хочу сюди!
 

Славушка

48 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 45-55 років

Замітки з міткою «львів»

Сергій Бабкін.1 травня Львівська обласна філармонія.


1 травня  у Львівській обласній філармонії відбудеться вперше та
єдиний концерт Сергія Бабкіна  у Львові та на Зах Україні з програмою
CLASSIKA.

 

Всі знають хто такий Сергій Бабкін-він вже культова особистість. Ця
людина як і всі талановиті люди- талановита у  всьому-актор "ТЕАРТу
19"(м.Харків), кіно-зйомки в Росії та Україні, музика-колишній учасник
та засновник гурту 5"nizza, сольна програма, програма CLASSIKA, щільні
гастрольні графіки,видано 6 альбомів,відзнято декілька
кліпів,присутність пісень в ротаціях більшості радіостанцій та
музичних ТБ.


Що таке СLASSIСA? CLASSICA - його основний музичний колектив.
 В цій музиці поєднання стилів та високий професіоналізм виконання-є
щось від  Radiohead, Sting, Висоцького, Tom Waits та джазу з домішками
блюзу.

Склад : Сергій Бабкін-вокал, акустична гітара, Сергій Савенко-кларнет,
Юхим Чупахін-електропіано, ефекти, Ігор Фадєєв-бас гітара, Костянтин
Шепеленко-ударні, Станіслав Кононов-електрогітара.

На сцені відбувається не тільки шикарне професійне музичне дійство але
 й театральна гра.

Отож-1 травня Львівська обласна філармонія, вул.Чайковського 7 -Сергій
Бабкін CLASSIKA.

Квитки на http://kvytky.ua
Вартість квитків: від 100 до 250 грн.

Довідки за тел.0936025399

Організатор концерту креативна студія ГРАФІТ.

Контактна інформація

Привіт!

Мене звати Ольга, я практикуючий психолог і системний терапевт. 

Буду  вести свій блог на i.ua.

Мій e-mail: [email protected]

Адреса у Skype: olga_psycholog

Мій Львів..

З першого візиту до твого лона ти став моїм домом, Львове. Не знаю, як так сталося. Не знаю. Мабуть, я закохався у тебе з першого погляду. Ні. Я покохав тебе ще до того, як побачив.

Львів - це казка. Місто ака "Маленький Париж". Але я ніц не певен, що я почуватиму себе так піднесено у тому ж таки Парижі. Ні. Річ же не лише у самому місті. Не лише у цих прекрасних величних будівлях, у цій бруківці, по якій так легко і приємно походжати. Не лише у широких зелених парках з сотнями затишних місць. Не лише у могутній панорамі з Високого Замку. Не лише у співі пташок на Знесенні. Не лише у ілюзії минулого у Шевченківськім Гаю. Не лише у духові Європи в Університеті, у цих затишних, тендітних кафе, повних романтики, у цих маленьких обособлених двориках і скверах. Не лише у цьому всьому. Ні.

Річ ще й у тому, що це Україна. Річ у народові, що живе тут. У тому, що це колиска усього того, що я вважаю Батьківщиною. З кожним ковтком повітря у цьому місті, з кожним почутим словом я наче відчуваю - це мій дім.

Можливо, я ідеалізую. Закриваю очі на недоліки. Нехай так. Але я хочу вірити в цю мрію і бути сліпим ідеалістом.

Я обожнюю тебе, Львове. Львів'янине, люби своє місто. Пишайся ним. Воно того заслуговує.

Там, під Львівським замком

Там, під Львівським замком старий дуб стояв.
Там, під Львівським замком старий дуб стояв,
А під тим дубочком партизан лежав.

Він лежить, не дише, він неначе спить.
Він лежить, не дише, він неначе спить.
В золотім кучері вітер шелестить.

Над ним стара мати стомлена стоїть
Над ним стара мати стомлена стоїть
І до свого сина тихо говорить:

"Сину ж ти мій, сину, дитино моя,
Сину ж ти мій, сину, дитино моя,
Були б тя не вбили, якби не війна.

Було вас у батька п’ятеро синів,
Було вас у батька п’ятеро синів;
Ти був наймолодший, сину наш, Андрій.

Як ти був маленький, батько воював,
Як ти був маленький, батько воював -
Він за Україну голову поклав!"

Hе плач, стара мати – син героєм став!
Hе плач, стара мати – син героєм став!
Він за Україну голову поклав.

Вночі у ЛЬвові - як воно буває..

                                                                                   Вночі у ЛЬвові блукаючи неподалік від себе вуличками навколо Личаківської з солоними горішками та сухарикамив  руках бо більш нічого цікавішого в цілодобовому обкуреному та обвоняному алкоголіками ларьку не було щоб потішити рідкісне бажання - пожерти ПРикольчиків - посеред ночі...блукаючи ось так коли тягне пройтися найтемнішим закутком щоб натрапити там на щось що приховує в собі зона ночі в такому старому місті..і все одно не знаходиш - а ФАНТАЗІЯ ТІШИТЬ тебе якимись своїми хворобами ..типу - от наприклад якщо йти попід будиночок з балконами в якому деінде горять вікна або миготить синє світло від екранів телевізорів по який йдуть пошлі телешоу в яких пошлість і політика прирівнюються чи еротика 90их років  - тО Ті Супутникові антени - БІЛІ тарілки із пРистроями ПРиймачів - СХОЖІ на велетенські круглі яйцеподібні гОлови мутантів якихось які Зїли все що знайшли разом із родинною собакою і виглядують із вікна типу чи є що пожерти облизуючись ... ням ням..або перевіряючи балкон на рахунок гарніру...

а якщо перед цим весь день втикати в монітор то ніч із захмареним небом і безлюдністю простору освіченого вивісками та ліхтарями - ЗДАСТЬСЯ Неосяжно ПРЕКРАСНОЮ і просто ідеальною для фотозйомки...

проходячи повз Новобудову схожу на коттедж економ класу наших олігархів який стоїть на задньому дворі території костелу обгородженого парканом високим  - одна стіна цього котеджу є продовженням паркану і доступна для того щоб ї можна було потрогати простим смертним...так от проходячи повз ту стіну я помітив світло що бється із цегляної стіни на рівні колін...ПІдвал!!! в стіні товщиною в цеглину хтось видовбав ту одну цеглину - і не відомо чи то щоб ззовні дивитись у підвал чи то щоб з підвалу зирити на проходячих мимо людей які прямують на сходи - якраз можна попідглядати під спідниці...бррр...я не про те...а про те що я заглянув туди - там була біла стіна - поличка із дошки - тарілки стоялими вертикально на тій поличці спершись на стіну..запах звідти був як із старої оселі або як із прицерковних приміщень - ну так як мало бути - ні звуків ні рухів... перша думка була - поставити в ту шпарину на ніч відеокамеру - може що цікаве буде потім - але навіщо...можливо там когось тримають проти волі..або якийсь збочинець там проживає...так би мовити вивести те все на чисту водуц...але навіщо? Що це змінить??

ніч так і буде тримати загадки темних провулків і антени все одно нікого не їстимуть... як я зараз горішки третьосортні...солені...буєєє









Містика підземного Львова

     Львів живе подвійним життям. Одне з них – звичайне життя звичайного міста. Галасливе, заполітизоване, проблемне, людне. Сотні будинків, вуличок, проспектів, парків, корків на дорогах, людей... Одним словом, шумно вдень і тихо вночі. Проте є інше життя Львова – підземне. Тихе, спокійне, темне, містичне, безлюдне. Там, на рівень нижче від бруківки, є безліч тунелів та ходів, зроблених людьми для пересування ще у минулих століттях. Сотні львів’ян рятували своє життя у підземеллях Львова під час воєн. Сюди спускались монахи для усамітнення, спілкування з Богом або, щоб під час облоги, таємно виходити підземними лабіринтами за мури міста. Окрім того, із львівськими підземеллями пов’язані безліч легенд та оповідок, часто по-дитячому фантастичних, нереальних та містичних.

     Загалом, до підземель Львова зараховують підвальні частини костелу ордену єзуїтів, Аптеки-музею, монастиря бернардинців, Преображенської церкви, підземні ходи та сполучення між ними, мури львівської каналізації, а також тунелі біля Високого Замку та Лисої гори. Проте, усіх повних історичних відомостей про підземелля нашого міста, мабуть, не знає ніхто, адже точні плани карт доступні лише Службі Безпеки України. Крім того, більшість ходів є заваленими, а тому закритими і не доступними для екскурсійного огляду. Непідготовлені люди, без спорядження та карт, могли б легко загубитися у лабіринтах, потрапити під обвал або підчепити збудника якоїсь небезпечної хвороби минулого століття.

     Та все ж таки побувати, побачити і відчути дух львівських підземель можна. У мистецькій галереї “Равлик”, що знаходиться у підвалах костелу ордену єзуїтів, проводяться унікальні екскурсії підземним Львовом. Таким чином можна побачити підземелля різних куточків нашого міста - костелу ордену єзуїтів, музею-аптеки та монастиря бернардинців.

     Екскурсія починається від люка, яким є входом і виходом до підземного тунелю. Він знаходиться під проспектом Свободи біля “Гранд-Готелю”. Хід цей широкий настільки, що у ньому можуть вільно розминутися дві пари людей середньої статури. Раніше у цьому підземеллі були знайдені середньовічні знаряддя катувань, що нині зберігаються в Музеї історії релігії. Тому, ймовірно, сюди опускали в’язнів. До речі, середньовічні мури цього підземелля вразять кожного своєю чотириметровою висотою.

     Найцікавішим обєктом, який можна побачити у підвалах костелу єзуїтів, є саркофаг із суцільного каменя, знайдений ХVІІІ століття. Вага лише однієї кришки саркофага перевищує 600 кілограмів. З цією могилою пов’язані безліч таємниць. Її було знайдено розбитою, з вибитою бічною стінкою. Кажуть, що це зробили розкрадачі могил. Проте, характер уламків свідчить про те, що до саркофагу добиралися не ззовні, а вибиралися із середини... Також тут можна побачити “привид” Чорного монаха. Є легенда, що колись із підземелля костелу єзуїтів зник монах, що залишив у своїй келії клаптик паперу, підписаний кров’ю. Його вважають угодою про продаж душі дияволу. Що більше, цей факт зафіксовано в архівах, а у судових книгах Львова зберігається копія цього договору. Саме у цей час, коли гіди розповідають про це екскурсантам, у одній із ніш з’являється “привид” Чорного монаха, який зображає один із працівників галереї “Равлик”. Відчуття від побаченого, звичайно, забути неможливо!      На цьому екскурсія не закінчується, а продовжується у найстарішій з існуючих аптек Львова, заснованій ще у 1735 році. Спочатку вона називалася “Під чорним орлом” і була лише аптекою. У 1964 році за ініціативою фармацевта Л. Кирилова почалося створення музею. Зібрані тут експонати та документи висвітлюють історію аптечної справи – і не тільки у Львові. Зараз аптека діє не тільки як музей, а як звичайний фармацевтичний заклад. Зокрема, великою популярністю користується “залізне вино” - смачний лікувальний напій. У підземеллях аптеки-музею можна побачити величезні бутлі у яких зберігали лікувальне вино, імітацію кімнати алхіміків, а також кабінет аптекаря з безліччю старовинних рецептів та ліків.    Останнім об’єктом екскурсії є підземелля монастиря бернардинців. На жаль, лише невеличка частина з них доступна для огляду, тобто та, де знаходиться галерея “Дзиндра”. Її облаштування спричинилося до того, що зараз у цих підземеллях діють два неординарні музеї: українського модерного мистецтва та гутного скла. Решта підземель або не вціліли, або нерозчищені. Із ними пов’язано безліч подій. Ось дві із них. У 1672 році під час облоги Львова турками останні стали копати мінну галерею під стіну монастиря. Буря, яка несподівано знялася, завалила підкоп разом із людьми. Наприкінці ХІХ ст. під час земляних робіт цей хід виявили. На цій підставі виникла легенда, буцімто хід сполучав чоловічий монастир із жіночим монастирем кларисок, що навпроти (на пл. Митній).      Також, у каналізаційних тунелях під костьолом у 1943-1944 роках переховувалась велика група євреїв. На поверхню вони вийшли в день визволення міста – 27 липня в1944 році.      На жаль, це лише все, що можна побачити протягом екскурсії підземним Львовом. Можливо, у майбутньому вдасться розчистити та відреставрувати інші тунелі та проходи, щоб львів’яни і гості міста могли зануритись в атмосферу середньовічних підземель Львова. Проте, ця  екскурсія триває протягом двох-трьох годин і за цей час можна повністю відчути містику підземного життя нашого міста, пізнати його міфи та реальність.

Львів то є Львів

Всім хто любить Львів- присвячується!!!

Хотілося б почути батярські пісні ,про інші міста України!!!

Стихає шум останнього трамваю

На площі Ринок

Слова: Андрій Панчишин   Музика: Михайло Мануляк

Стихає шум останнього трамваю,

На площі Ринок гаснуть ліхтарі, Годинник про години забуває І бринькає мелодії старі. Під музику, що лине з високости, Простуючи закам'янілий стан, Спішить Діана до Нептуна в гості, Вже два століття в неї з ним роман. І ані люта заздрість Амфітрика, Тому що літо, осінь, чи зима, Сама в фонтані змушена сидіти, Бо кавалєра гідного нема. Колись вона з Адонісом ходила, Згодив би ся і він кінець кінцем, Але ж той батяр чоловічу силу, Всю до останку виморив лицем. Два леви, що нам Ратушу пильнують Занюхали конячий теплий слід, Довкола площі бігають, полюють, - Кентавра хочуть з'їсти на обід. А третій лев маленький, наче мишка, В задумі сиві крила опустив І втупився в якусь грубезну книжку, Мабуть макулатурний детектив. Почувся голос першого трамваю, Забава припиняється в ту ж мить: На постаментах леви завмирають, Діана, спотикаючись, біжить у свій Фонтан. Над сірими дахами гаснуть зорі І дряпає бруківку помело, На площі Ринок все, як було вчора, Так, начебто нічого й не було. На площі Ринок все, як було вчора, Так, начебто нічого й не було...

Львівські прем’єри

Театр ім. Марії Заньковецької

У липні театр  презентує прем'єру  "Криза" - смішна трагедія на 2 дії за поставновою Ореста Огородника.Люди, сім’ї, родини, гроші, багатство, маєтки, посмішки, цілунки, компліменти, сварки, ворожнеча, проблеми, – йдемо до цілі, якої не бачимо, бо вона – примарна. Минаємо тих, хто найбільше нас любить, бо ми – егоїсти. А, можливо, просто достатньо заглянути в вічі і попросити одне в одного пробачення? І сказати: «Я кохаю Тебе»! Хочемо ми цього, чи ні, біжимо за істиною, чи втікаємо від неї, врешті-решт, вона знайде нас сама…