***Серед безкрай буденних днів...

Серед безкрай буденних днів,

Поміж зимових сірих ранків,

Між шепотом буденних слів

Квіток пелюстки пробивались.

Зелені паростки з-під снігу

Такі тендітні, на морозі

Серед пустелі криги й вітру

До сонця тягнуться в тривозі.

Зелені паростки квіто'к -

Це почуття - життя дарунок,

Чи ж розквіту'ть, сяйнуть зірок,

Чи приймуть небуття цілунок?

Непевність між буденних днів -

Це серця жар, та думки холод;

Чи ж в зимку йдуть дощі рясні?

Чи ж розквіта кохання солод?

т.е.с. 11.01.09