Потрапляю деколи на замітку... Ага, ясно - рання юність, любов - щасна чи нещасна, але вихід емоцій... не відшліфовано, просто, читати, з темпу по десять разів зриваєшся... Звісно більше уваги до поезії... Притому ж що не явний тупізм або що... є ж жилка. Буває просто совість не дозволяє, щось не сказати і не натиснути на плюс.

Чому?.. Згадую свої тринадцять років...  надибав трохи писанини того періоду... Спочатку ржав, наївність і певна сліпота, яка там рифма! здавалось, що все ідеально написано і хто б не зрозумів, то назвав би дурнем...      Да.., любов осліплює, особливо перша...

А що?! Не вірите, що так АМА-ХХХ писав?  ТОді любуйтесь, і згадайте свої тринадцять 

---___---___-----------____---____---___---

Солнце ясное, ты прекрасная...

Среди бела дня ты слепучая звезда!

Затмеваеш солнце днём и луну вночи.

Ослепила ты меня, златорунная судьба!

--- 

мало?  от ще витвір...

---

Мчишь ты белым конём

Моя мечта, возьми с собой.

Без тебя я сам не свой,

Буду счастлив лишь с тобой!

Лишь с тобой, милая, одной...

---

ну, тут ще так сяк... і от ще таке 

---

Шехиризада, здесь течёт река,

Шехиризада, мы витаем в облаках...

Здесь высокие горы и равнины

Ты уйдёшь, исчезнет всё, всё отойдет в пустыню

Шехиризада,Шехиризада...

Без тебя и ночью и днём терплю я муки ада...

Ты птица райского сада,

Моя богиня, моя Шехиризада!

---

чекаю аплодисментів чи закидання гнилими помідорами, але спогад ранньої юності того вартий... правда ж     ...)))

ну і на останок, на біс  

---

Прости, может это некстати...

Прости, но без тебя смысла в жизни нет.

Слово жизнь мелькает на закате,

Но его заслонила сила любви, да и весь белый свет...

---

кланяюсь, шарк-шарк і бігом за куліси...   

...