Перегорить, переросте, перебунтує - І перейде у стан новий зболіло... Перепочине хвилю грішне тіло - І знов прокинеться, почує Зітхання поряд і тривогу, Відкине снів пересторогу, Зірветься, займеться у зоряниці - Й зійде любов у приспані зіниці...

Серед безкрай буденних днів, Поміж зимових сірих ранків, Між шепотом буденних слів Квіток пелюстки пробивались. Зелені паростки з-під снігу Такі тендітні, на морозі Серед пустелі криги й вітру До сонця тягнуться в тривозі. Зелені паростки квіто'к - Це почуття - життя дарунок, Чи ж розквіту'ть, сяйнуть зірок, Чи приймуть небуття цілунок? Непевність між буденних днів - Це серця жар, та думки холод; Чи ж в зимку йдуть дощі рясні? Чи ж розквіта кохання солод? т.е.с. 11.01.09...

Читати далі...

Пелюстка ніжна білої троянди Зрадливо відірвалась від бутону. За це її байдуже зметено зі столу, Ну, а бутон - позбавлено престолу, До товстого заховано вже тому, Де йдеться про якісь заморські мандри... У цю товсту і нецікаву книжку Я заглядатиму щоразу нишком. Пелюстку ту самотню пригадаю, Що не потрапила до сплющеного раю...

І зависло вітання Поміж нами в повітрі. І яскрава вітальня... І прадавнє повір'я... І перо на подвір'ї... І подружчині очі... Галасне надвечір'я. Стиглі фрази охоче Перекочують люди. Його знову не буде - Недозрілого слова. На тонкій волосині, На хиткій павутині - І зірватись готове, Впасти в доторки сині І у погляди чорні... Я тебе перегорну, Немов лист із альбому, І заб'ється у скронях Майже щось невагоме - Всіх надій моїх втома.

* Не буду сумувати, що кохання, З тобою геть до іншого пішло Бо назавжди у спогадах лишились Таких жаданих, ніжних рук тепло. Ніхто не може спогадів відняти Про ті найкращі і шалені дні, В яких крім нас нікого не існує, Немов у світі ми були одні. В його коханні вже цього не буде, Не повториться ця чудова мить. Лише в душі моїй чарівним дзвоном Минулеє кохання продзвенить. 2008 р. Михайло ДІД. Алчевськ.

* Болить голівонка нещадно, І ходить тіло автоматом. Шалено серце калатає. Печінка криє розум матом: -Куди ж ти, розуме, подівся, Коли рука тяглась за чаркой. Тепер, ось бачиш, закінчилось Усе такой великой сваркой. Хоч добре, що усе скінчилось Без переломів й мордобою Нашкодив лиш язик та руки, Бо не порадились з тобою. Язик - той зовсім розійшовся, Хоча і добре заплітався, Кумі освідчився в коханні, І до сусідки залицявся. А ноги зовсім шаленіли, Кудись самі...

Читати далі...

* Як хочеться кохання, Чарівного кохання. Жаданого безсоння, Солодкого страждання. Коли в шаленнім вирі Солодко завмираєш. В екстазі шаленієш, І мало не вмираєш. У пристрастнім безумстві Про щось шепочуть губи. Той шепіт окриляє, Відроджує і губить. Такі вуста жагучі Казкову дію мають. Від них жіночі груди Трояндой розцвітають. Прийди ж скоріш до мене, Моєй коханой будеш. Цих зустрічей чудових Повік ти не забудеш. Михайло ДІД. Алчевськ.

[Приєднана картинка] От і перша смерть у нашому домі –Вчора не стало хом’яка.Не стало – оскільки не відаю, що робиться з хом’якамипісля того, як життя їх покидає:помирають вони чи відходять,кінчаються чи згасають,переставляються чи віддають Богові душуХотілось би вірити в останнє,бо якщо є хом’яча душа,отже, мусить бути і хом’ячий Бог, і хом’ячий рай(і пекло, звісно, але це вже надто жорстоко!). Що можна сказати про нього?що був добрий і лагідний,не зробив нікому анінайменшої прикрості...

Читати далі...

Дякую рідні всі, що ви є!Зима гарна на дворі.Будьте щасливі, здорові!Хай здійсняться всі ваші мрії, які є!  (і будуть, гарнії, добрі, веселі... )Зі Святами наступаючими всіх!Для тих, кому не байдуже ....Володимир Сосюра.Любіть Україну, як сонце, любіть,  як вітер, і трави, і води,  в годину щасливу і в радості мить,  любіть у годину негоди!  Любіть Україну у сні й наяву,  вишневу свою Україну,  красу її, вічно живу і нову,  і мову її солов'їну.  Для нас вона в світі єдина, одна  в...

Читати далі...

* Повірили люди Що слово - це свято. Таких марновірців Навколо багато. Навколишній світ Нас мовчанням гнітить. Та слово стрілою Отруйной летить. Ото ж і виходить Тоді вже не свято, А сльози й страждання І горя багато. Людина жорстока, А звір не зобидить Не ткне звисока Як тебе ненавидить. Орел з висоти Всім прокльони не носить. А плІтки синиця Селом не розносить. І кит із дельфіном У морі не брешуть Заради потіх Язиками не чешуть. Конвалія словом жорстоким ...

Читати далі...