжні овечки, на перехресті грають та співають народних пісень музиканти в національному одязі. Практично повністю поринаєш у старі добрі часи! До речі, купили у музик їх диск. Одна з пісень з їх нового диску зараз і представлена вашій увазі!

Після музею хотіли піти в Ботанічний сад, але він був зачинений: Субота-неділя вихідний! Що досить дивно! Така ж тенденція прослідковується і в багатьох магазинах Ужгорода. Дивно! Магазини на Хрещатику у вихідні дні навпаки працюють з максимальним прибутком...

А ще Свєта натерла ногу і ми мали повертатися в готель перевзуватися. Думали спіймати якусь маршрутку, але нас так нічого і не наздогнало! Взагалі прикольно у такому невеликому місті... Основну частину міста можна обійти за 30-40 хвилин. До речі, про транспорт: трамваїв і тролейбусів у місті нема, автобусів ми теж не бачили, є тільки маршрутки по 1,20 грн, які відправляються з центральної площі Корятовича в різні боки. Можливо я не правий (бо важко за півтора дні розібратися у інфраструктурі міста), то хай більш обізнані люди поправлять! Коротше кажучи, дворами ми досить швидко добралися до готелю. А це вже був обідній час, то ми вирішили пообідати на відкритій площадці у кафе напроти готелю. Замовили суп та “боб-левеш” з квасолі і по порції знову ж таки кремзликів у горщиках! І знову все неймовірно смачно!!! Особливо сподобалися горщики у вигляді свині! Після ситного обіду покотилися гуляти далі по вулиці Свободи через нижній (третій) міст! При чому я був прихильником гуляння з картою, щоб відвідати якомога більше пам’ятників, пам’яток архітектури та інших цікавих об’єктів, а Свєта хотіла просто гуляти, а ввечері подивитися де саме ми були... Тут ми консенсусу так і не досягли...   Тож я тайком заглядав у карту і вибирав приблизний маршрут “гуляння”! Побували на Набережній; на площі Народній; біля пам’ятника Шевченку; прогулялися в Альпінарій де стоїть пам’ятник художникам, прізвищ яких я не пам’ятаю; пройшлися повз давні склади, де колись були винні льохи, ходили дивитися на колишній особняк губернатора Бескида, що побудований у 1926-році, а зараз там відділення Приват-Банку. Також знайшли досить дивний пам’ятник жертвам Чорнобильської катастрофи, що зображає голого чоловіка, що стоїть на розщепленому ядрі урану. (На жаль ми його не сфотографували). Далі повернулися в центр і вирішили сходити до готелю Едуард, щоб побачити, що саме ми проміняли на Люкс в Інтуристі. Це досить гарний та розкішний приватний 2-поверховий готельчик. Щоправда через дорогу за бетонним парканом знаходиться Психоневрологічний диспансер... ;-)

По дорозі додому випили кави по-східному у кафе Тотем. Додому повернулися звичним маршрутом через пішохідний міст. А ще в готелі вичитали, що на 2-му поверсі є пив бар з пивом, що виготовляється на місцевому заводі, тож плани на вечір були визначені... Але, як вияснилося у барі, ця інформація застаріла... Пиво власного заводу тут немає вже 2 роки! То ми трохи погорювали і пішли шукати гарне місце зі смачним пивом! З 4-го разу знайшли! Кафе-бар Фламінго, що знаходиться на півдорозі між готелем та вокзалом. Взяли пиво Рогань Четвірка, сир-косичка. Все було б добре, якби не невгамовні діти, що гасали та кричали, поки їх батьки пили пиво у сусідньому залі...

11-го травня о 14:16 ми мали повертатися на 100-му поїзді. Тож ці півдня вирішили витратити на пошук сувенірів та прогулянку по вже знайомим місцям у центрі міста. З сувенірів, що я звичайно привожу з собою, це вже дещо пом’ята від використання карта цього міста та магнит на холодильник. Решта – що сподобається! Зайшли в дегустаційну залу, але на той час вона була зайнята іноземними гостями, то ми посмакували мускатне вино біля стійки, купили пляшку коньяку і рушили збирати речі в готель!

Помившись та зібравши речі, здали ключі і пішли обідати в кафе напроти, що приглянулося нам ще вчора. Далі, через супермаркет “Вопак”, назву якого ми нарешті запам’ятали пішли на вокзал. Поїзд вже чекав! Та і ми сіли в нього за 10 хвилин до відправлення! Це вам не Львів!

По дорозі додому “Місячник покращення якості і культури обслуговування пасажирів” вже ніяк не впливав на обслуговування... Його просто не було! Хоча об’ява ще висіла і термін не закінчився!

Вранці по приїзді розбіглися по роботах!

Взагалі Ужгород дуже гарне, добре та ввічливе місто. Хоча як для мене досить маленьке! Одного дня з гарною погодою досить щоб прогулятися по всім визначним його пам’ятникам, хоча це зовсім не означає, що через певний час ти не захочеш приїхати сюди знову! Скоріш навпаки! І ще одне цікаве спостереження: більшість городян розмовляють російською мовою. Дивно та не зрозуміло .

До того ж ще є 2 місця, що знаходяться в різних кінцях де нам ще хочеться побувати: Коньячний завод Тиса та корчма “Деца у нотаря”.

Закарпатські походеньки.

(Фото тут)

Під час весняних подовжених вихідних ми за звичкою, яка скоро, маю надію, стане традицією, побували в західній Україні. На цей раз метою нашої подорожі також було Закарпаття, а саме його адміністративний центр – місто Ужгород. Саме на весні рекомендували його відвідати, ті хто там був чи жив. І хоча на квітучі магнолії та сакури ми запізнилися (хоча не впевнений що до останніх, бо не знаю як вони виглядають, але якісь дерева, що цвіли рожевим кольором у центрі ми бачили). А от каштани якраз були у своєму розквіті. Чомусь досі містом каштанів вважають Київ, хоча за останні 5-7 років їх в Києві значною мірою вирубали. А от Ужгород дійсно можна назвати містом каштанів та лип. Саме ці дерева прикрашають набережні Ужа по обидва боки. Але все по порядку...

Виїхали ми в Ужгород 81-м поїздом ввечері 8-го травня зразу після роботи. Квитки брали майже за місяць, і то їхали вже на бокових місцях. Хоча особливих незручностей не відчували... Можливо дякуючи “Місячнику покращення якості і культури обслуговування пасажирів”, об’ява про який висіла на дверях купе провідника. А от з готелем ми чуть було не пролетіли, так як обдзвонювати ті готелі, інформацію про які знайшов в Інтернеті я почав лише 7-го ввечері. Виявилося, що вони або занадто дорогі (понад 500 грн за номер) , або (яких більше) немає вільних місць на ці дні. В результаті я замовив номер в готелі Едуард, та мав ще передзвонити 8-го ввечері в Інтурист-Закарпаття, де могло б звільнитися місце. Приїхали в Унгвар, – так “місто над Ужем” називали угорці, об 11:35. Так як до Інтуриста від вокзалу 7-8 хвилин пішки, то ми пішли оглянути обіцяний нам ввечері номер Люкс. Від номеру ми в захваті не були, бо назвати його особливо затишним не можна, але на 2 ночі кращого не треба, тим більше, що ми збиралися повертатися сюди лише ночувати. Це був 2-кімнатний номер зі старими меблями, безліччю шаф, ліжком, телевізором та телефоном. Але головне, що там була ванна та гаряча вода.

На дружній нараді  ми вирішили перший день присвятити вивченню околиць міста, а саме, відвідати руїни Невицького замку, що знаходиться в 10-12 кілометрах на північ від Ужгорода. Після теплого душу, ми дізналися на рецепшині як і чим можна дістатися до Невіцького, та озброївшись знаннями та мапою пішли шукати автовокзал №2. По дорозі сфотографували дивовижний (хоча по архітектурі він не дуже відповідає закарпатському стилю, скоріш прослідковується щось Києво-Чернігівське) Хрестовоздвиженський кафедральний собор, що напроти готелю, та ще зайшли в затишне та гарно оздоблене кафе в центрі А**, де смачно поїли та випили чудової кави, а заодно і пересиділи дощ. В касі автовокзалу купили квитки на маршрутку (всього за 2.10 грн) і поїхали (щоправда з 10-15 хвилинною затримкою, бо водій не хотів їхати вчасно з 4-ма пустими місцями)... Добрі люди підказали, що до замку краще вийти біля переїзду в селі Кам’яниця, перейти пішохідним мостом Уж та піднятися вгору. Хоча дах основної вежі замку видно вже з дороги. Перед дорогою, що веде до замку розташований дуже гарний та затишний готель “Камелот” з чудовим двориком та скульптурами левів при в’їзді. Піднімалися не по асфальтованій дорозі для авто, а по стежині навпростець.

Руїни замку вразили! Це дійсно була в свої часи добре захищена фортеця, куди під час нападів ховали дівчат (невіст), звідки і пішла назва – Невістський (зараз Невіцький) замок. Зберігся він у на багато кращому вигляді, ніж Хустський. З ним пов’язано кілька історичних фактів та легенд, які не буду переказувати, а цікаві та не ліниві люди можуть самі ознайомитися з ними (можливо вам допоможуть посилання в цьому тексті). Розповідати про ту красу, що відкрилася нашим очам немає сенсу, тож краще подивіться фото. Скажу лише, що зі стін Замку видно долину Ужа з прилеглими селами та Ужгород на горизонті.

Спустившись по дорозі вниз, ми вже трохи зголодніли, тож зайшли в кафе “калиба”, що на території готелю “Камелот”. Замовили порцію картоплі з бринзою у горщиках та кремзлики зі сметаною (деруни по нашому), тобто по півпорції кожному. Досі ще, як згадую, слинки ковтаю! Така смакота була! І навіть не зважаючи на всі смакові якості ми це ледь доїли, бо порція досить велика та ситна.

Додому поверталися електричкою, що якраз мала підійти до платформи “Невіцьке-Підзамок”. Заодно по приїзді зайшли в зал залізничного вокзалу. Він хоч і маленький в порівнянні з Київським чи Львівським, але дуже гарний, оздоблений зі смаком.

Перед готелем ще влаштували фотосесію зі скульптурою крилатого ведмедя на глобусі, що стоїть перед входом в цей самий готель та є символом Закарпаття. На вечерю вирішили купити фруктів та горішків у місцевому супермаркеті.

ПРОДОВЖЕННЯ... День другий-третій

Члена фракції "НС-НУ" Владислава Каськіва, який прилетів до Москви на запрошення телеканалу НТВ, не пустили на територію Російської Федерації.

Каськів мав взяти участь у програмі "К барьеру!", повідомив "Українській правді" голова Незалежної медіа-профспілки України Роман Скрипін, який мав виконувати роль "секунданта" Каськіва.

За його словами, представники російської влади послались на статтю 27 закону "Про в'їзд до РФ", у якій ідеться про заборону в'їзду людям, які загрожують безпеці Росії.

Скрипін додав, що окрім нього разом з Каськівим до Москви прилетіли його прес-секретар та журналіст Вахтанг Кіпіані. Вони очікують в аеропорту на приїзд представника посольства України в Росії.

"Підставою для заборони мого в'їзду на територію РФ став закон, згідно з яким я загрожую національній безпеці Росії", - сказав Каськів у коментарі "5 каналу".

"Мені здається, що панічний страх спецслужб російських перевершив всякі розумні і зрозумілі межі", - додав він.

На думку Каськіва, недопуск його на територію Росії виглядає дивно, бо він є "членом міжпарламентської групи дружби між Росією і Україною".

"Я не давав жодних підстав прямо чи опосередковано вважати, що якимось чином заперечує україно-російські взаємостосунки, а тим більше загрожує державному суверенітету або національній безпеці Росії", - додав депутат.

У програмі "К барьеру!" опонентом Каськіва мав бути російський політик Володимир Жириновський.

Як відомо, у понеділок Служба безпеки України заборонила в'їзд на територію нашої держави меру Москви Юрію Лужкову, який заявив про те, що Севастополь як військово-морська база СРСР і Росії ніколи не передавався Україні й повинен бути повернутий Росії.

Українська правда

Дивно, чому Росія не пустила Каськіва. Адже, я жодного разу не чув від нього антиросійських закликів.