Фотографии Города, которые сделал в последнее несколько дней
Луганск, я тебя люблю! Культовое и знаковое место, найти момент, когда рядом никто не фотографируется, сложно :)
Клим Ефремович Ворошилов.
Луганск - трудовой. Памятник Луганскому Мастеровому и Памятник Труженику Луганска
Луганск непобеждённый и не сломленный войной. Памятник Луганчанам, погибшим 2 июня 2014 года, во время авиаудара укр-войск по Луганской Областной Администрации и Памятник Десантникам, защищавшим Луганщину
Парк Первого мая. Вода и кафе на воде.Кто был в городе летом прошлого года, меня поймёт...
Ну и Луганск вечерний. Закат над эстакадой и девочки, фотографирующиеся на фоне заходящего солнца
Подорожуючи Поділлям і Закарпаттям, мій шлях додому пролягав через одне з найулюбленіших міст України - Львів. Та він і не міг пролягати іншим шляхом, бо за любої нової нагоди я з превеликим задоволенням навідую місто Лева. У Львові я була лише 4 години, але вражень, як завжди, неймовірно багато.
У Львові я знайшла багато цікавих закуточків і кожного разу, фотографуючи щось цікаве, згадувала свою і.юашну приємну приятельку. Отже цю замітку я з задоволенням пишу для Галинки disu
Все починається з вокзалу, тут я зробила одну фотку і надіялась, що пройдусь по всьому вокзалу перед відправленням потяга. Та не тут то було Я так загулялась Львовом, що ледь встигла на потяг, прибігла за 5 хвилин до відправлення
Всі хто був у Львові знають, що варто зайти за перший вугол відкривається чудова картина на Храм святих Ольги і Єлізавети. Костел збудовано на пам'ять про популярну імператрицю (цісареву) Єлизавету Баварську (Габсбург), дружину цісаря Австро-Угорщини Франца-Йосифа І.
На сьогодні ця будівля є найвищою в місті, її висота 88 метрів. Її я теж хотіла роздивитись краще на зворотному шляху, але не встигла...
Біля Храму я сіла на трамвайчик і поїхала гуляти на площу Ринок. У вікно трамвая побачила будівлю, але не знаю що це таке.
І ось я в історичному серці Львова. Площа виникла за князювання Лева Даниловича у другій половині ХІІІ ст. внаслідок регулярного планування забудови за взірцем середньовічних західноєвропейських міст, як центр торговельного та суспільного життя нового міста.
Тут куди не повернись з глибини віків на вас дивиться історія і старовина, стоїш і не знаеш в яку сторону краще підти.
На площі Ринок розташована будівля Чорної Кам"яниці, більш відома як Чорний Будинок, є унікальним пам"ятником ренессансної архітектури 16-17 століть, яке не має аналогів не лише в Україні, але й у всій Європі. Фасад будівлі і куткові пілястри були викладені тесаними кам"яними блоками темного кольору, що нагадують форму діаманта, вишукано прикрашені різбленням і орнаментом. На рівні першого і другого поверхів розташовані світлі фігурки святих покровителів медицини: Св.Мартин, Св.Флоріана і Мадонни.
Поряд я зайшла на пошту на площі Ринок і відправила додому листівку, яку вже отримала сама
Потім я просто пішла по вуличками цього прекрасного міста, насолоджуючись атмосферою старовини, свободи, глибиною віків.
Зверху на правому будинку якийсь герб, звичайно з символікою Львова
На черговій вуличці я побачила арку, а в її глибині хід далі. Галюсь, тут я уявила як ти ходиш і обстежуєш подібні об"єкти
Захожу в арку, піднімаю голову вверх і бачу ооооууу, цікаві сходи. Але вверх я не стала йти, бо там було якось зовсім безлюдно і самій жуткувато.
Але я пройшла далі по арці і побачила прикафешний дворик
І знову піднімаю голову, і бачу ого що, у нас я такого точно не бачила Переходи-сходи між сусідніми будинками зроблені з дерев"яних досок
Пройшла вперед і побачила теж цікаву картину. Там над вікнами щось написано буквами подібними до грузинських, чи вірменських... Там були сходи вверх, але я і так вже привернула увагу жіночок, які там стояли, то вже мені було не зручно туди залазить. Уявляєте: така собі мадам тю-лю-лю у платтячці з бантиком преться хто зна чого і хто зна куди Але тепер жалію, треба було таки залізти )))
Поволнувала я публіку, своїми діями і пішла назад, а при виході ось такий цікавий вид
Іду далі, роздивляюсь на всі сторони і тут якесь диво. Сидять чудіки, махають всим руками. Нижній наче тримає на залізній трубі верхнього, а той так невимушено висить у повітрі і махає всим руками
Іду далі і роздивляюсь Львівські балкони
І знову мій погляд падає на цікаві двері
Пішла заглянуть, а там цікавинка
В цьому будинку було більш цивільно і не моторошно, то я вже піднялась уверх
Ця арка теж прохідна і зворотній вихід веде на іншу вулицю.
Далі не пішла, бо ще хотілось пройтись по старовинним костьолам, які розташовані навкруги.
І на останок, перед самою посадкою в трамвай, зупинилась послухати талановитих хлопців. Я в захваті!
В социальных сетях появились 28 интересных наблюдений коренного киевлянина о Киеве.
Вот полный список:
1) Даже в 5.25 утра (время открытия метро) перед входом уже стоят люди
2) То, что называют "столичным снобизмом", коренным киевлянам практически не присуще.
3) При приёме на работу большее удивление вызывает именно то, что ты родился и вырос в Киеве, а не в каком-нибудь другом городе нашей Украины
4) Родственная "мафия" людей из регионов гораздо обширнее и сильнее киевской.
5) В большинстве своём, Киевляне знают свой город лучше приезжих.
6) Спрашивать, где находится какая-нибудь улица, лучше у человека с планшетом или в телефоном в руке. Нагуглит.
7) Киевляне очень не любят пачкать свой город.
8) Лучше не пытаться узнать у киевлянина, кровь каких родов течёт в его жилах. Он их может перечислить.
9) Киевлянин искренне считает, что Киев небольшой, потому как везде одни знакомые.
10) Фразы: "Да тут всего час пути!" и "Ерунда, три станции пройти пешком!" - абсолютно нормальны.
11) Метро действительно очень удобно
12) Как ни странно, но пробок может не быть не только по выходным и глубокой ночью.
13) В общественном транспорте читают не только Коэльо и Донцову, но и Байрона. И да, здесь уступают место.
14) Ходить одному по тёмным подворотням не страшно. Если всё-таки станет страшно, то попросите группу молодых людей проводить.
Они действительно именно проводят. Но газовый баллончик или электрошокер с собой всё-таки стоит носить. На всякий случай.
15) Несмотря на изрядную циничность киевлян, мы весьма хлебосольны. Но откровенных нахлебников не перевариваем.
16) Киевлянин, оказавшийся без жилья, в беде не останется - помогут. Но жить полгода на халяву никто не даст.
17) Копить полгода на концерт - это нормально. Как и за полгода до события искать того, с кем можно туда пойти.
18) Киевляне знают, что в кино лучше ходить на первый сеанс. Так дешевле и народу меньше.
19) И да, коренные киевляне говорят, в основном, по-русски, хотя любят и уважают украинский язык.
20) В Киеве не принято забывать своих ближайших родственников.
21) Работать не по профессии - это нормально. И это далеко не всегда филолог, работающий в Макдональдсе. Иногда он - технический директор в крупной фирме. К тому же, имеющий в загашнике что-то специфичное, вроде диплома флориста или востоковеда.
22) Машина и айфон - не показатели статуса. Точнее, совсем не показатель - кредиты никто не отменял.
23) Если на Крещатике вы видите грустное или скучающее лицо, к тому же целеустремлённо куда-то идущее, знайте - это киевлянин. Ему просто так проще пройти.
24) Киевляне знают, за что Киев можно недолюбливать, но искренне не понимают, как можно его не любить.
26) Слабого духом Киев ломает, а сильного - возвышает.
27) "Срезать" пол-Киева через дворы - это нормально.
28) Нет ни одного района в городе, где не было бы чего-нибудь примечательного и уникального.
Минулої суботи їхали у маршрутці і побачили унікальну старовинну пам"ятку історії і архітектури. Сил не було дочекатись нових вихідних і підти роздивитись її поближче. Вирішили почати подорож з району в якому жили робітники заводів. Тепер тут розташовані жилі масиви Парус, Комунар і Червоний Камінь.
Далі пішли по району, який називається Фінські домики, від фінських доміків там вже мало чого залишилось, але все ж таки є рарітети Цей район почав заселятись разом з розвитком промисловості нашого міста. Спочатку тут були тимчасові дерев"яні бараки, які з часом змінювались кам"яними двоповерховими будинками, а також почали забудовуватись вулиці поряд, де нарізали двори робітникам заводів.
Далі наш шлях пролягав по проспекту Свободи в сторону заводів. Сам нинішній проспект Свободи не завжди носив своє ім"я. Спочатку його називали просто Великою вулицею. В травні 1920 року на Великій вулиці легендарний командуючий 1-шої конної Армії Семен Будьонний, направляючись на Польський фронт і проходячи зі своїми військами по Великій вулиці Нових Кайдак, виступив перед робітниками. В пам"ять про це в 1930-ті роки вулицю перейменували в проспект Будьонного. Але ще до 1941 року жителі проспекта називали його просто Широким проспектом.Тут ми зустріли Пожежну частину, не знаю якого вона року, але цікава споруда.
Звернувши трішки від проспекту в хащах знайшли порушену будівлю. Нам розповіли, що то стара будівля якогось помісника, на жаль поки що інформацію ніде не знайшли. При радянській владі в цьому будинку розміщувався дитячий садок, не дивлячись на його близькість до пожежної частини, будинок згорів. І тепер будівля у повному занепаді і смітті.
фото з інету
Далі на нашому шляху був будинок культури імені Леніна. Ми думали, що він давно не працює, але були дуже здивовані, коли дізнались, що там майже вирує культурне життя
До зустрічі з цим культурним палацом ми пройшли досить не малий шлях, а так як погодка парка, пили водичку, то нам приспічило в секретну кімнату . Ми зайшли в палац і його сторож люб"язно дозволив пройти до секретної кімнати Звідти я і зробила це фото. В середині Будинок культури в прекрасному стані.
По дорозі ми зустрічали багато старих будинків, вони з особистостями тогочасної архітектури, але особливої цінності не несуть.
Так ми дійшли до самого найстарішого заводу Дніпропетровська, одного з найбільших в Україні - Брянського заводу / заводу імені Петровського / заводу Эвраз.
Строительство завода поручили инженеру-технологу А. М. Горяинову, который и стал первым директором завода. Известные в Российской империи акционеры П. И. Губонин и В. Ф. Голубев сумели привлечь и поставить на службу отечественной металлургии и трубной промышленности франко-бельгийские капиталы.
Александровский Южно-Российский завод Брянского акционерного общества был основан 22 мая 1887 года (по дате ввода в эксплуатацию доменной печи № 1). В сентябре того же года была открыта небольшая чугунолитейная мастерская для отливки изделий из чугуна. Весной 1888 года Брянское акционерное общество приступило к строительству бессемеровской и сименс — мартеновских сталелитейных мастерских, началось сооружение рельсовой, листопрокатной и железнодорожной мастерских с 32 пудлинговыми печами и отделением прокатки универсального широкополосного и сортового железа.
22 мая 1888 года первую плавку дала вторая доменная печь, а в октябре — начали осуществлять прокатку металла на мелкосортных и среднесортных станах завода.
К 1917 году на Брянском заводе работало 6 доменных, 8 мартеновских печей, 9 прокатных станов (в том числе 5 сортовых), 3 бессемеровских конвертера, вспомогательные и ремонтные цехи. (с)
Є цікавий момент, пов"язаний з цим старим заводом: З давніх часів і по ці часи на все місто гудить гудок, який сповіщає початок робітничої зміни. 1 зміна - 7-00 годин, 2 зміна - 15-00 годин, 3 зміна - 23-00 година.
Підїхавши трішки на трамвайчику ми добрались до цікавого пам"ятника архітектури, історії і інженерії Старовинної водонапірної башти, яка була побудована разом з залізною дорогою. Я її називаю - красунечка. Вона сором"язливо стоїть посеред нових будівель заводу, але її інтелігентна величність все ж таки виглядає прекрасно.
«Две водонапорные башни – в районе железнодорожного вокзала и на территории ДИИТа – интересные памятники промышленной архитектуры и свидетели «индустриального бума» в истории нашего города конца XIX – середины XX веков. Башни не обладают наивысшей категорией архитектурной ценности, но для современного Днепропетровска – это памятники уникальные, единичные.
Обе рассматриваемые нами водонапорные башни принадлежат к направлению историзма в архитектуре и созданы в формах эклектики второй половины XIX века, то есть соединяют в себе признаки двух стилей – неороманского и неорусского.
Водонапорная башня при станции «Екатеринослав» – ровесница самой дороги и вокзала (линия открыта в 1884 г.). Её мощный силуэт долгие десятилетия формирует панораму завокзальной территории между линией железной дороги и Днепром.
Башня представляет из себя массивное вертикально ориентированное сооружение высотой больше 36 метров. Башня восьмигранная, шестиярусная (!), увенчанная восьмискатным шатром. На сегодня объект хорошо сохранился. Особенно следует отметить удивительную сохранность верхнего деревянного яруса башни, с использованием массы резных декоративных элементов. Дерево почернело от времени, но верхний ярус башни – уникальный образец деревянной архитектуры старого Екатеринослава.
Из-за необычной формы верхнего яруса издалека башня может напоминать гигантский цветок.
Сегодня башня находится на территории Днепропетровского тепловозоремонтного завода (ул. Краснозаводская) и скрыта от посторонних посетителей. Может, это и к лучшему, учитывая современное отношение к памятникам прошлого.
Несмотря на свою роль архитектурной доминанты, водонапорная башня при станции «Екатеринослав», является, все-таки, типовым памятником для данного вида сооружений».(с)
Далі по місточку ми перейшли до самого вокзалу. Місточок дуже влучно збудований для зручності і швидкого діставання робітників до вокзальної площі.
З місточка нам відкрились старовинні будівлі залізниці.
"SOLI DEO HONOR ET GLORIA" — слова на фронтоне собора, гласящие «"Богу единому честь и слава"».
Само название «Костел Божьего Тела» свидетельствует об особой значимости Доминиканского собора во Львове. Без преувеличения, мистический снаружи и грандиозный внутри, храм представляет собой яркий пример барокковой архитектуры. Строительство началось в 1749 году и было завершено в 1764 году. Доминиканский орден был первым орденом, поселившимся на западноукраинских землях.Собор имеет форму эллипса — редкую для сакральных построек. В 1990-е годы собор перешел к УГКЦ и был переименован в Храм Пресвятой Евхристии.
Венчает собор огромный эллиптический купол, который поддерживают восемь пар мощных сдвоенных колонн. Сильно развитый карниз и декорированный фронтон портала делают фасад динамичным и экспрессивным
В интерьере костёла роскошный барочный алтарь украшают четыре большие статуи, исполненные художниками круга М. Палейовского. Галереи и лоджии украшены деревянными статуями работы львовских скульпторов второй половины XVIII века. В интерьере сохранилось первоначальное скульптурное оформление К. Фессингера
Для любителей модных книг это название хорошо известно. По книге "Парфюмер. История одного убийцы" Патрика Зюскинда в 2006-м книжка была экранизация и в фильме на Мосту Менял жил персонаж Дастина Хоффмана. Он и умер на мосту, после обрушения одного из пролетов. Источник и отсюда Мост Менял (фр. Pont au Change), соединяющий между собой северный рукав Сены с островом Сите, имеет, как и многие мосты Парижа, довольно богатую историю. Название “Меняльный” напоминает о той функции, которую в древние времена выполняли предыдущие мосты когда-то стоявшие на этом месте.
The Bargemens Contest in front of the Pont Neuf, Paris Nicolas Raguenet
Я так загулялась Львовом, що ледь встигла на потяг, прибігла за 5 хвилин до відправлення 
Переходи-сходи між сусідніми будинками зроблені з дерев"яних досок 
Цей район почав заселятись разом з розвитком промисловості нашого міста. Спочатку тут були тимчасові дерев"яні бараки, які з часом змінювались кам"яними двоповерховими будинками, а також почали забудовуватись вулиці поряд, де нарізали двори робітникам заводів.
. Ми зайшли в палац і його сторож люб"язно дозволив пройти до секретної кімнати 
