хочу сюди!
 

Sveta

33 роки, телець, познайомиться з хлопцем у віці 29-39 років

Замітки з міткою «світ»

віршування в окупації

6. тобі дозволено Богом...

тобі дозволено Богом складати якісь віршИ
розпоряджатись життям як тобі заманеться і хтозна як
любити жінок і горілку сало і з м"сом борщі
трактувати зло і добро абстрактновідстороненобАйдужеабияк
тримати в кишені ключ від вагомих дверей у духовний храм
і дріб"язкове вважати величним величне мілким
полюбляти розумні розмови із мареннями напополам
і суперечки по суті із світом й з собою самим
протиріччя занурити в п"яний задушливий чад
і озирати навколишнє з-під обважнілих повік
як абсурднокумедний щоденний ляльковий парад
і ліків немає від цього і часу втрачається лік
і бурмочиш мовиш вустами пошорхлими в дим
- ...усе не так просто!
хоча спочатку вважалось таким простим...

MAXIMA - Ми Взірвемо Світ


Погляд без наївності
Як стріла Амура
Двісті двадцять взаємності
Це ще не напруга

Приспів:
Бо ми взірвемо світ
Розлетиться атомами
І нехай для всіх
Будем винуватими

Закупорені почуття
Рвуться на свободу
Динаміт плюс вогонь в серцях
Утворили бомбу

Приспів: (2)
Ми взірвемо світ любов’ю
Розлетиться атомами
І нехай для всіх
Будем винуватими

Без жалю душею
Розпочався бунт
Разом із тобою
Тільки зараз й тут!

Приспів: (2)
Ми взірвемо світ любов’ю
Розлетиться атомами
І нехай для всіх
Будем винуватими




НАТО, Росія, нейтралітет?.. А може власний військовий блок?

   От уже кілька років поспіль точиться розмова навкруги українського геополітичного майбутнього. Частина політиків (і експертів, і населення) виступає за приєднання до НАТО, інше до ОДКБ (під проводом Росії), а треті кажуть, що Україні треба бути нейтральною.

   Що-ж буде коли ми вступимо до НАТО?
http://www.aif.ru/application/public/news/043/fef925972dd97196dde4db36ba310167_big.jpg
   Існує міф про те, що вступивши до цієї організації Україна буде втягнута до якогось конфлікту за участю організації... Це звичайно брєд і провокакція, але все-ж таки є і "мінуси" із вступу до альянсу - в блоці кілька десятків військових держав, що мають досить різні культурні особливості (це англійці з американцями культурно схожі - а от українці з ісландцями щось не дуже), що у випадку небезпеки для України може вилитися не більше ніж простою словесною підтримкою. Так вступивши в НАТО - ми отримаємо певні гарантії, зростання ВПК і економію на оборону, але поміж тим втратимо шанс відігравати серйозну геополітичну гру - оскільки провідним державам НАТО це може несподобатися...

   Що відбудеться у разі приєднання до ОДКБ?

   http://www.segodnya.ua:8080/img/forall/a/141400/74.jpg
   Вступати до організації немає сенсу хоча-б тому, що усередині організації не існує чіткої мети, не існує чіткої стратегії розвитку і чіткої систему взаємодії. По своїй суті організація виконує не більше ніж політичну функцію задоволення амбіцій Кремля, як гегемона на пострадянському просторі. У випадку реального конфлікта буде дуже складно домогтися навіть слів підтримки, а не те щоб реальних дій. У середньостроковому майбутньому ця організація так чи інакше але буде втягнута у конфлікт з КНР - який саме сьогодні придивляється до територій країн-учасників ОДКБ.

   Що буде коли залишимося нейтральними?

http://img.narodna.pravda.com.ua/images/doc/c/0/c0b3a-flag-.jpg
   Дуже часто чується від політиків - "Україна - це східноєвропейська Швейцарія, що має бути нейтральною". Але ніхто з них не каже, що та-ж сама Швейцарія витрачаэ у рік приблизно 5 млрд долярів, а кількість особового складу і активного (АКТИВНОГО!) резерву складає 250.000 чоловік, а ще існують воєнізовані формування загальної чисельності в 280.000 - і це при населенні в 8 млн чоловік... Ситуація з другою великою нейтральною державою - Швецією подібна - бюджет в 6 млрд дол., у складі військ найсучасніша техніка, а флот найсильніший на Балтиці - 13 корветів і 7 підводних човнів (для довідки - це вже більше аніж має Україна і Росія разом узяті на Чорному морі) не кажучи уже про менші кораблі. В Україні таких можливостей немає - ані достойного фінансування (враховуючи специфіку країни нам потрібно не менше 6-7 млрд доларів, а маємо фактично трохи більше 1-го мільярду...), ані вигідного у оборонному плані розташування (вся Швейцарія - це гори, де наступати фактично неможливо, а Швеція відгорожена від сильних держав морем і при цьому має потужний флот), ані можливості відмобілізувати 3-х мільйонну армію за кілька днів (що може зробити з легкістю Швейцарія). Якщо Ви думаєте, ща нашу країну хтось захистить за її добровольну здачу ядерної зброї - дуже помиляєтесь (Тузла вам у приклад), а якщо думаєте - що ніхто і ніколи не нападе, бо ми нейтральні - теж помиляєтесь - світ має здатність змінюватись і неввідомо що буде завтра...

    Маємо вихід - але нереалізовуємо... 


Зображення 44 з 13011


   ГУАМ - об"єднання Грузії,України, Азербайджану та Молдови - політично-економічне об"єднання регіонального розвитку країн, що пов"язані міцним ідеологічним зв"язком, спільними демократичними цінностями навіть спільною історією - держави поміж яких ніколи не виникало конфліктів. Сумарний ВВП країн ГУАМ складає близько 350 млрд доларів, чисельність збройних сил і воєнізованих формувань складає близько 350.000 чоловік, населення складає більше 60 млн. Але головне зовсім не це - кожна країна зацікавлена у іншій, що створює певну взаємозалежність. Про взаємозалежність хотілося-б написати окремо - а зараз хочу звернути увагу на те, що такий політично-військовий блок зміг-би активно впливати як на "іранский процес" так і на чорноморські політичні процеси, нейтралізувати Румунію (що небезпечна для України), забезпечити стабільність на південному Кавказі і посилити економіки країн-учасник проекту (наприклад Грузія має потужності для виробництва військових літаків, Україна має науковий потенціал для створення літаків, а Азербайджан має ресурси для фінансування проектів по літакобудуванню).

    http://www.utr.tv/_img/news/big/chetvir-10-03-b.jpg
   "Вишеградська четвірка" - подібна до ГУАМ організація, що включає Польщу, Чехію, Словаччину і Угорщину. У разі приєднання групи ГУАМ до "Вишеграду" Україна мала-б можливість впливати на глобальну політику в цілому - оскільки це-б дозволило "закрити" на собі простір від Балтики до Чорного моря - у такій ситуації газові шантажи Росії не мали-б ніякого сенсу (у свій час польський Президент пропонував створення "Енергетичного НАТО", але тоді польська ініціатива не була почута), це-б дозволило диверсифікувати постачання енергоресурсів, змогло-б збільшити промислове виробництво в Україні (для колосального по об"ємам ринку Польщі) а головне дати поштовх до подальшого розвитку ВПК України у рамках альянсу (не секрет, що у України найбільший потенціал усередині гіпотетичного альянсу). Окрім того жоден з учасників не міг-би диктувати умови Україні - оскільки наша-б країна була-юб тут наймогутнішою силою. Загальні військові сили склали-б більше 600.000 чоловік - з великим потужними виробничими можливостями усього спектру військової техніки та озброєння, з загальним ВВП країн-учасниць понад 1,5 трлн доларів. При всьому тому, що кожна країна мала-б свої мотиваційні причини для вступу у подібний військово-політично-економічний альянс.
Для Грузії, Азербайджана, Угорщини, Молдови, Чехії і Словаччини - це безумовно гарантування стабільності в регіоні (усі ці країни так чи інакше мають деякі проблеми із сусідами), а для України і Польщі (окрім гарантування безпеки) - це посилення власної ваги на світовій геополітичній арені.

   Ймовірним учасником подібного геополітичного проекту стає Білорусь (з огляду на недружні дії Росії) та країни Прибалтики (що історично зацікавлені в регіональному альянсі).
  free counters

Закони спадковости



Не лише фізичні,але й духовні прикмети людини є спадковаими. F A Woods

Щоб зрозуміти причини які штовхають націю іти тим чи іншим шляхом , необхідно насамперед знати провідну верству цієї нації , що вона успадкувала від своїх предків . Щоб знайти відповідь на це питання треба знати науку генетику .

Батьком генетики був німецький ченець Г.Мендель . Своїми дослідами на квітах він знайшов перші основні закони спадковости , закон відозмин (варіації ) та закон переваги ( домінації)

Він побачив що схрещенці ( метиси , покручі ) дають несталих , змінливих нащадків , різнорідних , часто цілком не подібних до батьків. Але він такох побачив що у їхніх нащадків властивості повертаються до домінантних властивостей предків і що домішка слабших ( рецесивних) властивостей зникає , вироджується у нащадках.

Професор Т. Морган висунув ( 1910 ) хромосомну теорію спадковости . В хромосомах містяться “гени” - носії властивостей, прикмет дорослої істоти. Кожний рід тварин та рослин має свою сталу кількість пар хромосом , людина має їх 24 пари. Як відомо , тіло живої істоти росте завдяки поділу клітин , і цей процес ( мітозис ) пояснив багато незрозумілого у спадковости.

А саме те , що властивості дорослої істоти ( отже і людини ) закладаються вже в хвилину запліднення батьком матері . Вже в первісній зародковій клитині існують майбутьні властивості ( чесноти і хиби ) дорослої людини.

 

Але крім цього існує також кореляція властивостей , себ то взаємопов'язоність одних властивостей з іншими. Ця взаємопов'язоність властивостей впливає на остаточні наслідки схрещуваня і передачи властивостей від батьків нащадкам. Ось чому діти , хоча і подібни до батьків , ( братів , сестер ) але не цілком тотожні з ними.

Ось два основних закона генетики :

 1)схрещення протилежних ( взагалі , неспоріднених ) властивостей дає нестійких , частинно дуже не подібних до батьків нащадків у нащадків цих схрещенців ( покручів , метісів )

2)зникають , вироджуються слабші властивості , а натомість запановують сильніши ( домінантні )

Іншими словами , спарювання батьківських ( батька і матері ) споріднених властивостей закріплює ті властивості в нащадках , посилює їх. І навпаки , спарювання неспоріднених , а особливо протилежних властивостей призводить до дисгармонії , конфлікту , боротьби між собою тих властивостей , яка не припиняється , аж поки сильніши властивості не запанують , а слабші зникнуть в нащадках.

Щодо спадковости фізичних властивостей , то людина підлягає всім біологичним законам для ссавців. Але у людини є друга частина її Я — частина духовна , людина має душу. І тому повстає питання , чи в генах закладені також і духові властивості ? Чи духовні властивості людини є спадковими ? Чи людина набуває їх під час свого росту ?

Проблеми спадковости у людей вивчає наука євгеника . Батьком євгеники був Ф.Галтон ( 1822 — 1911) Дослідити спадковисть у тварин дуже легко , спаровуючи на вільну руку що хочете і як хочете , і таким чином можна отримати протягом короткого часу багато поколінь і велике число нащадків , але з людиною таке неможливо , і тому дослідники мусили вжити іншого способу — вони досліджували минуле якогось роду .

Так дослідивши декілька родів , вони прийшли до висновку що духові властивості людини є спадковими.

Кажуть , що часто від великих батьків походять недолужні діти , саме це і пояснюють закони генетики. І саме це пояснює що майже всі сучасні цівілізовані нації культурно (духовно) дегенерують. Особливо цей процес впадає у вічі в США.

До ХІХ ст. Еліта європейських націй походила головно з аристократії , шляхти і середнього класу . Ці класи повстали шляхом довготривалої природньої селекції . В конституційних  

монархіях ( як в Англії ) цей процес відіграв величезну , верішальну роль в долі нації ( де сильна індівідуальність завжди могла себе виявити )

Від ХІХ ст до національної еліти починаються вливатися вихідці з простолюддя , почалася демократизація життя , тепер цей процес обернувся в суцільну плебеїзіацію , з усіма фатальними для нації і держави наслідками. Ці наслідки особливо яскраво виявилися у США . Перші колонізатори північної Америки були люди сміливі , шукачи пригод , можна сказати відчайдухи . За ціми першими колоністами прийшли другі — будівничі нового життя. Чимало приїхало ідейних людей. Всі ці люди були далеко понадпересічними. Вони мали творчого духу аж подостатком. І саме вони і збудували США та Канаду. Але далеко піздніше Америку залило море зовсім іншіх емігрантів , це в основному були бідаки , невдахи , пролетаріат .

Але найгірше те що родини з вищої верстви мали в середньому 2 дітей , у той час коли родини з люмпенпролетаріату мали 4 і більше. Це призвело до того , що зараз в США є зголошених 9000000 ( 9 мільйонів ) психічно (розумово , душевно ) хворих.

В Європі 8-10 річний школяр вирішує проблеми які даються в Америці 16-18 річному.

Таким чином в Америці внаслідок заможності широких верств населення і глибоко демократичного усторою до провідної верстви вливається занадто багато не розумних вибранців , але з повним гаманцем.

Матеріальний добробут нації знизив культурний рівень і її провідної верстви. Амеріканська шкільна наука робить наголос на правах громадянина , а не на його обов'язках. Амеріканська виборча система влаштована таким образом що треба назбирати тількі один голос більше законкурента ( пересічно голосує лише половина управнених) . Фактично обирає половина з тої половини , що голосували ( себ то 25 відсотків виборців ) Таким чином меншість керує державою.

Та меншість опинившись при владі , мусить уважати на бажання всіх , бо якщо вона цього не зробить то на наступних виборах її не виберуть.

І якщо виборцям подобається порнографична чи бандитська культура чи література , то уряду несила закрити джерела цієї зарази.

І все це відбулося тількі тому що нащадки уселякіх невдах та інш з другої хвилі емігрантів зайняли місця геніїв ( емігрантів першої хвилі ) США стали нацією пересічностей . І вона не могла не стати , бо мусить мати глибокі корені в рідному духовно і кровно народові . Америка ( так само як і Московія ) народилися недавно , вже в історичні часи , і немали часу наскладати навіть тоненького шару власної культури ( створити власну націю ) Звідси і безплідність творчої наукової і політичної думки . Америка провідник світу ? Технічний може , духовний ніколи !

Сучасні американці вже не мають духовної сили видати Вашингтонів , Джеферсонів , Франклінів , Лінкольнів. Сучасні американці повторюють заповіти тих Великіх Амеріканців як попуги не відчуваючи їхнього духу.

Плебейські смаки , плебейський дух просяк тепер все життя американців.

Духовним провідником світу може бути тількі той народ який творив свою власну кульуру протягом багатьох , довгих тисячоліть.

Одним з таких небагатьох народів є Український.

 

Таку величезну , вирішальлну роль у житті нації грають біологичні чинники

The Time Machine

Iснує легенда, що десь далеко живе маленький тихий чоловічок, який збирає всі сумні сльози, робить з них зірки і вішає на небо. А коли зникає причина печалі, зірка падає, щоб хтось, там, на землі, міг загадати щасливе бажання .........


Тож нехай над нашою Україною буде мирне зоряне небо, щоб ми мріяли та загадували бажання ...... І щоб вони ЗБУВАЛИСЯ………….

Я занурюю руку в море і починаю пальцями ворушити камінці під водою. Вони рухаються дивним сповільненим чином за рахунок в’язкості води, за рахунок втрати ваги, але я усвідомлюю, що не це мене бентежить.

Мене вражає те, що я уявляю, як звук від шурхотіння камінців звідси з Затоки вирушає у далеку путь, і ось він досягає кримських бухт, згодом берегів Тамані, Грузії та Туреччини, і нарешті, поштовхавшись у тісних берегах Босфору, виринає у Середземному морі.

А далі – прямісінька дорога у океани.

Це відчуття світового наслідку моєї простої дії приголомшує мене. Цей миттєвий стан співучасті у величній мізансцені розкріпачує мій погляд, і я в одно час помічаю все розмаїття світу, що мене оточує: мені здається, що для мене розкрились усі його зв’язки, а минуле і майбутнє згорнулось в єдину мить екстазу. Буденне і суєтне щезло, воно упокорилось величній картині втіленого промислу.

Навкруг мене усе унікальне: немає двох однакових камінців, дві піщинки, якими б вони не видавались подібними, є абсолютно різними, немає двох однакових листочків на дереві і двох однакових груш.

Згадка про груші мене збиває – чому, власне, груші?

А виноград?

Фруктовий ряд виводить мене зі стану якогось трансу. Але відчуття, досі незвідане, вже закарбувалось у пам’яті.

Я мимоволі починаю гадати, чи ще доведеться колись таке пережити, і формую вислід, що усе в світі неповторне, і тому нас оточує хаос індивідуальності. Але, щойно я спробував сформулювати висновок, що однакові елементи – це витвір людської уяви, як нове видовище приголомшило мене: серед хаосу каміння, піску, води, хмар я побачив ідеальну форму, створену самою природою.


Просто переді мною між стрімкоплинним захмареним небом і грайливим морем горизонт витворив ідеальну нерухому пряму лінію. Хаос не зник, ця лінія, своєю довершеністю, лише підкреслила, що чогось подібного навколо людини немає і бути не може. Я дивився в бік моря так, ніби бачив горизонт вперше. Вже пізно вночі, я заспокоїв себе тим, що ще Місяць, коли він у повні, може теж бути зразком, але ідеального кола або диску.

Про ці свої враження розповів дідусеві, намагаючись у нього довідатись, а що ж це воно було?

Дідусь Іван уважно вислухав мене, потім посміхнувся і сказав: "Ти доторкнувся до вічного, тому то тебе так і збентежили твої відчуття".

Мені сподобалась його метафора, але я був переконаний, що він вжив її не тільки, як літературну форму. Так і сталося. По хвилі додав: "Справа в тому, що горизонт – це особлива штука. Люди приходять і відходять, минають століття, а він – незмінний".

Помітивши мою розгубленість, дідусь додав: "Таким, яким бачив горизонт ти, його бачила людина і сто, і тисячу років тому. Різним було лише усе навкруги – і природа, і обставини. Але коли ти повністю зосередився лише на цій лінії між небом і морем, коли для тебе зникло усе навкруги, а думки ти на мить відклав на бік, то ти, разом з тисячами людей, що були до тебе і будуть після тебе, побачив тільки пряму, ідеальну пряму. Ти усвідомив творіння природи у чистому вигляді. Це і об’єднало тебе на мить і з минулим, і з майбутнім, бо в тому, що ви усі побачили була лише незмінна пряма, а навколо неї нічого, що б змінювалось і вказувало на плин часу".

Мені здалося, що я не просто зрозумів дідуся, а, що саме це, я і відчував тоді 07-07-77 року у Затоці.

Та мене бентежило вже інше: звідки ці відчуття відомі дідусеві, адже, здається, що і на морі то він не був жодного разу. Тож, я вагався, запитувати його про це чи ні.

Але дідусь пояснив усе сам: "Те, про що ти розповів, мені добре знайоме, хоча у нас немає такого горизонту, як на морі. Але ми маємо нічне небо. Це щось подібне, тому що, коли у нього вдивлятися пильно і не відволікатися на жодні думки, то можна потрапити у таке перевисання часів".

Я не втримався і перебив, про що відразу пошкодував: "Але ж чому нічого подібного не відчуваєш під зоряним небом у місті?"

Поки я карав себе за легковажність питання, дідусь з посмішкою мені сказав: "Ви там у себе в місті просто не бачите зоряного неба, воно у вас не справжнє: на ньому плями ліхтарів, вогні феєрверків, спалахи запальничок і світло телевізорів. Ви, навіть якщо і піднімете очі до неба, то лише для того, щоб подивитись чи є хмари, і, що вдягати завтра на роботу".


Помітивши, що я страждаю від його глузування, дідусь несподівано додав: "А ти, до речі, сам якось мені розповідав про свої враження від ночі на полонині. Це саме воно. Тоді тебе закрутило у часову пастку, але я тобі, щоб не лякати, розповів байку про тіні, які на Купала з’їдає полонина". Я згадав свої враження від того походу на полонину і на мить закляк.

А дідусь продовжив. "Світ, що нас оточує, постійно змінюється, тому між минулим і дійсним, між дійсним і майбутнім є нездоланна межа. Щоб повернутися у минуле, або потрапити у майбутнє, потрібно їх точно відтворити, але зі змінними засобами – оточуючим світом – цього зробити неможливо. І лише сталі в часі, однакові і в минулому, і в дійсному, і в майбутньому, речі можуть людину впровадити у стан абсолютної єдності того що було, що є і того, що буде".

Це якась машина часу – подумав я, а дідусь, ніби вгадавши мої думки мовив: "Це не машина часу, це ідеальні стани людини і світу, над якими час не має влади. І хоча людина неперервно змінюється, ці стани у ній постійно присутні. І коли ти мене питаєш, що таке Віра, що таке Любов, що таке Надія, ти питаєш саме про це. Саме ці стани і тримають у купі людство і не дають можливості розпастися часу, в якому воно існує".

Я повертаюся з села до Львова і дорогою починаю розуміти, що  почуті слова мені ще доведеться переосмислювати і довго усвідомлювати глибинний їх зміст. Але для мене очевидним стає той факт, що не догляд за минулим, чи клопіт щодо майбутнього є запорукою успішного життя.

Любов і Віра є основою, яка день вчорашній примирить з днем сьогоднішнім і виведе на щасливе завтра. А, якщо попереду цих основ, ми поставимо непевні спокуси матеріальної доцільності, то людство приречене пережити розпад часу, коли майбутнє перестане бути продовженням минулого. І відбудеться це дуже просто – люди втратять Надію, а відтак, вони перестануть мріяти.

Ми наближаємося до цієї межі, бо замість вірити – торгуємось, замість любити – домовляємось, а замість мріяти – лише хочемо.

От і нині я пригадую слова давно покійного дідуся Івана про те, що раніше людей єднав спільний погляд на Сонце, на зірку, на горизонт, а нині їх об’єднує спільний перегляд телепередачі. Ба скажу більше – реальне спілкування за горнятком кави ми змінили на віртуальне у «всесвітній павутині» (а назвали її так мабуть недурно!). Колись їх єдність гуртувалась навколо величного творіння природи, і вони відчували себе його продовженням.

Зараз їх збирає до купи витвір людського задуму.

Задуму не завжди доброзичливого та безкорисливого. Тож вони відчувають себе не продовженням промислу, а інструментом, часом ганебного, замислу.

Це і визначить розпад часів.

"Тому не слід занадто багато очікувати від кінця Світу, ми можемо необачно витворити його самі, і буде він значно страшніший".

Але, поки щоночі над гірським перевалом вітер напинає зоряний парус неба, а в Затоці світанкове море щоранку невтомно чертить ідеальну лінію горизонту, поки щодня Сонце світить для кожного і усім, а щоночі Місяць зазирає під спідниці хмар, людство ще має шанс.



І він дуже простий: "Коли зачиняють усі Виходи, потрібно виходити через Вхід".

Вечоровий світ (Василь Стус)

Як добре те, що смерті не боюсь я і не питаю, чи тяжкий мій хрест, що перед вами, судді, не клонюся в передчутті недовідомих верст, що жив, любив і не набрався скверни. ненависті, прокльону, каяття. Народе мій. до тебе я ще верну, як в смерті обернуся до життя своїм стражденним і незлим обличчям. Як син, тобі доземно уклонюсь і чесно гляну в чесні твої вічі і в смерті з рідним краєм поріднюсь.

То дай мені дійти і не зотліти

Дійти і не зотліти ,дай мені Дозволь мені,мій вечоровий світе, Упасти зерням в рідній стороні.

Перше щастя

Нахабство - це друге щастя
А що ж тоді перше щастя? (питання до вас)

як на мене, це відноситись до всього з долею іронії та пучком позитиву


 Б'єрк та її Utopia

Жертви коронавіруса по сьогодні

Коронавірус в світі: більш 194 млн заразилися, близько 4,2 млн померли. Статистика по країнам
час публікації: 25 липня 2021 р 6:27 | останнє оновлення:25 липня 2021 р
Коронавірус в світі: більш 194 млн заразилися, близько 4,2 млн померли.  Статистика по країнам

Постійно оновлювана моніторингова сторінка Worldometers показує, що, за станом на 25 липня 2021 року у світі від коронавирусной хвороби COVID-19 померли 4168459 чоловік (+8913), більш 194 млн заразилися, близько 14 млн інфіковані в даний час, понад 176 млн заразилися визнані здоровими. Середня летальність: 2,1%.

Країни, де померлих від коронавируса більше 20 тисяч (вказані офіційно підтверджені дані):


США - 626 713 померлих
Бразилія - 549500
Індія - 420585
Мексика - 238316
Перу - 195795
Росія - 153 095 (за оцінками Росстату: в РФ набагато більше померлих від COVID-19)
Великобританія - 129130
Італія - 127942
Колумбія - 118538
Франція - 111616
Аргентина - 103584
Німеччина - 92036
Іран - 88532
Індонезія - 82013
Іспанія - 81221
Польща - 75241
ПАР - 69488
Україна - 52835
Туреччина - 50879
Чилі - 34958
Румунія - 34267
Еквадор - 30797
Чехія - 30357
Угорщина - 30020
Філіппіни - 27131
Канада - 26544
Бельгія - 25220
Пакистан - 22971

В інших країнах поки, за офіційними даними, менш 20 тисяч померлих від COVID-19.

Серед названих вище країн найвища відносна смертність (> 1000 померлих на 1 мільйон населення):

Перу - 5852
Угорщина - 3116
Чехія - 2829
Бразилія - 2566
Колумбія - 2304
Аргентина - 2270
Бельгія - 2166
Італія - 2119
Польща - 1990
Великобританія - одна тисяча вісімсот дев'яносто два
США - 1882
Мексика - 1828
Чилі - 1812
Румунія - 1794
Іспанія - 1736
Еквадор - 1718
Франція - 1706
Україна - 1216
ПАР - 1156
Німеччина - 1095
Росія - 1049
Іран - 1040


Найбільше тих, що заразилися виявлено в США: понад 35 млн осіб. Більш 31 млн в Індії. Близько 20 млн в Бразилії. Більше 6 млн в Росії. Понад 5 млн у Франції, Туреччині, Великобританії. Понад 4 млн в Італії, Аргентині, Колумбії, Іспанії. Понад 3 млн в Німеччині, Ірані, Індонезії. Понад 2 млн в Польщі, Мексиці, Україні, Перу, ПАР. Більше 1 млн в Чехії, Нідерландах, Чилі, Канаді, Іраку, Філіппінах, Бельгії, Бангладеш, Швеції, Румунії, Пакистані.

Коронавірус був виявлений у 859 398 ізраїльтян, 6458 з них померли. Відносна смертність: 692 на 1 млн. (73-е місце в світі).