Я б тебе цілував без зупину,

Я не можу тебе з'ясувати 
Ти миттєва, а може тривка, 
Ти моя, а може чужа ти. 
Ти далека, і, раптом, близька 

І щодня наче на полі бою. 
Все виходить якось не так,  
Але врешті я знову з тобою. 
І ти знов і моя, і чужа. 

І ти знову від мене втікаєш, 
І лякає байдужість очей. 
Й знову міцно мене обіймаєш, 
Знов вбиває самотність ночей. 

Непокірна, і знову зі мною, 
І віддав би, але не віддам, 
Хочу бути твоєю стіною, 
Хочу бути твоїм немовлям.  

Хочу чути податливий голос, 
Хочу знати тепло твоїх рук, 
Відчувати тебе аж до болю 
І прискорити серця твій стук. 

Ти мовчиш і у цьому мовчанні 
Міріади несказаних слів. 
Ти в моєму найбільшім бажанні 
І ти все, чого я не хотів. 

Я не можу тебе з'ясувати 
І ти вкрилася моїм життям, 
І не можу тебе не кохати. 
Поміж щастям і каяттям. 

Ти знаєш, ми з тобою могли б не зійтися ніколи.

Дико, шалено я сів на твою мілину. 

Ти втомленим сонцем розлилася по моїм долоням

Я твій корабель. Я з тобою невтішно тону. 

Нестримно в тенетах метр на метр неспинно

Рухомі обоє долоні по грудям, по плечам, по спинам 

У стані тривоги з тобою безсонно єдино

Наскільки можливо мовчати збуджено, ніжно. 

А після нічого. Нікому ніколи нізащо.

І знову втішаюся тим, що це просто free love  

І з тим я повільно невпинно з тобою пропащий.  

І я знав, що так буде.  

З самого початку це знав..

29 липня 2011 р.

Падінням листя восени на брук, 

Сплеском води у зімкнутих долонях звук 

Нещадно тихо голосу мого, торкання рук 

Дотиком серця до твоїх розкритих губ. 

Увесь твій світ, в одну єдину вічність 

Світанком, що згасає в небесах, 

Огортаючи тебе, заповнить ніжність. 

І весь твій світ потоне в наших снах. 

[ Епіграф ]

                       

Мій час не ділиться на квоти,  

Я залишаюсь одиноким,

В ноти огортую неспокій 

І сліпо очі в пустоту.

Навколо мене ниті судеб,

Масою проходять люди. 

Вони мене, я їх - забудем.

Скручусь у свому закутку. 

На все потрібна частка часу —

Я розділяю час на масу,

Світ розриває душу в м'ясо 

Й занурює у самоту...

Я прочь уйду. Но мысленно останусь.
Я кану в небытье, но я вернусь.
Я так всегда. По жизни я теряюсь.
Я несуразен. Правда. Ну и пусть.

Шуми. И разорви мои границы.
Пускай былая боль воскреснет вся.
И ветер соберет испепелённые страницы,
Назад меня с тобою унося.

Мы будем снова. И ещё сильнее.
Друг друга мы не выпустим руки,
Хоть это невозможно, по идее,
Мы будем вместе. Будем вопреки.

Я не буду іншим, лиш твоїм колишнім,

Я не стану кращим, я залишусь справжнім,

Я не буду першим, і не стане легше, 

Я..

Ти тепер вже інша, ти не прийдеш більше,

Ти до мене звикла, і любов поникла,

І вже не моя ти, і вже не вдержати,

Ти..

Ми були чудові, ми були прекрасні,

Ми удвох літали, сплівши наші крила,

Бували щасливі, бували нещасні,

І тримались разом, сильно, як уміли.

Іноді я бачу, очі затуливши,

Образ твій на згадці, і я з того тішусь,

Ти подалась далі, мене залишивши,

Я ж закрию очі і ще тут залишусь.